Рух хіппі як прояв молодіжного неполітичного протесту

 

Зміст

 

 

 

Вступ…………………………………………………………………………...…..3

Розділ 1. Ретроспективний аналіз руху хіпі……………………………….….5

Розділ 2. Особливості атрибутики, ідеології та світобачення хіпі…………..9

Розділ 3. Рух хіпі як прояв молодіжного неполітичного протесту в другій половині 60-х ХХ ст. у країнах Західної Європи та США………...............15

Розділ 4. Занепад руху хіпі…………………………………………………...18

Висновки…………………………………………………………………….….21

Список використаних джерел………………………………………………….23

Додатки………………………………………………………………………....26

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Молодь - це величезна частина  людей нашого суспільства. Вона не тільки відрізняється і від дорослих, і від дітей, а ще й всіляко  підкреслює це. Для неї дуже важливо бути оригінально, такою, щоб на неї звертали увагу. Вона створює свої особливі стилі життя, одяг, організації, журнали, музику. 

Крім того, вона ще неоднорідна  і всередині себе. Багато молодих  людей перебувають в угрупованнях, які іноді досягають величезних масштабів. Одні з них стають відомі і популярні в усьому світі, інші - тільки в якійсь окремій країні, місті. Зараз такі угруповання прийнято називати модним і красивим словом «субкультура». 

Хіпі (від англ. hippy, hippie) — американський молодіжний рух, який здійснив у середині 60-х років ХХ ст. першу сексуальну революцію, перетворився на субкультуру та став одним із символів своєї епохи. Деколи їх називали «діти квітів».

Рух хіпі зародився в 60-х роках у США, і якщо точніше - у штаті Каліфорнія, і дуже швидко поширилося на весь світ. Хіппі свого часу еволюціонували з бітників - субкультури середнього класу, які роблять більш тривалий вплив на життя своїх членів, більш чітко визначають свої цінності і формують альтернативні стилі життя та інститути (спільне виховання дітей, вільні школи, експерименти в екології, медицині і т. д.) Найважливіша особливість цих субкультур - це наявність вираженої в словах ідеології. 

Вони називали себе дітьми кольорів, одягалися в сексуально зухвалий одяг, слухали незрозумілу  музику, говорили неквапливо. Ці люди були першим і єдиним щасливим поколінням, що змінювало мир біля себе за своєму образом і подобою, упевнені в  своїй правоті.

Актуальність теми роботи полягає в тому, що дослідження, пов'язані з проблемами молоді необхідні для вирішення тієї кризи, яку переживає сьогодні суспільство. А зв'язок таких аспектів соціології молоді, як молодіжна субкультура і молодіжна агресивність очевидна. Тільки ретельні і систематичні дослідження в галузі ідеології молоді можуть допомогти зрозуміти причини того, що відбувається в нашому суспільстві конфлікту поколінь.

Необхідно зрозуміти суть молодіжних шукань, відмовитися від  безумовного засудження того, що несе з собою молодіжна культура, диференційовано підходити до явищ життя сучасної молоді. 

Об'єктом роботи є молодіжна субкультура хіпі.

Предметом роботи є рух хіпі як прояв молодіжного неполітичного протесту в другій половині 60-х ХХ ст. у країнах Західної Європи та США.

Метою роботи є розгляд та характеристика основних особливостей руху хіпі як прояву молодіжного неполітичного протесту в другій половині 60-х ХХ ст. у країнах Західної Європи та США.

Завданнями роботи є:

- провести ретроспективний аналіз виникнення руху хіпі;

- зробити аналіз особливостей атрибутики,  ідеології та світобачення хіпі;

- розглянути рух хіпі як прояв молодіжного неполітичного протесту в другій половині 60-х ХХ ст. у країнах Західної Європи та США;

- проаналізувати занепад  руху хіпі.

Хронологічні  межі роботи охоплюють період від 60-х років ХХ ст. до сучасності.

У ході дослідження роботи були використані наступні методи дослідження: аналіз наукової літератури та даних інтернет-ресурсів.

Структура роботи. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел, а також додатків.

 

 

 

 

 

Розділ 1. Ретроспективний  аналіз руху хіпі

 

Хіпі - міжнародний молодіжний рух, виник у 1965 році у Сан-Франциско у контексті лібералізації і демократизації традиційного суспільства, один з найяскравіших проявів контркультури, мав пацифістське забарвлення, склав великий вплив на мистецтво, особливо рок-музику, з ним пов'язані такі поняття, як сексуальна революція, психоделічна революція. Занепав на початку 1970-х років, перетворившись на одну з субкультур. Був одним із символів епохи. Його учасники називали себе «Поколінням квітів, Дітьми квітів, Love Generation» [11, с. 47].

Для виникнення руху хіпі існував ряд соціальних та культурних причин, які не в останню чергу були викликані і другою світовою війною. Справа в тому, що після перемоги над Гітлером, західний світ опинився перед необхідністю якось перебудовуватися і підлаштовуватися під нові реалії геополітики. З середини 50-х почали міцнішати консервативні умонастрої, що у філософії вилилося у течію "структуралістів", які наполягали, що все життя - це певна структура. І кожна людина повинна виконувати відведену їй роль.

З'явилися хіпі в передмісті Францисько, в районі Хейт-Ешбері. Місцеві  власті не звертали на них серйозної  уваги, аж до літа 67-го року, назване згодом Золотим Літом Любові, коли відбувся перший фестиваль піп і доля музики в Монтері. Біля 50.000 з Покоління Закоханих спрямувалися в Монтері в яскравих бусах, потертих "Levis", з дзвінкими дзвониками, в квітчастих, химерних платтях [11, с. 47].

Втім певні елементи хіпізму  брали початок із більш ранніх часів. Східнонімецький дослідник Т.  Хойбнер називав попередником європейських хіпі, зокрема поширений у 20-х рр.  у Німеччині “рух перелітних птахів”, що об’єднував молодих людей із різних прошарків населення, які відрізнялися пристрастю до подорожей,  природи,  оптимістичним поглядом на світ та намагались заснувати нову общину на засадах любові, щирих та природних взаємин.

Перше використання слова "хіпі" зафіксовано в передачі одного з нью-йоркських телеканалів, де цим словом була названа група молодих людей у майках, джинсах і з довгим волоссям, які протестують проти в'єтнамської війни. У той час було популярним сленгове вираз "to be hip", що означало "бути в курсі", "бути" світовим", а нью-йоркські прихильники контркультури з Грінвіч-Віллідж називалися "hips". В даному випадку телевізійники використовували слово hippie принизливо, натякаючи на претензії навмисно погано одягнених демонстрантів, які прийшли з передмість Нью-Йорка, бути hips.

Початком руху хіппі можна вважати 1965 в США. Основним принципом субкультури було ненасильство (ахімса). Хіппі носили довге волосся , слухали рок-н-рол (особливо "I've Got You Babe" Сонні і Шер), вживали наркотики (головним чином марихуану, але також гашиш і ЛСД), жили вкомунах (найвідоміші нині комуни перебували в Хайт-Ешбері, районі Сан-Франциско, пізніше в Данії - Вільне місто Хрістіанія), подорожувалиавтостопом, захоплювалися медитацією і східною містикою і релігіями, головним чином дзен-буддизмом, індуїзмом і даосизмом, багато з них буливегетаріанцями. Мали також місце "Jesus movement" і "Jesus Revolution" (рок-опера Ісус Христос - суперзірка - 70г.). Оскільки хіппі часто вплітали квіти у волосся, роздавали квіти перехожим і вставляли їх в збройові дула поліцейських і солдатів, а також використовували гасло "Flower Power" ("сила", або "влада квітів"), їх стали називати "дітьми квітів" [17, с. 23].

Пік популярності руху припав на 1967 рік (так зване " літо любові "), коли були випущені неофіційні гімни хіппі - A" San Francisco (Be Sure To Wear Some Flowers In Your Hair) "(автор - Джон Філліпс з The Mamas and the Papas, виконувалася співаком Скоттом Маккензі), "All You Need Is Love" і "She's Leaving Home" The Beatles. Музичної проекцією руху стала психоделічна музика. У 1967 році в Нью-Йорку відбулася прем'єра психоделічногомюзиклу " Волосся ", учасники якого з'являлися на сцені оголеними: з рухом хіпі пов'язана популяризація нудизму.

В 1970-х роках рух хіппі почало втрачати популярність. Крім того, ставлення до цього руху різко змінилося в Америці після скоєння серії вбивств членами комуни (так званої Сім'єю) Чарлза Менсона в кінці 1960-х років і трагедії в Альтамонте на концерті The Rolling Stones. Подорослішавши, багато хіпі взяли суспільну мораль. Нове покоління бунтарів більше приймало панк -світогляд.

Незважаючи на захід хіпі-руху в світовому масштабі, його представників до цих пір можна знайти в багатьох країнах світу. Ідеї ​​хіпі, що здавалися в 70-і роки консервативним обивателям утопічними, увійшли в менталітет сучасної людини [17, с. 23].

Щодо України, то найбільшою в Україні була хіп-тусовка у  Львові, де традиційними були орієнтація на Захід і демократичні цінності. Перші розрізнені групи хіпуючої молоді були об'єднані у1968-1970 рр. В'ячеславом «Шарніром» Єреськом. Учасники групи Шарніра збиралися напівтаємно на місці польського Цвинтаря Орлят біля Личаківського цвинтаря. З їхнього середовища вийшов перший з відомих маніфестів хіппі. Проте у листопаді 1970 Шарнір був арештований.

У 1970-их роках головним місцем збору став Святий Сад, де зосереджувалися учасники рок-групи Супер Вуйки (лідер Ілько Лемко), відбувалися хіп сейшни. З ними пов'язана традиція радянських хіппі, починаючи з 1977 року, з'їжджатися 18 вересня до Львова на день пам'яті Джимі Хендрикса. У середовищі львівської хіпової тусовки у 1976 виникла перша на терені СРСР байкерська група Ігоря «Пензеля» Венцславського. З нього вийшли письменники Волдмур Яворський, Валерія Славникова, поетЗвёздный (Валерій Султанов), художники Олена Бурдаш, Дем (Валерій Дем'янишин), Орест Макота [28].

В ті часи хіппі у Львові, в тому числі і російськомовні, зі симпатією ставилися до учасників  національно-визвольної боротьби УПА, оскільки їх теж «пресувала» радянська державна система. З початком Перебудови в середовищі львівських хіппі також з'являються спроби переосмислити ідеологію і, як колись Еббі Гофман, політизувати рух. У 1987 у Львові з'являється маніфест «Ідеологія радянських хіппі. 1967-1987» Аліка Олісевича, де чітко наголошено на потребі громадянських акцій. 20 вересня 1987група Аліка Олісевича провела у Львові першу в УРСР демонстрацію під політичними лозунгами і в жовтні 1987 перетворилася на пацифістську, згодом правозахисну групу Довірa (1987-1990) [28].

Про історію львівських хіппі  йдеться в матеріалах альманаху Хіппі у Львові, котрий вийшов у 2011 році у Львові.

Після того, як збори на Ґауї у 1992 припинилися внаслідок розвалу Союзу, такі міжнародні сейшни почали проводити в Україні. У 1993 році біля водоспаду Шипіт (щорічне неформальне зібрання) у Карпатах зібралися хіпі з Ужгорода, Львова, Москви та інших міст колишнього СРСР. Організаторами були Володимир «Ноні» Єсаулов (1961-2001) з львівської хіп-тусовки і Олександр «Чарлі» Пензель з Ужгорода. Відтоді щороку на свято Івана Купала тут збираються хіппі і представники інших субкультур не тільки з СНД, а й зі всієї Європи [28].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Особливості атрибутики, ідеології та світобачення хіпі

 

Будучи породженням бітників,  хіпі надмірно примітивізували ідейну спадщину перших:  будь-які теоретизування були для них надто складними,  отож повне презирство до інтелектуальних пошуків стало головним принципом їхнього стилю життя.

Таким чином, можна стверджувати, що досить поширена у молодіжному середовищі теза про відмирання ідеологій унаслідок їх непотрібності для суспільства набула у хіпі найбільш доконаного вигляду.

Однак не варто вважати  цей рух позбавленим своєрідної, хоча й досить примітивної філософії.

Основою останньої ставали  гасла свободи,  радості життя  та безмежної любові до усіх людей  без огляду на їхню расову чи релігійну приналежність.

Основна частина субкультури хіпі складалася із дітей цілком забезпечених батьків. Під впливом східних містиків, які проповідували пошуки гармонії і щастя за межами матеріального світу, тисячі хлопців і дівчат, втікали з дому, поселялися комунами і жили ні від кого незалежним життям, відрощуючи якомога довше волосся.

Хіпі протестували проти війни, вони пропонували їй гідну альтернативу - любов, хіпі воліли любити, а не вбивати. Перші хіппі в Америці зазвичай збиралися у великі громади, в яких жили. З хіпі прийшло розуміння свободи, повернулися етнічні мотиви, хіпі пропагували нудизм, автостоп, більшість з них дотримувалося вегетаріанства. Хіпі відмовлялися від суспільства, спалюючи свої паспорти, кидаючи навчання, відрізаючи себе від минулого, яке було традиційним [27]. 

Хоча, всі хіпі в принципі виглядають по-різному, тим не менш, можна виділити якісь загальні риси, які об'єднують людей, що перебувають у цій субкультурі. Як правило, у них у всіх дуже довге волосся, які трактуються як зв'язок з природою. Хіпі одягаються в дешеву одяг рослинних мотивів, досить яскраву і барвисту. Відмова від дорогого одягу символізує загальний відмову хіппі від володіння багатством, а яскраве забарвлення їх одягу - це відгомін безпосереднього дитинства, яке дорослі люди намагаються повернути в життя. Всі хіпі носять етнічні прикраси, які показують їх відмова від відмінностей між расами, культурами і взагалі відмова від стереотипів. Крім того, хіпі ввели в моду фасон кльош, який символізував загальну свободу.

Волоссю хіпі надавали неабиякого значення. В одному з найвідоміших маніфестів хіпі - "Маніфесті Сталкера" написано: "Недаремно споконвіків  бунтарі, які протестували проти  надмірної раціоналізації суспільного  життя, люди мистецтва - художники, музиканти, поети - не дуже поважали перукарів. Волосся - це наче антени, які дозволяють вловлювати найтонші коливання фізичних і біологічних полів".