Політика царату щодо української мови

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Апреля 2012 в 19:01, реферат

Описание работы

Яким же чином могло статися так, що стародавня українська культура і мова, котрі в литовсько-руську добу значно збагатилися завдяки контактам з передовими ідеями Західної Європи часів Відродження та реформації, витримали жорстку боротьбу на виживання з полонізацією й покатоличенням, раптом у подальшому опинилися на порозі реального зникнення? Адже Росія ніби-то була державою народу, близького до українців етнічно, культурно, релігійно.

Файлы: 1 файл

реферат политология.docx

— 44.95 Кб (Скачать файл)

Складається враження, що під час 1-ї світової війни українство залишалося для Росії небезпечнішим рухом, ніж німецький. На відміну від репресій щодо українства російська адміністрація на Галичині не зачіпала німецьких шкіл, установ і закладів. Невже саме так росіяни розуміли слов'янську солідарність? Та ще й доводили, начебто полонізованих росіян в окремий український етнос видумали німці. Лише короткочасність перебування Західної України в складі Росії стала на перешкоді реалізації програми Бобринського і Трєпова – губернатора Галичини в 1916 р. після відомого Брусиловського прориву.

Тільки з поваленням царського режиму пробудилися надії  на вільний розвиток народів імперії, на побудову суспільства соціальної та національної справедливості. Ф.Енгельс у листі від 4 січня 1888 р. писав: "Повалити царизм, знищити цей кошмар, що тяжіє над усією Європою, -- ось, на мій погляд, перша умова визволення національностей у центрі і на сході Європи. Якщо царизм буде роздавлений…, Малоросія вільно вибере свою політичну позицію" [К.Маркс і Ф.Енгельс. Твори. – Т.37. – С.4-5.].

Свого часу В.Бєлінський стверджував, що саме «возз'єднання» з Росією відкрило Україні двері до цивілізації, освіти, науки і культури. Насправді ж ці двері виявилися шляхом до рабства. Весь час перебування України у складі Росії виявився одним великим випробуванням української культури та мови на життєздатність. Однак придушення культури і тотальна русифікація були не єдиним способом царату перетворити український народ на безрідне губернське населення. Надійне закріплення російської влади в Україні потребувало перетворення її (а також інших неросійських земель) разом із власне Росією на єдиний геополітичний простір. Саме тому царат намагався змінити етнічний склад населення, і тим самим надати русифікації вигляду природного процесу.

 

 

 

Література

  1. Грушевский М. Очерк истории украинского народа. – К., 1991. – С.301
  2. Субтельний О. Україна: історія. – К., 1992. – С159.
  3. Багалій Д. Історія Слобідської України. – Харків, 1990. – С.192
  4. Энциклопедический словарь – СПб., 1898. Т.24
  5. Білодід І. Ленінська теорія національно-мовного будівництва в соціалістичному суспільстві. – К., 1969
  6. Іванишин В., Радович-Винницький Я. Мова і нація. – Дрогобич.,1994

Информация о работе Політика царату щодо української мови