Правовий акт: поняття, види, юридичні властивості. Юридичні акти в Україні

Договори, укладені від імені міністерств  або інших центральних органів  державної виконавчої влади України, публікуються в «Зібранні чинних міжнародних договорів України».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Дія нормативно-правових  актів, зокрема у просторі та  за колом осіб.

Дія нормативно-правових актів — це їхній фактичний вплив на суспільні відносини. Кожен нормативно-правовий акт призначений для врегулювання певних суспільних відносин, тому встановлення меж його дії є необхідною умовою забезпечення правомірності використання і застосування приписів, які складають зміст цього акту.

Дія нормативно-правового акту обмежена трьома параметрами:

а) дією у часі, тобто терміном дії, або часом, протягом якого нормативно-правовий акт має юридичну силу;

б) простором, на який розповсюджується дія нормативно-правового акту;

в) колом осіб, які підпадають під дію нормативно-правового акту, тобто в яких на підставі цього нормативно-правового акту виникають конкретні юридичні права та обов'язки.

Дія нормативно-правового акту у  просторі — це поширення його впливу на певну територію, державу в цілому чи певний регіон.

Нормативні правові акти діють  за територіальним і екстериторіальним  принципами.

Територіальний принцип — це дія нормативних актів у межах  території держави. Залежно від  правового статусу суб'єкта прийняття  акта та його змісту нормативні акти можуть поширюватися:

а) на всю територію України (закони України, нормативні укази Президента, постанови Кабінету Міністрів);

б) на територію Автономної Республіки Крим (нормативні акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим та інших  її органів);

в) на територію відповідних адміністративно-територіальних одиниць або певну їх частину (рішення органів місцевого самоврядування, розпорядження голів місцевих державних  адміністрацій).

Екстериторіальний принцип  — це дія нормативних актів  поза межами держави. Наприклад, згідно з пунктом 1 ст. 7 Кримінального кодексу України „Громадяни України та особи без громадянства,  що  постійно  
проживають в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають  
кримінальній  відповідальності  за  цим  Кодексом,  якщо  інше  не  
передбачено    міжнародними    договорами    України,   згода   на  
обов'язковість яких надана Верховною Радою України”.

Всі нормативні акти діють за територіальним принципом, а екстериторіальний  принцип застосовується тільки у  чітко передбачених законом випадках.

Дія нормативно-правового акту за колом осіб визначається їх поширенням на певних суб'єктів права. Розрізняють:

а) нормативні правові акти загальної  дії, які поширюються на всіх осіб, що перебувають на території держави, тобто громадян України, іноземних  громадян, осіб без громадянства, осіб з подвійним громадянством, державні й недержавні організації, установи, міжнародні організації та інших суб'єктів правових відносин;

б) нормативні правові акти спеціальної  дії, які поширюються на певне  коло спеціальних суб'єктів (наприклад, Закон України „Про статус народного  депутата України”, Закон України  „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”).

Тобто, згідно зі загальним правилом, дія нормативно-правового акту поширюється  на всіх осіб, що перебувають на певній території, а винятки прямо встановлюються в самому нормативно-правовому акті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Дія нормативно-правових  актів у часі (пряма, зворотна, переживаюча).

Дія нормативно-правового акту у  часі залежить від:

1) моменту набуття актом чинності, тобто початку його дії;

2) напряму темпоральної дії нормативного  акта;

3) моменту зупинення дії нормативного  акта;

4) моменту припинення (скасування) дії нормативного акта.

Отже, чинність нормативного акта у часі починається з моменту набрання законом чинності. Набрання законом чинності означає, що з цього моменту всі організації, посадові особи і громадяни повинні керуватися ним, виконувати і дотримуватись його.

В ч. 2 і 3 ст. 57 Конституції України  містить чітке правило: „закони  та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення  в порядку, встановленому законом.”  І якщо це правило порушується, то вони не є чинними.

Більш детально це питання  регулює Указ Президента України від 10 червня 1997 року №503/97 „Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності”.

Ст.1 Указу визнає офіційними друкованими виданнями „Офіційний вісник України”, „Відомості Верховної Ради України”, газету „Урядовий кур'єр”, газету „Голос України”, інформаційний бюлетень "Офіційний вісник Президента України". Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України можуть бути в окремих випадках офіційно оприлюднені через телебачення і радіо.

Другою  найважливішою характеристикою  дії закону в часі є напрям темпоральної дії, що визначається як дія закону стосовно фактів, які виникли вже  після набуття ним чинності (нових  фактів), а також тих, які виникли  ще до цього (старих фактів) і тривають після набуття актом чинності.

За напрямом темпоральної дії дія  нормативно-правових актів є:

– пряма, тобто акт поширюється 1) на всі факти, які виникли після  набрання ним чинності, та 2) на факти, які виникли до набрання ним чинності і продовжують існувати (регулює  тільки з моменту набрання ним  чинності);

– переживаюча дія, яка має місце  у випадку, коли нормативно-правовий акт поширює свою дію тільки на нові факти, а на факти, які виникли  раніше і продовжують існувати, діє  попередній нормативно-правовий акт;

– зворотна дія — нормативно-правовий акт поширюється на факти, які  виникли до набрання ним чинності, більше того можливий перегляд попередніх рішень з цих фактів вже за новим  нормативно-правовим актом.

Пряму дію мають всі нормативно-правові  акти, зворотну та преживаючу тільки у  випадках, спеціально передбачених законом. Проте, Конституція України встановлює певні обмеження щодо застосування зворотної сили закону. Зокрема, ст.58 говорить, що закони та iншi нормативно-правовi акти не мають зворотної дiї в часi, крiм випадкiв, коли вони пом'якшують або скасовують вiдповiдальнiсть особи. І навпаки, закон, що встановлює або посилює юридичну відповідальність, зворотної сили не має.

Третій параметр, яким визначається дія нормативного акта в часі, —  момент припинення його дії. Припинення чинності закону означає і остаточну  втрату ним юридичної сили.

Розглянемо такі підстави припинення дії нормативних актів:

1) закінчення терміну, на який  вони були прийняті (наприклад,  закон про Державний бюджет  України на відповідний рік  втрачає силу в 00 годин 1 січня наступного року);

2) зміна обставин, на які вони  були розраховані (наприклад,  втратили свій сенс і тому  припинили дію акти періоду  ІІ світової війни після її  закінчення);

3) при скасуванні цього акта  іншим актом (найпоширеніший випадок). Остання підстава може бути  класифікована на:

а) пряме скасування нормативного акта уповноваженим на те органом;

б) фактичну заміну нормативного акта іншим актом, що регулює ту ж групу  суспільних відносин.

Зупинення (призупинення) дії нормативного акта — тимчасове, неостаточне переривання його темпоральної дії, яке обумовлюється певними обставинами і здійснюється в порядку, передбаченому законодавством. Призупинити дію нормативного акта може як орган, що прийняв його, так і інший орган, якщо подібні повноваження надано йому законом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

В курсовій роботі розкриті  поняття таких першочергово базових елементів правової науки, як поняття “правового акта”, “нормативно-правового акта”, а також акцентується увага на ролі нормативно-правового акта як основного елемента системи права України.

Отже, як висновок, варто зазначити, що питання, зв'язане з визначенням поняття нормативно- правового акта, є важливим. Не можна нормативно-правовий акт позначати просто як правовий акт. І тут існує тонке розходження, винятково важливе для юридичної практики. Це розходження стає зрозумілим з такого приклада. Правовим буде акт, що містить як правові норми (правила поведінки), так, наприклад, і вказівка про застосування мір відповідальності до конкретного адресата цих правил, якщо він їх порушив. Наприклад, наказ керівника установи про накладення дисциплінарного стягнення  на порушника встановлених у цій установі правил внутрішнього трудового розпорядку (за запізнення на роботу, прогул, інші порушення трудової дисципліни) є правовим актом, тому що має правове значення - Цей наказ є правовим, але не утримуючої норми права, актом. Цей другий вид правового акта позначається як правозастосовчий, а не як право утримуючий. Він також правовий, але не нормативно-правовий акт.

Оскільки зберігається практична  потреба враховувати реальне  розходження між право утримуючими, правозастосовчими і правореалізуючими  актами, остільки для розглянутого джерела права зберігається необхідність його позначення як нормативно-правового  акта.

Нормативно правовий акт впливає  на всі сторони життя будь-якого  суспільства. Завдяки йому регулюються  багато соціально-економічних, політичних, трудових, сімейних і інших правовідносин.

Поняття нормативно-правовий акт як - джерело права охоплює усе  велике різноманіття правових норм, що регулюють різноманітні і незліченні - соціальні зв'язки в суспільстві. Теоретикам права довелося чимало потрудитися, щоб класифікувати нормативно-правові  акти, знайти чіткі критерії цієї класифікації, зробити її зручної для наукового  і, головне, практичного вживання.

Список використаної літератури

 

Ключевский  В. О. Сочинения. В 9 тт. Т. VII. «Специальные

курсы» (продолжение) / Под ред. В. Л. Янина. –  М., 1989. – С.16.

 

⁹ Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка.

В 4 тт. Т. 1: «А-3». – М., 2006. – С.54.

 

⁹Большая Российская Энциклопедия: В 30 тт. Т. 1 «А – Анкетирование»./     Председатель науч. -ред. советаЮ. С. Осипов. / Отв. ред. С. Л. Кравец. – М., 2005. – С. 361-362.

 

⁹ Ожегов С. И., Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского языка:

80000 слов и фразеологических  выражений. 4-е изд., дополн. – М.,      1999. – С.21.

Скакун О.Ф. Теорія держави і  права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с.

¹ Ключевский В. О. Сочинения. В 9 тт. Т. VII. «Специальные

курсы» (продолжение) / Под ред. В. Л. Янина. –  М., 1989. – С.16.

² Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка.

В 4 тт. Т. 1: «А-3». – М., 2006. – С.54.

³Большая Российская Энциклопедия: В 30 тт. Т. 1 «А – Анкетирование»./     Председатель науч. -ред. советаЮ. С. Осипов. / Отв. ред. С. Л. Кравец. – М., 2005. – С. 361-362.

 

⁴ Ожегов С. И., Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского языка:

80000 слов и фразеологических  выражений. 4-е изд., дополн. – М.,      1999. – С.21.

⁵ Васильев Р. Ф. О понятии правового акта // Вестник МГУ.

Сер. 11 «Право». – 1998. – № 5. – С. 25.

 

 ⁶ Алексеев С. С. Общая теория права. – В 2-х тт. – М., 1982. – Т. 2. - С.192-193

 ⁷ Милкова Д. Юридические акты в социалистическом праве: понятие и система. – София, 1984. - С.42

⁸ Конституція України // ВВР України – 1996 - №30. - С.141.

⁹ Конституція України // ВВР України, №30, 1996. – С.141