Оцінка фінансового стану підприємства

Чим більше коефіцієнт перевищує одиницю , тим більше залежність

підприємства  від залучених коштів . Допустимий рівень залежності

визначається умовами роботи кожного  підприємства   і , в першу чергу,

швидкістю обігу обігових коштів .

 

Коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів є часткою від

ділення всієї суми зобов'язань по залучених позичених коштах на суму

власних коштів. Він показує, скільки позичених коштів залучило

підприємство на 1 грн. вкладених у активи власних коштів.

 

Таблиця 2.9

 

Аналіз динаміки і темпів росту показника

 

співвідношення показника співвідношення

 

позичених і власних коштів

 

Показники На початок року На кінець року

 

Позичені кошти, тис. грн.   134,2 331,5

 

Власні кошти, тис. грн. 4143,2 4056,8

 

Коефіцієнт співвідношення позичених і власних коштів 0,03 0,08

 

Темпи росту, % - 266,67

 

 

 

Згідно даних таблиці на кожну  гривню вкладених в активи підприємства

власних коштів на початок року припадало 3 коп. позикових коштів, на

кінець року – 8 коп.Тобто підвищився рівень фінансової залежності

підприємства від позикових коштів.

 

Стан обігових коштів відображається в показниках забезпеченості

матеріальних запасів власними оборотними коштами та маневрування власних

коштів.

 

Забезпеченість матеріальних запасів  власними оборотними коштами – це

співвідношення власних оборотних коштів та матеріальних запасів, тобто

показник того, в якій мірі матеріальні запаси покриті власними джерелами

та не потребують залучення позикових.

 

Коефіцієнт маневрування власних  оборотних коштів визначається

співвідношенням власних оборотних коштів підприємства та власного

капіталу.

 

Коефіцієнт        = Власні оборотні кошти / Власний капітал   (2.9)

 

маневрування 

 

Коефіцієнт маневрування показує, яка частина власних коштів підприємства

знаходиться в мобільній формі, яка дозволяє відносно вільно маневрувати

цими коштами. Забезпечення власних  поточних активів власним капіталом  є

гарантією стійкості фінансового стану при нестійкій кредитній політиці.

Високі значення коефіцієнту маневрування позитивно характеризує

фінансовий стан.

 

Деякі автори вважають оптимальним  значення цього показника рівним 0,5, а

для показника забезпеченості власними оборотними коштами матеріальних

запасів пропонується критерій на рівні не нижче 0,6. Але ці критерії, що

пропонуються, може бути взяти під сумнів.

 

Таблиця 2.10

 

Аналіз динаміки і темпів росту маневреності

 

власних коштів

 

Показники На початок року На кінець року

 

Власні оборотні кошти, тис. грн. 581 668,1

Джерела власних коштів, тис. грн. 4143,2 4056,8

 

Коефіцієнт маневреності власних  коштів 0,14 0,165

 

Темпи росту, % --- 117,86

 

 

 

В 1999 році гнучкість використання власних коштів підприємства досить

висока.

 

Рівень показника забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними

коштами оцінюється насамперед в залежності від стану матеріальних

запасів. Якщо їх велічина значно перевищує  обумовлену потребу, то власні

оборотні кошти можуть покривати  лише частину матеріальних запасів, тобто

показник буде менше одиниці. Навпаки, при недостатньості у підприємства

матеріальних запасів для безперебійного здійснення діяльності, показник

може бути вище одиниці, але це не буде свідчити про гарний фінансовий

стан підприємства.

 

Рівень коефіцієнту маневрування залежить від характеру діяльності

підприємства : в фондомістких виробництвах його нормальний рівень

повинен бути нижче, ніж в матеріаломістких (оскільки в фондомістких

значна частина власних коштів є джерелом покриття основних виробничих

фондів). З фінансової точки зору чим вище коефіцієнт маневрування, тим

кращий фінансовий стан.

 

В чисельнику обоїх показників –  власні оборотні кошти, тому в цілому

покращення стану оборотних  коштів залежить від опереджувального

зростання суми власних оборотних  коштів у порівняння із зростанням

матеріальних запасів та власних  джерел коштів.

 

Таблиця 2.11

 

Аналіз динаміки і темпів росту маневреності

 

матеріальних запасів

 

.

 

Показники На початок року На кінець року

 

Власні оборотні кошти, тис. грн. 581 668,1

 

Матеріальні запаси, тис.грн. 669,7 838

 

Коефіцієнт маневреності матеріальних запасів 0,86 0,79

 

Темп росту, %

 

91,86

 

 

 

Тобто, як бачимо з таблиці, матеріальні  запаси на початок та кінець року

покривалися власними оборотними коштами  відповідно на 86% та 79%.

 

Індекс постійного активу – коефіцієнт, що характеризує долю основних

засобів та позаоборотних активів  в джерелах власних коштів.

 

Індекс постійного активу=Нерухомість : Джерела власних коштів (2.10)

 

 

 

Таблиця 2.12

 

Аналіз динаміки і темпів росту індексу постійного активу

 

Показники  На початок року На кінець року

 

Нерухомість  3562,2 3388,7

 

Джерела власних коштів 4143,2 4056,8

 

Індекс постійного активу 0,86 0,84

 

Темп росту,%

 

97,67

 

 

 

В нашому прикладі значення індекса  постійного активу досить високе : на

протязі звітного періоду воно майже  не змінилось та складало на початок

та кінець звітного періоду відповідно 0,86 та 0,84.

 

Дуже важливим показником фінансової стійкості є коефіцієнт реальної

вартості майна (він також має  назву коефіцієнт реальної вартості

основних та матеріальних оборотних  коштів в майні підприємства). Він

визначає, яку долю в вартості майна складають засоби виробництва.

Коефіцієнт розраховується як відношення сумарної велічини основних

засобів (по залишковій вартості), виробничих запасів, незавершеного

виробництва та малоцінних і швидкозношувальних предметів (по залишковій

вартості) до вартості активів підприємства (валюти балансу).

 

Коефіцієнт реальної вартості майна = Реальні активи : Загальна сума

  (2.11)

 

Цей коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу підприємства,

забезпеченість виробничого процесу  засобами виробництва. Він є дуже

важливим, якщо дане підприємство бажає встановити договірні відносини з

новими партнерами – постачальниками  або покупцями. Коефіцієнт реальної

вартості майна у таких постачальників або покупців допоможе підприємству

скласти уяву про їх виробничий потенціал  та доцільність укладання

договорів з ними з цієї точки  зору.

 

Нормальним вважається обмеження, коли реальна вартість майна складає

більш 0,5 від загальної вартості активів.

 

Таблиця 2.13

 

Аналіз динаміки і темпів росту коефіцієнту реальної вартості майна

 

Показники На початок року На кінець року

 

Реальні активи 3754,8 3642,4

 

Загальна сума капіталу 4277,4 4388,3

 

Коефіцієнт реальної вартості майна 0,88 0,83

 

Темп росту,%

 

94,32

 

 

 

Згідно даних таблиці 2.10 рівень виробничого потенціалу підприємства

дуже високий, хоча на кінець періоду  він декілька зменшився.

 

З метою визначення рівня фінансової стійкості підприємства оцінюються

також показники, які характеризують забезпеченість запасів і затрат

відповідними джерелами їх фінансування.

 

Власні оборотні засоби :

 

Ф1 = ф.1, ( ряд.495 гр.3 + ряд.495гр.4 ) х 0.5 - ряд.070-ряд.150 (2.12)

 

Другим показником, який характеризує фінансову стійкість підприємства і

показує забезпеченість запасів і затрат довгостроковими джерелами

фінансування є  власні довгострокові  і середньострокові джерела

формування запасів і затрат :

 

Ф2 = Ф.1, ( ряд.495 гр.3 + ряд.495 гр.4 ) х 0.5 + ряд.530 + ряд.600 +

ряд.610 - ряд.070 - ряд.150 (2.13)                                     

                                            

 

Розраховується також загальна сума основних джерел формування запасів і

затрат :

 

Ф3 = ф.1, ( ряд.495 гр.3 + ряд.495 гр.4 ) х 0.5 + ряд.530 + ряд. 600 +

ряд.610 - ряд.070 - ряд.050 + ряд.620 (2.14)                           

                                            

 

При оцінці вищезазначених показників можливі такі варіанти ситуацій :

 

абсолютна стійкість підтверджується, якщо :

 

Ф1 ( 0,   Ф2 ( 0,   Ф3 ( 0 ;

 

при цьому Ф1 коливається від 0 до 1300 тис. грн. ; Ф2 - від 0 до 1500

тис. грн. ; Ф3 - від 0 до 2300 тис. грн. ;

 

нормальна стійкість підтверджується, якщо :

 

Ф1( 0,   Ф2 ( 0,   Ф3 ( 0 ;

 

при цьому Ф1 коливається від - 100 до - 1500 тис. грн. ; Ф2 - від 0 до

1500 тис. грн. ; Ф3 - від 0 до 2300 тис. грн. ;

 

нестійкий фінансовий стан підтверджується, якщо :

 

Ф1 ( 0,   Ф2(  0,   Ф3 ( 0 ;

 

при цьому Ф1 коливається від - 100 до - 1500 тис. грн. ; Ф2 - від - 50

до - 1300 тис. грн. ; Ф3 - від 0 до 2300 тис. грн. ;

 

кризовий фінансовий стан підтверджується, якщо :

 

Ф1 ( 0,   Ф2(  0,   Ф3 ( 0 ;

 

при цьому Ф1 коливається від - 100 до - 1500 тис. грн. ; Ф2 - від - 50

до - 1300 тис. грн. ; Ф3 - від  - 10 до - 500 тис. грн..

 

Як видно зданих таблиці 2.14, підприємство в 1999 році знаходиться у

критичному стані. Показники забезпечення запасів і затрат відповідними

джерелами їх формування мають тенденцію  до зниження, що негативно

сказується на рівні фінансової стійкості підприємства.

 

Від'ємні значення показників свідчать про неспроможність підприємства

забезпечити запаси, затрати та основні  засоби джерелами їх формування.

 

Таблиця 2.14

 

Зведена таблиця показників, які характеризують

 

забезпеченість запасів і затрат відповідними

 

джерелами їх формування, тис. грн.

 

Показники На початок року На кінець року

 

Ф1 -131,9 -127,1

 

Ф2 0 0

 

Ф3 537,8 711,3

 

 

 

Таким чином, підприємство має нестійке фінансове становище. З одного

боку, підприємство має достатньо  високу долю власних коштів в загальній

сумі джерел їх формування і досить високий рівень незалежності від

зовнішнього фінансування, але з  другого боку, цих коштів не вистачає для

того, щоб забезпечити ними виробничі  запаси і затрати підприємства.

 

3  Напрямки удосконалення  фінансового стану ВАТ “Чернігівський

інструментальний завод ”

 

Підприємство, що аналізується, виготовляє слюсарно – монтажні,

металорізальні інструменти, торцові  ключі для машинобудівних

підприємств, підприємств різноманітних галузей народного господарства,

майстерень ремонтного профілю, сільскогосподарських підприємств,

підприємств “Агротехсервісу”, транспорту, а також власників легкових

автомобілей. На думку фахівців підприємства вироби користуються попитом,

відрізняються досить високою якістю. Проблема в дуже високій

собівартості. Це пов’язано з великим  рівнем фондоємкості виготовляємої

продукції та високими цінами на ресурси, що закуповуються для

виробництва даних виробів. Тому найголовніша задача для даного

підприємства – зниження собівартості.

 

Основними шляхами зниження витрат є економія усіх видів ресурсів, що

споживаються у виробництві: трудових та матеріальних. Так, значну долю в

структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальною є

задача зниження трудоємкості продукції, що виготовляється, зростання

продуктивності праці, скорочення  чисельності персоналу.

 

Зниження трудоємкості продукції, збільшення продуктивності праці можна

досягнути різними шляхами. Найбільш важливі з них – механізація та

автоматизація виробництва, розробка та застосування прогресивних,

високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого

обладнання. На даному підприємстві дуже багато застарілого обладнання,

яке можна продати без будь – якої шкоди для виробництва, це допоможе

скоротити простої. Отримані кошти  можна вкласти в нове,

ресурсозберігаюче обладнання, яке  підвищить фондовіддачу.

 

Матеріальні ресурси займають 49,6% в структурі витрат на виробництво

продукції (дод.2):

 

506 : 1019,7 * 100% = 49,6%

 

Звідси зрозуміло значення економії цих ресурсів, раціонального їх

використання. І знов на перший план тут виступає застосування

ресурсозберігаючих технологічних  процесів. Важливим є підвищення вимог

та застосування вхідного контролю за якістю сировини, яка надходить від

постачальників та матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів.

Скорочення витрат по амортизації  основних виробничих фондів можна

досягнути шляхом кращого використання цих фондів, максимізації їх

загрузки.

 

Можна порекомендувати виробництво  продукції значною кількістю  маленьких

серій, тоді витрати по складуванню  готової продукції будуть

мінімальними. Але, з іншого боку, збільшаться витрати на підготовку

виробництва. Доцільно продати деяку кількість виробничих запасів та

незавершеного виробництва.

 

Як і у всіх інших, в умовах кризи неплатежів у даного підприємства є

нестача грошових коштів, проблеми із збутом (велика сума готової

продукції на складі) та з отриманням дебіторської заборгованості.

 

Щодо джерел отримання грошових коштів, то до них відносяться :

 

Реалізація продукції з негайною оплатою або із знижкою.

 

Отримання дебіторської заборгованості.

 

Продаж резервних грошових активів.