Причини правопорушень

 

 

Академія митної служби України

Факультет правознавства

Кафедра теорії та історії держави і права

 

 

 

 

 

Курсова робота

з теорії держави і права

за темою «Причини правопорушень»

 

 

                                             

 

 

 

 

                                                                                    Підготовив:

                                                                                    курсант групи П12-2

                                                                                    Колено Ганна Сергіївна

                                                                                    Науковий керівник:

                                                                                    доцент к.ю.н. Бочаров Д.О.

 

 

 

 

 

 

м. Дніпропетровськ 2013

Зміст

        Вступ………………………………………………………………………………..3-4

 

1. Загальна характеристика правопорушень………………………………………5

 

1. Поняття правопорушення………………………………...………………5-7
2. Склад (елементи) правопорушення………………………….…………..7-9
3. Ознаки правопорушень………………………………………………….9-10
4. Види правопорушень……………………………….…………………..10-11

 

2. Причини правопорушень………………………………….……………………11

 

1) Поняття причин правопорушень………………………...………………..11-13

2) Соціологічні теорії причин злочинності……………...………………….13-15

3) Біосоціальні теорії злочинності…………………………...………………15-17

4)  Види причин правопорушень………………………...…………………..17-19

 

3. Боротьба з правопорушеннями…………………………………………………19

 

4. Юридична відповідальність………………………………...………………19-20

 

     Висновки…………………………………………………………….…………….21-23

 

     Список використаної  літератури…………………………………………………….24

 

     Додатки…………………………………………………………………………….25-26

 

 

 

 

ВСТУП

 

Немає більш шкідливої тварини

 ніж людина, не наступна закону.

Д. Савонарола

 

Тема моєї курсової роботи “Причини правопорушень”.  На мій погляд, на сьогоднішній день вона є досить актуальною. Поведінка людей це завжди якась діяльність. Вона складається з вчинків. Вчинок – головний елемент людських взаємостосунків, в якому виявляються різні якості особи, як хороші, так і погані, відношення до проблем дійсності, до навколишніх людей. Будь-який вчинок спричиняє за собою неминучі результати: зміни у відносинах людей, в їх свідомості, він також вабить наслідки і для самої дійової особи. Вчинок завжди пов'язаний з певною відповідальністю людини за свої дії.

У сфері правових відносин вчинок може мати подвійне значення. Основну частину актів поведінки особи складають вчинки правомірні, тобто відповідні нормам права, вимогам законів. Антиподом правомірної поведінки є поведінка неправомірна, тобто що суперечить нормам права. Неправомірна поведінка виражається в правопорушеннях, як це витікає з самого терміну, актах, що порушують право, протилежні йому.

Далеко не кожна людина має повне уявлення про правомірність своїх дій. Один керується здоровим глуздом, другий діє інтуїтивно, третій просто пригнічує свої бажання. Дотримуючись такої політики, і перший, і другий, і третій в рівній мірі може переступити закон, навіть не підозрюючи про це, згодом понісши за своє правопорушення юридичну відповідальність.

Мета курсової роботи – надати загальну характеристику правопорушенням та визначити головні причини їх скоєння. Представити теоритичного підгрунтя для розкриття їх змісту та правильного вживання на практиці законодавства про правопорушення.     

У наш час існує безліч робіт по даній темі, тому говорити, що правопорушення мало вивчено, було б неправильно і просто безглуздо. Більшість авторів ідентичні в своїх дослідженнях і висновках, але є також і оригінальні думки і підходи. В своїй роботі я використовувала підручники багатох дослідників юридичної науки.

В цій курсовій роботі я зіткнулася з рядом завдань:

1. Дослідження поняття та ознак правопорушення.
2. Визначення складу правопорушення та характеристики його елементів.
3. Вивчення основних теорій та причин правопорушень.
4. Ознайомлення зі шляхами боротьби з правопорушеннями.
5. Застосування відповідальності за скоєння правопорушень.

Об’єктом дослідження є поняття правопорушення, його склад та характеристика його елементів, причини вчинення цих діянь суб’єктами правовідносин.

На мій погляд, курсова робота має логічну будову. Вона складається з вступу, основної частини, в якій викладені основні питання, висновка та списку використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I. Загальна характеристика правопорушень

1. Поняття правопорушення

Правопорушення являють собою особливу різновидність поведінки людей і інших суб'єктів суспільних відносин. Законом регулюються тільки поступки (вчинки) людей, їх дії або бездіяльність. Не можуть регулюватися нормами права думки людей або певні риси характеру. Поза своїми діями, підкреслював К.Маркс, людина не існує для закону. Якщо ж закон карає за тенденцію, за образ думок, то він служить знищенню рівності людей перед законом, роз'єднує їх. Закони, які роблять головним критерієм не дії як такі, а образ думок діючої особи — це не що інше, як позитивні санкції беззаконня.

 Правопорушення — це, перш  за все, діяння (дії або бездіяльність). Воно відрізняється від права  і від правомірної поведінки  наступними ознаками:

1. Це суспільно небезпечне або  шкідливе діяння. Усі правопорушення є суспільно небезпечними або шкідливими діяннями, оскільки вони спрямовані проти суб'єктивних прав і свобод людини, юридичної особи, держави чи суспільства в цілому. Порушуючи природні права або права, які закріплені законом, правопорушник наносить шкоду людям, природі, державі чи організаціям. Шкода або соціальна небезпека буває різна: матеріальна, моральна, — іноді дуже небезпечна, коли здійснюється посягання на життя чи здоров'я людини, на державну безпеку тощо. В зв'язку із цим кримінальні злочини є найбільш соціально небезпечними серед усіх правопорушень. Наприклад, крадіжка особистого чи державного майна наносить шкоду особі або державі.

2. Правопорушення — це протиправне  діяння (дія або бездіяльність). Усі  правопорушення спрямовані проти вимог чинного законодавства чи природних прав людини, які ще не закріплені в законодавстві. Вони можуть виявитися в активних фізичних діях правопорушника (порушення правил дорожнього руху, хуліганство тощо). В окремих випадках правопорушення вчиняються в результаті бездіяльності, коли на суб'єкта покладаються юридичні обов'язки, передбачені законом чи договором, а він не виконує їх, в результаті чого наноситься шкода або створюється соціальна небезпека. Наприклад, на охоронника покладається обов'язок охороняти матеріальні цінності, а він не виконав своїх обов'язків і трапилось розкрадання майна. Тому «дія» і «бездіяльність» охоплюються одним поняттям — діяння.

3. Правопорушення — це винне  діяння. Воно не тільки протиправне, шкідливе, небезпечне діяння, а й винне діяння. Без вини ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності (за виключенням безвинної відповідальності при використанні джерел підвищеної небезпеки, які нанесли шкоду іншим особам). Вина — це психічне відношення особи до своїх протиправних діянь. Вона має об'єктивну і суб'єктивну сторону (як почуття вини). Особа іноді може визнавати свою вину у вчиненні правопорушення, а іноді не визнає її. В таких випадках вина доказується державними органами або позивачем по цивільних справах.

4. Правопорушення — це юридичне  карне діяння. Караність означає, що в чинному законодавстві передбачено склад правопорушень, і встановлена міра юридичної відповідальності. В зв'язку із цим всі правопорушення і юридична відповідальність за них закріплені в законодавстві. Питання про відповідальність за порушення природних прав людини, які юридичне не закріплені в законодавстві, повинні вирішуватись на підставі міжнародно-правових актів, які ратифіковані Україною, або на підставі застосування аналогії права і аналогії закону в тих галузях права, де вона не заборонена.

5. В окремих видах правопорушень, особливо кримінальних злочинах, необхідно встановити причинний  зв'язок між протиправними діями  і наслідками, які настали. Якщо  такого причинного зв'язку не буде встановлено, то не можна і ставити питання про наявність складу правопорушення. Наприклад, громадянка Воліна Г.І. під час суперечки із своїм начальником штовхнула його об одвірок дверей, в результаті чого начальник був негайно доставлений в лікарню і через кілька годин помер. Слідчі органи кваліфікували дії громадянки Воліної по ст. 206 ч. 2 КК України, незважаючи на те, що громадянин помер, тобто наступили тяжкі наслідки. Було встановлено, що між діями громадянки Воліної і наслідками не було причинного зв'язку. Якби був причинний зв'язок, то її дії можна було б кваліфікувати по ст. 94 — як вбивство.

 Таким чином, правопорушення  — це соціально-небезпечне або  шкідливе, протиправне, винне діяння  деліктоздатного суб'єкта (фізичної  чи юридичної особи), яке передбачене чинним законодавством і за яке встановлена юридична відповідальність.

2. Склад (елементи) правопорушення

Соціальна сутність правопорушення - причинення шкоди тим соціальним, груповим чи особистим інтересам, які юридично захищені державою.

Склад (елементи) правопорушення:

• суб’єкт правопорушення - деліктоздатна фізична особа (людина) або деліктоздатне об’єднання, які вчинили правопорушення. Деліктоздатність - це закріплена в законодавстві і забезпечена державою здатність суб’єкта нести юридичну відповідальність за вчинене ним правопорушення;

• об’єкт правопорушення - певні блага, на пошкодження, знищення чи позбавлення яких спрямоване винне протиправне діяння. Об’єктами правопорушень можуть стати всі явища, які визначаються об’єктами правовідносин, тобто різноманітні матеріальні та нематеріальні цінності (особисті або соціальні);

• об’єктивна сторона - протиправне діяння; його шкідливий або небезпечний результат; необхідний причинний зв’язок між ними. Протиправність діяння полягає в його державній, юридичній забороненості, у невідповідності вчинку юридичним приписам. Таке діяння може бути виражене як в активних (якщо суб’єкт не дотримується заборонних норм), так і в пасивних діях (якщо суб’єкт не виконує зобов’язуючі норми);

• суб’єктивна сторона - певне психичне ставлення суб’єкта до своєї протиправної поведінки та її наслідків. Таке ставлення відображається поняттям вини.

Види (форми) вини:

Умисел: прямий умисел - суб’єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає і бажає настання його негативних наслідків; непрямий умисел - суб’єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає його негативні наслідки, але байдуже ставиться до можливості їх настання;

Необережність: протиправна самонадіяність - суб’єкт усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає можливість настання його негативних наслідків, проте сподівається, що вони все-таки не виникнуть; протиправна недбалість - суб’єкт усвідомлює протиправність свого діяння, але не передбачає можливості настання його негативних наслідків, хоча відповідно до рівня свого розвитку мусить це передбачати.

Порушення припису юридичної норми, вчинене без вини, відображається поняттям правової аномалії.

Види правопорушень:

за ступенем суспільної або особистісної шкідливості:

- проступки (шкідливі правопорушення);

- злочини (небезпечні правопорушення).

Злочини - це скоєне винно суспільно небезпечне діяння (дія або бездія), заборонене кримінальним законом під загрозою покарання.

Види проступків:

- конституційне правопорушення - завдає шкоди державному ладу; його об’єктом є закріплені Основним Законом порядок організації та діяльності органів державної влади і глави держави, порядок утворення інших органів держави, форма правління та устрій держави; також об’єктом такого проступку можуть ставати конституційні права громадянина;

- цивільне правопорушення завдає шкоди майновим і пов’язаним з ними особистим немайновим інтересам суб’єкта. Об’єкт цього правопорушення - майнові або пов’язані з ними немайнові цінності;