Романо-германська правова сім'я

Міністерство  освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

 

Кафедра комерційного права

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему: “Романо-германська правова сім'я”

 

 

 

студент І курсу ФЕМП

денної форми навчання

освітньо-кваліфікаційного

рівня “бакалавр”

професійне спрямування

“Комерційне право” Бонь Богдан Олександрович

 

 

 

Науковий керівник

проф., канд. юрид. наук   _____________   Ніколаєва Л.В.

 

 

 

Київ 2013 

Зміст

Вступ.................................................................................................................3

Розділ 1. Формування романо-германської правової сім'ї

1.1. Історія становлення  романо-германської правової сім'ї...........................

Розділ 2. Теоретичні засади романо-германської правової сім'ї

2.1. Загальні поняття та структура романо-германської правової сім'ї.......................................................................................................................

2. Особливості та джерела романо-германської правової сім'ї.....................
3. Загальна характеристика та групи правових систем, що входять до романо-германської правової сім'ї

2.4. Системи права неєвропейський  країн під впливом романо-германської  правової сім'ї

Розділ 3. Романо-германський тип правової сім'ї та інші правові сім'ї: порівняльна характеристика

3.1. Співвідношення романо-германської  та англосаксонської правової  сім'ї...

3.2. Співвідношення романо-германської  та соціалістичної правової сім'ї........

3.3. Співвідношення романо-германської  та релігійної правової сім'ї................

3.4. Характеристика романо-германської  правової сім'ї в Україні.......................

Висновки....................................................................................................................

Cписок використаної  літератури...............................................

ВСТУП

Правова система, за висловом французького вченого Ж. Карбоньє, являє собою «вмістилище  й зосередження різних юридичних  явищ, що існують у суспільстві  водночас на одному й тому ж просторі»  
романо-германська правова сім’я, серед наявних на даний час правових систем, займає особливе місце і мала звичайно важливе значення для розвитку правової теорії та практики. Вона є результатом еволюції, продовження римського права, і на думку вчених, вона є першою сім’єю, з якою ми зустрічаємося в сучасному світі.

Особливо  важлива роль у вирішенні поставлених  життям завдань належить правовій системі. Саме вона справляє великий вплив  на характер змін у суспільстві, удосконалення  законодавчого процесу, підвищення ефективності юридичного регулювання, формування суспільної та індивідуальної свідомості. Правову систему можна назвати дійсно загальнолюдською організацією у тому значенні, що вона має гуманітарний характер, покликана служити передусім людині. Характеризуючи утворені на сьогодні правові сім'ї, автори намагаються розкрити особливості української правової ментальності, її культурно-історичні, національні особливості, релігійні витоки, традиції.

РОЗДІЛ І Формування романо-германської правової сім'ї

1. Історія становлення романо-германської правової сім'ї

Більшість науковців  виокремлюють три етапи розвитку романо-германської сім'ї:

Перший етап - це період звичаєвого права (V–ХІ ст). Він став своєрідним фундаментом для формування єдиної системи континентального права.

Після падіння Римської імперії германські народи (франки, бургунди, лангобарди, алемани, вестготи, остготи, фрізи, східні сакси, вандали тощо)  внесли свої характерні риси права. Право складалося переважно з неписаних звичаїв, які часто були позбавлені належної ясності й визначеності. У той період право розуміли як набуток народу,було засобом об'єднання, виразом мудрості племені за допомогою якого підтримувалося мирне життя. Кожен народ мав своє право, проте не варто перебільшувати рівень розбіжностей між ними, право германських племен було дуже схожим, і не мало значних розбіжностей. Германське право було адаптоване до надзвичайно простих умов натурального господарства, та умов родового, родинного колективізму, а тому було вкрай примітивним.

Ткаченко В,Д, з цього приводу зазначає: “Інститути законодавства та судового рішення мали зародковий характер. Королі хоча й ухвалювали закони, але з конкретних приводів, і в основному для того, щоб від імені всього народу підтвердити або виправити існуючі звичаї ” [Порівняльне правознавство: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / В. Д. Ткаченко, С. П. Погребняк, Д. В. Лук'янов; За ред. В. Д. Ткаченка. - X.: Право, 2003. - 274 с].

У період з V -VIII століття більшість германських племен вже мали свої закони(варварські правди або закони варварів). Найдавніша та найвідоміша з правд, що дійшли до наших часів є Салічна правда(496 р. )

В перший період формування романо-германської правової сім'ї  не існувало юристів як таких, не було професійних суддів, тому судочинство спиралось на звернення до вищих сил,був відсутній контроль за виконанням судових рішень

Отже, право того періоду  мало звичаєвий, племінний, примітивний  та архаїчний характер.

Більшість дослідників  схиляються до думки, що фактично система романо-германського права сформувалась в період з XII- XVIII ст. Цей період поділяється на два півперіоди: середньовічний та доби Відродження та Просвітництва.

Саме у середньовічний період соціально-політична та історико-культурна  спільнота західної Європи знову усвідомила необхідність права, почала розуміти, що тільки право може забезпечити порядок і безпеку. Повернення цієї ідеї в XII–XIII столітті стало, безсумнівно, революційним кроком. Важливими обставинами, які вплинули на формування та розвиток романо-германської правової сім'ї були: по-перше, рецепція римського права, у ці часи Західна Європа звертається до юридичної спадщини античності, передусім до Зводу Юстиніана як втілення правових традицій Давнього Риму. По-друге, діяльність європейських університетів. Саме в університетах право замислювалось як система, що органічно розвивається, як звід принципів і процедур. По-третє, не можна вважати вплив канонічного права не значним, деякі науковці вважають, що воно впливало на суспільне життя та правопорядок більше аніж римське право.

Отже, можна зробити  висновок, що основою для формування романо-германського права стала  спільність звичаїв, традицій та культури західноєвропейських країн, з ХІ століття вона проявлялась у єдиній римо-католицькій вірі. А основними центрами поглиблення і поширення ідей, що лежать в основі романо-германського права, стали європейські університети.

З приходом епохи Відродження  та Просвітництва Європа віддаляється від безумовного підкорення римському  праву. Провідною стає ідею природного права, вченим-прихильникам цієї школи римське право сприймається збіркою застарілих та ірраціональних законів. На думку Е. Аннерса, раціоналістичне природне право було, ймовірно, найсильнішим джерелом натхнення для розвитку європейського права після Зводу Юстиніана [Порівняльне правознавство: Навч. посібник/ О.О. Погрібний, І.М. Погрібний, О.В. Волошенюк та ін. /За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф., чл.-кор. АПрН України О.Н. Ярмиша – Харків: Вид-во Харківського нац. ун-ту внутр. справ, 2006. – 298 с.]. Вагомими чинниками, які сприяли відходу від римського права буди: по-перше, формою суспільної організації в ті часи вже стає національна держава, через що, Папа Римський, як безумовний релігійний лідер не визнавався(також значний удар римо-католицькій вірі нанесла Лютеранська Реформація), по-друге, заклади освіти, особливо університети, перетворились у національні органи, а тому формувались національні особливості права, що фактично знищило універсальну юридичну науку. Вищеперераховані процеси привели до того, що у ХVІІІ столітті правники вирішили відійти від кодексу Юстиніана, і створити збірки законів (кодекси), які б були більш систематизовані, прості у використанні.

Третій етап формування романо-германської правової сім'ї  почався після закінчення буржуазних революцій в більшості європейських країн. Цей період називають законодавчим, адже тоді була створена більшість кодексів(цивільні, кримінальні, кримінально-процесуальні, адміністративні, цивільно-процесуальні, торговельні й інші), активно розвивалась правотворча діяльність. Буржуазні революції кардинально змінили або взагалі скасували феодальні правові інститути, через що закон став основним джерелом романо-германського права. Рене Давид констатує, що саме у цей період уперше виникає інтерес до позитивного права [Теорія держави і права: Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.].

Нині майже всі аспекти  громадянського життя врегульовані кодексами та нормативно-правовими  актами. Кодифікацію можна вважати останнім етапом процесу формування романо-германської правової сім'ї як цілісного явища [Порівняльне правознавство: Навч. посібник/ О.О. Погрібний, І.М. Погрібний, О.В. Волошенюк та ін. /За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф., чл.-кор. АПрН України О.Н. Ярмиша – Харків: Вид-во Харківського нац. ун-ту внутр. справ, 2006. – 298 с.].

Також варто зазначити, що на третьому етапі формування права  відбулись деякі докорінні зміни  в системі романо-германського права. По-перше, змінилась система джерел права, по-друге, сфера приватного права романо-германського права злилась з доктринами природного права, по-третє, з'являються нові інститути права (такі як законодавство в сфері захисту інтелектуальної праці, антимонопольне, космічне та інформаційне законодавства). Значні зміни відбулись в інститутах публічного права: державою буди визнані права і свободи людини і громадянина, згодом вони розширюються, змінюється система державної влади, з ХХ століття міжнародне право стає фактором, що зближує національні правові системи.

Значно впливали на романо-германську систему права європейські інтеграційні процеси. Результатом цих процесів стало формування співтовариств  що мали риси і державного і міжнародного утворення. З 50-х років ХХ століття було створено Європейські співтовариства, які займались врегулюванням питань в різних сферах, згодом в 2002 році за Маастрихтським договором 1992 року була створена нова організація - Європейський Союз. Він заснований на основі Європейських співтовариств, доповнених сферами політики і формами співробітництва. Більшість країн романо-германського права сьогодні є членами ЄС.У зв'язку з утворенням і функціонуванням ЄС виникає особлива система правових норм — європейське право, або право ЄС.[Порівняльне правознавство: Навч. посібник/ О.О. Погрібний, І.М. Погрібний, О.В. Волошенюк та ін. /За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф., чл.-кор. АПрН України О.Н. Ярмиша – Харків: Вид-во Харківського нац. ун-ту внутр. справ, 2006. – 298 с.]

ЄС та його діяльність значно впливає на системи права  країн-учасниць, адже принципи взаємодії права ЄС і національного права держав-членів є такими: по-перше, європейське право має більшу юридичну силу аніж національне право, по-друге національні органи зобов'язані застосовувати європейське право, по-третє, усі органи, що здійснюють судову діяльність повинні застосовувати європейське право. Тому, правові системи держав-членів засновані на єдиних засадах та принципах (дотримання основних прав людини, юридична визначеність, пропорційність, право бути заслуханим тощо).

Отже, не дарма, романо-германську правову сім'ю вважають одною з найдавніших, вона витримала багато випробування, формувалась у різних правових умовах, і через те нині є найпоширенішою правовою сім'єю.

 

 

РОЗДІЛ 2. Теоретичні засади романо-германської  правової сім'ї

1. Загальні поняття та структура романо-германської правової сім'ї

Для того, щоб глибинно дослідити вищезазначене  питання, необхідно почати з визначення правової сім'ї — це зумовлений об'єктивними  закономірностями розвитку суспільства  цілісний комплекс взаємозалежних і погоджених правових засобів(спеціальних та загальних), які призначені для регулювання суспільних відносин або виникають в результаті такого регулювання, що постійно відтворюється і використовується людьми та їх організаціями (у тому числі державою) як суб'єктами права для досягнення приватних публічних цілей, забезпечення правопорядку. Завдяки сукупності основоположних норм конституція має фундаментальне значення для всієї правової системи.[Скакун О.Ф. Теорія держави і права : Підручник. - друге видання. - К.: Алерта ; КНТ ; ЦУЛ,2010.-520 с.      С. 318]

Для того, щоб правильно визначити  структуру правової системи, необхідно  обрати критерії відбору її елементів. Основними критеріями можна вважати  їхню внутрішню упорядкованість, правове  спрямування діяльності, яке повинне бути виражене нормативно у відповідних законодавчих актах, положеннях, що відображають мету створення правової системи, сферу діяльності, характер її основних завдань та функцій, особливості їх реалізації, специфічні принципи організації і діяльності тощо. Для дослідження правової системи як явища частіше всього використовують системно-структурний метод. Адже саме взаємозв'язок між елементами правової системи забезпечує її стабільне існування та розвиток.

Нормативність притаманна всім елементам правової системи, адже вони є похідними від правових норм, їх складових та права вцілому. Тому можна зробити висновок, що право- це основа для правової системи. Нерозривний зв'язок права і правової системи можна висвітлити за допомогою правових явищ зв'язаних таким чином: правову систему можна вважати ефективно діючою, якщо правовідносини в соціумі мають законний характер, юридичні норми регламентують правовідносини в соціумі.