Cучасні методи діагностики банкрутства

Але за Законом “Про підприємництво” суб'єктами підприємницької діяльності  можуть бути громадяни України та інших держав, не обмежені у правоздатності і дієздатності. Тому у своїх правах і обов'язках як підприємців,вони мають бути рівними з юридичними особами.

Здійснений огляд відповідного законодавства країн СНД  та деяких розвинутих країн світу  дозволяє дійти висновку про те, що незалежно від юридичного статусу  та організаційно - правових форм діяльності  суб'єктами

антикризовому управлінні підприємством. Суть цієї фінансової  системи управління полягає  в тому, що загроза банкрутства діагностується ще на ранніх стадіях його виникнення, що  дозволяє вчасно задіяти спеціальні фінансові механізми чи обґрунтувати  необхідність визначених реорганізаційних процедур. Якщо ці механізми і процедури  в силу несвоєчасного чи недостатньо ефективного їх здійснення  не привели до фінансового оздоровлення підприємства, воно стоїть перед необхідністю в добровільному чи примусовому порядку припинити свою господарську діяльність і почати ліквідаційні процедури.

Система антикризового фінансового управління підприємством  базується на визначених принципах. До числа основних з цих принципів відносяться:

• Постійна готовність до можливого порушення фінансової рівноваги підприємства. Теорія антикризового фінансового управління виходить з того, що фінансова рівновага, яка була досягнута в результаті ефективно фінансового менеджменту, дуже мінлива в динаміці. Можливі його зміни на будь - якому етапі економічного розвитку підприємства визначаються природною реакцією на зміни зовнішніх та внутрішніх умов його господарської діяльності. Ряд цих умов посилюють конкурентну позицію і ринкову вартість підприємства. Інші - навпаки, викликають кризові явища в його фінансовому розвитку. Об'єктивність прояву цих умов в динаміці визначає необхідність постійної готовності  фінансових менеджерів до можливого порушення фінансової рівноваги підприємства на будь - якому етапі його економічного розвитку.
• Рання діагностика кризових явищ у фінансовій діяльності підприємства. Враховуючи, що загроза банкрутства підприємства реалізує самий високий рівень катастрофічного ризику, який притаманний фінансовій діяльності підприємства, і пов'язана з найбільш відчутними  втратами капіталу його власниками, вона

обгрунтувати вибір найбільш ефективних її форм  (включаючи форми, пов'язані з реорганізацією підприємства) з тим, щоб в найкоротші строки досягнути фінансового оздоровлення та не припустити оголошення банкрутства підприємства.

Забезпечення контролю за результатами розроблених заходів по виходу підприємства з фінансової кризи. Враховуючи важливість реалізації розроблених  заходів для наступної життєдіяльності підприємства, такому контролю надається першочергова увага. Воно покладається, як правило, безпосередньо на керівників підприємства. Основна частина цих заходів контролюється в системі оперативного контролінгу, який організований на підприємстві. Результати контролю періодично обговорюються з метою внесення необхідних змін, направлених на підвищення ефективності антикризових заходів.

 

 

1.2 Загальна характеристика сучасних методів діагностики банкрутства

 

Одними із перших методик аналізу ймовірності банкрутства неплатоспроможного підприємства були модель П.Й. Фіцпатрика та показник Ц.Л. Мервіна. Ці методики досліджував польський вчений Sławomir Jędrzejewski. Автор вважає, що модель П.Й. Фіцпатрика, яка була опублікована у 1932 р., має велике значення, адже вперше було застосовано “порівняння парами” платоспроможних та неплатоспроможних підприємств [18, с. 82].

Ц.Л. Мервін перший застосував у своїх дослідженнях середню арифметичну для груп окремих суб’єктів господарювання. Застосував також профільний аналіз з метою порівнянь, платоспроможних, а також неплатоспроможних підприємств, за допомогою фінансових індикаторів.

Застосування середніх арифметичних полягало в обчисленні середніх арифметичних фінансових індикаторів для підприємств, які були вилучені з реєстру, а також підприємств які і надалі продовжували функціонувати.

Профільний аналіз полягав у представленні в часі, за допомогою лінійної діаграми, середніх арифметичних даного фінансового індикатора підрахованих для окремих груп платоспроможних, а також неплатоспроможних підприємств [18, с. 83].

Пропонуємо, розглянути зарубіжні методи аналізу ймовірності банкрутства неплатоспроможного підприємства з метою встановлення їх переваг та недоліків, прогнозної точності для економіки України. На сьогодні, досить актуальним залишається дослідження зарубіжних методик аналізу ймовірності банкрутства підприємства серед науковців. Оскільки, не існує єдиної системи групування існуючих методик. Для вітчизняних досліджень зарубіжних методик аналізу ймовірності банкрутства підприємства характерним є розгляд лише одних і тих же методик (табл. 1.2).

 

Таблиця 1.2

Розгляд моделей аналізу ймовірності банкрутства підприємства за авторами у науковій періодиці України

Модель Спрінгейта

Модель Альтмана

Показники Бівера

Модель Таффлера та Тішоу

Модель Ліса

Універсальна дискримінантна

Модель Конана і Гольдера

Модель Савицької

Модель В.Н. Ейтингона

МоельБеєрмана

Модель Краузе

Тест на банкрутство Тамарі

Система аналізу Вайбеля

Метод Аргенті (А-рахунок)

Метод Скоуна

Методика компанії ERNST&WHINNEYМ

Методика якісного аналізу В.В. Ковальова

Модель R

Модель Фулмера

Модель Чессера

Модель PAS-коефіцієнта

Метод “credit-men” Ж. Депаляна

Модель Ж. Франшо та й І.Романэ

Метод Монте-Карло

Двофакторна модель

Система показників Л.В. Донцовой і Н.А. Нікіфорової

СВОТ-аналіз (SWOT-analysis)

Матричний метод Недосєкіна

Модель Г.Г. Кадикова і Р.С. Сайфуліна

Модель і Г.Давидової і А.Бєлікова

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

Артамонова Н.С., Продіус О.І., Черкасова С.О.

+

+

+

2 Барановська О.М

+

+

+

+

+

Гриценко Л.Л., Боярко І.М., Губар А.А.

+

+

+

+

Даниленко В.А.

+

+

+

+

+

Зоріна О.А.

+

+

+

+

+

+

+

+

Іванова Л.Б

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Іванова М.І. та Потьомкін Д.М.

+

+

+

+

Кокошинський В.В.

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Коломієць Н.І.

+

Кривошей В., Пирліцан Л.

+

+

+

+

+

+

+

Островська О.А.

+

+

+

+

+

+

Підхомний О.М., Вятрович О.З., Явна О.В.

+

+

Подсєвак В.В., Єлізрова К.С., Єлізаров І.Г.

+

+

+

+

+

Прохорова В.В., Крупчатніков О.С.

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Ракицька С.О., Т.В. Шевченко

+

+

+

+

+

+

+

+

Сидяга Б.

+

+

+

Соломянова-Кирильчук К.О., Гребенікова О.В.

+

+

+

+

Т.Г. Рзаєва, І.В. Стасюк

+

+

+

+

+

+

+

+

Теребух А.А., Діброва Н.О.

+

+

+

+

+

+

+

Черничко Н.В.

+

Ї

+

Ящук Д.В.

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Разом

14

21

7

12

10

7

4

1

2

1

1

2

1

5

2

1

1

6

3

2

3

2

1

3

3

2

1

1

1

1

 

 

 

В табл. 1.2 проаналізовано дослідження українськими вченими в науковій періодиці зарубіжних методик аналізу ймовірності банкрутства підприємства. Як зазначалося вище, для України є характерним розгляд одних і тих же методик у всіх дослідженнях. До таких методик можна зарахувати: модель Альтмана, модель Спрінгейта, модель Тафлера і Тішоу, модель Ліса, показники Бівера та модель R. Модель Альтмана досліджується у всіх наукових статтях. Це пов’язано з її популярністю в Україні та закордоном. Модель Альтмана є однією з найперших моделей аналізу ймовірності банкрутства підприємства, яка ґрунтувалася на основі дискримінантного аналізу. Інші моделі, що здобули популярність серед вітчизняних науковців, є послідовниками застосування алгоритму побудови моделі аналізу ймовірності банкрутства неплатоспроможного підприємства. До них належать: модель Спрінгейта, модель Тафлера і Тішоу, модель Ліса та модель R. Дослідження моделі R обумовлено тим, що дана методика більше пристосована до умов перехідної економіки, адже створена вченими Іркутського університету для підприємств Російської Федерації. Також в статтях зустрічається огляд експертних методик, до яких належать метод Аргенті (А-рахунок) та Метод Скоуна. Більшість моделей зустрічаються в одному, або декількох дослідженнях.

Безумовно, вище перераховані моделі є важливим надбанням західної науки у сфері антикризового управління, що становить неабиякий теоретичний інтерес для вітчизняних науковців [10].

Савицька Г.В. під час дослідження ранніх методик аналізу ймовірності банкрутства пропонує звернути увагу на методику кредитного скорингу, яка була вперше запропонована американським економістом Д. Дюраном на початку 40-х рр. ХХ ст. Сутність цієї методики полягає у класифікації підприємств за ступенем ризику з урахуванням фактичного рівня показників фінансової стійкості і рейтингу кожного показника, вираженого в балах на основі експертних оцінок [12, с. 636].

Аналітична “Модель Альтмана” представляє собою алгоритм інтегральної оцінки загрози банкрутства неплатоспроможного підприємства, заснований на комплексному обліку найважливіших показників, що допомагають виявити кризовий фінансовий стан підприємства [9].

На думку Терещенка О.О., модель прогнозування банкрутства Е. Альтмана є класичною в своїй сфері, тому що вона включена до більшості західних підручників, присвячених фінансовому прогнозуванню та оцінці кредитоспроможності підприємств [15, с. 425].

Хоменко І. в статті наводить, що Едвард Альтман є родоначальником прогнозу банкрутства. Він був першою людиною, яка успішно використала покроковий багатофакторний дискримінантний аналіз, щоб розробити модель ймовірності з високим ступенем точності [16].

Іванова М.І. та Потьомкін Д.М. вважають, що однією з факторних дискримінантних моделей є двофакторна модель. Вона є однією з найпростіших моделей прогнозування ймовірності банкрутства, що ґрунтується на двох ключових показниках (показник поточної ліквідності й частки залучених коштів). Дана модель розрахована на основі досвіду закордонних країн, тому варто мати на увазі, що в Україні інші темпи інфляції, цикли макро- і мікроекономіки, рівні фондо-, енерго- і трудомісткості виробництва, продуктивності праці, податкове навантаження. У зв’язку із цим неможливо механічно використовувати наведені значення коефіцієнтів в українських умовах, оскільки ця модель не забезпечує всебічну оцінку фінансового стану підприємства, а тому можливі занадто значні відхилення прогнозу від реальності [4, с. 188].

Методика Z-рахунок була запропонована в 1968 році. Її сутність полягає в тому, що визначаються дві вибірки підприємств (за обсягом продажу та за видом діяльності або за іншими ознаками). Перша вибірка включає підприємства, близькі до дефолту, друга – підприємства зі стійким фінансовим станом. У кожній з вибірок виділяється підприємство з кращими показниками. Потім за допомогою прийомів дискримінантного аналізу складається формула, що може слугувати інструментом для прогнозування неплатежів.

Значення коефіцієнтів при змінних X і вважаються заданими. Як правило, модель Альтмана записується з конкретними значеннями цих коефіцієнтів. Проте в літературі зустрічається декілька варіантів значень цих коефіцієнтів, основні з яких наведені в таблиці 2 [3] В табл. 2 представлено різні варіанти значень у розрізі років побудови моделей Альтмана.

Наявність різних варіантів коефіцієнтів не є помилкою, а лише відображає специфіку побудови та застосування моделі Альтмана. Справа в тому, що коефіцієнти в моделі Альтмана обчислюються на основі статистичного аналізу даних про фінансовий стан збанкрутілих неплатоспроможних підприємств за певний період часу.

На думку І.Е. Альтмана, модель Z може передбачити в 94 % випадків банкрутство фірми, у 95 % — віднести корпорацію до банкрутів або небанкрутів, передбачити банкрутство досить точно за два роки наперед.

Підйомний О.М., Вятрович О.З., Явна О.В. наводять приклад, що під часзастосування моделі Е.Альтмана можливі два типи помилок прогнозу:

– прогнозується збереження платоспроможності підприємства, а насправді відбувається банкрутство;

– прогнозується банкрутство, а підприємство зберігає платоспроможність [11].

Барановська О.М. вважає, що необхідно акцентувати увагу на тому, що, незважаючи на відносну простоту моделі Альтмана для оцінки кризового стану підприємства, використання її у викладеному вигляді не дозволяє одержати об'єктивний результат у сучасних умовах в Україні [2].

Іванюта С.М. вважає, що використання моделі Альтмана навіть для західних компаній є проблематичним, адже вона побудована на основі даних 50-х років минулого століття. Тому з огляду на суттєві зміни у рівні економічного розвитку вважає за доцільне їх періодичне тестування на нових вибірках даних з метою досягнення більшої точності отриманих результатів, які слугують основою для прийняття управлінських рішень [5, с. 139].

Прикладом ефективного застосування методу та технології, що була запропонована Е. Альтманом, за сучасних умов є діяльність британської консалтингової фірми “Syspas Ltol” з оцінки кредитного ризику та можливості фінансових ускладнень своїх клієнтів [9].

Для підсилення прогнозованої ролі моделі фірма “Syspas Ltol” трансформує Z-коефіцієнт в PAS-коефіцієнт (Perfomance Analysys Score – коефіцієнт аналізу діяльності), що дає змогу відстежувати діяльність підприємств у часі [9].

PAS-коефіцієнт – це відносний  рівень діяльності підприємства, виведений на основі його Z-коефіцієнта за певний рік, який виражений у відсотках від 1 до 100.

Наприклад, PAS-коефіцієнт – 50 вказує, що діяльність підприємства, яке обстежується в даному році, оцінюється задовільно, тоді як PAS-коефіцієнт – 10 свідчить, що лише 10% підприємств перебувають у гіршому становищі (незадовільна ситуація). Підрахувавши Z-коефіцієнт для підприємства, можна привести абсолютний показник фінансового становища до відносного показника фінансової діяльності. Якщо Z-коефіцієнт може свідчити, що підприємство перебуває в ризикованому становищі, то PAS-коефіцієнт відображає історичну тенденцію і поточну діяльність на перспективу.

Макаренко І.О. визначає, що сильною стороною такого підходу є його спроможність зіставляти ключові характеристики звіту прибутків і збитків та балансу в єдине представницьке співвідношення. Так, підприємство, що одержує більші прибутки, але є слабким з точки зору балансу, може бути прямо зіставлене з менш прибутковим підприємством, баланс якого врівноважений. За суттю, підхід ґрунтується на тому принципі, що ціле більш цінне, ніж сума його складових [6, с. 104].

На думку Іванової М.І. та Потьомкіна Д.М., сильною стороною PAS-коефіцієнта є його здатність поєднати ключові характеристики звіту про прибутки й збитки та балансу в єдине співвідношення. Розрахувавши PAS-коефіцієнт, можна швидко оцінити фінансовий ризик, пов'язаний з даним підприємством, і відповідно варіювати умови угоди. Додатковою особливістю цього підходу є використання “рейтингу ризику” для подальшого виявлення схованого ризику. Цей рейтинг статистично визначається, якщо компанія має негативний Z-коефіцієнт і обчислюється на основі тренда Z-коефіцієнта, величині негативного Z- коефіцієнта й числа років, у тривалості яких підприємство перебуває в ризикованому фінансовому стані. Використовуючи п'ятибальну шкалу, у якій 1 вказує на “ризик, але незначну ймовірність негайного нещастя”, а 5 означає “абсолютну неможливість збереження колишнього стану”, менеджер оперує готовими прийомами для оцінки загального балансу ризиків, пов'язаних із кредитами клієнта [4, с. 193].