Основи розробки стратегії розвитку підприємства та оцінки інвестиційної привабливості проектів розвитку

1.Основи розробки стратегії розвитку підприємства та оцінки інвестиційної привабливості проектів розвитку

1.1 Інвестиційна стратегія розвитку  підприємства

На сьогоднішній день досить актуальним є питання про розроблення стратегії розвитку підприємства, а особливо інвестиційної стратегії, оскільки, інвестиційна діяльність є найважливішою складовою частиною підприємницької діяльності. Основною метою інвестиційної діяльності є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії підприємства на окремих етапах розвитку.

Слід зауважити, що питанню  формуванню ефективної інвестиційної  стратегії підприємства присвячено велику кількість наукових праць. Базовими є праці вітчизняних та закордонних  науковців, таких як: С. Покропивний, О. Терещенко, І. Ансофф, І. Віханський, М. Портер, М. Книш[1].

На сучасному етапі  інвестиційна діяльність підприємства зводиться не тільки до задоволення  їхніх поточних інвестиційних потреб, а й до передбачення напрямів і  форм цієї діяльності на перспективу. У конкурентних умовах підприємства вимушені на основі наукової методології  здійснювати перспективне управління інвестиційною діяльністю, ефективним інструментом якого виступає інвестиційна стратегія. Доктор економічних наук Хрущ Н.А., розглядає інвестиційну стратегію  як еластичну, узагальнену модель перспективного розвитку суб’єкта господарювання, яка  містить у собі визначені довгострокові  стратегічні цілі, технології, ресурси  і систему управління , що забезпечує її конкурентну дієздатність і адаптацію  до реальної економічної ситуації.

Розглянемо інвестиційну стратегію як систему довгострокових цілей інвестиційної діяльності підприємства, обумовлений загальними задачами його розвитку й інвестиційною  ідеологією, а також вибір найбільш ефективних шляхів його досягнення. «Візитна картка» інвестиційної стратегії  подана в табл.1.

 

 

       «Візитна картка» інвестиційної стратегії компанії Табл.1

Сутність	Інвестиційна стратегія  – це комплекс рішень, планів і заходів, пов'язаних із ефективним управлінням  інвестиційними потоками.
Призначення	Підтримка корпоративної, ділової  й функціональних стратегій підприємства при управлінні матеріальними, супутніми  інформаційними й фінансовим потоками, в тому числі інвестиційними
Головне завдання	Формування зв'язку між  стратегіями корпоративного, ділового й функціонального рівня для  ефективного у правління матеріальними, супутніми інформаційними й фінансовими  потоками
Об'єкт	Інвестиційний потік
Складові	1.стратегія реального  інвестування 2. стратегія фінансового  інвестування 3. стратегія інноваційного  інвестування
Спрямованість	Переміщення інвестиційного потоку з оптимальними витратами

 

Отже, інвестиційна стратегія  підприємства є системною концепцією, яка пов'язує і спрямовує розвиток її інвестиційної діяльності.

Існує два види інвестиційної  стратегії. Активна інвестиційна стратегія  забезпечує зростання прибутковості  до середньогалузевого рівня вкладень та передбачає відбір і реалізацію різних інноваційних проектів. За такої  стратегії інвестор оцінює альтернативні  інвестиційні проекти, проводить їх техніко-економічне обґрунтування, селекціонує  їх, відбирає найперспективніші й  формує відповідний інвестиційний  портфель. Пасивна інвестиційна стратегія  передбачає підтримку незмінного рівня  розвитку підприємства. Реалізуючи цю стратегію, інвестор прагне зберегти вже  досягнутий ним рівень показників своєї  господарської діяльності за рахунок  інвестицій[2].

Розробка інвестиційної  стратегії є творчим процесом, що включає постановку цілей інвестиційної  діяльності, визначення її пріоритетних напрямків і форм, оптимізацію  структури інвестиційних ресурсів і їхнього розподілу, вироблення інвестиційної діяльності.

Систематизувавши існуючі  підходи до побудови механізмів формування стратегій, необхідно відмітити, що загальний організаційний механізм формування інвестиційної стратегії підприємства має містити в собі довгострокові інвестиційні цілі, технології, ресурси й систему управління, що забезпечує конкурентну дієздатність до реальної економічної ситуації:

- загальне резюме (короткий  опис інвестиційної стратегії);

- цілі (визначення стратегічних  цілей інвестиційної діяльності);

- обґрунтування ресурсів (опис витрат на реалізацію  стратегії);

- обґрунтування корисності (обґрунтовується корисність розробки  реалізації інвестиційної стратегії  у сформованих умовах).

Розробка інвестиційної  стратегії відіграє зачну роль у  забезпеченні ефективного розвитку підприємства. Л.С. Селіверстова зазначає такі положення, що характеризують роль розроблення інвестиційної стратегії.

- забезпечує механізм  реалізації довгострокових загальних  та інвестиційних цілей майбутнього  економічного та соціального  розвитку підприємства в цілому  й окремих його структурних  одиниць.

- дозволяє оцінити інвестиційні  можливості підприємства.

- забезпечує можливість  швидкої реалізації нових перспективних  інвестиційних можливостей, які  виникають у процесі динамічних  чинників зовнішнього економічного  середовища.

- враховує заздалегідь  можливі варіації розвитку неконтрольованих  підприємством чинників зовнішнього  інвестиційного середовища і  дозволяє звести до мінімуму  їхні негативні наслідки для  діяльності підприємства.

Розробка інвестиційної стратегії можна розглядати у більш ширшому значенні, бо вона також відображає переваги підприємства в інвестиційній діяльності порівняно з його конкурентами; забезпечує чіткий взаємозв’язок стратегічного, поточного й оперативного управління інвестиційною діяльністю підприємства; забезпечує реалізацію відповідно менталітету інвестиційної поведінки в найбільш важливих стратегічних інвестиційних рішеннях підприємства; відбувається формування значення основних кратерних оцінок вибору реальних інвестиційних проектів і фінансових інструменті інвестування; є однією з передумов стратегічних змін загальної організаційної структури управління й організаційної культура підприємства.

В умовах ринкової економіки  існують різноманітні можливості для  інвестування. Разом з тим будь-яке  підприємство може мати обмежені фінансові  ресурси, доступні для фінансування. Тому потрібно діяти, дотримуючись власної  інвестиційної стратегії в цілому, а також враховувати позиції  інвестиційної політики.

Отже, при розробці стратегії  підприємства та її адаптації в сучасному  інвестиційному середовищі, інноваційний принцип розвитку повинен логічно  поповнювати існуючі засади функціонування, посісти щільне місце в системі  управлінських підході[1].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Критерії прийняття інвестиційних  рішень 

Всі підприємства в тій чи іншій мірі пов'язані  з інвестиційною діяльністю. Прийняття рішень по інвестиційним проектам ускладнюється різними факторами: вид інвестицій, вартість інвестиційного проекту,множинність доступних проектів, обмеженість фінансових ресурсів, доступних для інвестування, ризик, пов'язаний з прийняттям того чи іншого рішення. В цілому, всі рішення можна класифікувати таким чином.

 Класифікація  поширених інвестиційних рішень:

1. обов'язкові  інвестиції, то мережу ті, які  необхідні, щоб фірма могла  продовжувати свою діяльність:

- рішення щодо зменшення шкоди навколишньому середовищу;

- поліпшення умов праці

2. рішення,  спрямовані на зниження витрат:

- рішення щодо вдосконалення застосовуваних технологій;

- щодо підвищення якості продукції, робіт, послуг;

-поліпшення організації праці та управління.

3. рішення,  спрямовані на розширення і  оновлення фірми: 

- інвестиції на нове будівництво (зведення об'єктів, які будуть володіти статусом юридичної особи);

- інвестиції на розширення фірми (зведення об'єктів на нових площах);

- інвестиції на реконструкцію фірми (зведення СМР на діючих площах з частковою заміною обладнання);

- інвестиції на технічне переозброєння (заміна і модернізація обладнання).

4. рішення  з придбання фінансових активів: 

- рішення, спрямовані на утворення стратегічних альянсів  (синдикати, консорціуми, і т.д.);

-рішення з поглинання фірм;

-рішення з використання складних фінансових інструментів в операціях з основним капіталом.

 

5. рішення  з освоєння нових ринків та  послуг;

6. рішення  з придбання НМА. 

  Ступінь відповідальності за прийняття інвестиційного проекту в рамках того чи іншого напрямку різна. Так, якщо мова йде про заміщення наявних виробничих потужностей, рішення може бути прийнято достатньо безболісно, оскільки керівництво підприємства ясно уявляє собі, у якому обсязі і з якими характеристиками необхідні нові основні кошти. Завдання ускладнюється, якщо мова йде про інвестиції, пов'язані з розширенням основної діяльності, оскільки в цьому випадку необхідно врахувати ряд нових факторів: можливість зміни положення фірми на ринку товарів, доступність додаткових обсягів матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, можливість освоєння нових ринків і т.д.

 Очевидно, що важливим є питання про  розмір інвестицій. Так, рівень відповідальності, пов'язаної з прийняттям проектів вартістю 100 тис. $ і 1 млн. $ різний. Тому повинна бути різна глибина економічного аналізу проекту, який перед прийняттям рішення. Крім того, у багатьох фірмах стає буденною практика диференціації права прийняття рішення щодо інвестиційного характеру, тобто Це обмежує максимальну величину інвестицій, в рамках якій той чи інший керівник може приймати самостійні рішення.

 Нерідко  рішення повинні прийматися в  умовах, коли є ряд альтернативних або взаємно незалежних проектів. У цьому випадку необхідно зробити вибір одного або декількох проектів, ґрунтуючись на якихось критеріях. Очевидно, що якихось критеріїв може бути декілька, а ймовірність того, що якийсь один проект буде найкращим за всі інші по всім критеріям, як правило, значно менше одиниці.

 Два  аналізованих проекту називаються  незалежними, якщо рішення про прийняття одного з них не впливає на рішення про прийняття іншого.

 

 Два  аналізованих проекту називаються  альтернативними, якщо вони не можуть бути реалізовані одночасно, тобто ухвалення одного з них автоматично означає, що другий проект повинен бути відкинутий.

В умовах ринкової економіки можливостей  для інвестування досить багато. Разом з тим будь-яке підприємство має обмежені фінансові ресурси, доступні для інвестування. Тому постає завдання оптимізації інвестиційного портфеля.

   Дуже істотний фактор ризику. Інвестиційна діяльність завжди здійснюється в умовах невизначеності, ступінь якої може істотно варіювати. Так, у момент придбання нових основних засобів ніколи не можна точно передбачити економічний ефект від цієї операції.

Тому  нерідко рішення приймаються  на основі інтуїтивно.

  Прийняття рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший виду правлінської діяльності, ґрунтується на використанні різних формалізованих і неформалізованих методів і критеріїв. Ступінь їх сполучення визначається різними обставинами, в тому числі і тим з них, наскільки менеджер знайомий з наявним апаратом, що застосовується в тому чи іншому конкретному випадку. У вітчизняній і закордонній практиці відомий цілий ряд формалізованих методів, за допомогою яких розрахунки можуть служити основою для прийняття рішень в області інвестиційної політики. Якогось універсального методу, придатного для всіх випадків життя, не існує.

Імовірно, керування все-таки більшою мірою  є мистецтвом, ніж наукою. Проте, маючи деякі оцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть певною мірою умовні, легше приймати остаточні рішення.

  Критерії прийняття інвестиційних рішень:

1. критерії, що дозволяють оцінити реальність  проекту: 

- нормативні критерії (правові) тобто норми національного, міжнародного права, вимоги стандартів, конвенцій, патентоспроможності та ін;

- ресурсні критерії, за видами:

- науково-технічні  критерії;

- технологічні  критерії;

- виробничі  критерії;

- обсяг  і джерела фінансових ресурсів.

2. кількісні критерії, що дозволяють оцінити доцільність реалізації проекту:

  - відповідність мети проекту на тривалу перспективу цілям розвитку ділового середовища;

  - ризики і фінансові наслідки (чи ведуть вони доповнення до інвестиційних витрат або зниження очікуваного обсягу виробництва, ціни або продажів);

   - ступінь стійкості проекту;

   - імовірність проектування сценарію і стан ділового середовища.