Рух хіппі як прояв молодіжного неполітичного протесту

Окрім розкішних патлів на голові хіпі мали і інші форми відзнак, найвідомішою з яких є "фенічка", або "фенька", котра вважається вершиною хіповського самовираження. Культура "хіппі" має свою символіку, ознаки приналежності й атрибути. Для представників руху хіпі, відповідно до їх світорозумінням, характерно впровадження в костюм етнічних елементів: бус, плетених з бісеру або ниток, браслетів ("фенечек") та інше, а також використання текстилю пофарбованого в техніці "тай-дай" (або інакше - "шіборі") [27].

Прикладом можуть служити  так звані фенечки. Ці прикраси мають складну символіку. Фенечки різних кольорів і різних візерунків позначають різні побажання, виявлення власних музичних уподобань, життєвої позиції і т. п.

Так, чорно-жовта смугаста фенечка означає побажання доброго автостопу, а червоно-жовта - визнання в любові. Слід зазначити проте, що ця символіка трактується в різних місцях і тусовках довільно і абсолютно по-різному, і "хіпі зі стажем" не надають їй ніякого значення. Поширені тексти типу "Значення кольорів в фенечки" вважаються долею т. н. "Піонерів" (тобто початківців) і в середовищі "олдові", як правило, викликають іронічну реакцію.

Фенька може бути якою завгодно. Саме слово походить від вільної  інтерпретації англійського "thing", тобто "річ". Початково так називалися будь-які дрібнички, які дарувалися одне одному. Пізніше, так стали називати прикраси, причому виключно саморобні. Найчастіше "феньки" це сплетені з бісеру браслети, які крім функції  декору несуть і інше смислове навантаження. Для того, щоб зрозуміти приховане  послання, зашифроване у ній, треба  звернути увагу на кольори, розміри, стиль виробу. Крім того, у більшості "феньок" існує своє ім'я, яке придумує сам автор. Звісно, що існують і легендарні феньки. Які переходять з рук в руки.

Окрім зовнішніх прикрас  і яскравого одягу, дуже часто хіпі асоціюються у людей і з вживанням наркотиків. Починаючи з 60-х років, коли різні психотропні речовини почали активно використовуватися молоддю для "пробудження своєї духовної і творчої потенції", хіпі не стояли осторонь цього процесу. В історію вони потрапили з двома наркотиками - коноплею, та LSD. Відкидаючи всі звинувачення у наркоманії, вони завжди наводили цитату відомого дослідника Теренса Маккени: "Я виступаю на захист психоделіків не тому, що вважаю їхнє вживання справою простою і легкою, а тому, що часто це єдиний засіб. Все інше - неефективне. Якби слова були хоч трохи дієві, то людям би вистачило однієї Нагірної проповіді". Прикриваючись цим великомудрим філософствуванням, хіпі вживали наркотики, як вони це називали, для розширення власної свідомості та виштовхуванням за звичні межі тогочасного світу [27].

Треба визнати, що частково це їм вдалося: музика 60-х, театр 60-х, живопис 60-х - це все спроба вийти за рамки  звичного життя і значною мірою  цьому посприяли саме хіпі, які  на кожному кроці пропагували  ідею свободи. Головним внеском хіпі у мистецтво стало внесення у  творчість елементу спонтанності. Дотепер  неперевершений гітарист Джимі Гендрікс став символом спонтанної концертної імпровізації, геніальний дизайнер і  художник Енді Воргол заклав основи спонтанності малюнку, а Боб Ділан - спонтанність тексту. В результаті цього потужного енергетичного викиду ми маємо саме таке сучасне мистецтво, яке спостерігаємо довкола, саме таку музику - яку чуємо, і саме такі книжки - які читаємо. І весь цей вибух відбувався під гаслом, взятим з пісні Beatles: All You Need Is Love - все що тобі потрібно - це любов. Тема любові до всіх і до всього є настільки наскрізною для хіпі, що навіть не має сенсу зупинятися на ній.

Гасла хіпі 60-х років:

• " Make love, not war "(" Займайтеся коханням, а не війною ")
• "Off The Pig!" ("Вимкни свиню!") (Гра слів - "свинею" називався кулемет M60, важливий атрибут і символ В'єтнамської війни)
• " Give Peace A Chance "(" Дайте світу шанс ") (назва пісні Джона Леннона)
• "Hell No, We Won't Go!" ("Ні чорта ми не підемо!")
• " All You Need Is Love ! "(" Все, що тобі потрібно - це любов! ") (назва пісні The Beatles)

Основними переконаннями  хіпі є віра в те:

• що людина повинна бути вільною;
• що досягти свободи можна, лише змінивши внутрішній лад душі;
• що вчинки внутрішньо розкутої людини визначаються прагненням оберігати свою свободу як найбільшу коштовність;
• що краса і свобода тотожні один одному і що реалізація того й іншого - чисто духовна проблема;
• що всі, хто поділяють сказане вище, утворюють духовну громаду;
• що духовна громада - ідеальна форма гуртожитку;
• що всі, що думають інакше, помиляються [15, с. 35]. 

Основні елементи світогляду хіпі: 

• пацифізм (миролюбство і ненасильство) - один з головних аспектів ідеології хіппі, звідси-то і їх аполітичність, ігнорування влади, так як саме правителі розпалюють війни і змушують людей воювати. 
• для них дуже важливо саморозвиток, а індивідуалізм - як реакція на знеособленість масового суспільства. 
• як вже було відмічено вище, їм характерний відхід від формальних соціальних інститутів, незадоволеність ними. 
• пошук глибокого духовного задоволення (у творчій роботі). При виборі роботи, критерієм є її творчий характер, а не оплата. 
• свідоме спрощення, тобто свідомо переходять від забезпеченості до злиднів.
• і як велика частина молоді з її бунтарським характером, протестують проти впорядкованості, стандартизації життя, а жити треба тільки сьогоднішнім днем. 

Серед найбільш яскравих особливостей субкультури хіпі - вживання наркотиків, сексуальні експерименти, комуни, фестивалі, подорожі (вони обожнюють подорожувати як по країні, так і за кордоном, зазвичай автостопом). Число вживаних наркотиків збільшується разом з частотою ситуацій вживання, частіше зустрічається полинаркомании. 

У сфері сексуальних відносин в хіпі - терпимість до дошлюбних  та позашлюбних зв'язків, іноді полігамні (групові) відносини, терпимість до гомо- і бісексуальності.

До речі, вважають, що саме хіпова ідея «вільного кохання» стала поштовхом до сексуальної революції в 60-70-х. 

Спільне проживання (комуни) - відмінна риса хіпі; в інших субкультурах така форма поведінки не зустрічається. Комунальна життя хіпі має безліч варіантів, що відрізняються характером сексуальних відносин, вживанням наркотиків, участю в суспільному виробництві і т.д. [18, с. 29]. 

Комуни (громади) хіпі - головна форма їх самоорганізації, де хіпі можуть жити на власний лад за підтримки суспільства і де сусіди терпимо ставляться до них. Зазвичай це незаселені і порожні будинки (самовільне вселення, т. зв. сквоттерство) в містах, або садиби в лісах далеко від цивілізації. 

Найбільш відомі комуни:

• Сан-Франциско ("Народний парк" та багато інших. інших, США)
• Хрістіанія (Данія)

Таким чином, контркультура хіппі склала великий вплив на культуру, побут, розвиток суспільства. Свого часу політики Білл Клінтон, Хав'єр Солана, Йошка Фішер, Даніель Кон-Бендітт висловлювали свої симпатії до хіпі.

Роль хіпі в молодіжному  неополітичному протесті докладніше розглянемо у наступному розділі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 3. Рух хіпі як прояв молодіжного неполітичного протесту в другій половині 60-х ХХ ст. у країнах Західної Європи та США

 

Отже, виходячи з матеріалу  попередніх розділів, бачимо, що у другій половині 60-х рр. XX ст. молодь заявила про себе як про окрему суспільно-політичну силу,  виступила як антисистемна опозиція,  озброєна власною ідеологією,  що ставила під сумнів основні здобутки західної цивілізації та культури.

Молодіжний протест другої половини 60-х рр. не лише був своєрідним індикатором непопулярності зовнішньої та внутрішньої політики урядів Західної Європи і США.  Він став одночасно результатом і проявом глибокої кризи основних соціальних (світоглядних, культурних, освітньо-виховних тощо) цінностей західного суспільства. 

На культурно-побутовому рівні альтернатива панівним у суспільстві  цінностям була втілена у молодіжній контркультурі,  яка акумулювала функціонуючі у молодіжному середовищі етичні норми, естетичні смаки, вербально-комунікативні стандарти, елементи своєрідноїт міфології з власним культом героїв та антигероїв, моду та правила поведінки тощо. Контркультура об’єднала навколо тотального неприйняття “суспільства батьків”, що набуло ледь не есхатологічного характеру,  більшість існуючих у 60-х рр.  молодіжних субкультур,  ставши водночас симптомом протесту, його проявом та саме тим “живильним середовищем”, у якому цей протест розвивався. Заставленням до громадсько-політичної діяльності у молодіжній контркультурі 60-х рр.  правомірно виділити два основні напрями: суспільно-політичний та неполітичний [5, с. 46].

Найбільш відомим і  водночас найбільш масовим проявом неполітичного протесту молоді країн Заходу в другій половині 60-х рр. ХХ ст., по суті, його символом став рух хіпі.

Зазвичай хіпі намагалися триматися подалі від політичних вимог молодіжного руху, оскільки вони суперечили їхньому суто індивідуалістичному світогляду. Однак піднесення політичного протесту молоді країн Заходу в другій половині 60-х рр. привернуло увагу багатьох хіпі до головних суспільних проблем. Так,  у жовтні 1967  р.  у Франції відбулася масова демонстрація хіпі у Парижі під гаслом:  “Геть насильство,  кохайте один одного!”.

Утім, крім кількох епізодичних  антивоєнних демонстрацій, хіпі ніяк не показали себе у громадському житті  країн Заходу.  Головним проявом  їхньої своєрідної активності стало  проведення фестивалів рок-музики,  причому наймасовішими і водночас найскандальнішими стали фестивалі, організовані в серпні 1968  р.  у містечку Вудсток за 150  км від Нью-Йорка та в грудні 1969  р.  в Альтамонті під Сан-Франциско в США). Видовище зосереджених на невеликих площах протягом кількох діб сотень тисяч осіб,  специфічно одягнутих,  які перебували майже постійно у стані наркотичного сп’яніння і періодично влаштовували  “сеанси”  нудизму та “вільного кохання” й піддавались нападам озвірілих “янголів пекла”, неодноразово обійшло екрани світового телебачення,  ставши свого роду символом кінця 60-х рр.  Загальна думка пересічних громадян країн Заходу була висловлена одним зі свідків фестивалю в Альтамонті:  “Всі проблеми нашого суспільства нібито сконцентрувались в Альтамонті в одному величезному фокусі: насильство, дегуманізація, стадність” [6, с. 33].

Якщо під політикою  розуміти вибори, засідання, голосування  та просування по службі, то хіпі спочатку аполітичні. Живучи поза "цивільного" суспільства, у світі, заснованому  на любові, дружбу і взаємодопомогу, хіпі воліють змінювати світ своєю  творчістю, в тому числі творчістю  соціальним.

Ідея революції свідомості в чомусь продовжує ідеї рюкзачной  революції бітників - замість виснажливих політичних дебатів і збройних зіткнень пропонується відхід з будинку і суспільства, щоб жити серед людей, які дотримуються твоїх переконань.

Цілком очевидно,  що рух  хіпі набув масового характеру. Шокуючи  пересічного спостерігача екзотичними смаками, хіпі на деякий час змогли затьмарити собою політичний аспект молодіжного руху в 60-х рр.  Для багатьох дослідників саме хіпі виступали як квінтесенція контркультури у найбільш концентрованому її вигляді. Безумовно,  найповніше втілені саме у хіпізмі такі елементи молодіжної контркультури,  як неприязнь до  “культури батьків” із її  “пуританською”  морально-етичною основою,  рок-  та наркокультура,  комунаризм та ін.  стали свого роду символами епохи другої половини –  кінця 60-х рр.  ХХ ст. 

Але паралельно з цим у  повітрі того часу уже незримо  був присутній дух революції, вибух якої припав на студентські  виступи 68-го року. І тут хіпі проявили себе цілком життєздатною силою у  боротьбі з консерваторами і ретроградами [17, с. 22].

Проте поступова активізація саме суспільно-політичних форм молодіжного протесту,  яка набула найвищого піднесення в 1968−1969  рр.  завдяки радикальному студентству країн Заходу,  примусила згодом неохайних  “дітей квітів”  відступити далеко на другий план. Більш докладно занепад руху хіпі розглянемо у наступному розділі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 4. Занепад  руху хіпі

 

З середини 70-х рух хіпі занепадає. Більшість його активних учасників стрижуть волосся, знімають феньки і повертаються до своїх батьків  перебирати досвід сімейного бізнесу. Але не варто думати, що рух цей  у своїй класичній формі повністю зник.

Зрозуміло, що сьогоднішнє  покоління хіпі далеке від тих  духовних засад своїх попередників. Сучасники уже не горланять на кожному перехресті гасло Сартра "Вони украли в мене сенс життя!" і не збиваються у комуни. Тепер це просто своєрідний клуб за інтересами, де переважає потяг до класичної рок-музики і плетіння з бісеру.

Сучасний український  хіпі – це скоріш за все хобі, оскільки ніякого впливу на оточення він не чинить [27].

Заглибленість у себе, соціальна  пасивність, „дрейфування” від  колективного до індивідуального світосприйняття  – основні риси, що характеризують українського „неохіпі”, з його кумирами – Дженніс Джоплінг, Джиммі Хендрікс, Курт Кобейн (Nirvana), Deep Purple, Rolling Stones та ін. 

Для України рух хіпі не став масовим явищем, проте окремих  представників даного руху часто  можна спостерігати на вулицях великих  міст.