Теоретичні аспекти державного примусу

Юридична відповідальність застосовується з метою перевиховання і покарання та застосовується у випадку вчинення правопорушення, де пов'язана з новим додатковим обов'язком — нести відповідальність.

Проте, інші  засоби державного примусу застосовується з метою відновлення порушеного права, а також застосовується і для попередження чи припинення правопорушення та не передбачають додаткового обов'язку.

В юридичній відповідальності примус має основне значення, оскільки через нього реалізується відповідальність, що передбачає необхідність встановлення вини суб'єкта та доведення його протиправної поведінки.

Хоча, ,в інших  засобах державного примусу- примус має допоміжне значення і встановлення вини та наявності протиправної поведінки не є обов'язковим.

    Отже, можна зробити такий висновок, що юридична відповідальність є самостійним різновидом державно-примусових заходів.

Юридичну відповідальність не можна зводити винятково до державно-правового примусу, як і державно-правовий примус - винятково до юридичної відповідальності. Державно-правовий примус є більш широким поняттям, ніж юридична відповідальність, - він здійснюється різними засобами (попереджувальними, запобіжними, відновлювальними), які не пов'язані з відповідальністю. На відміну від юридичної відповідальності, де примус має основне значення, в інших заходах державного впливу він є допоміжним. Для застосування засобів державного примусу поза юридичною відповідальністю встановлення вини та наявності протиправної поведінки не є обов'язковими.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

    Юридична відповідальність є одним із примусових засобів, що застосовуються від імені держави. Особливістю відповідальності як примусового засобу впливу є те, що вона застосовується від імені держави, державними органами, має правовий характер, здійснюється у визначених законом формах та на законних підставах.

    Однак юридична відповідальність не є єдиним засобом державного примусу. Це зумовлюється різноманітними цілями держави у процесі здійснення правового регулювання.Юридична відповідальність як вид державного примусу характеризується тим, що приводиться в дію санкція порушеної норми права. Негативні наслідки порушення норми права не виникають саме собою, автоматично. Переклад санкції зі сфери повинності в сферу практичної діяльності здійснюється державними органами шляхом застосування до правопорушника однієї з заходів, передбачених санкцією порушеної норми. Держава наказує правопорушнику діяти певним чином і примушує його виконати запропоноване реально. Воля і бажання правопорушника в даному випадку не мають ніякого значення. У випадку відмовлення правопорушника добровільно виконати запропоноване, необхідне поводження буде забезпечено відповідними державними органами.

   Окрім юридичної відповідальності, засобами примусового впливу є міри захисту суб'єктивних прав, заходи запобігання, примусові заходи виховного характеру, заходи медичного характеру.

Засоби захисту суб'єктивних прав застосовуються у передбачених законом випадках з метою поновлення порушеного права та захисту суб'єктивних прав без притягнення порушника до відповідальності. Саме такий характер мають примусове вилучення майна з чужого незаконного володіння, примусове стягнення аліментів на утримання дітей та ін. Особливістю цих засобів є те, що вони закріплені не санкціями норм права, а диспозиціями.

До примусових засобів належать заходи запобігання, що застосовуються для запобігання чи припинення правопорушень. Відсутність правопорушення зумовлює і відсутність покарання. До таких засобів належить затримання, обшук, вилучення речей та документів. Вони мають правовий характер, здійснюються за наявності певних підстав, а також у межах соціального процесу.

    Примусові засоби виховного характеру застосовуються до неповнолітніх дітей чи недієздатних осіб за вчинення ними суспільно небезпечних діянь. Вони не несуть елементів кари, оскільки спрямовані на перевиховання осіб, які ще не можуть повністю усвідомлювати своєї поведінки чи не розуміють шкідливих результатів власної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Алексеев С.С. Общая теория  права. – Т.І. – М.,1994. – С.271;

2. Пионтковский А.А. О понятии уголовной ответственности //Сов. гос-во и право.  – 1967. - № 12. – С.40;

3. Стависький  П.Р. Цит. праця. –  С. 18;

4. Алексеев С.С. Проблемы теории  и права – Свердловск, 1972. – Т.1 – С. 371-372;

5. Шаргородский  М.Д. Детерминизм  и ответственность. – 1976. – С. 45;

6. Назаров Б.Л. Социалистическое  право в системе социальных  связей. – М., 1976 – С.225;

7. Горшенев В.М. К вопросу о  понятии юридической ответственности в советском праве, 1965. – С. 45;

8. Фарукшин М.Х. Вопросы общей  теории юридической ответственности // Правоведение. – 1969. - №4. – С.31;

9. Мамутов В.К., Овсиенко В.В., Юдин  В.Я . Предприятие и материальная  ответственность. – К., 1971, - С.26;

10. Сыроватская Л.А. Ответственность  за нарушение трудового законодательства , - М., 1990. – С 28;

11. Йоффе О.С. Ответственность по  советскому гражданскому праву. – Л. ,  1995. – С 14;

12. Стависский П.Р . Цит. праця . –  С. 9;

13. Венедикатов В.С. Цит. праця. – С. 32;

14. Общая теория государства  и права. Академический  курс в 3-х томах / Отв. ред. М.Н.Марченко. – 3-е изд., перерб. и  доп .- М.: Норма, 2007 – С.655;

15.Теория государства и права: Учебник . – М.: Юрист , 2007. – С. 243.;

16.Теория государства и права : учебник / В.Л. Кулапов, А.В. Малько . – М.: НОРМА, 2008. – С. 322;

17. Теория государства и права: Учебное пособие / Кол. Авторов;  Под  ред. Е.И. Темнова. – М.: КНОРУС, 207. С – 332;

18. О. В. Горун,  Н.В. Камінська, О.В. Фатхутдінова. Теорія держави  та права : навч. посіб. – К.:КНТ, 2011.- С.178-179;

19.  Скакун. О .Ф. Теорія держави  та права: Підручник .2-е вид. Консум, 2005. – С 431;432-433, 435;436-437;

20. Теорія держави і права. / Під ред. В.М. Корельского і В.Д. Перевалова. М.: Норма, 2001. С. 435 ;

21. М.С.Кельман, О.Г, Мурашин. Загальна теорія держави і права: Підручник . – К.: Кондор, 2006 – С.328;

22. Робінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К.,1995. – С.110;

23.Зайчук О.В, Заєць А.П, Оніщенко Н.М.. Теорія держави та права Академічний курс  2006.- С.508-509; С.523-524;

24. Липинскийт Д.А. Проблемы юридической ответственности / Под ред. докт. юрид.наук., проф. Р.Л. Хачатурова, 2004. – С.96;

25. Іваненко О.В. Проблеми вивчення  поняття функції юридичної відповідальності // Науковий вісник НАВСУ. – 2003. №.2. – С.90-96;

26.Трофимова М.П. Функции юридической ответственности  - Саратов, 2000. – С. 4-7;

27. Галаган  И.А. Административная ответственность  в СССР. – Воронеж, 1970 – С .133-134;

28.Теорія права і держави : під А.С.Васильєва. – К.:  КНТ, 2009. – С. 350;

29. Теория государства и права: Учебник  для юрид.вузов. / Под.ред. В.М. Корельського и В.Д.Перевалова, 1997 – С. 432;

30. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. -К., 1999. -С.,333-355.;

31. С.М. Алфьоров (ред.) Адміністративне право України. Загальна частина.,2011.-   С. 216, 224;

32. Адміністративне право України [Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; За ред. Ю.П. Битяка. - Харків: Право, 2001. – С. 153;

33. Проблемы теории  государства  и права / Под. ред. С.С. Алексеева, - М.: Юрид. Лит., 1997 . – С. 316;

34.  Теоріяи держави та права : Навч. посіб. , Ред С.Л.Лисенкова, В.В.Копєйчикова – К .:2003 – С.247;

35. Кельман  М.С, Мурашин О.Г., Хома  Н.М. Загальна теорія держави та  права : Підручник. –  Л.: Новий Світ  2000, 2003.С  - 475.