Економічний аналіз у системі управління підприємством

На різних стадіях аналізу показники можуть виконувати різні функції:

• як результат роботи;

• фактор формування;

• ознака зміни;

• кінцева мета;

• проміжний наслідок.

Економічні показники - важливий інструмент оцінки планування та управління діяльністю підприємств.

В економічному аналізі використовують показники:

• щодо завдань, договірних зобов'язань, прогнозованих даних, плану;

• звітності;

• обліку;

• вибіркових спостережень;

• аналітичних досліджень.

Усі ці показники доцільно класифікувати за відповідними ознаками, а саме:

• за економічним змістом досліджуваних явищ і процесів;

• характером відображення аналізованих процесів;

• способом виміру;

• ступенем охоплення;

• місцем у причинно-наслідкових зв'язках;

• способом формування.

За економічним змістом досліджуваних явищ і процесів показники поділяються на кількісні та якісні. Кількісні показники відображають розмір господарських явищ, величину кількісних змін, що в них відбуваються, величину ресурсів. Наприклад, обсяг реалізованої продукції, кількість працюючих, обсяг продукції, одержаної в результаті підвищення продуктивності праці. Якісні показники характеризують суттєві особливості і властивості досліджуваних явищ, рівень їх розвитку, використання ресурсів, ефективність діяльності. Прикладом якісних показників є продуктивність праці, фондовіддача, рентабельність.

За характером відображення аналізованих процесів розрізняють натуральні показники - вони виражають розмір явища у фізичних одиницях виміру (обсяг, довжина, вага); вартісні - показують величину економічних об'єктів і процесів у вартісному виразі (ціна, собівартість, прибуток); трудові характеризують витрати праці та її ефективність (трудомісткість, продуктивність праці).

За способом виміру розрізняють абсолютні й відносні показники.

Абсолютні показники виражаються в грошових, натуральних вимірниках або через трудомісткість (обсяг випущеної продукції в гривнях, виробнича площа у кв. м, витрати праці в людино-годинах). Відносні показники показують співвідношення абсолютних показників і виражаються у відсотках, коефіцієнтах, індексах (відсоток виконання договору щодо поставки продукції, коефіцієнт оновлення основних фондів, індекс цін).

За ступенем охоплення виділяють загальні та часткові специфічні показники. Загальні використовують для характеристики результати роботи всіх галузей народного господарства (вартість продукції, продуктивність праці, рентабельність). Часткові є специфічними для окремих галузей (марка сталі, калорійність кам'яного вугілля, урожайність сільськогосподарських культур).

При вивченні причинно-наслідкових зв'язків показники поділяють на результатні та факторні. Це групування не є постійним, воно залежить від конкретних ситуацій, мети аналізу. Наприклад, при оцінці змін прибутку від реалізації продукції показник собівартості продукції розглядають як факторний. Водночас при вивченні затрат на виробництво собівартість розглядають як результатний показник, що залежить від багатьох факторів виробництва.

Тобто якщо показник розглядається як результат дії одного або кількох чинників і він виступає як об'єкт дослідження, то при вивченні взаємозв’язку він вважається результатним.

Показники, які визначають стан результатного показника і виступають як причини зміни його величини, називають факторними.

За способом формування розрізняють показники:

• нормативні (норми витрат сировини, матеріалів, палива, норми амортизації, ціни);

• планові (дані планів соціально-економічного розвитку підприємства, завдання підрозділам);

• договірні (передбачені в угодах на поставку сировини, матеріалів, палива тощо);

• облікові (дані бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку);

• звітні (дані бухгалтерської, статистичної та оперативної звітності );

• аналітичні (оціночні), які одержують у ході аналізу для оцінки результатів та ефективності роботи підприємства.

Усі показники, що використовуються в аналізі, як уже згадувалось, взаємопов'язані і взаємообумовлені. Їх вивчають у комплексі, і це передбачає відповідну їх систематизацію.

Система показників - це впорядкована їх множина, в якій кожен показник дає кількісну чи якісну характеристику певної сторони господарської діяльності, має властивості звітності і подільності, пов'язаний з іншими показниками, але не дублює їх.

Виділяють десять підсистем показників (рис. 1.2)

 

Рис. 1.2 Система показників комплексного аналізу господарсько - фінансової діяльності підприємства

Показники організаційно-технічного рівня становлять першу підсистему, тобто характеризують:

• виробничу структуру підприємства;
• якість продукції;
• рівень концентрації і спеціалізації виробництва;
• тривалість виробничого циклу;
• технічну та енергетичну озброєність праці;
• рівень організації виробництва та управління;
• прогресивність технологічних процесів.

Ці показники впливають на всі інші показники, зокрема - на обсяг виробництва і реалізації продукції, її якість, рівень використання виробничих ресурсів, собівартість, рентабельність, а також на фінансовий стан підприємства.

За показниками, що включені до другої підсистеми, можна дати оцінку забезпеченості підприємства основними засобами, матеріальними та трудовими ресурсами. Як і попередні показники, вони безпосередньо впливають на випуск продукції, собівартість, фінансові результати діяльності та фінансовий стан підприємства.

До показників виробництва відносять такі:

• обсяг промислової продукції у вартісному, натуральному та умовно натуральному вимірах;

• номенклатура та асортимент продукції;

• якість продукції, її конкурентоспроможність;

• ритмічність виробництва.

Показники збуту включають дані про обсяг відвантаження та реалізації продукції, залишки готової продукції на складах. Вони тісно пов'язані з показниками виробництва та показниками прибутку і рентабельності.

Основними показниками використання засобів виробництва є:

• фондовіддача;

• фондоємність;

• фондоозброєність;

• середньорічна вартість основних засобів;

• середньо годинний виробіток продукції на одиницю устаткування;

• коефіцієнт використання устаткування;

• амортизація.

Показники, що включені до шостої підсистеми, характеризують використання предметів праці. До них, насамперед, відносять: матеріалоємність, матеріаловіддачу, вартість предметів праці, що використані за аналізований період часу. Вони тісно взаємопов’язані з показниками підсистем 7, 8, 9, 10, оскільки від раціонального використання матеріалів залежать рівень собівартості, прибуток, рентабельність, а значить і фінансовий стан.

До показників, що характеризують використання трудових ресурсів, відносять такі:

• забезпеченість підприємства трудовими ресурсами;

• рух робочої сили;

• використання робочого часу;

• продуктивність праці;

• трудоємність продукції;

• оплата праці.

Показниками собівартості продукції є:

• загальна сума затрат на виробництво продукції;

• затрати на 1 гривню промислової продукції;

• собівартість найважливіших виробів;

• прямі матеріальні і трудові затрати.

Вони здійснюють безпосередній вплив на результатні показники діяльності підприємства - прибуток і рентабельність.

Підсистема 9 включає показники, що характеризують фінансові результати діяльності підприємства. Це, зокрема:

• валовий прибуток;

• фінансові результати від операційної діяльності;

• фінансові результати від звичайної діяльності;

• надзвичайні доходи (витрати);

• чистий прибуток;

• рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат);

• рентабельність реалізації продукції;

• рентабельність капіталу (всього або окремих його складових).

Зрозуміло, величина прибутку та рівень рентабельності залежать від показників усіх попередніх підсистем. У свою чергу, прибуток та рентабельність впливають на показники фінансового стану підприємства, до яких належать:

• наявність та структура капіталу за складом та джерелами формування;

• інтенсивність та ефективність використання капіталу;

• фінансова стійкість;

• ділова активність;

• платоспроможність;

• кредитоспроможність;

• взаємовідносини з бюджетом та ін.

Показники фінансового стану залежать від показників, що включені в усі попередні підсистеми і, у свою чергу, впливають на них.

Таким чином, усі показники господарської фінансової діяльності підприємства перебувають у взаємозв'язку і взаємозалежності, яку необхідно обов'язково враховувати при проведенні комплексного аналізу.

 

1.3 Економічний аналіз у системі управління підприємством і його роль в умовах формування ринкових відносин в Україні

 

Аналітико-синтетичний процес, що стосується суспільних явищ, явищ виробництва та обміну, соціально-економічного устрою суспільства, стосується безлічі фактів, спостережень, привів людську думку дo того, що саме виробництво, добробут людей, підлеглі таким могутнім, але прихованим від їхнього безпосереднього погляду суспільним чинникам глибинним законам економічного розвитку. Для того, щоб виявити ці закони недостатньо простого спостереження, опису явищ потрібна наука, здатна проникнути в суть процесів, що відбуваються, і виявити їх рушійні сили.

Після переходу економіки України на ринкові відносини значно розширилася сфера застосування економічного аналізу. Його ставили в основу розробки варіантів управлінських рішень щодо поліпшення використання економічного потенціалу господарюючих суб'єктів, що працюють, незалежно від форм власності.

Управління – це ефективне досягнення мети підприємства шляхом планування, організації, мотивації і контролю за ресурсами.

В системі управління виділяється керуюча і керована система.

Керуюча – (суб’єкт управління) – сукупність органів, засобів, інструментів і прийомів управління.

Керована (об’єкт управління) – господарська діяльність.

Акцентуючи увагу на ролі економічного аналізу в системі управління виробництвом, доцільно відштовхуватися від процесу пізнання тих чи інших явищ.

Відомо, що аналіз - це метод пізнання економічної дійсності, у процесі аналітичного дослідження необхідно керуватися всіма принципами і категоріями теорії пізнання:

• аналіз - розчленування об'єкта, явища на окремі складові;

• розгляд господарських об'єктів у розрізі чинників, що їх обумовили;

• синтез - об'єднання в єдине ціле всіх умов, причин, чинників;

• узагальнення результатів, виявлених при аналізі;

• вивчення економічної дійсності у взаємозв'язку, русі, розвитку (пошук умов розвитку явища);

• індукція, дедукція.

Залежно від рівня управління економічний аналіз поділяють на два основних напрямки (див. рис.2.1):

- макроекономічний;

- мікроекономічний.

Під економічним аналізом господарської діяльності підприємства розуміють комплекс, системне дослідження господарської діяльності підприємств та об'єднань з метою підвищення ефективності й об'єктивності результатів оцінки.

Рис. 1.3 Напрямки розвитку економічного аналізу

Економічний аналіз господарської діяльності як дисципліна досліджує питання оцінки діяльності низових господарських ланок (підприємств, організацій - рівень мікроекономіки).

Основними завданнями функціонування підприємства є:

- отримання прибутку, достатнього  для задоволення потреб колективу  та власників підприємства, а  також для забезпечення активного виробничого процесу;

- задоволення потреб у тій  продукції, роботах, послугах, які підприємство  виробляє чи надає.

Забезпечення безперервного функціонування - завдання управління.

Стандарти управління містять шість основних напрямків діяльності:

1. Управління виконанням завдань  виробництва й постачання.

2. Управління якістю продукції, робіт, послуг.

З. Управління ресурсами (усім виробничим потенціалом).