Контроль суб'єктів господарювання

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

 

 

 

з курсу "Організація  контролю суб'єктів господарювання"

спеціальність 6.030504 "Економіка підприємства"

 

 

 

на тему Контроль суб'єктів господарювання

 

 

 

Модульне  завдання№9  Карпенко В.В. гр..ЕП-13-1м

 

 

 

 

 

                                                              Перевірив:

доц..Лівошко Т.В.

 

 

 

                         Запоріжжя, 2013р.

 

 

 

 

                                               Зміст

 

Вступ

 Теоретичне питання

1 Організація ревізії безготівкових операцій  підприємства.

2 Програма ревізії

3 Застосування штрафних санкцій за порушення обігу безготівкових коштів.

4 Практичне завдання

 

 

                                          

 

 

 

 

 

 

 

 

                                            Вступ

На сучасному етапі  радикальних реформ в Україні  особливої ваги набувають питання вдосконалення управління. Однією з найважливіших його функцій є контроль. Будь-який вид управління неможливий без чітко організованої системи контролю, тому що не можна ефективно управляти, не перевіряючи виконання поставлених вимог та не виявляючи фактичного стану на управлінських об'єктах.

У цьому значенні контроль, який є самостійною функцією управління, виступає засобом установлення зворотних  зв'язків, завдяки чому керівний орган (суб'єкт управління) може простежити хід виконання прийнятих рішень. Це дає можливість своєчасно реагувати на відхилення в роботі підконтрольного об'єкта від заданої програми та вносити відповідні корективи в його діяльність. Контроль як самостійна функція управління тісно пов'язаний з іншими сторонами управлінської діяльності -прогнозуванням, плануванням, обліком та аналізом.

Сутність контролю можна  визначити як систему спостереження та перевірки процесу функціонування та фактичного стану об'єкта управління з метою виявлення обґрунтованості й ефективності прийнятих управлінських рішень, інформування про ці явища керівників органів та усунення несприятливих ситуацій. Таким чином, контроль виконує інформаційну та корекційну функції.

На інформаційному етапі  контрольної діяльності здійснюється пошук та збирання інформації про об'єкт управління, порівнюється фактичне виконання з накресленими цілями. А на корекційному етапі встановлюють спосіб та розробляють конкретні заходи щодо усунення виявлених розбіжностей, приймають рішення щодо нормалізації діяльності підконтрольного об'єкта.

Міжнародна організація  вищих контролюючих органів (ІНТОСАІ) визначила, що організація контролю є обов'язковим елементом управління суспільними фінансовими ресурсами, оскільки таке управління тягне за собою відповідальність перед суспільством. Контроль - невід'ємна частина системи регулювання, метою якої є виявлення відхилень від прийнятих стандартів і порушень принципів законності, ефективності та економії витрачання матеріальних ресурсів на попередній стадії, щоб мати можливість притягнути винуватців до відповідальності, одержати компенсацію за збитки та розробити заходи щодо запобігання таким порушенням у майбутньому.

Здійснення у розвинутих закордонних країнах будь-яких значних  програм (економічних, соціальних, політичних) передбачає включення до них підсистем контролю з обов'язковим виділенням на їх функціонування частини загальних асигнувань, передбачених на реалізацію таких програм. І це виявляється завжди виправданим заходом. Таким чином, контроль як соціальна функція існує в системі державного управління незалежно від суспільно-політичного ладу та типу економічних відносин. Однак зміст і місце контролю в системі управління зумовлюються характером суспільно-економічних відносин та політичної організації суспільства.

Існуюча в Україні система  контролю та відповідно система контролюючих органів була сформована на базі командно-адміністративної системи, за якої акцент робився на політичних функціях контролю та його масовості, часто всупереч компетентності та об'єктивності. Тому останнім часом у колишньому СРСР, а тепер і в Україні, все сильніше поряд із суб'єктивними стали проявлятися об'єктивні чинники, які впливали на зниження якості контрольної діяльності.

У сучасних умовах складність контрольованих об'єктів значно перевищує  можливості суб'єктів контролю (органів управління та контролюючих органів). Таким чином, контроль стає недостатньо ефективним, тому що його органи з об'єктивних причин не в змозі регулярно, своєчасно та повністю переробляти інформацію, необхідну для якісної організації контрольної діяльності. А система контролю продовжує розвиватися, як правило, екстенсивним методом, тобто шляхом формування нових органів державного контролю, не дивлячись на те, що вже зараз фахівці нараховують більш як 100 різних систем зовнішнього контролю діяльності підприємств. При цьому якість керівних рішень значно

знижується (одні рішення суперечать іншим), а технічна і наукова бази для їх прийняття не встигають за потребами суспільства і не відповідають сучасним вимогам.

За таких умов об'єкти управління поступово стали виходити з-під реального контролю; процес контролю стає більш формальним, що перш за все впливає на темпи розвитку суспільного виробництва.

Предметом будь-якого контролю є стан та поведінка об'єктів управління. Ця поведінка може бути описана системою показників, за допомогою яких можна встановити якісний стан об'єкта. Окрім того, кожний об'єкт оточує середовище, з яким він взаємодіє. Тому завдання контролю полягає і в тому, щоб виявити чинники, які істотно впливають на поведінку об'єкта контролю. Визначивши об'єкт контролю та істотні фактори, що впливають на його поведінку, встановлюють необхідні параметри об'єкта та їх відповідність меті управління. Від правильного визначення цих параметрів значною мірою залежить результат контролю.

Однак сутність контролю не може бути всебічно розкритою поза сферою управління, яку він обслуговує. Тому що не існує контролю взагалі, а є контроль конкретного змісту і конкретних форм. У залежності від сфери управління, яку він охоплює, виділяють такі галузі контролю: адміністративний, технічний, екологічний та економічний (фінансово-господарський).

 

 

 

1.Організація ревізії безготівкових операцій  підприємства.

 

У разі перевірки розрахункових  операцій аудитор повинен з'ясувати, які рахунки було відкрито підприємством  в різних установах банків. Першим етапом аудиту операцій за кожним рахунком є перевірка тотожності залишків грошових коштів на кінець кварталу (року) згідно з даними:

а) виписок банку;

б) регістрів бухгалтерського обліку (Головної книги, журналу-ордеру № 1).

Потім за кожний звітний період аудитор  перевіряє наявність усіх виписок  банку з кожного рахунку підприємства і відповідності зазначених у  них даних даним бухгалтерського  обліку (журнал-ордер № 1). При цьому  аудитор повинен переконатися, що йому надані геть усі виписки банку  за хронологічною послідовністю  та встановити, чи правильно перенесені залишки грошових коштів з попередньої  виписки до наступної. Якщо на підприємстві відсутні окремі виписки, то слід одержати з установи банку засвідчені їх копії. Враховуючи те, що всі банківські установи перейшли на комп'ютерну систему обліку і банківські виписки надаються підприємствам за кожний день здійснення банківських операцій, необхідно звіряти не лише вхідні та вихідні залишки на виписках банку, але й дати попередніх операцій. Це дає змогу виявити навмисно знищені з корисливими цілями виписки банку за конкретний день, за якими, головним чином, проводяться дві операції на одну й ту ж суму: перша - надходження грошей на банківський рахунок, друга - отримання готівки на цю ж суму або перерахування її до різних торговельних організацій у рахунок оплати товарів, які за даними бухгалтерського обліку підприємства не оприбутковуються, а потім привласнюються.

За наявності розбіжностей між  обліковими даними підприємства та виписками  банку, слід встановити їх причини та, за необхідності, здійснити зустрічну  перевірку в установі банку. Якщо за період, що перевіряється, під час дослідження виписок банку будуть установлені суми, що зайво списані з поточного рахунку, то їх відносять у дебет рахунку "Розрахунки за претензіями", помилково зараховані на поточний рахунок суми відображають проводкою Д-т "Рахунки в банках" та К-т "Розрахунки за іншими операціями". Про всі виявлені під час аудиту помилки підприємство має письмово повідомити установу банку, встановити їх. причини та оперативно вжити заходи щодо їх усунення. Кожну з виявлених розбіжностей ревізор повинен уважно проаналізувати аби упевнитися, в тому, що не було; при цьому зловживань з боку працівників бухгалтерії підприємства.

Дослідження розрахункових операцій є найважливішою частиною аудиту фінансово-господарської діяльності підприємства. Воно повинно проводитись  у нерозривному зв'язку 3: перевіркою інших операцій - банківських, касових  товарних та виробничих. Це пояснюється  тим, що всі операції прямо чи опосередковано впливають на розрахункові взаємовідносини  підприємства. Аудитор має переконатися, що кожна виписка банку відповідає доданим виконавчим документам як платіжним, так і товарним. Він перевіряє  наявність усіх додатків до платіжних  вимог, платіжних доручень та заяв на акредитив, за якими здійснюються розрахункові операції підприємства. Якщо на підприємстві відсутні якісь додатки, аудитор  бере їх копії у банку.

Особливу увагу слід приділити  обґрунтуванню записів по кредиту  поточних рахунків у кореспонденції з рахунками витрат на виробництво  та обігу, так як інколи такі записи маскують випадки оплати матеріальних цінностей, котрі не оприбутковуються, під видом оплати різного роду послуг.

Аудитор повинен також звіряти  номери корінців грошових чеків з  виписками банку, враховуючи те, що останні цифри номера чеку заносяться до виписки, а потім зіставити  суму отриманої по них готівки  із записами у касовій книзі та перевірити повноту оприбуткування коштів. Якщо у банківській виписці  відсутній номер корінця чека, а у чековій книзі відсутні один або декілька чеків, то необхідно  провести зустрічну перевірку таких  чеків в установі банку. Виявивши зіпсовані або анульовані чеки, встановити, чи є позначки про це на корінці чеку.

Трапляється також, що записи у виписці  банку виправляються у самій  бухгалтерії підприємства або до виписки додаються недоброякісні  виконавчі та виправдувальні документи, наприклад, без банківського штампу. Відносно правильності операцій, які  викликають сумнів, можна пересвідчитися зустрічною перевіркою цих операцій у банківській установі. Але бажано, щоб зловживання, якщо вони мають  місце, виявили на самому підприємстві, не сподіваючись на те, що необхідна  інформація для розкриття зловживань буде отримана безпосередньо в установі банку. Бо як свідчить контрольна практика, працівники банків можуть бути самі причетні до різних зловживань, особливо коли підприємство, що перевіряється, є засновником  цього банку.

Тому одним, з основних і обов'язкових  завдань аудиту операцій за рахунками  в установах банку є перевірка  достовірності виписок, які банки  видають підприємству за кожним їхнім  рахунком, зокрема, наявності у них  штампів і підписів працівників  установ банків. Виписка банку  містить у собі лише цифрові дані, тому аудитору важливо знати побудову та код умовних цифрових позначок змісту операцій. Необхідно пам'ятати  також, що записи у виписці банку  за дебетом рахунку підприємства означають зменшення (витрату) коштів, а у кредиті — збільшення (надходження) коштів.  
Аудитору слід ретельно перевірити І зіставити реквізити доданих до виписок банку платіжних документів. Подані до банку документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування, номер поточного рахунка, ідентифікаційні коди підприємства-відправника та підприємства-одержувача коштів, число, місяць та рік їх виписки. Форми первинних банківських документів та журналів їх реєстрації встановлюються чинним законодавством. У разі автоматизованого ведення бухгалтерського обліку на підприємстві дозволяється надавати документи, складені за допомогою обчислювальної техніки.

Після порівняння виписок банку  з доданими до них первинними документами, встановлення правильності сум оборотів, початкового та кінцевого сальдо слід ретельно перевірити сутність господарських  операцій. А саме: чи на законних підставах  надійшла на відповідний рахунок  або була списана будь-яка сума грошових коштів. Під час аудиту операцій за рахунками коштів у банках необхідно проводити зустрічні  перевірки, а також ретельно перевіряти взаємопов'язані первинні документи  з однорідних операцій. Для цього  необхідно постійно зіставляти дані бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку, банківські, касові, товарно-транспортні та інші документи. Крім взаємної звірки та порівняння сум, записаних у відповідних документах, варто пересвідчитися також у  реальності тієї чи іншої операції.

Під час перевірки сутності розрахункових  операцій аудитору слід встановити:

• чи не допускалось на підприємстві перерахування авансів та платежів за безтоварними рахунками, а також оплати рахунків підприємств та організацій, які не мають відношення до перевіюваного підприємства;
• правильність відображення у бухгалтерському обліку та законність використання на підприємстві чекових книжок;
• наскільки раціональними є форми розрахунків, що використовуються на підприємстві, та чи сприяють вони прискоренню обігу коштів підприємства.