Політика як суспільне явище

Гиперидеологизация політики спотворює її, позбавляє її можливості адекватно реагувати на насущні  проблеми суспільства, на зміни, що відбуваються в нім, ефективно вирішувати життєво важливі питання. Одночасно обмеження меж поля взаємодії політики і ідеології створює вакуум в системі суспільно-політичної орієнтації і регуляцій, послабляє або, більше того, руйнує соціальні і духовні ресурси політики.

Необхідність ідеології  для сучасної Росії визначається потребами розробки певної системи  політичних поглядів, надання цій  ідеологічній системі, засадничого  значення у виробленні політичного  державного курсу і поширення  знань про нього для сприйняття його більшістю населення. Це створить передумови для вироблення цілісної політики в економіці і соціальній сфері, в процесі творення державності.

Це споріднені, але  не співпадаючі соціальні явища. Ототожнення політики і ідеології веде до надлишкової идеологизации як духовної сторони політики, так і особливо політичних стосунків і державних структур. В той же час невиправданим є заперечення ідеологічної основи політики;

- культура 

Поступальність громадського розвитку забезпечується взаємодією політики з такою важливою сферою життєдіяльності людини як культура. Інтелект, духовність, характер цінностей багато в чому визначають рівень розвитку цього суспільства, а отже і характер політики;

- релігія 

Виступаючи світоглядом  і світовідчуттею, а також відповідною поведінкою, заснованою на вірі в існування Бога (надприродного), релігія має суперечливе відношення з політикою. Ця суперечність проявляється, з одного боку, в їх повному злитті (цар - намісник Бога на землі), з іншого боку, в дистанціюванні (відділення церкви від держави);

- мораль 

Взаємини політики і  моралі представляють особливий  інтерес. Будучи сферою соціального  вибору індивідів, груп, організацій, політика органічно пов'язана з мораллю.

Мораль (лат. moralis)

- що відноситься до вдачі, характеру, складу душі, звичкам (від mos, множ. ч. mores - звичаї, устої, поведінка), моральність, один із способів нормативної регуляції дій людини в суспільстві; особлива форма суспільної свідомості і вид громадських стосунків (моральні стосунки).

Вибір проектів бажаного майбутнього, значущість тих або  інших цілей, визначення засобів  і методів їх досягнення грунтується  на моральних представленнях людини, групи про добро і зло, справедливість і несправедливість, борг, честь  і гідність.

Краткий висновок.

Політологія містить решту найважливіших понять. Водночас це одне із найменш визначених понять науки, що зумовлено як його багатозначністю, так і наявністю різноманітних дослідницьких напрямків.

У цій роботі було закцентовано увагу на напряки цього поняття для розуміння важливості політики у житті пересічного громадянина та показано її зв’язок з іншими сферами нашого життя.

 

Висновки.

 

 

На перших етапах свого  розвитку політологія формувалась  як державотворча дисципліна, покликана  вивчати цілі та функції державних і політичних феноменів, інститутів і процесів. Проте згодом дослідники політичної сфери суспільства дійшли висновку, що аналіз самих лише правових аспектів політичного життя не дає повної картини соціально-політичних процесів і явищ, що відбуваються в суспільстві. Це пов'язано насамперед з тим, що окрім правових норм-регуляторів функціонування політичної сфери суспільства існують ще й соціальні та психічні нор-ми-регулятори.

Скажімо, порівнюючи структуру  президентсько-парламентських інститутів у Туреччині та в Індії лише згідно з формально-правовим підходом, можна було б сказати, що політичні системи цих країн майже однакові. Але якщо проаналізувати додатково, які саме конфесії домінують у цих країнах (соціальні регулятори) та які ментальні (психічні) характеристики притаманні народам згаданих країн, можна переконатися, наскільки істотно відрізняються ці політичні системи.

Отже, перехід політологів  на ширші рейки досліджень політичної сфери суспільства сприяв залученню  понятійно-категоріального апарату та методологічного інструментарію таких наук, як соціальна психологія, соціологія, етнографія, антропологія, політична географія та багатьох інших, котрі "спеціалізувалися" на дослідженні аспектів, що межують із політологією.

Загалом політологія виокремилась як самостійна наука після того, як політика перетворилася на самостійну сферу людської діяльності, де розмежовуються такі поняття, як "політичне суспільство" і "громадянське суспільство".

Практично всі суспільні  науки подають матеріал для аналізу політичних подій і явищ. Такі науки, як демографія (про народонаселення), етнографія (про етноси), герменевтика (вивчає тексти, у даному разі — політичні) та багато інших, усебічно висвітлюють різноманітні аспекти політичного життя суспільства, "позичаючи" політології свій інструментарій і результати досліджень. Останнім часом наука про політику перетинається також з науками природничими (біологією, екологією та ін.), що розширює сферу застосування як зазначених наук, так і політології.

Отже, майже всі суспільні науки тією чи іншою мірою є живодайними джерелами політології, що використовує їх потенціал для аналізу проблем політичної сфери суспільства. І саме цим — більшою міждисциплінарністю й системністю — наука про політику істотно відрізняється від своїх сестер у царині людського знання.

 

Л і т е р а т у р  а

 

 

1.Бебик В.М. Базові засади політології: історія, методологія, практика. – К.: МАУП, 2000. – 387с.

2.Муляр В.І. Політологія: курс лекцій. – К.: ЦУЛ, 2003. – 364 с.

3.Політологія: Підручник /За заг. ред. І.С.Дзюбка, К.М. Левківського – К.: Вища шк., 2001. – С. 24-35.

4.Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика. За наук. ред. А. Колодій /А. Колодій, Л. Климанська, Я. Космина, В. Харченко. 2-е вид, перероб. та доп.. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – С. 40-45.

5.Політологія: Наука про політику. Підручник /За заг. ред. проф. Кременя В.Г., проф. Горлача М.І. – Харків «Єдиноріг», 2001. – С. 313-334.

6.Політологія: Підручн. для вищ. навч. закладів /За заг. ред. Ю.І. Полуріза. – К.: Альтер Прес, 2002. – С. 95-116.

7.Челлен Р. О политологиеской науке, её соотношении с другими отраслями знания // ПОЛИС. Политологические исследования. – 2005. - №2. – С.115 – 126.

8.Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К.: Либідь, 2002. – С. 149-170.