Романо-германська правова сім'я

Перші колоніальні поселення на території  США виникли в 17 столітті, цікавим  фактом є те, що частину колоній  було створено вихідцями з Нідерландів ( у 1664 році Голландці заснували штат Нью-Йорк), а іншу частину-англійцями.

Як  зазначалося раніше, право Нідерландів відносять до романо-германської правової сім'ї, тому деякий час, в колоніях заснованих голландцями діяло право характерне цій митрополії. Не пройшло багато часу, і англійське — прецедентне право беззаперечно витиснуло його, проте не дивлячись на те, що воно проіснувало не довго і фактично не прижилось, все одно був залишений слід. Варто зазначити, що й англійське право зазнало значних змін, адже воно мало феодальний характер, і не було повністю прийняте, ті аспекти які не могли бути вирішенні в рамках англійського законодавства, вирішувалось органами судової влади, тому з'явилося таке явище, як свобода суддівського розгляду. В результаті це привело до суддівської некерованості та необ'єктивності їх вердиктів, як відповідь на це, були проведені кодифікаційні роботи, тому що американські жителі тяжіли до того, щоб право було писане та зрозуміле для всіх[Агабалиева И. Э. Формирование американской правовой системы [Текст] / И. Э. Агабалиева // Актуальные вопросы юридических наук: материалы междунар. заоч. науч. конф. (г. Челябинск, ноябрь 2012 г.). — Челябинск: Два комсомольца, 2012. — С. 102-105.].

Не  варто забувати й про Африканський континент, адже в силу тих обставин, що й на Американському материку, романо-германська правова система була дуже поширена. Особливістю африканських країн було те, що “інтереси особистості були цілком підкорені інтересам громади”[Порівняльне правознавство: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / В. Д. Ткаченко, С. П. Погребняк, Д. В. Лук'янов; За ред. В. Д. Ткаченка. - X.: Право, 2003. - 274 с]. Традиційним для африканських народів було звичаєве право. Відомий англійський дослідник Африки  зазначав, що африканське право не мало жодних писаних форм, всі правила поведінки передавались усно від старших поколінь до молодших. Звичаєве африканське право вирізнялося великою розмаїтістю норм права, казуальністю й несистематизованістю.

Основними колонізаторами в Африці були: Франція, Англія, Португалія, Бельгія. Кожна  митрополія нав'язувала правову систему своїм колоніям, таким чином вийшло, що французьке право було введено у Французькій Африці й на Мадагаскарі; бельгійське — у Конго; португальське — в Анголі й Мозамбіку; загальне — в англійських колоніях; голландське, змінене пізніше під впливом англійського загального права, — у Південній Африці; Ліберія запозичала загальне право й деякі судові звичаї Англії та США [Порівняльне правознавство: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / В. Д. Ткаченко, С. П. Погребняк, Д. В. Лук'янов; За ред. В. Д. Ткаченка. - X.: Право, 2003. - 274 с]. Проте, митрополії дозволяли зберігати певні правові ознаки колоній, так вони не забороняли судові органи у вигляді рад старійшин, було визнане шлюбно-сімейне та спадкове право.

Азійські  країни також піддались впливу романо-германської правової системи, тому далі піде мова про правові системи країн Сходу. Вчені поділяють правові системи цих країн на такі групи:

-далекосхідну;

-індійську;

-індуську;

-мусульманську.

До  першої групи відносять такі країни, як: Народна Республіка Бангладеш, Соціалістична Республіка В’єтнам, Китайська Народна Республіка, у тому числі Особливий адміністративний район Гонконг, Республіка Камбоджа, Корейська Народна Демократична Республіка і Республіка Корея, Малайзія, Монголія, Республіка Сою з М’янма, Народна Демократична Республіка Лаос, Королівство Таїланд та Японія.

Варто зазначити, що лише деякі країни йдуть на зближення  з іншими правовими сім'ями. Серед  них можна виокремити: Китайська  Народна Республіка, у тому числі Особливий адміністративний район Гонконг, Японія, та в певній мірі Республіка Корея. Це зумовлено тим, що ці держави мають тісні економічні зв'язки з європейськими країнами, і видається логічним, що правові системи зближуються.

До  другої групи відносять: Республіка Індія, Республіка Сингапур. Крім того, африканські країни: Республіка Кенія, Об’єднана Республіка Танзанія і Республіка Уганда.

Незмінною основою права для цих країн  є релігія (індуїзм). Згідно з вченнями цієї релігії нормативно-правовий акт, як джерело права не визнається, через його мінливість, а тому будь-який вплив з боку романо-германської правової системи практично виключений.

До  третьої групи належать: Хашимітське  Королівство Йорданія, Республіка Індонезія, Республіка Ірак, Ісламська Республіка Іран, Держава Кувейт, Малайзія (наявні деякі мусульманські общини), Ісламська Республіка Пакистан і Турецька Республіка. Присутня наявність значних мусульманських общин у Республіці Кенія, Сомалі і Об’єднаній Республіці Танзанія.

Закон, як джерело права  в країнах з мусульманською системою права визнається, проте він має  чи не найнижчу юридичну сили порівнянно з релігійними джерелами( Коран, Сунна, Іджма, Кияс). Саме цю особливість  мусульманська система перейняла  від континентальної, також в цих країнах, на зразок романо-германської системи проводяться активні кодифікаційні роботи.

Розділ 3. Романо-германський тип правової сім'ї та інші правові сім'ї: порівняльна характеристика

 

Можна відслідкувати, що юридичний прецедент, нормативно-правовий акт, наукові роботи, релігійні трактати мають різне значення в залежності від системи права, в одних прецедент є основним джерелом,а інших він не визнається, як джерело, тому вбачаю актуальним порівняти різні правові сім'ї з романо-германською системою і визначити основні відмінності та схожі аспекти.

3.1. Співвідношення  романо-германської та англосаксонської  правової сім'ї

Схожих ознак  між цими правовими сім'ями не так і багато, тому почнемо з  відмінностей.

Одною з основних відмінностей між ними є джерела права, та не чітка їх визначеність. До прикладу, у Франції існує велика кількість наукових робіт авторитетних дослідників, котрі однозначно зазначають, що прецендент не являється джерелом права, хоча на справді, у деяких випадках юридична практика має не менший вплив аніж закон. Яскравим прикладом країни з англосаксонською системою права є Велика Британія, фактично, вона є країною прецедентного права, а тому роль закону та нормативно-правових актів має бути незначною, а в реальності, кількість законів постійно збільшується,

 

 Еще и сегодня в Англии закон охотно изображают как исключительный феномен в системе, которая является классической системой судебного права. Однако законы в Англии столь же многочисленны, и они играют там роль ничуть не меньшую, чем во Франции. Их перестали толковать буквально и ограничительно, как это предписывалось старинными канонами. Остается верным лишь то, что английские юристы попрежнему плохо оперируют общими нормами, сформулированными законодателем, и стремятся как можно скорее "растворить" их в судебных решениях, вынесенных в результате принятия этих норм.

Тем не менее  более подробное изучение "канонических" источников права в системах общего и романо-германского права позволит нам получить важную информацию о  функционировании правовых институтов в различных странах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Риженко Ю.М. Система права у структурі  романо-германської правової сім'ї // Часопис Київського університету права. - 2009. - №4. - С. 79-85.

Порівняльне правознавство: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / В. Д. Ткаченко, С. П. Погребняк, Д. В. Лук'янов; За ред. В. Д. Ткаченка. - X.: Право, 2003. - 274 с

http://radnuk.info

http://radnuk.info/pidrychnuku/pravoznavstvo/504-tkachenko/10845-s-2-------.html

Теорія  держави і права: Підручник / За ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. – К.: Юрінком  Інтер, 2006. – 688 с.

Порівняльне правознавство: Навч. посібник/ О.О. Погрібний, І.М. Погрібний, О.В. Волошенюк та ін. /За заг. ред. д-ра юрид. наук, проф., чл.-кор. АПрН України О.Н. Ярмиша – Харків: Вид-во Харківського нац. ун-ту внутр. справ, 2006. – 298 с.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права : Підручник. - друге видання. - К.: Алерта ; КНТ ; ЦУЛ,2010.-520 с.

Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности. – Пер. с  фр. В.А. Туманова. – М.: Международные  отношения, 1997. – 400 с.

http://www.juristlib.ru

Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. — М.: Издательство НОРМА, 1996. — 432 с.

Ієринг  Р. Дух римского права на различных  ступенях его развития . - С-Пб: Типография Бузобразова, 1875.-.316 с.

http://www.ebk.net.ua

http://textbooks.net.ua

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с.

Косарев А.И. История государства  и права зарубежных стран М.: Норма - Инфра-М, 2002. - 464 с

Теория государства  и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2001. - 776 с.

Макарчук В. С.: Загальна історія держави і  права зарубіжних країн: навчальний посібник. Видання 3-тє, доповнене.- К.: Атіка, 2001. - 624с.

Агабалиева  И. Э. Формирование американской правовой системы [Текст] / И. Э. Агабалиева // Актуальные вопросы юридических наук: материалы  междунар. заоч. науч. конф. (г. Челябинск, ноябрь 2012 г.).  — Челябинск: Два комсомольца, 2012. — С. 102-105.

http://www.moluch.ru

Горленко В. В. Характерні риси правових систем азіатських країн: вплив на розвиток громадянського суспільства // “Вісник Вищої ради юстицій”.- 2011.-№4(8).-С. 127-135.

Алексеев  С.С. Общая теория права. – М.: Юрист, 1995. – 455 с.

Павовые системы и экономика: сравнение англосаксонского и романо-германскогоправа Н.С. Лярская    Журнал "Экономическая теория преступлений и наказаний" №6 //Экономическая теория права.