Основи розробки стратегії розвитку підприємства та оцінки інвестиційної привабливості проектів розвитку

   Індекс рентабельності інвестицій. (PI)

 Цей  метод є по суті наслідком  методу чистої теперішньої вартості. Індекс рентабельності (PI) розраховується за формулою

PI= ЧГП / ІК

 Очевидно, що якщо: РІ> 1, то проект варто  прийняти;

 РІ <1, то проект варто відкинути; 

 РІ = 1, то проект ні прибутковий,  ні збитковий. 

Логіка  критерію PI така: він характеризує дохід  на одиницю витрат;саме цей критерій найбільш кращий, коли необхідно впорядкувати незалежні проекти для створення оптимального портфеля у випадку обмеженість зверху загального обсягу інвестицій.

 На  відміну від чистого приведеного  ефекту індекс рентабельності  є відносним показником. Завдяки цьому він дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення

NPV. або  при комплектуванні портфеля  інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV.

Внутрішня норма прибутку інвестицій. (IRR)

Другим  стандартним методом оцінки ефективності інвестиційних проектів є метод визначення внутрішньої норми рентабельності проекту

(internal rate of return, IRR), тобто такої ставки дисконту, при якій значення чистого приведеного доходу дорівнює нулю.

IRR = r, при  якому NPV = f (r) = 0.

 

 Зміст  розрахунку цього коефіцієнта  при аналізі ефективності планованих інвестицій полягає в наступному: IRR показує максимально допустимий відносний рівень витрат, які можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект повністю фінансується за рахунок позики комерційного банку, то значення IRR показує верхню межу допустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.

На практиці будь-яке підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі й інвестиційну, з різних джерел. Як плату за користування авансованих в діяльність підприємства фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди і т.п., тобто несе деякі обґрунтовані витрати на підтримку свого економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, можна назвати "ціною" авансованого капіталу (і). Цей показник відбиває сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений в його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується за формулою середньої арифметичної зваженої.

 Економічний зміст цього показника полягає в наступному: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру,рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника і (або ціни джерела коштів для даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник IRR, розрахований для конкретного проекту, при цьому зв'язок між ними така.

Якщо NPV> 0, то одночасно IRR> i і ІР> 1.

Якщо NPV <0, то одночасно IRR <i і ІР <1.

Якщо NPV = 0, то одночасно IRR = i і ІР = 1,

де і - відповідає середньозваженої вартості капіталу, що залучається для реалізації проекту..

 Практичне  застосування даного методу ускладнено, якщо в розпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятора. У цьому випадку застосовується метод послідовних ітерацій з використанням табульованого значень дисконтують множників. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r10 (f (r1) 0); r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, максимізуючи негативне значення показника NPV, тобто f (r2) = maxr (f (r) i, де i - деяка базова ставка відсотка .

 Цей  критерій також орієнтований  у першу чергу на облік можливостей альтернативного вкладення фінансових коштів, оскільки він показує неабсолютну ефективність проекту як таку (для цього було б достатньо невід'ємне ставки IRR), а відносну - у порівнянні з операціями на фінансовому ринку.

Показник IRR може застосовуватися також і  для порівняння ефективності різних інвестиційних проектів між собою. Однак тут простого зіставлення значень внутрішньої норми рентабельності порівнюваних проектів може виявитися недостатньо. Зокрема, результати, отримані при порівнянні ефективності інвестиційних проектів за допомогою NPV-і IRR - методів, можуть призвести до принципово різних результатів. Це обумовлено наступними обставинами: для досягнення абсолютної порівнянності проектів необхідне застосування так званих додаткових інвестицій, що дозволяють усунути розходження в обсязі інвестованог окапіталу і терміни реалізації проектів. При використанні NPV-методу передбачається, що додаткові інвестиції також дисконтуються по базової ставки відсотка i, в той час як використання IRR-методу припускає, що додаткові інвестиції також мають прибутковістю, рівною внутрішньої норми рентабельності аналізованого проекту і яка свідомо вище, ніж базова ставка дисконту.

На практиці порівняльний аналіз інвестиційних  проектів проводиться в більшості випадків за допомогою простого зіставлення значень внутрішніх норм рентабельності. Незважаючи на певну теоретичну некоректність,такий підхід дозволяє усунути вплив суб'єктивного вибору базової ставки відсотка на результати аналізу. Дійсно, основна мета використання інструментарію додаткових інвестицій полягає у спробі узгодити результати порівняльного аналізу за допомогою застосування

NPV-і  IRR-методів, точніше, прив'язати  другого до першого, оскільки  при такому підході пріоритет має чистий наведений дохід проекту. Крім того, застосування інструменту додаткових інвестицій коректно тільки у разі порівняльного аналізу альтернативних, або взаємовиключних, проектів, що ще більше звужує сферу його застосування і робить абсолютно непридатним для аналізу інвестиційної програми.

У цілому в порівнянні з NPV-методом використання показника внутрішньої норми рентабельності пов'язане з великими обмеженнями.

По-перше, для IRR-методу дійсні всі обмеження NPV-методу,тобто необхідність ізольованого розгляду інвестиційного проекту, необхідність прогнозування грошових потоків на весь період реалізації проекту і т.д.

По-друге, сфера застосування IRR-методу обмежена тільки областю чистих інвестицій.

Термін  окупності інвестицій. (PP)

Цей метод - один із самих простих і широко поширений у світовій практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень.

Алгоритм  розрахунку строку окупності (РР) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо дохід розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дрібного числа воно округлюється в бік збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілена нерівномірно, то термін окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника РР має вигляд:

РР = ІК / ЧГП (1період)

Де ЧДП (1період) - середня сума наведеного чистого грошового потоку за один період (при короткострокових вкладення - за 1 місяць, при довгострокових - за один рік)

 Показник  терміну окупності інвестицій  дуже простий у розрахунках,  разом з тим він має ряд недоліків, які необхідно враховувати в аналізі.

По-перше, він не враховує вплив доходів останніх періодів. По-друге, оскільки цей метод заснований на не дисконтованих оцінках, він не робить розходження між проектами з однаковою сумою кумулятивних доходів, але різним розподілом їх за роками.

Існує ряд  ситуацій, при яких застосування методу, заснованого на розрахунку терміну окупності витрат, може бути доцільним. Зокрема, це ситуація, коли керівництво підприємства в більшому ступені стурбоване вирішенням проблеми ліквідності, а не прибутковості проекту - головне, щоб інвестиції окупилися якомога швидше. Метод також гарний у ситуації, коли інвестиції сполучені з високим ступенем ризику, тому, чим коротше термін окупності, тим менш ризикованим є проект. Така ситуація характерна для галузей або видів діяльності, яким властива велика імовірність досить швидких технологічних змін.

Коефіцієнт ефективності інвестицій. (ARR)

 Цей  метод має дві характерні риси: він не припускає дисконтування показників доходу; доход характеризується показником чистого прибутку PN (балансовий прибуток за вирахуваннями до бюджету).

Алгоритм  розрахунку винятково простий, що і  зумовлює широке використання цього показника на практиці: коефіцієнт ефективності інвестиції (ARR) розраховується розподілом середньорічного прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках). Середня величина інвестиції знаходиться розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані і якщо допускається наявність залишкової вартості (RV), то її оцінка повинна бути виключена.

 Даний  показник порівнюється з коефіцієнтом  рентабельності авансованого капіталу, що розраховується розподілом загального чистого прибутку підприємства на загальну суму коштів, авансованих в його діяльність (підсумок середнього балансу нетто).

     Спеціальні методи оцінки інвестиційних проектів.

Описані вище IRR-і NPV-методи належать до числа  традиційних методів оцінки інвестицій і використовуються вже протягом більш ніж трьох десятиліть. В абсолютній більшості випадків визначенням чистого приведеного доходу та внутрішньої норми рентабельності проекту і вичерпується аналіз ефективності. Такий стан речей має під собою об'єктивну основу: ці методи досить прості, не пов'язані з громіздкими обчисленнями і можуть застосовуватися для оцінки практично будь-яких інвестиційних проектів, тобто універсальні.

 Проте  зворотною стороною цієї універсальності  є неможливість урахування специфіки реалізації деяких інвестиційних проектів, що певною мірою знижує точність і коректність аналізу. Спеціальні методи дозволяють акцентувати увагу на окремих моментах, які можуть мати серйозне значення для фінансового інвестора і більш детально досліджувати інвестиційний проект в цілому. Якщо показники внутрішньої норми рентабельності та чистого приведеного доходу дають лише загальне уявлення про те, що із себе представляє проект, то застосування спеціальних методів дозволяє скласти уявлення про окремі його аспектах і тим самим підвищити загальний рівень інвестиційного аналізу.

Основні спеціальні методи оцінки ефективності можна розділити на дві групи: методи, засновані на визначенні кінцевої вартості інвестиційного проекту, тобто наведеної не на початок, а на кінець планового періоду, що дозволяє розглядати окремо ставки відсотка на залучений і вкладений капітал. Таким чином, вони засновані на принципово іншому підході, ніж традиційні методи; методи, що представляють модифікацією традиційних схем розрахунків.

 

 

Литература:

1.Ложникова К.П. “ Инвестиционные механизмы в реальной экономике” – М.: Пресс, 2001.- 176с.

2.Чернов В.А. Инвестиционная стратегия: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2003. – 158 с.