Нормативно-правові акти

6) постанови  Верховної Ради Автономної Республіки Крим [12]. Система нормативно-правових актів АРК – це обумовлена правовим статусом органів влади кримської автономії та встановленим у Конституції України переліком питань, із яких АРК забезпечує нормативне регулювання, внутрішньо узгоджена сукупність, яка включає Конституцію АРК, нормативні постанови Верховної Ради та Ради міністрів АРК, прийнятих з питань власного відання автономії та з питань, делегованих центральними органами державної влади [43, с. 18]. Відповідно до ст. 136 Конституції України Верховна Рада Автономної Республіки Крим в межах своїх повноважень приймає рішення та постанови [1].

Визнавши нормативно-правовими  актами постанови, важливо згадати  і про Конституцію АРК. Конституція  АРК – єдиний із нормативно-правових актів органів влади АРК, який належить до підсистеми законів в ієрархічній структурі законодавства України. Статус закону України Конституції АРК надає п. 5 Закон України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» від 23.12.1998 [4], відповідно до якого цей Закон підлягає опублікуванню в офіційних друкованих виданнях Верховної Ради України разом із текстом затвердженої Верховною Радою України Конституції Автономної Республіки Крим і набирає чинності з дня його опублікування. Усі інші нормативно-правові акти Верховної Ради та Ради міністрів АРК є підзаконними [43, с. 18].

7) постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим [12]. В Конституції України в ч. 2 ст. 135 закріплено, що нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим не можуть суперечити Конституції і законам України…. Таке формулювання конституційної норми, схиляє до думки, що рішення Ради міністрів АРК не є нормативно-правовими актами, інакше норма мала би звучати так: нормативно-правові акти Верховної Ради і Ради міністрів АРК.

8) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим [12]. І Конституція АРК, і нормативні акти, що визначають правовий статус Ради міністрів АРК, майже не містять положень стосовно актів міністерств та інших органів виконавчої влади АРК. Якщо виходити з того, що наказ є основним правовим актом, що може видаватись міністерством, і ним можуть встановлюватись як загальні, так і індивідуальні правила поведінки, то обов'язковою стає вимога нормативності наказу. Отож, зазначену категорію актів необхідно назвати: накази міністерств… АРК нормативного характеру.

9) розпорядження голів місцевих державних адміністрацій [12]. До актів місцевої державної адміністрації пропонується відносити тільки розпорядження її голови, оскільки лише ця посадова особа повноважна діяти та, відповідно, видавати акти від імені даного органу [19, с. 7].

10) рішення місцевих референдумів [12]. Референдум – це всенародний опит з найважливіших питань державного життя [18, с. 1218]. Оскільки відповідно до ст. 5 Конституції України єдиним джерелом влади в України є народ, рішення, прийняті на референдумі як форма волевиявлення суспільства мають мати найвищу силу. І якщо такі рішення мають загальну соціальну значимість, і містять формально обов'язкові правила, логічним має бути їх домінування в системі нормативно-правових актів нашої держави. Як зазначає О.Г. Мурашин, пряма правотворчість – особлива форма або вид діяльності суб'єктів безпосереднього народовладдя, яка полягає у встановленні, а також зміні або скасуванні правових норм [28, с. 9]. Результати цієї діяльності – акти прямого народовладдя.

11) рішення місцевих рад та їх виконавчих органів [12]. Стаття 144 Конституції України надає право органам місцевого самоврядування приймати рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території. На виконання своїх завдань і функцій, в межах компетенції, визначеної ст. 26 Закону України № 280/97-ВР від 21.05.1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні» [9], місцеві ради можуть приймати як індивідуально-правові (наприклад, щодо дострокового припинення повноважень депутата ради), так і нормативно-правові (встановлення місцевих податків і зборів) рішення. Аналогічно як індивідуально (наприклад, видача ордеру на заселення жилої площі в будинку державної організації), так і нормативно-правові (наприклад, встановлення тарифів щодо оплати комунальних та транспортних послуг) рішення приймаються виконавчими комітетами сільських, селищних та міських рад з питань, передбачених ст. 27-40 вказаного закону.

12) розпорядження сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах, обласних рад [12] відповідно до п. 8 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» [9] є актами посадових осіб місцевого самоврядування. Ознайомившись із повноваженнями сільського, селищного, міського голови, (вказаних у ст. 42 згаданого Закону), голів районних, обласних, районних у містах рад (визначених ст. 55 Закону), можна помітити, що переважна більшість із них втілюється в життя через правозастосування. Правотворчі повноваження цих суб'єктів мінімальні. Тому відносити дану групу правових актів до нормативно-правових можна лише за умови нормативності.

Окрім названих видів науковці, виділяють і нормативно-правові акти локального характеру – накази керівників державних підприємств, установ, організацій; комерційних формувань (наприклад, статути чи правила внутрішнього трудового розпорядку). За своїми характеристиками дані акти, певним чином наділені ознаками нормативно-правових – містять норми (формально обов'язкові правила поведінки) певного не персоніфікованого кола суб'єктів, не вичерпуються кількістю застосувань. Водночас вони створюються суб'єктами, які у принципі не належать до категорії правотворчих; стосуються винятково осіб, які «пов'язані» правовідносинами лише з конкретним підприємством, установою тощо; дуже часто є результатом спільної волі працедавця і працівників, тобто є своєрідною формою договору (згадаймо, передбачену ст. 142 Кодексу законів про працю України вимогу про затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку трудовим колективом за поданням власника або уповноваженого ним органу) [10]. Може у силу саме цих моментів у нормативно-правових актах України, які регламентують питання реєстрації нормативно-правових актів, у проекті Закону України «Про нормативно-правові акти» [12] вказані локальні акти нормативного характеру не згадуються. Як бути у цій ситуації? Можливо і варто локальні нормативно-правові акти, виходячи із того, що вони закріплюють важливі соціально-економічні та й інші права громадян України, віднести до системи нормативно-правових актів України. У такому разі, вони також мають підлягати певній реєстрації за особливою процедурою у місцевих управліннях юстиції, що слугуватиме своєрідною формою захисту конституційних прав людини.

Похідною від системи  нормативно-правових актів є і їх ієрархія залежно від юридичної сили. Першу спробу змоделювати і нормативно закріпити ієрархічно упорядковану систему нормативно-правових актів України зроблено в проекті Закону України «Про нормативно-правові акти». Погоджуючись із запропонованою у ст. 7 [12] законопроекту вертикальною структурою нормативно-правових актів України, видається за доцільне доповнити її окремими складовими.

На нашу думку, варто на друге місце, після Конституції України, поставити закони та рішення нормативного характеру, прийняті всеукраїнським референдумом. Хоча стаття 45 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» [2] і передбачає особливий порядок зміни або скасування законів, інших рішень, прийнятих всеукраїнським референдумом, що гарантує певне верховенство актів волевиявлення народу, видається за необхідне це нормативно закріпити. І у випадку виникнення суперечностей (колізій) між законом, прийнятим на референдумі, і законом прийнятим парламентом вищу юридичну силу буде мати саме перший. Інакше може мати місце ситуація, коли приписи нормативно-правового акта як волевиявлення українського народу, який є загальним актом, будуть уступати приписам нормативно-правового акта Верховної Ради України, що є спеціальним актом (як прийнято на рівні юридичної науки та практики і вказано у ст. 71 проекту Закону України «Про нормативно-правові акти» [12]).

На основі наведеного можна запропонувати наступну систему  нормативно-правових актів України, похідною від якої буде і їх ієрархія:

• Конституція України, закони про внесення змін до Конституції України, закони і рішення прийняті референдумом, які змінюють конституційні норми;
• закони та рішення нормативного характеру, прийняті всеукраїнським референдумом;
• кодекси та закони України;
• постанова Верховної Ради України нормативного характеру;
• укази Президента України;
• постанови Кабінету Міністрів України;
• нормативно-правові акти  центральних  органів  виконавчої влади  та їх територіальних складових;
• нормативно-правові акти інших органів державної влади;
• постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
• постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
• накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим нормативного характеру;
• нормативні розпорядження голів місцевих державних адміністрацій;
• рішеннях місцевих референдумів, що мають нормативний характер;
• рішення місцевих рад та їх виконавчих органів нормативного характеру;
• розпорядження сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах, обласних рад нормативного характеру;
• локальні нормативно-правові акти.

Підводячи підсумок зазначимо, що чітке та належне нормативне закріплення системи нормативно-правових актів України буде мати не стільки теоретичне, стільки практичне значення. Тому, що буде слугувати одним із засобів забезпечення ефективного правового регулювання суспільних відносин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Підсумовуючи інформацію, яка була зазначена в трьох розділах даного курсового дослідження, ми дійшли наступних висновків:

1. Правовий акт –  це забезпечене з боку держави формально-обов’язкове волевиявлення органів публічної влади, їх службових і посадових осіб, що має офіційний характер, здійснюється у спеціально передбаченому законом процедурно-процесуальному порядку з метою регулювання поведінки суб’єктів права за для утвердження правопорядку.

2. Одним з різновидів  правових актів є нормативний  правовий акт, під яким розуміють  офіційний письмовий документ, прийнятий  уповноваженим на це суб’єктом  нормотворення у визначеній законодавством  формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має не персоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

3. Нормативно правовий  акт наділений рядом ознак,  а саме: це письмовий документ, який має відповідну юридичну форму (назву); розробляється і приймається уповноваженими суб’єктами правотворчості та у встановленому для цього процедурно-процесуальному порядку; змістом нормативно-правового акта є правила поведінки загального характеру, дія яких розповсюджується на невизначене коло суб’єктів; має визначену внутрішню структуру (може складатися із преамбули, частин, розділів, статей, параграфів, пунктів, підпунктів); є обов’язковим для виконання, забезпечується системою державних гарантій, у тому числі й примусовими засобами; його функціональне призначення полягає у регулюванні суспільних відносин.

4. Нормативно-правові  акти виконують різноманітні  функції. Зокрема: інформаційну; соціальну; комунікативну; історико-культурну; політичну, ідеологічну, роз’яснювальну, виховну, пізнавальну; управлінську; символічну; правоустановчу, правореалізаційну, правоохоронну, посвідчувальну, установчу та ін.

5. Систему нормативно-правових  актів України, складають:                          1) Конституція України, закони про внесення змін до Конституції України, закони і рішення прийняті референдумом, які змінюють конституційні норми; 2) закони та рішення нормативного характеру, прийняті всеукраїнським референдумом; 3) кодекси та закони України; 4) постанова Верховної Ради України нормативного характеру; 5) укази Президента України; 6) постанови Кабінету Міністрів України; 7) нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади та їх територіальних складових; 8) нормативно-правові акти інших органів державної влади; 9) постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 10) постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим; 11) накази міністерств та інших республіканських органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим нормативного характеру; 12) нормативні розпорядження голів місцевих державних адміністрацій; 13) рішеннях місцевих референдумів, що мають нормативний характер; 14) рішення місцевих рад та їх виконавчих органів нормативного характеру; 15) розпорядження сільських, селищних, міських голів, голів районних у містах, обласних рад нормативного характеру;              16) локальні нормативно-правові акти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перелік використаних джерел

1. Конституція України від 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 03.07.1991 // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 33. – Ст. 443.
3. Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 // Голос України від 28.12.2011 № 246.
4. Закон України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» від 23.12.1998 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5-6. – Ст. 43.
5. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 07.10.2010                   // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 9. – Ст. 58.
6. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. – Ст. 70.
7. Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000                   // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 19. – Ст. 143.
8. Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10.02.2010 // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 14-15, № 16-17. – Ст. 133.
9. Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
10. Кодексу законів про працю України від 10.12.71 // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1971. – № 50. – Ст. 375.
11. Постанова Кабінету Міністрів України «Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним» від 23.04.2001 // Урядовий кур’єр від 04.05.2001. – № 78.
12. Проект Закону України «Про нормативно-правові акти» реєстр.           № 7409 від 01.12.2010 // Електронний ресурс. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/
13. Указ Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 3.10.1992 // Збірник указів Президента від 31.12.1992. – № 4.
14. Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997                // Офіційний вісник України – 1997. – № 24. – Ст. 11.
15. Алексеев С.С. Государство и право: учеб. пособие / С.С. Алексеев. – М., 2006. – 152с.
16. Алексеев С.С. Право: азбука–теория–философия: Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. – М.: «Статут», 1999. – 712 с.
17. Антонюк Р.І. Багато культурність громадян: правові та освітянські проблеми, історичні питання і поняття етнокультурної та мовної біполярності в Україні і за кордоном: колектив. моногр. / Р.І. Антонюк,           Л.В. Мінакова. – Х.: Скорпіон, 2008. – 204 с.
18. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. Редактор В.Т. Бусел. – К., 2007. – 1736с.
19. Глущенко Ю.М. Правотворча діяльність місцевих державних адміністрацій та основні напрямки її удосконалення: Автор. дис.…. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Ю.М. Глущенко. – К., 2011. – 20 с.
20. Конституції нових держав Європи та Азії / У поряд. С. Головатий. – К.: Укр. Правн. Фундація. Вид-во «Право», 1996. – 639 с.
21. Конституційне право України /За ред. проф. В.Ф. Погорілка. – 3-те дооп. вид. – К.: Наукова думка, 2002. – 321 с.
22. Конституція України: Науково-практичний коментар                               / В.Б. Авер'янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін, та ін.; Ред. кол. Тацій В.Я.,    Битяк Ю.П., Грошевой Ю.М. та ін. – X.: Видавництво «Право»; Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 803 с.
23. Коркунов Н.М. Указ и закон. Теория государства и права: Хрестоматия: В 2 т. /Авт.-сост. В.В. Лазарєв, С.В. Липень. – М., 2001. – Т. 2. – 604 с.
24. Кріцак І.В. Правоохоронна функція держави та її вплив на формування функції надання послуг населенню органами внутрішніх справ України / І.В. Кріцак // Форум права. – 2009. – № 3. – С. 365-372.
25. Луць Л.А. Загальна теорія держави і права / Л.А. Луць. – К., 2007. – 411 с.
26. Марченко М.Н. Теория государства и права: Учебник. - 2-е изд.         / М.Н. Марченко. – М., 2002. – 732 с.
27. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права                         / Н.И. Матузов, А.В. Малько – М., 2002. – 512с.
28. Мурашин О.Г. Акти прямого народовладдя у правовій системі: Автор. дис. докт. юрид. наук / О.Г. Мурашин. – К., 2001. – 34 с.
29. Никитин А.В. Правовой символ как прием юридической техники. Проблемы юридической техники: сб. ст. / А.В. Никитин. – Н. Новгород, 2000. – 569 с.
30. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник / П.М. Рабинович. – К.: Атіка. – 2001. – 176 с.
31. Радченко О.І. Теоретико-правові аспекти класифікації підзаконних актів вищих органів державної влади / О.І. Радченко // Юрист України. – 2011. – № 1 (14). – С. 24-32.
32. Синюков В.Н. Функции права / В.Н. Синюков // Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – М., 1997. –        С. 154-158.
33. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / О.Ф. Скакун. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. – 704 с.
34. Скрипнюк О.В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики: монографія / О.В. Скрипнюк. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – 600 с.
35. Теория государства и права: Учебник / Под ред. А.Г. Хабибулина, В.В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ИД «ФОРУМ»: ИНФРА-М, 2009. – 693 с.
36. Теорія держави і права, академічний курс: Підручник / За ред.             О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. - 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 540 с.
37. Тесленко М.В. Судебный конституционный контроль в Украине: Монография. Вступ. Статья В.Ф. Погорилко / М.В. Тесленко. – К.: Ин-т государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, 2001. – 344 с.
38. Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: вопросы теории и практики          / Ю.Н. Тодыка. – X.: Факт, 2000. – 284 с.
39. Тодыка Ю.Н., Супрунюк Е.В. Конституция Украины – основа стабильности конституционного строя и реформирования общества                 / Ю.Н. Тодыка, Е.В. Супрунюк. – Сімферополь: Таврия, 1997. – 128 с.
40. Топорнин Б.Н. Система источников права: тенденции развития               / Б.Н. Топорнин. – М.: Юрист. – 2000. – 214 с.
41. Шаповал В.М. Теоретичні проблеми реалізації норм Конституції України / В.М. Шаповал // Право України. – 1997. – № 6. – С. 3-7.
42. Шаповал В.М. Юридичний феномен конституції держави                         / В.М. Шаповал // Вісник Конституційного Суду України. – 2003. – № 4. –         С. 42-47.
43. Швачка Г.О. Правова природа нормативно-правових актів Автономної Республіки Крим: Автореф. дис.….канд. юрид. наук: 12.00.01.           / Г.О. Швачка. – Харків, 2004. – 20с.