Конституційно – правовий статус політичних партій в Україні

Обласні, міські, районні організації та інші структурні утворення політичної партії реєструються на місцях лише після  реєстрації самої партії. Для реєстрації структурного утворення до відповідного управління юстиції подаються заява від засновників чи керівника, яка повинна бути завірена керівним органом політичної партії, копія статуту партії, завірена у встановленому законом порядку, протокол установчих зборів структурного утворення політичної партії. Рішення про реєстрацію політичної партії чи відмову у реєстрації приймається Міністерством юстиції у 30-ти денний термін з дня надходження заяви та відповідних документів, а структурних утворень політичних партій – протягом 10 днів(частина 12 ст. 11 Закону, що розглядається, що строк може бути продовжений Міністерством на 15 днів у разі потреби. Конкретизації поняття цієї "потреби" Закон не містить. Однак, навіть 15 днів затримки з реєстрацією можуть мати для партії важливе значення. Так, проекти законів про вибори народних депутатів України, які перебувають на розгляді у Верховній Раді України, передбачають, що право на участь у виборах мають партії, зареєстровані за певний час до дня виборів (початку виборчої кампанії). З огляду на це, у відповідній нормі Закону доцільно було б визначити ряд випадків, настання яких може слугувати підставою для продовження строку прийняття рішення про реєстрацію політичної партії). Рішення щодо реєстрації всеукраїнських чи міжнародних громадських організацій чи відмові у їх реєстрації Міністерством юстиції України приймається у місячний термін, а рішення щодо реєстрації чи відмови у реєстрації місцевих громадських організацій, осередків всеукраїнських і міжнародних громадських організацій відповідними управліннями юстиції приймаються протягом 3-х днів з дня надходження заяви від засновників.

В разі невідповідності законодавству  України статутних та інших документів об'єднання громадян чи політичної партії, що подаються для здійснення реєстрації, реєструючим органом може бути прийняте вмотивоване рішення про відмову у реєстрації ( ст. 16 Закону України “Про об'єднання громадян”, ст. 11. Закону України “Про політичні партії в Україні”). Таке рішення засновники вправі оскаржити до суду. Відмова реєструючого органу не може бути перешкодою у повторному зверненні про реєстрацію громадського формування.

Не  підлягають легалізації, а діяльність легалізованих об'єднань громадян забороняється  у судовому порядку якщо вона спрямована:

1) на  ліквідацію незалежності України;

2) зміну  конституційного ладу насильницьким  шляхом;

3) порушення  суверенітету і територіальної  цілісності України;

4) порушення  безпеки держави;

5) незаконне  захоплення державної влади;

6) пропаганду  війни, насильства, розпалювання  міжетнічної, 
расової чи релігійної ворожнечі;

7) посягання  на права і свободи людини;

8) посягання  на здоров'я населення.

Членами партії можуть стати лише громадяни  України, які мають право голосу на виборах (відповідно до Конституції  України). Також  громадянин України  має право знаходитись лише в одній політичній партії. Членство в партії є фіксованим, обов’язково повинна надаватися заява громадянина України про бажання вступити до політичної партії.

Політична партія може мати партійну символіку (прапор, гімн, девіз), для цього потрібно подати заяву в Міністерство юстиції України, до заяви підписаною керівником партії додається ряд документів:

1) положення  про символіку політичної партії, за допомогою якої визначаються  види партійної символіки, порядок  її виготовлення, зберігання і використання;

2) опис  і зображення прапора та розпізнавального  знака, текст партійного гімну  і девізу;

3) рішення  керівного органу політичної  партії про затвердження положення, опису, зображення прапора та розпізнавального знака, тексту партійного гімну і девізу.

Заява розглядається протягом двох місяців, за результатами приймається рішення  про реєстрацію символіки політичної партії або відмови в її державній  реєстрації. Якщо було подано водночас декілька заяв і символіка яких збігається, перевага надається тій партії, яка перша подала заяву. Також  відповідно до Закону України "Про політичні партії в Україні" забороняється буквальне відтворення у символіці політичної партії державних символів України, використання символів іноземних держав, відтворювати релігійні символи, містить прізвища, імена окремих осіб без їх згоди тощо.

У разі державної реєстрації символіки  політичної партії заявникові видається свідоцтво про державну реєстрацію, якому надається відповідний номер. Дані про державну реєстрацію вносяться до Реєстру символіки об'єднань громадян, що веде Міністерство юстиції.

Не  допускається створення і діяльність структурних утворень політичних партій в органах виконавчої та судової  влади і виконавчих органах місцевого  самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах та організаціях.

Припинити свою діяльність громадська організація  чи політична партія можуть за рішенням їх вищих статутних органів, якими  є З'їзди, Конференції чи Загальні збори членів відповідного громадського формування. Примусовий розпуск громадської організації чи політичної партії можливий виключно за рішенням суду в разі вчинення правопорушень. Перелік підстав до примусового розпуску громадської організації чи політичної партії є повним та вичерпним (ст.32 Закону України “Про об'єднання громадян” та ст. 21 Закону України “Про політичні партії в Україні”).

Права та обов’язки  політичних партій в Україні.

  Важливим  нововведенням Закону "Про політичні партії в Україні" стало закріплення права партій на опозиційну діяльність, включаючи можливість викладати публічно і обстоювати свою позицію з питань державного і суспільного життя, брати участь в обговоренні та оприлюднювати критичну оцінку дій та інших рішень органів влади, використовуючи для цього державні та недержавні засоби масової інформації в порядку, встановленому законом, вносити до органів державної влади України та органів місцевого самоврядування пропозиції, які обов'язкові для розгляду відповідними органами в установленому порядку. Але навряд чи можна погодитись з тим, що обстоювання позиції з питань державного життя та внесення пропозицій до органів державної влади та місцевого самоврядування є опозиційною діяльністю. Включення цієї норми до Закону можна пояснити тим, що на початку 2000 року у Верховній Раді було створено більшість, внаслідок чого виникла потреба врегулювати статус опозиції у стінах парламенту. Тому Президент у пропозиціях до Закону "Про політичні партії в Україні" від 13 квітня 2000 року і запропонував включити до закону відповідну норму. Однак, реалізація її вимагає визначення поняття опозиційної діяльності (як і статусу опозиції) законодавством.

      Вагомою вадою даного Закону  є включення до нього положень, які суттєво звужують обсяг прав, що належать партіям. Зокрема, зі змісту ст. 12 випливає, що партія має лише ті права, які передбачені Конституцією та Законами України (а тому у даному випадку порушується загальновизнаний принцип "дозволено все, що не заборонено"). Крім того, Законом "Про політичні партії в Україні" встановлено вичерпний перелік прав політичних партій, що у поєднанні з недосконалістю механізму реалізації цих прав суттєво ускладнює можливість досягнення партією своїх цілей та завдань. Цей перелік доцільно було б розширити, передбачивши, зокрема, право партій на здійснення видавничої діяльності (у тому числі на створення видавництв) для пропаганди своїх програмних цілей та оприлюднення результатів роботи, на створення коаліцій (об'єднань, союзів) з іншими політичними партіями тощо.

      Певні сумніви викликає доцільність  надання п. 5 ст. 12 Закону партіям права матеріально підтримувати будь-які молодіжні, жіночі та інші об'єднання громадян, оскільки цим положенням, за умови відсутності конкретизуючої норми, фактично створюються умови для нецільового використання партійних коштів, фінансових зловживань з боку партій тощо. У той же час не можна заборонити надання партією матеріальної допомоги створеним нею молодіжним, жіночим та іншим об'єднанням громадян. Тому для усунення цих недоліків зміст п. 5 статті 12 Закону необхідно конкретизувати.

      Статтею 13 Закону закріплено право  політичних партій на здійснення  міжнародної діяльності у формах  і межах, встановлених Законом  "Про політичні партії". Дана  норма спрямована на обмеження  можливого втручання у внутрішні  справи України іноземних суб'єктів, забороняючи політичним партіям зносини на міжнародній арені поза консультативно-координаційною діяльністю в узгодженості з партіями інших держав, міжнародними і міжурядовими організаціями. Поряд з цим зазначена стаття містить і певні недоліки, на яких наголошував глава держави у пропозиціях до проекту Закону "Про політичні партії в Україні", прийнятого 13 квітня 2000 року. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 13 Закону, політичні партії можуть засновувати міжнародні спілки чи вступати до таких спілок, статутами яких передбачено створення лише консультативних та координаційних органів. Враховуючи, що координація є однією з форм управління, дана норма суперечить частині першій цієї статті, яка забороняє укладення партіями угод, які ставлять її у підпорядковане або залежне становище від будь-яких інших іноземних організацій чи політичних партій.

У найбільш загальному вигляді до прав партій відносять:

• право висувати кандидатів на виборні посади;
• право на критику уряду;
• право вільно поширювати інформацію про свою діяльність;
• право на свободу внутрішньопартійного життя;
• право на державні дотації і компенсації у період виборчих кампаній;
• право на володіння майном.

Найбільш  загальними обов'язками партій є:

• обов'язок визнавати легальність існуючого ладу;
• обов'язок дотримуватись правил, що регламентують діяльність партій.

Найбільш  внутрішні обов’язки є:

• дотримуватись положень і вимог Програми та Статуту Партії;
• дотримуватись мети, принципів і цілей, викладених у програмних документах (положеннях) Партії;
• поширювати та роз'яснювати програмні документи (положення) Партії, рішення її органів;
• працювати над залученням нових членів Партії;
• виконувати рішення органів місцевих партійних організацій та центральних органів Партії;
• не чинити дій, які завдають шкоди Партії та її репутації;
• сплачувати членські внески;
• дотримуватись партійної дисципліни;
• зупинити членство в Партії на період зайняття посад, перебування на яких, згідно із чинним законодавством України, є несумісним з членством у політичній партії;
• у разі обрання народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради, увійти і постійно працювати у складі депутатської фракції (групи), створеної за участю депутатів, обраних від Партії або виборчого блоку за участю Партії, чи її місцевої партійної організації.

Закону  України "Про політичні партії в Україні" виділяє такі обов’язки, які потрібно неухильно виконувати:

Обов’язки політичних партій:

1. дотримання вимог Конституції України (статті 36, 37) та законів України (стаття 3 Закону);
2. дотримання обмежень на утворення та діяльність політичних партій, встановлених Конституцією України (статті 36, 37) та Законом (статті 5, 6, 9 та частина перша статті 15 Закону);
3. наявність у політичної партії програми та статуту (статті 7, 8 Закону);
4. обов’язковість реєстрації політичної партії (частина третя статті 10 Закону);
5. обов’язковість державної реєстрації символіки політичної партії (частина третя статті 9 Закону);
6. утворення та реєстрація протягом шести місяців з дня реєстрації своїх обласних, міських, районних організацій у більшості областей України, містах Києві, Севастополі та в Автономній Республіці Крим (частина шоста статті 11 Закону);
7. щорічне інформування політичною партією Міністерства юстиції України про обласні, міські, районні організації партії або інші структурні утворення, передбачені статутом партії (частина дванадцята статті 11 Закону);
8. дотримання статуту при здійсненні внутрішньопартійної діяльності, внесенні змін до назви, програми, статуту, складу керівних органів партії, їх зміни адреси та місцезнаходження: дотримання визначеної статутом процедури скликання і проведення засідань відповідних статутних органів, правомочності складу органу, який скликає засідання (стаття 3 Закону);
9. інформування Міністерства юстиції про зміни назви, програми, статуту, керівних органів партії, їх адреси та місцезнаходження у тижневий строк після прийняття рішень з цих питань (частина дванадцята статті 11 Закону);
10. ведення політичною партією бухгалтерської звітності у встановленому порядку (частина друга статті 17 Закону);
11. щорічне опублікування в загальнодержавному засобі масової інформації звіту про доходи і видатки політичної партії, а також звіту про майно політичної партії (частина перша статті 17 Закону);
12. подання на вимогу контролюючих органів необхідних документів та пояснень (частина друга статті 18 Закону);
13. невідкладне усунення керівництвом політичної партії порушень законодавства України, що стали підставою для винесення попередження, і в п’ятиденний строк повідомлення про вжиті заходи органу, який виніс попередження (частина третя статті 20 Закону);
14. висування політичними партіями своїх кандидатів по виборах на пост Президента України та народних депутатів України протягом десяти років з дня реєстрації політичної партії (частина перша статті 24 Закону);