Контрольна робота з "Політологія"

 

МІНІСТЕРСОВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 

ДОНБАСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін

 

 

                                                                            Залікова книжка № 253878

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з курсу «Політологія»

Варіант № 18

Студента групи ЕП-05з

Шемерда Наталії  Миколаївни

 

 

Перевірив викладач:

Зуйко С. Я.

Домашня адреса:

Шемерда Наталія  Миколаївна

Луганська область,

м. Первомайськ

вул. Куйбишева, буд. 38а, кв. 70

                                                                                          

 

 

Первомайськ

2009

Тема 18. Політичні партії і партійні системи

 

П л а н

 

1. Сутність, функції і типологія політичних партій.
2. Партійні системи у сучасному світі.
3. Політичні партії і партійна система України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність, функції і типологія політичних партій.

 

Поняття політичної партії можна розкрити через виявлення  її спільних та специфічних рис порівняно  з політичними рухами, непартійними політичними організаціями, громадськими організаціями, кланами, кліками тощо. Політична партія — це громадсько-політична та ідеологічна організація певних суспільних верств та груп, яка має достатньо чіткі структури й веде боротьбу за завоювання, розподіл, утримання політичної влади або в інший спосіб безпосередньо здійснює вплив на неї. Відсутність будь - якої з наведених у цьому визначенні ознак фактично перетворює партію на іншу за природою (тобто непартійну) інституцію.

Функціями політичних партій є:

1. представництво інтересів певних соціальних верств і груп;

2. соціальна інтеграція — розробка загальноприйнятої системи вартостей, "символу віри" (кредо), ідеології, а також мобілізація мас на підтримку цих вартостей;

3. політична соціалізація — передавання традицій від одного покоління іншим, здійснення виховної діяльності;
4. формування й добір кадрів;
5. розробка та здійснення політичного курсу.

Виходячи із змісту, цілей діяльності, соціальної сутності та 
інших ознак політичних партій, можна дати ряд їх типологій. Типологія політичних партій може засновуватися на різних критеріях, вибір яких залежить від цілей дослідника (пізнавальних, інтерпретаційних, пропагандистських тощо) і того, що розглядається як суттєва ознака об'єкта дослідження, на якій ґрунтується класифікація. Для створення комплексної типології політичних партій доцільно згрупувати головні критерії їх класифікації у чотири блоки:

а) теоретико-ідеологічне  підґрунтя та політична платформа  партії;

б) соціальна  база партії;

в) специфіка  генези (процесу виникнення) та організаційних структур партії;

г) статус і роль партії у політичній системі та в  суспільстві в цілому.

Узагальнюючи  та уточнюючи існуючі наукові  підходи до класифікації політичних партій, можна запропонувати таку систематизацію типологій їх. 
Виходячи з особливостей теоретико-ідеологічного підґрунтя та політичної платформи партій, виділяють цілу низку їх типологій.

1. За наявністю  у політичних партій достатньо  чіткої ідеології: 

а) ідейно-політичні (з офіційною ідеологією);

б) прагматичні (згуртовані навколо певної тактичної, не стратегічної за своїм характером мети), якими є, зокрема, досить поширені у світі партії виборців, а також політичні угруповання, що формально інституціоналізувалися у вигляді партії, але об'єднують своїх членів лише навколо певних суто ситуативних, тимчасових цілей (наприклад, у пострадянських країнах — "партії ошуканих вкладників у трасти");

в) партії харизматичних  лідерів, що не пропагують будь-якої відносно стабільної та логічно побудованої  ідеології.

2. За ставленням  до домінуючого у сучасному  світі типу приватновласницьких суспільно-економічних відносин (тобто за ступенем сприйняття або несприйняття цього типу в цілому):

 а) ультраліві  партії;

б) ліві;

в) лівоцентристські;

г) центристські;

д) правоцентристські;

є) ультраправі (або при менш детальній класифікації — лише ліві, центристські та праві) політичні партії.

При цьому "найлівішими" вважаються ті партії, що виступають за застосування "радикальних" (і  навіть одіозних) способів та методів  боротьби з капіталізмом, а "найправі-шими" — ті, що готові вдаватися до жорстких (і жорстоких) способів та методів його захисту. Однак треба зауважити, що у деяких конкретно-історичних обставинах (зокрема, у СРСР періоду "пізнього Горбачова") виникають, на перший погляд, такі парадоксальні ситуації, коли ця "універсалістська" схема поділу на лівих і правих "перевертається з ніг на голову", і сили, традиційно оцінювані як ліві, тимчасово починають вважатися правими, і навпаки. При усвідомленні факту зміни застосовуваного критерію класифікації усе стає на свої місця. Показником "лівизни" та "правизни" може бути ставлення не до загальносвітових процесів, а до необхідності зміни соціально-економічного ладу в своїй країні. Саме за такого теоретичного підходу в державах, де проводяться ті чи інші соціалістичні експерименти, праві (за традиційними мірками) ліберали та консерватори починають ситуативно оцінюватися як "ліві" (тобто такі, що виступають за радикальні зміни існуючого соціально-економічного ладу), а ліві (комуністи, соціалісти та ін.) — як праві консерватори, що протистоять упровадженню ліберально-капіталістичних принципів.

3. Якщо керуватися  класовим підходом до оцінки  соціальної спрямованості партійних  програм, то політичні партії  можна класифікувати так: 

а) комуністичні та соціалістичні (революційно-соціалістичні та соціал-реформістські);

б) буржуазні (національно-буржуазні, що відстоюють перспективу розвиненого  капіталістичного суспільства в  своїй країні, більш- 
менш рівноправного з іншими національними суспільствами, та компрадорсько-буржуазні, зорієнтовані на існування та захист держави й суспільства, що повністю залежало від інтересів і політики закордонної буржуазії);

в) феодальні (до речі, в деяких теоретичних підходах клас комуністичної державної номенклатури оцінюється як соціалістичне або  комуністичне дворянство, тобто як своєрідний клас феодалів).

4. Залежно від  специфіки офіційної та фактичної  соціально-політичноі ідеології:

а) анархічні;

б) комуністичні;

в) соціалістичні;

г) ліберальні;

д) консервативні;

є) традиціоналістські;

є) фашистські.

5. За ставленням до релігії та свободи совісті:

а) релігійні  партії, що будуються на релігійних вартостях;

б) атеїстичні —відкрито  й однозначно відкидають релігію;

в) світські, які  вважають, що ставлення до релігії  — особиста справа кожної людини і  що це світоглядне питання не повинно стосуватися політичної платформи партії.

Деякі політичні  партії, які у своїй назві мають  посилання на певну релігію (наприклад, християнсько-демократичні), насправді  можуть не бути суто релігійними, а  дотримуватися принципів світської партії, адже апелюють лише до тих загальнолюдських (на їх погляд) компонентів усієї системи вартостей тієї чи іншої релігії, які сприймаються не тільки віруючими, а й атеїстами. Отже, недоречно ототожнювати такі партії з ортодоксально релігійними, клерикальними партіями, які тісно ідейно та організаційно пов'язані з певними конфесіями та церквами.

6. За цивілізаційними  культурно-історичними вартостями:

а) етнонаціоналістичні;

б) державно-націоналістичні  або державно-патріотичні (не етнічно  орієнтовані);

в) імперсько  орієнтовані (які виявляють імперський патріотизм або неетнічний імперський націоналізм);

г) інтернаціоналістські;

д) космополітичні.

Виходячи з  реалій пострадянського суспільства  в Україні, типологія, побудована за критерієм культурно-історичних вартостей та геополітичних програм, може бути конкретизована:

а) українофільські  партії;

б) партії радянського  патріотизму;

в) партії, орієнтовані  на історичні вартості Російської імперії;

г) слов'янофільські;

д) євразійського  спрямування (тобто такі, що орієнтуються на постсоціалістичну реінтеграцію пострадянських країн);

є) "європейської інтеграції" та "євроамери-канської трансатлантичної єдності".

7. За особливостями  тлумачення оптимальних форм  державного будівництва та інституційно-правового закріплення міжнародних інтеграційних процесів розрізняють партії, що виступають:

а) за збереження або утвердження національної незалежності своєї країни;

б) за поглинення своєї країни іншою державою;

в) за об'єднання  кількох країн у федерацію  чи конфедерацію або за інші схожі інституційні форми транснаціональної інтеграції;

 г) відстоюють  сепаратистські та іредентистські  позиції тощо.

8. За ставленням  до міжнаціональних (міжетнічних)  стосунків розрізняють партії:

а) шовіністичні та расистські;

б) агресивного (нетолерантного), але нешовіністичного націоналізму;

в) "культурницької" національної спрямованості;

г) "фольклорно забарвлені" ненаціоналістичні;

д) інтернаціоналістські;

є) космополітичні.

9. За тлумаченням  оптимального співвідношення між  ідеологією правлячої партії та ідейними засадами функціонування державного апарату:

а) такі, що стоять на позиціях ідеологічно нейтральної  держави;

б) відстоюють концепцію  партії як найвищої політичної влади  у країні (в межах цього типу є такі різновиди: партії, що обґрунтовують необхідність майже повного злиття свого апарату з механізмом держави, та партії, які, перебуваючи при владі, вважають за необхідне дублювання партійними комітетами діяльності головних державних органів).

10. За політичною  динамікою:

а) партії із стабільною ідеологією та політичною програмою;

б) ті, що досить швидко еволюціонують;

в) партії, схильні до сильних  політичних коливань.

Особливості соціальної бази політичних партій є основою для  такої класифікації.

1. За класовою  належністю членів:

 а) класові партії (тобто партії певних соціальних класів, наприклад, буржуазії, робітничого класу, селянства);

б) партії тих  чи інших прошарків конкретних класів (скажімо, великої, середньої або  дрібної буржуазії);

в) партії маргінальних верств суспільства (люмпенів);

г) міжкласові.

2. За історичною  роллю та перспективами соціальних  груп, на які спираються політичні  партії, останні можуть оцінюватися  як такі, що репрезентують:

а) основні соціальні  класи;

б) неосновні ("проміжні", а також такі, що поступово зникають) класи й соціальні групи.

3. За можливими  обмеженнями членства, належністю  до певної групи суспільства  партії бувають:

а) етнічні, расові;

б) регіональні, регіонально-культурні чи земляцькі;

в) статеві (наприклад, є жіночі партії);

г) вікові (зокрема, можуть бути молодіжні партії або партії пенсіонерів);

д) професійні;

 є) соціального  класу або його верстви.

Подібною до цієї може бути класифікація, в основі якої лежить критерій переважання серед  членів партії представників тієї чи іншої соціальної страти чи групи. Проте за своїм змістом це зовсім різні типології, тому що одна справа — встановлювати для прийому в партію ті чи інші обмеження соціального характеру, й зовсім інша — об'єктивно стикатися з фактом переважання у лавах партії представників певної страти чи групи суспільства.

4. За обмеженнями  національно-етнічного характеру  на членство в партії або  за фактичним переважанням серед  членів партії представників  певних етнічних груп населення  виділяють партії, що представляють: 

а) національні меншини;

б) основні етнічні  групи;

в) громадян безвідносно  до їх етнічної належності.

5. За територіальними  межами фактичної діяльності  політичні партії поділяють так:

а) ті, що діють  на всій території країни;

б) "столичні" (тобто такі, у яких практично немає осередків "у провінції");

в) регіональні;

г) локальні.

При комплексній  класифікації політичних партій, виходячи з особливостей їх соціальної бази, потрібно враховувати такі аспекти:

а) хто входить  до складу партії та на кого вона спирається у своїй діяльності;

б) з якими  соціальними групами пов'язані  керівники партії;

в) які соціальні  кола мають найбільшу користь  від ЇЇ діяльності.

Залежно від  специфіки генези та характеру організаційних структур можуть бути запропоновані  такі типології політичних партій.

1. За своєю  природою:

а) суто політичні;

б) політизовані та формально інституціоналізовані як політичні партії — елементи зовнішнього середовища партійної  системи, які, по суті, репрезентують  інші види громадсько-політичних об'єднань (профспілкові, молодіжні, жіночі, аматорські та схожі з ними організації) або кланові, родові, племінні структури тощо.

2. За механізмами  створення та роллю в цьому  державних органів влади (що  можуть належати до вищих, регіональних  та місцевих як представницьких,  так і виконавчих органів):

а) створені безпосередньо  у суспільному середовищі;

б) створені "зверху" певними державними структурами  або групами парламентарів чи державних службовців.

3. За періодами  внутрішнього циклу розвитку  політичних структур можна виділяти партії, що перебувають на стадії:

а) організаційного  становлення;

б) успішного  розвитку своєї діяльності;

в) застою;

г) поступового  згасання.