Нормативно правовой акт

     Процесуальне право - сукупність правових норм, що визначають процедуру (процес) реалізації норм матеріального права.

     Також є ще такий термін, як переживання закону.

     Переживання закону - це коли старий закон, що втратив юридичну силу, за спеціальною вказівкою нового закону (акту) продовжує поширювати дію на триваючі факти з окремих питань, тобто на факти, що виникли до вступу його в дію і не припинили своє існування. Прикладом можна назвати акти колишнього СРСР ( постанова про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР, якщо відповідні питання не врегульовані законодавством України і якщо акти СРСР не суперечать Конституції України).

 

     3.2 Дія нормативно-правових актів у просторі 

     Дія нормативно-правових актів у просторі визначається територією, на яку розповсюджується суверенітет держави та владні повноваження органу, що видав відповідний нормативно - правовий акт, окремого регіону та адміністративно-територіальною одиницею. Під територією ми маємо на увазі також сушу, надра, територіальні води ( від 3 до 12 морських міль) та повітряний простір.

     Нормативно-правові акти України поширюються на територію всієї країни, нормативно-правові акти АРК - на територію АРК.

     Також іcнує поняття екстериторіальності - коли установи або фізичні особи, що розташовані або перебувають на території іншої держави розглядаються як такі, що розташовані на власній території і підвладні законам і юрисдикції власної держави. Право екстериторіальності користуються, наприклад, військові бази за кордоном. 

 

3.3 Дія нормативно-правових актів за колом осіб 

     Всі особи, що перебувають на території держави тимчасово або постійно, підпадають під дію ії приписів.

     Види дії нормативно-правових актів за колом осіб:

1. Загальної дії – розраховані на всіх осіб, що перебувають на території держави. Низка законів, насамперед кримінальних, поширюється на всіх громадян держави незалежно від місця їх перебування (у тому числі і за кордоном). Також кримінальні закони поширюються на осіб без громадянства, що постійно проживають в Україні - якщо такі особи будуть притягнути до кримінальної відповідальності або віддані суду, вони підлягають кримінальної відповідальності згідно Кримінальному Кодексу України.
2. Спеціальної дії – розраховані на певне коло осіб. Поширюються на конкретну категорію осіб (пенсіонерів, військовослужбовців).
3. Виняткової дії – вилучення з нормативних актів загальної та спеціальної дії (працівники дипломатичних представництв – вони звільняються від кримінальної, адміністративної , цивільної та будь якої іншої відповідальності).

     Іноземні громадяни зрівняні в правах і обов’язках з громадянами держави (головним чином у соціально-правовому статусі). Наприклад, дія кримінальних законів поширюється на всіх мешканців України. Однак їм не надаються окремі права і не покладаються окремі обов’язки, наприклад обирати і бути обраними в представницькі органи країни , бути суддями. Права іноземців закріплені в ст.24 Закону України « Про правовий статус іноземців».

     Усі громадяни та інші особи, що мешкають на території Урани повинні бути законослухняними.

 

     Розділ 4: Систематизація нормативно-правових актів 

     Нормативно-правові акти створюються різними державними органами. Вони мають неоднакову юридичну силу, розповсюджуються на різних суб’єктів і діють на різному територіальному просторі. Кількість нормативного матеріалу створює складності в його використанні. Вихід з цієї складної ситуації, яка порушує основи правового регулювання суспільних відносин полягає у систематизації законодавства. Систематизація законодавства переслідує ціль стабілізувати правопорядок, та зробити нормативно-правове регулювання тим інструментом, що забезпечує нормальне функціонування суспільного життя та управління державними справами в інтересах особи.

     Систематизація нормативно-правових актів-це діяльність, що направлена на упорядкування та удосконалювання правових норм. В наслідок систематизації усуваються протиріччя між правовими нормами, скасовуються або створюються нові більш вдосконаленні, які відповідають стану та вимогам суспільного розвитку. Правові норми групуються за системними ознаками, зводяться до кодексів та інших систематизованих актів. На наш час використовуються три форми систематизації нормативно-правових актів:

• кодифікація;
• інкорпорація;
• консолідація;

     Кодифікація - це законотворчий процес, в ході якого законодавство приводиться в погоджену систему. Це діяльність правотворчих органів держави по створенню нового, зведеного систематизованого нормативно-правового акту, яка здійснюється шляхом глибокої та всебічної переробки діючого законодавства і внесення нових суттєвих змін до нього.

     В процесі кодифікації в проект акту включаються, як  діючі норми, які на втратили свого значення, так і нові норми, які вносять якісні зміни в регулювання визначеної сфери суспільних відносин. Кодифікація характеризується ознаками:

     - кодифікаційною діяльністю займаються лише компетентні правотворчі органи на підставі конституційних або інших законних повноважень;

     - внаслідок кодифікації створюється новий нормативно-правовий акт, що містить норми, які відрізняються від норм, що діяли раніше;

     - кодифікаційний акт являється зведеним актом, бо в ньому зведені воєдино норми, які раніше знаходилися в різних актах але регулювали ту ж саму область суспільних відносин;

     - кодифікаційний акт являється основним серед актів, що діють в певної сфері суспільного життя. Такий акт в основних межах регулює суспільні відносини, які є предметом регулювання даної галузі права (наприклад, Сімейний кодекс) Він містить основі принципи, які керують відносинами у цій галузі, нормативно-правові акти, які створюються внаслідок кодифікації, розраховані на тривале регулювання суспільних відносин. Вони враховують можливі зміни, які можуть виникати в майбутньому суспільстві. Кодифікація - це найбільш складна і вдосконалена форма систематизації законодавства. З ії допомогою створюється єдиний, юридично і логічно цільний, внутрішньо - узгоджений нормативно-правовий акт.

     Кодифікаційні акти за своїм змістом та назвою поділяються на :

1. Основи законодавства – створюють нормативно-правову базу (наприклад, Конституція України)
2. Кодекси – найбільш розповсюджений вид кодифікаційних актів (Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс, Сімейний кодекс та інші).
3. Статут, положення-кодифіковані акти спеціальної дії, які видаються не тільки законодавчими, а ї іншими правотворчими органами (наприклад, президентом). Прикладом статуту можна назвати військові статути що діють у Збройних Силах України.

     Інкорпорація - об’єднання в збірки діючих нормативно-правових актів у визначеному порядку без зміни змісту.

     Інкорпорацію здійснює систематизуючий орган (наприклад, Міністерство юстиції України), який не вповноважений скасовувати, змінювати або встановлювати правові норми. Він може в збірці лише відобразити ті зміни і доповнення, які вже зробив правотворчій орган. Внаслідок інкорпорації здійснюється зовнішня обробка діючого законодавства. Це значить, що:

     - при зовнішній обробці нормативно-правові акти розташовуються у визначеному порядку: алфавітному, хронологічному або предметному, тобто досягається їх зовнішнє впорядкування;

     - зміст нормативно-правових актів, що включені в іншу корпоративну збірку майже не змінюється. До неї не включаються лише ті норми, які скасовані в законному порядку або признані такими, що втратили силу.

     Відмінність інкорпорації від кодифікації полягає у тому, що кодифікація направлена на суттєвий розвиток системи права, зміни змісту правого регулювання, то інкорпорація покликана привести в систему ті нормативно-правові акти, які вже створені в процесі кодифікації правотворчими органами.

     Інкорпорація поділяється на офіційну і неофіційну. В свою чергу офіційна поділяється на хронологічну і систематичну.

     Хронологічна інкорпорація – це така форма систематизації, при якій упорядкування нормативно-правових актів здійснюється за терміном їхнього опублікування та вступу в законну силу. При хронологічній інкорпорації кожен акт має порядковий номер вказується його найменування, рік, місяць та день видання, і також, номер статті. Це значною мірою полегшує пошук необхідного нормативно-правового акту, можливість оперативного находження та застосування існуючих в ньому правових норм.

     Систематична інкорпорація - це впорядкування нормативно-правових актів по їх предметному признаку, тобто за галузями, сферами державної діяльності.

Нормативний матеріал розподіляється за видами або сферами правового регулювання (фінансам, державному будівництву, суспільним організаціям, захисту країни тощо). Користуючись предметною інкорпорацією, державні органи, посадові особи та громадяни можуть швидко та оперативно знайти потрібні ім. норми права.

     Неофіційна інкорпорація – це зовнішня обробка законодавства, яка здійснюється окремими громадянами та їх організаціями (навчальними закладами, вченими, практиками) без спеціальних на те повноважень правотворчих органів.

     Це можуть бути , наприклад довідники по законодавству для вчителів, військовослужбовців та інші. Вони не є офіційною формою, тому до них не можна відсилатися в процесі правотворчості та застосування права.

     Консолідація – така форма систематизації нормативно-правових актів, при якій відбувається об’єднання деяких нормативно-правових актів, що діють в тієї ж самої області суспільних відносин, в єдиний нормативно-правовий акт без зміни змісту.

     Особливість консолідації полягає в тому, що вона містить в собі спільне від кодифікації і інкорпорації. Консолідаційний акт є зведеним нормативно-правовим актом, що формально зближує його з кодифікацією; а той факт, що він за сутністю не вносить в регулювання суспільних відносин нічого нового - з інкорпорацією.

     Консолідація використовується там, де відсутня необхідність або можливість кодифікації. В цих випадках консолідація виступає як ефективний засіб для об’єднання однорідного нормативного матеріалу, зменшення кількості актів і поліпшення форми правового регулювання. 

 

     Висновок 

     На завершення можна сказати, що нормативно-правові акти грають важливу роль в системі джерел українського права. Це підтверджують висновки, зроблені мною протягом роботи:

1. Джерелами права являються офіційні державні документи, в яких закріплюються юридичні норми, тому ці документи мають загальний характер.
2. Призначенням форми права являється впорядкування змісту норми права та надання йому властивостей державно-владного характеру. Під формами та джерелами права розуміють засоби закріплення та вираження правових норм.
3. В нормативно правовому акті виражена більшість норм, що регулюють найбільш важливі суспільні відносини. У нормативно-правових актах закріплюються норми, що враховують інтереси більшості і меншості в цілому, координують їх в залежності від конкретних економічних, соціальних і міжнародних відносин в конкретний історичний період.
4. Нормативно - правовий акт об’єднує у собі загальнообов’язкові правила поведінки, які створює і охороняє держава. До нормативно-правових актів відноситься конституція, закони, нормативні рішення органів виконавчої влади. Інші джерела права (правові звичаї, адміністративні та судові прецеденти) загально-регулюючого характеру не мають.
5. Нормативно-правовий акт створюється тільки вповноваженими на те органами державної влади.
6. Нормативно-правові акти можна поділити на дві групи: закони і підзаконні акти.
7. Дія нормативно-правового акта обмежується двома пунктами: моментом вступу в дію (набуття юридичної сили) і моментом зупинення дії (втрата юридичної сили).

     Будь яке суспільство потребує впорядкування свого розвитку та життєдіяльності. Інакше воно буде роздробленим та хаотичним розвиваючим. Серед засобів організації значне місце посідає право – воно виступає в якості публічного, офіційного загальнообов’язкового регулятора суспільних відносин.

     Стрімкий та масштабний розвиток українського законодавства в останні роки сприяв суттєвому оновленню його системи. З виникненням нових суспільних відносин з’явились й нові галузі, підгалузі, інститути права. І тільки єдина, не маюча протиріч система діючих нормативно-правових актів може виступати ефективним регулятором суспільних відносин.