Конституційно – правовий статус політичних партій в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

 

Харківський національний університет внутрішніх справ

 

Навчально-науковий інститут права та масових комунікації

 

Кафедра фундаментальних юридичних дисциплін

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

З дисципліни: «Конституційне право України»

На тему: «Конституційно – правовий статус політичних партій в Україні»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка

Групи 1ПЗзср – 11 – 1

Клочко М. В.

 

 

 

 

 

Харків 2012

План

 

1. Вступ.
2. Поняття, функції та види політичних партій.
3. Порядок створення політичних партій в Україні.
4. Права та обов’язки політичних партій в Україні.
5. Юридична відповідальність політичних партій та їх учасників.
6. Висновок.
7. Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Відповідно до Закону України «Про політичні партії в  Україні», термін політична партія – це зареєстроване згідно  з законом добровільне    об'єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння  формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Що  відрізняє партію від інших суспільно-політичних організацій і груп тиску?

1. Організаційна оформленість: стійкі внутрішньопартійні відносини і наявність розгалуженої структури на загальнонаціональному, регіональному і місцевому рівнях (виборні центральні органи і сітка регіональних відділень).
2. Відкрита налаштованість на владу. Ця ознака відрізняє партії не тільки від суспільних рухів, але й від груп тиску. Останні часом володіють реальною владою, але не афішують цього, віддаючи перевагу озвученню своїх інтересів через партійних лідерів.
3. Пошук масової опори: безпосередньо активних членів і виборців. Це вимагає від партій проведення агітаційної роботи, пропаганди своїх доктрин.
4. Ідеологічність партійних доктрин. Правда, у сучасній практиці поширений феномен електоральних партій, в яких ідеологія виступає на задній план, а головними функціями стає висування кандидатів: мобілізація виборців на підтримку кандидата. На думку відомого французького політолога М.Дюверше, такими є демократична і республіканська партії США - свого роду команди спеціалістів з завоювання голосів і адміністративних посад. Але в будь-якому випадку партія пропонує своїм послідовникам певну систему орієнтацій стосовно стратегії розвитку суспільства.
5. Наявність програмної мети - певного проекту розвитку суспільства. Програма відображає інтереси окремої соціальної групи або претендує на вираження інтересів більш широких мас.

Ці  риси відрізняють реальну партію не тільки від суспільних рухів, але  й від карликових партій, "одноденних" партій, характерних для країн, які здійснюють перехід до демократії.

Не  дивлячись на наявність значної  літератури, присвяченої партіям, єдності  в розумінні їх сутності немає.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Поняття, функції  та види політичних партій.

 

Політика – це специфічний  спосіб взаємодії держави і суспільства. З’єднуючою ланкою між ними виступають політичні партії і суспільно-політичні  рухи. Будучи елементом громадянського суспільства, дозволяють йому ефективно  впливати на політику держави.

Політична партія – це організована група громадян, що виражає інтереси тих чи інших соціальних верств і прагне до реалізації своєї мети шляхом боротьби за державну владу і її використання. Найбільш поширеними є такі підходи:

1. Класовий. Становлення партій пов'язується з виділенням великих соціальних груп (класів), а самі партії є найбільш активною і організованою частиною якого-небудь класу, що виражає його інтереси. Цей погляд на партію отримав обґрунтування у роботах К.Маркса, Ф.Енгельса і В.Леніна. Сьогодні класовий підхід зустрічає все більше критики, що пов'язано з розмиванням самих класів;
2. Ідеологічний. Становлення партій пов'язується з виділенням груп, основних не стільки на спільності соціально–економічного становища, скільки на спільності поглядів. Сама ж партія, як писав Б.Констан, є групою людей, які визнають одну і ту ж політичну доктрину.
3. Інституціональний. Партія розуміється як організація, діюча в системі держави (М.Дюверже).
4. Функціонально-прагматичний. Становлення партій пов'язується з метою завоювання влади, самі вони трактуються як групи людей, що ставлять перед собою завдання приходу до влади. Саме даний підхід домінує у сучасній політології.

Партії покликані виражати і захищати специфічні інтереси певних груп і верств суспільства. В цьому  розумінні партійні утворення існували вже в Стародавньому світі. З ХІХ ст. проявились основні способи формування партій. Партії можуть виникнути:

• з електоральних структур: асоціацій з реєстрації виборців (Ліберальна і Консервативна партії Великобританії), комітетів на підтримку конкурентних кандидатів (Республіканська і Демократична партії США);
• з парламентських фракций;
• з ініціативи суспільних організацій: профспілок, екологічних, молодіжних рухів тощо. У створенні власних партій бувають зацікавлені й інші організовані корпоративні групи інтересів - союзи підприємств, аграрні об'єднання, релігійні етнічні общини.

Крім того, виділяють  й інші способи формування партій. Залежно від того, як ініціюється  створення партій, виділяють:

• шлях «зверху» - це коли члени партії рекрутуються з чиновників державного апарату, членів політичної еліти, з парламентських груп або партійних функціонерів після розколу якої-небудь партії;
• шлях «знизу» - суттєву роль відіграють маси, які орієнтуються на ту чи іншу доктрину або лідера;
• комбінований шлях, який поєднує риси двох перших способів.

Значущість партій для  політичного життя розкриваються  у функціях, які вони виконують  стосовно суспільства  і держави.  В їх числі;

• активізація і інтеграція великих суспільних верств;
• артикуляція, тобто перетворення розмитих думок людей у конкретні пакети вимог і їх озвучення та агрегація інтересів, тобто погодження вимог певних верств населення, їх оформлення у політичні програми;
• політична соціалізація і формування суспільної думки;
• розробка політичної ідеології і програм розвитку суспільства;
• рекрутування у політичну еліту і висування лідерів; у багатьох державах уряди і представницькі органи формуються з членів великих політичних партій, а президенти і прем'єр міністри, як правило, очолюють правлячі партії;
• мобілізація виборців на виборах;
• участь у боротьбі за державну владу через вибори;
• здійснення державного управління з приходом до влади або контроль за діяльністю влади;
• рекрутування нових членів партії.

Класифікуючи політичні  партії, слід враховувати, що будь - яка класифікація умовна. В основу класифікації можуть бути покладені різні критерії: соціальна підтримка, ідеологія, принципи організації тощо.

• Консервативні партії (лат. concervatio - зберігання) є прибічниками зберігання соціальних, економічних, політичних, моральних устоїв, традицій і принципів, притаманних класичному ринковому капіталізму. Вони, як правило, критично ставляться до різних перетворень, реформ і схвалюють лише ті новації, які, на їхню думку, здатні зберегти існуючий устрій чи є гарантією його стабільності. До цих партій належать Консервативна партія Великобританії, Ліберально-демократична партія Японії, Прогресивно-консервативна партія Канади та ін.
• Партії ліберально-демократичного спрямування стоять на позиціях збереження механізмів ринкового господарства і вільної конкуренції з мінімально необхідною регулюючою функцією держави. Вони обстоюють помірний соціальний реформізм, охорону міжнародної безпеки, розвиток інтеграційних процесів (насамперед у рамках ЄС). Партіями ліберального напряму в політиці є Ліберальна Партія Великобританії, Італійська ліберальна партія, Вільна демократична партія Німеччини.
• Соціал-демократичні партії, створені як партії робітничого класу, сьогодні змінили свій соціальний склад і характер. Це пов'язано, насамперед, з динамікою соціальної структури суспільства. У наш час ці партії підтримують не тільки трудящі, а й власники, чиновники держапарату, представники творчої інтелігенції, пенсіонери, молодь. За сучасних умов вони стали головними контрагентами консервативних партій, усунувши з цієї позиції лібералів. Широка соціальна база таких партій забезпечує їм силу і вплив. Ідеологічною основою соціал-демократів є доктрина демократичного соціалізму, основними цінностями якого проголошується свобода, рівність, соціальна справедливість і солідарність. У соціально-економічній сфері вони пропагують контроль суспільства над економікою, плюралізм форм власності, забезпечення соціальних прав, ліквідацію всіх форм гноблення, дискримінації та експлуатації людини людиною. Досягти цієї мети передбачається тільки мирними засобами, шляхом перетворень і реформ, без революцій і соціальних потрясінь. Тому соціалістичні та соціал-демократичні партії часто називають реформістськими.

Розглянувши особливості  політичної партії можна виділити види членів партій:

• активні члени партії, що беруть участь у її житті і сприяють реалізації партійної програми, пропагують її ідеї, але не входять до складу бюрократії;
• пасивні члени партії, які, входячи до її складу, практично не беруть участі у житті організації, не сприяють реалізації партійної програми;
• соціальна база партії, тобто ті верстви населення, які орієнтуються на неї і можуть підтримувати її у фінансовому плані. Частина соціальної бази партії, яка не тільки підтримує її програму, але й постійно голосує за неї на виборах, називається електоратом даної партії.

 

 

 

 

 

 

Порядок створення  політичних партій в Україні.

У будь-якій демократичній державі існує  розповсюджена система громадських  організацій, які мають значний  вплив на всі сторони суспільного життя. Саме громадські організації є ініціаторами та чинником вирішального впливу на формування громадської думки у суспільстві, а політичні партії до того ж є найважливішою формою вияву політичних переконань та поглядів громадян.

Конституцією України гарантовано право громадянам України на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Конституція України гарантує також своїм громадянам рівність у правах незалежно від належності чи неналежності їх до певної політичної партії чи громадської організації, як і рівність усіх об'єднань громадян перед законом (ст. 36).

Діяльність  більшості партій є соціально безадресною, не спирається на конкретну соціальну базу. Чимало партій є «загадковими», невідомими для широкого загалу. Виникнення партій – не випадкове явище. їх поява зумовлена об'єктивними потребами розвитку суспільства; вони є центром кристалізації політичних інтересів, засобом контролю діяльності уряду, розвитку демократії, громадянського суспільства, формування громадської думки. Історичний досвід показує, що партії можуть утворюватися на базі:

а) політичного  руху або громадського об'єднання  певної групи людей, перетворюючись на організацію для досягнення своєї мети шляхом розгортання політичної діяльності;

б) створення  таємної групи змовників із метою  змінити політичний режим;

в) об'єднання  навколо парламентської групи депутатів  одного політичного напрямку, представників у місцевих органах влади, що їх підтримують.

Різні засади виникнення політичних партій, неоднакова їхня роль у політичному житті народів, різноманітність функцій, які вони виконують залежно від суспільно-політичного  устрою країни, – все це зумовлює відсутність загального, універсального визначення політичних партій як специфічних організацій, інституцій політичної системи. Однак Закон України "Про політичні партії в Україні" досить чітко і комплексно регулює всі аспекти діяльності політичних партій в Україні. Ніхто не може бути примушений до вступу в політичну партію або обмежений у праві добровільного виходу з політичної партії. Належність чи неналежність до політичної партії не є підставою для обмеження прав і свобод або для надання державою будь-яких пільг і переваг. Обмеження щодо членства у політичних партіях встановлюються виключно Конституцією та законами України. Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному законом порядку. Вони мають тільки всеукраїнський статус та  рівні перед законом.

Рішення про створення  політичної партії приймається на її установчому з'їзді (конференції, зборах). Об'єднання громадян діють на підставі своїх статутів, які покликані врегулювати усі сфери діяльності організації. Статут об'єднання повинен містити назву об'єднання, його статус, юридичну адресу; мету та завдання; умови і порядок прийому в члени об'єднання громадян та вибуття з нього; права та обов'язки членів організації; порядок утворення та діяльності статутних органів організації, місцевих осередків та їх повноваження; джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна, порядок звітності і контролю; порядок внесення змін та доповнень до статуту; порядок припинення діяльності об'єднання і вирішення майнових питань, пов'язаних з його ліквідацією. Статут об'єднання може містити і інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності об'єднання громадян.

 

Для реєстрації політичної партії до Міністерства юстиції України подаються:

• заява;
• статут і програма партії;
• протокол установчого з'їзду , конференції, зборів політичної партії із зазначенням дати і місця його проведення, кількості учасників, які проголосували за створення політичної партії;
• підписи громадян ( не менше 10 тисяч громадян України, які відповідно до Конституції України мають право голосу на виборах, зібраних не менш як у двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міст Києва і Севастополя та не менш як у двох третинах районів Автономної Республіки Крим), засвідчені підписами осіб, які збирали ці підписи;
• відомості про склад керівних органів політичної партії;
• платіжний документ, що засвідчує сплату реєстраційного збору:
• назва та адреса банківської установи, в якій політична партія відкриватиме рахунки.