Поняття нотаріату. історія розвитку нотаріату в Україні

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Посвідчення угод

1.1 Встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії    

1.2 Поняття, форма та  строки довіреності   

Розділ 2. Довіреність як спосіб здійснення суб’єктивного права і виконання юридичного обов’язку

2.1 Поняття, значення та реквізити довіреності

2.2 Види, форма, строк та припинення довіреності

2.3 Скасування довіреності та відмова представника від вчинення дій передбачених довіреністю

Розділ 3. Посвідчення заповітів

3.1 Посвідчення заповіту нотаріусом

3.2 Посвідчення заповіту іншою посадовою, службовою особою

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

 

Вступ

 

Актуальність теми. В даний час складається безліч різних договорів, оформляється значне число операцій, які мають свої особливості. Довіреність представляє собою документ, в якому зафіксовані повноваження представника по здійсненню операцій і інших правомірних дій перед третіми особами. Це однобічна операція, що фіксує вміст і межі повноважень представника, дії якого створюють права і обов'язки безпосередньо для того, що представляється. Письмове уповноваження на здійснення операції представником може бути представлене таким, що представляється безпосередньо відповідній третій особі.

Зараз і фізичні, і  юридичні особи в цивільних правовідносинах використовують даний цивільно-правовий інститут.

У випадках, коли, наприклад, фізична особа не може по яких-небудь причинах отримати заробітну плату, він використовує довіреність, оскільки лише за наявності довіреності інша особа може зробити ту чи іншу дію, що породжує юридичні наслідки.

Нерідко зустрічаються ситуації, коли фізичні або юридичні особи є учасниками певного судового розгляду (наприклад, виступають як позивачі або відповідачі). І для захисту своїх прав і інтересів дані особи вдаються до послуг адвоката або інших осіб з метою ведення справ в суді, для чого вони видають останнім довіреність, без якого неможливе представництво перед третіми особами.

Крім того, юридична особа  не може в повному об'ємі здійснювати  свої права і обов'язки в особі його представника, якщо він діє без довіреності.

Через що, в різних ситуаціях  потрібна видача не будь-якої, а певної довіреності, що відповідає конкретній ситуації.

Тому необхідно знати: що з себе представляє довіреність, яка довіреність вважається належним чином оформлена, які види довіреності існують і використовуються в тому або іншому випадку, а також у зв'язку з чим, припиняється дія довіреності.

Мета і задачі дослідження. Основна мета дослідження полягає  у комплексному науковому опрацюванні основних закономірностей розвитку механізму довіреності як способу здійснення суб'єктивного права.

Відповідно до поставленої  мети дослідженні такі завдання:

- визначити сутність  і правову природу довіреності  в цивільному праві України;

- специфіку кожного  з видів довіреності;

- проаналізувати підстави  припинення представництва за  довіреністю, скасування довіреності.

Об’єктом дослідження є комплекс правовідносин, що виникають з приводу реалізації прав та свобод громадян через представника шляхом надання довіреностей.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти, які регулюють механізм довіреності як способу здійснення суб'єктивного права України, вітчизняна та зарубіжна наукова література, а також судова практика з питань здійснення представництва як однієї з найважливіших гарантій здійснення цивільних прав та обов’язків.

Методи дослідження. Підґрунтям методології дослідження роботи є загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. Зокрема, системний метод діалектичний, формально-логічний, порівняльно-правовий, метод юридичного аналізу.

 

Розділ 1. Посвідчення угод

 

1. Встановлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії

 

Встановлення особи  громадянина, який звернувся за вчиненням  нотаріальної дії, є обов’язковим правилом нотаріально практики. Нотаріус повинен пересвідчитися, що саме ця особа є заінтересованою особою і саме відносно неї вчиняється потрібна дія.

Встановлюється особа громадянина  за документом, що виключають будь-які  сумніви щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (ст. 43 Закону України “Про нотаріат”).

Нині збільшилась кількість  найменувань документів, які можуть свідчити особу громадянина (п.10 інструкції про порядок учинення нотаріальних дій нотаріусами України).

По-перше, паспорт. Мається на увазі, що це може бути паспорт громадянина України, паспорт громадянина для виїзду за кордон, дипломатичний або службовий паспорт, національний паспорт іноземця чи документ, що його заступає.

По друге, посвідчення  особи. До них відносять посвідчення особи моряка, посвідчення водія, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи громадянина, посвідчення на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, довідка з місць позбавлення волі.

Встановлення осіб, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за свідоцтвом про народження.

Встановлення особи громадянина  можливе і за іншими документами, які викликають сумнівів щодо особи  громадянина.

Якщо нотаріальна дія вчиняється  представником за дорученням фізичної чи юридичної особи, то нотаріусом перевіряється і особа представника. А у випадках, коли за громадянина, який внаслідок фізичної вади, хвороби чи з будь-яких інших причин не може підписати угоду, заяву або інший документ, підписується інший громадянин, то нотаріус установлює особу громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, а також особу громадянина, який за нього підписався.

Документ, що посвідчують особу  громадян, які звернулися за вчиненням  нотаріальної дії, їхніх представників, а також представників установ, підприємств та організацій, повертаються особам, що їх подали, без залишення копій, але в реєстрі обов’язково треба записати найменування документа, його номер, дату видачі й найменування установи, яка видала документ. Тільки у випадках засвідчення вірності копій і документа чи виписок із документа не вимагається вказувати в реєстрі всі дані документи, пред’явленого для встановлення особи громадянина. Досить у реєстрі зробити позначку “Особу встановлено”.

Треба також вказати, що не по кожній нотаріальній дії можна пред’явити всі перераховані в Інструкції документи, які свідчать про особу громадянина. З урахуванням характеру нотаріальної дії вимагаються й певні документи, що встановлюють особу громадянина. Наприклад, у разі посвідчення угод, видачі свідоцтва про право на спадщину, про право власності. Посвідчення юридичних факторів тощо, необхідно пред’явити паспорт, а для засвідчення вірно чіт копій документа чи виписок із нього можна пред’явити будь-який з названих документів, що встановлюють особу громадянина.

 

1.2 Поняття, форма та  строки довіреності.

 

Довіреність – це письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність юридичній особі може бути видана тільки на укладення угод, що це суперечать її статутові (положенню) або загальному положенню про, організації даного виду.

Довіреність на укладення  угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій повинна бути нотаріально посвідчена. Довіреність на одержання заробітної плати та інших платежів, пов’язаних з трудовими відносинами, на одержання винагороди авторів, пенсій, допомоги і стипендій, грошей з ощадних банків, кореспонденції, в тому числі грошової, посилкової, може бути посвідчена організацією, в якій довіритель працює або повчається, житлово-експлуатаційною конторою за місцем проживання, а також адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного закладу, в якому він перебуває на лікуванні.

Строк дії довіреності не може перевищувати 3-х років. Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її вчинення. Довіреність, в якій не зазначена дата її вчинення, недійсна.

Виділяють такі основні види довіреності:

1. разова;
2. спеціальна;
3. генеральна.

Разова довіреність – видається на вчинення певної юридичної дії або певної (однієї) угоди (наприклад, довіреність на одержання заробітної плати).

Спеціальна – довіреність видається для здійснення багаторазових однорідних юридичних дій (наприклад, довіреність експедитору на одержання багажу).

Генеральна довіреність  – видається для здійснення багаторазових  і різних за змістом юридичних  дій (наприклад, довіреність на управління майном і його збереження і т. ін.).

Чинність довіреності  припиняється внаслідок:

1. закінчення строку довіреності;
2. скасування довіреності особою, яка її видала;
3. відмова особи, якій видана довіреність;
4. припинення юридичної особи, від імені якої видана довіреність;
5. припинення юридичної особи, на ім’я якої видана довіреність;
6. смерті громадянина, який видав довіреність, визнання громадянина недієздатним обмежено дієздатним або безвісно відсутнім;
7. смерті громадянина, якому видано довіреність, визнання громадянина недієздатним, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім. Особа, яка видала довіреність, може в усякий час її скасувати, а особа, якій довіреність видана, - відмовиться від неї. Угода про відмову від цього права недійсна. Особа, яка видала довіреність, зобов’язана сповістити про її скасування особу, якій довіреність видана, - відмовитися від неї. Угода про відмову від цього права недійсна.

Особа, яка видала довіреність, зобов’язана сповістити про її скасування особу, якій довіреність видана, а  також відомих їй третіх осіб, для  представництва, перед якими видана довіреність. Такий же обов’язок покладається на правонаступників особи, що видала довіреність, а у відповідних випадках – на опікуна або піклувальника. При припиненні довіреності особа, якій вона видана, або її про наступники повинні негайно повернути довіреність.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Довіреність як спосіб здійснення суб’єктивного права і виконання юридичного обов’язку

 

2.1 Поняття, значення та реквізити довіреності

 

Довіреність - це письмовий документ, що видається представнику особою, яку представляють, для представництва перед третіми особами [11, с. 225].

З визначення довіреності як письмового документа, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами, випливає низка вимог до довіреності. По-перше, вона може бути вчинена лише у письмовій формі. По-друге, як кожен документ, вона має містити необхідні реквізити: вказівку на суб'єкти, місце, дату видачі тощо. По-третє, у довіреності має бути зазначено обсяг повноважень, наданих представникові тим, кого представляють. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Такий акт має бути оформлений належним чином (підписаний керівником, завірений печаткою юридичної особи тощо).

Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем) безпосередньо третій особі. Таке положення випливає з того, що довіреність як документ, що підтверджує повноваження представника, адресована тим особам, з ким можливе укладення правочинів від імені особи, яка видала довіреність. Оскільки йдеться про врахування саме їхніх інтересів, то й право на ознайомлення з довіреністю існує передусім у них.

Довіреність призначається для третіх осіб, які з її тексту дізнаються, якими повноваженнями наділений представник. Для самого повіреного довіреність ніяких самостійних прав на майно, отримане для здійснення угоди, не породжує.

Видача довіреності є одностороннім правочином, який має вчинятися із дотриманням правил ЦК, що стосуються правочинів взагалі. Основні правила видачі довіреності викладені у Законі про нотаріат.

Юридична сила довіреності не залежить від отримання згоди на її видачу з боку представника, оскільки повноваження виникає незалежно від згоди останнього. Інша річ, що здійснення цього повноваження залежить від представника, бо він сам вирішує, чи використати довіреність для здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), чи відмовитися від неї.

Довіреність повинна  мати всі необхідні реквізити: місце  і дату складання, строк дії (прописом), прізвище, ім'я, по батькові довірителя та довіреної особи (повну назву юридичної особи), місце проживання (місце знаходження юридичної особи) представника та особи, яку представляють, а в необхідних випадках - посаду, яку вони займають, коло повноважень.

 

2.2 Види, форма, строк та припинення довіреності

 

За змістом та обсягом повноважень, що їх отримує представник, розрізняють три види довіреностей: генеральні (загальні), спеціальні та разові[7, с. 204-208].