Основи розробки стратегії розвитку підприємства та оцінки інвестиційної привабливості проектів розвитку

3. Кількісні критерії. (Фінансово-економічні), що дозволяють вибрати з тих проектів, реалізація яких доцільна.:

- вартість проекту;

- чиста поточна вартість;

- прибуток;

- рентабельність;

- внутрішня норма прибутку;

- період окупності;

- чутливість прибутку до обрію (терміну) планування, до змін у діловому середовищі, до помилки в оцінці даних.

 В  цілому, прийняття інвестиційного  рішення вимагає спільної роботи багатьох людей з різною кваліфікацією і різними поглядами на інвестиції.

Проте, останнє слово залишається за фінансовим менеджером, який отримується деякими правилами.

 Правила  прийняття інвестиційних рішень:

1. інвестувати  кошти у виробництво або цінні  папери має сенс тільки, якщо  можна отримати чистий прибуток  вище, ніж від зберігання грошей  у банку; 

2. інвестувати  кошти має сенс, тільки якщо, рентабельності  інвестиції перевищують темпи  зростання інфляції;

3. інвестувати  має сенс тільки в найбільш  рентабельні з урахуванням дисконтування  проекти. 

 

 Таким  чином, рішення про інвестування  в проект приймається, якщо  він задовольняє наступним критеріям:

- дешевизна проекту;

- мінімізація ризику інфляційних втрат;

- стислість терміну окупності;

- стабільність або концентрація надходжень;

- висока рентабельність як така і після дисконтування;

- відсутність більш вигідних альтернатив.

 На  практиці вибираються проекти  не стільки найбільш прибуткові  і найменш ризиковані, скільки найкраще вписуються в стратегію фірми.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

     

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Методи оцінки інвестиційної  привабливості проекту та оцінки  ризику інвестування

Інвестиційні  проекти, аналізовані в процесі  складання бюджету капітальних вкладень, мають певну логіку. o. З кожним інвестиційним проектом прийнято пов'язувати грошовий потік (Cash  Flow), елементи якого являють собою або чисті відтоки (Net Cash  Outflow), або чисті припливи грошових коштів (Net Cash Inflow) . Під чистим відтоком в k-му році розуміється перевищення поточних грошових витрат по проекту над поточними грошовими надходженнями (при зворотному співвідношенні має місце чистий приплив). Грошовий потік, в якому притоки слідують через відтік, називається ординарним. Якщо притоки і відтоки чергуються, грошовий потік називається неординарним. Найчастіше аналіз ведеться по роках, хоча це обмеження не є обов'язковим. Аналіз можна проводити за рівними періодам будь-якої тривалості (місяць, квартал, рік та ін.) При цьому, однак, необхідно пам'ятати про порівнянності величин елементів грошового потоку, процентної ставки і довжини періоду. Передбачається, що всі вкладення здійснюються в кінці року, що передує першого року реалізації проекту, хоча в принципі вони можуть здійснюватися протягом кількох наступних років. Приплив (відплив) грошових коштів відноситься до кінця чергового року. o Коефіцієнт дисконтування, який використовується для оцінки проектів за допомогою методів, заснованих на дисконтних оцінках, повинен відповідати довжині періоду, закладеного в основу інвестиційного проекту (наприклад, річна ставка береться тільки в тому випадку, якщо довжина періоду - рік).  Необхідно особливо підкреслити, що застосування методів оцінки та аналізу проектів припускає множинність використовуваних прогнозних оцінок і розрахунків. Множинність визначається як можливість застосування ряду критеріїв, так і безумовної доцільністю варіювання основними параметрами. Це досягається використанням імітаційних моделей у середовищі електронних таблиць.

 

 Критерії, що використовуються в аналізі  інвестиційної діяльності, можна розділити на дві групи в залежності від того, враховується чи ні часовий параметр:

1. засновані  на дисконтних оцінках ( "динамічні" методи):

· Чиста приведена вартість - NPV (Net Present Value);

· Індекс рентабельності інвестицій - PI (Profitability Index);

· Внутрішня норма прибутку - IRR ( Internal Rate of Return);

· Модифікована внутрішня норма прибутку-MIRR (Modified Internal Rate of Return);

· Дисконтований термін окупності інвестицій - DPP (Discounted Payback  Period).

2. засновані  на облікових оцінках ( "статистичні"  методи):

· Термін окупності інвестицій - PP (Payback Period);

· Коефіцієнт ефективності інвестицій - ARR (Accounted Rate of Return).

Який  метод краще?

 До  самого останнього часу розрахунок  ефективності капіталовкладень проводився переважно з "виробничої" точки зору і мало відповідав вимогам, що пред'являються фінансовими інвесторами:

·  по-перше, використовувалися статичні методи розрахунку ефективності вкладень, не враховують фактор часу, що має принципове значення для фінансового інвестора;

· по-друге, використовувалися показники були орієнтовані на виявлення виробничого ефекту інвестицій, тобто підвищення продуктивності праці, зниження собівартості в результаті інвестицій, фінансова ефективність яких відходила при цьому на другий план.

 Тому  для оцінки фінансової ефективності  проекту доцільно застосовувати т.зв. "динамічні" методи, засновані переважно на дисконтуванні що утворюються в ході реалізації проекту грошових потоків.

Застосування  дисконтування дозволяє відобразити  основний принцип 

"завтрашні  гроші дешевше сьогоднішніх" і  врахувати тим самим можливість альтернативних вкладень за ставкою дисконту. Загальна схема всіх динамічних методів оцінки ефективності в принципі однакова і ґрунтується на прогнозуванні позитивних і негативних грошових потоків (грубо кажучи, витрат і доходів, пов'язаних з реалізацією проекту) на плановий період і зіставленні отриманого сальдо грошових потоків, дисконтованого за відповідною ставкою, з інвестиційними витратами.

 Очевидно, що такий підхід пов'язаний  з необхідністю прийняття ряду припущень, виконати які на практиці (особливо в українських умовах) досить складно. Розглянемо два найбільш очевидних перешкоди.

 По-перше, потрібно правильно оцінити не тільки обсяг первинних капіталовкладень, а й поточні витрати і надходження на весь період реалізації проекту. Вся умовність подібних даних видно навіть в умовах стабільної економіки з передбачуваними рівнем і структурою цін і високого ступеня вивченості ринків. В українській же економіці обсяг припущень, доводиться робити при розрахунках грошових потоків, незмірно вище

(точність  прогнозу є функція від ступеня  систематичного ризику).

   По-друге, для проведення розрахунків з використанням динамічних методів використовується передумова стабільності валюти, в якій оцінюються грошові потоки. На практиці ця передумова реалізується за допомогою застосування порівняльних цін (з можливим наступним коригуванням результатів з урахуванням прогнозних темпів інфляції) або використання для розрахунків стабільної іноземної валюти. Другий спосіб більш доцільний уразі реалізації інвестиційного проекту разом із закордонними інвесторами.

  Безумовно, обидва ці способи далекі від досконалості: у першому випадку поза увагою залишаються можливі зміни структури цін, по друге,крім цього, на кінцевий результат впливає також зміна структури валютних цін, інфляція самої іноземної валюти, коливання курсу і т.п.

 

 У  зв'язку з цим виникає питання  про доцільність застосування динамічних методів аналізу виробничих інвестицій взагалі: адже в умовах високої невизначеності і при прийнятті різного роду припущень і спрощень результати відповідних обчислень можуть виявитися ще більш далекі від істини. Слід зазначити, однак, що метою кількісних методів оцінки ефективності є не ідеальний прогноз величини очікуваного прибутку, а, в першу чергу, забезпечення порівнянності розглянутих проектів з точки зору ефективності, виходячи з якихось об'єктивних і перевіряти ще раз критеріїв, і підготовка тим самим основи для прийняття остаточного рішення.

 Аналіз  розвитку і розповсюдження динамічних  методів визначення ефективності інвестицій доводить необхідність і можливість їх застосування для оцінки інвестиційних проектів. У високорозвинених індустріальних країнах 30 років тому ставлення до цих методів оцінки ефективності було приблизно таким же, як у наш час в Україні: в 1964 р.у США тільки 16% обстежених підприємств застосовували при інвестиційному аналізі динамічні методи розрахунків. До середини 80-х років ця частка піднялася до 86%. У країнах Центральної Європи (ФРН, Австрія, Швейцарія) в 1989 більше 88% опитаних підприємств застосовували для оцінки ефективності інвестицій динамічні методи розрахунків. При цьому слід врахувати, що у всіх випадках досліджувалися промислові підприємства, які часто проводять інвестиції внаслідок технічної необхідності. Тим більше важливий динамічний аналіз інвестиційних проектів у діяльності фінансового інституту, орієнтованого на отримання прибутку і має численні можливості альтернативного вкладення коштів.

 Нарешті,  заходи щодо оцінки ризику  інвестування та застосування методів обліку невизначеності у фінансових розрахунках, що дозволяють зменшити вплив невірних прогнозів на кінцевий результат і тим самим збільшити ймовірність правильного рішення, можуть суттєво підвищити обґрунтованість і коректність результатів аналізу.

 

 З  безліч динамічних методів розрахунку  ефективності інвестицій найбільш відомий і часто застосовуються на практиці метод оцінки внутрішньої норми рентабельності проекту та метод оцінки чистого приведеного доходу від реалізації проекту. Крім того, є ряд спеціальних методів.

Чиста приведена  вартість. (NPV)

 Цей  метод заснований на зіставленні  величини вихідної інвестиції (IC)із  загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, що генеруються ними протягом прогнозованого терміну. Оскільки приплив грошових коштів розподілений у часі, він дисконтуються за допомогою коефіцієнта r, встановленого аналітиком (інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, що він хоче чи може мати на інвестований їм капітал.

 Припустимо, робиться  прогноз, що інвестиція (IC) буде  генерувати протягом n років, річні  доходи в розмірі P1, P2, ..., Рn. Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (PV) і чистий приведений ефект (NPV) відповідно розраховуються за формулами:

NPV =  (ЧП + Ам ) - ІК = ЧГП – І (1), де

 ЧП- чистий прибуток

Ам – амортизація

ІЗ- інвестиційні кошти

ЧГП- чистий грошовий потік

Чистий грошовий потік  розраховується за формулою:

ЧГП= ГП * d

d=   ,

ГП- чистий прибуток і  амортизація

d-ставка дисконту

і- процентна ставка проекту

n-кількість років (періодів)

 

 

 Очевидно, що якщо NPV> 0, то проект варто прийняти;

NPV <0, то  проект варто відкинути; 

NPV = 0 , то  проект ні прибутковий, ні збитковий. 

 При  прогнозуванні доходів по роках  необхідно по можливості враховувати всі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, які можуть бути асоційовані з даним проектом. Так, якщо після закінчення періоду реалізації проекту планується надходження коштів у вигляді ліквідаційної вартості устаткування або вивільнення частини оборотних коштів, вони повинні бути враховані як доходів відповідних періодів.

  Якщо проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом m років, то формула для розрахунку

NPV модифікується  в такий спосіб:

NPV = , (2)

де Rt - номінальна виручка t-ro року, оцінена для без інфляційної ситуації, тобто в цінах базовий період;

  ir - темпи інфляції доходів r-го року;

  Ct - номінальні грошові витрати t-ro року в цінах базового періоду;

  i r1 - темпи інфляції витрат r-го року;

  T - ставка  оподаткування прибутку;

  I0 - початкові витрати на придбання  основних засобів; 

  k-середньозважена  вартість капіталу, що включає  інфляційну премію;

  Dt - амортизаційні відрахування t-ro року.

 Розрахунок  за допомогою наведених формул  вручну досить трудомісткий,тому  для зручності застосування цього  та інших методів, заснованих  на дисконтованих оцінках, розроблені спеціальні статистичні таблиці, у яких розраховано значення складних відсотків, дисконтова ні множників, дисконтованого значення грошової одиниці і т.п. у залежності від тимчасового інтервалу і значення коефіцієнта дисконтування.

 

 Необхідно  відзначити, що показник NPV відбиває  прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник склопластику в тимчасовому аспекті, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість,виділяє цей критерій із всіх інших і що дозволяє використовувати його як основний при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

 Сфера  застосування і труднощі NPV-методу.

За допомогою NPV-методу можна визначити не тільки комерційну ефективність проекту, але і розрахувати ряд додаткових показників.

Настільки велика область застосування і відносна простота розрахунків забезпечили NPV-методом широке поширення, і в даний час він є одним із стандартних методів розрахунку ефективності інвестицій,рекомендованих до застосування ООН та Світовим банком.

Однак коректне використання NPV-методу можливо тільки при дотриманні ряду умов:

 Обсяг  грошових потоків у рамках  інвестиційного проекту повинен  бути оцінений для всього планового періоду і прив'язаний до певних тимчасових інтервалів. Грошові потоки в рамках інвестиційного проекту повинні розглядатися ізольовано від іншої виробничої діяльності підприємства, тобто характеризувати тільки платежі і надходження,безпосередньо пов'язані з реалізацією даного проекту. Принцип дисконтування, що застосовується при розрахунку чистого приведеного доходу, з економічної точки зору має на увазі можливість необмеженого залучення і вкладення фінансових коштів по ставці дисконту. Використання методу для порівняння ефективності декількох проектів припускає використання єдиної для всіх проектів ставки дисконту та єдиного тимчасового інтервалу (визначеного, як правило, як найбільший термін реалізації з наявних).

 

 При  розрахунку NPV, як правило, використовується  постійна ставка дисконтування, однак у залежності від обставин (наприклад, очікується зміна рівня процентних ставок) ставка дисконтування може диференціюватися по роках. Якщо під час розрахунків застосовуються різні ставки дисконтування, то, по-перше, формули (1) і (2) незастосовні і, по -друге, проект, прийнятний при постійній ставці дисконтування, може стати неприйнятним.