Стратегія розвитку приватного підприємства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

курсової роботи

 

На тему «Стратегія розвитку приватного підприємства»

 

Вступ.                                                                                                                        6     

 

Розділ 1. Теоретичні основи стратегії розвитку приватного підприємства.      8

1. Сутність стратегії розвитку підприємства, її види та порядок розробки.
2. Принципи і особливості стратегічного планування.                             11
3. Етапи стратегічного планування для розвитку приватного                підприємства.                                                                                          14
4. Обґрунтування розробки стратегії розвитку приватного підприємства.

 

Розділ 2. Процес розроблення і впровадження стратегії розвитку на приватному підприємстві «Профілактична дезинфекція».

2.1. Загальна характеристика діяльності приватного підприємства «Профілактична дезинфекція».

2.2. Планування показників фінансового стану.

2.3. Форми стратегічного контролю та реалізації стратегії.

 

Розділ 3. Пропозиції щодо розвитку підприємства.

 

Висновок.

Список використаної літератури.

Додатки.

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Тема моєї курсової роботи : «Стратегія розвитку приватного підприємства».  Сучасна ринкова економіка вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції та послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання та управління виробництвом, подолання безгосподарності та підвищення прибутковості підприємства. Для цього необхідно визначати фінансові результати підприємства. 
       Метою курсової роботи є розкрити поняття стратегії і стратегічного планування, розробити алгоритм стратегічного розвитку підприємства і сформулювати пропозиції відносно збутової стратегії підприємства.

        Предметом дослідження є стратегічне  управління підприємством як  головний засіб визначення, розроблення  курсу розвитку організації з метою реалізації її місії, досягнення цілей.

Обєктом дослідження  є приватне  підприємство «Устяновська». Стратегія підприємства - специфічний управлінський план дій, спрямованих на досягнення встановлених цілей, який визначає, як організація функціонуватиме та розвиватиметься, а також яких підприємницьких, конкурентних і функціональних заходів і дій буде вжито для того, щоб організація досягла бажаного стану.

 

         Робота складається з вступу , трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел.

У першому розділі  розкриті теоретичні основи стратегічного планування його принципи та особливості, етапи стратегічного планування для розвитку приватного підприємства та обґрунтування розробки стратегії розвитку приватного підприємства.

 

У другому розділі наведено загпальну характеристику діяльності приватного «Устяновська», планування показників фінансового стану та форми стратегічного контролю та реалізації стратегії.

У третьому розділі наведено пропозиції щодо розвитку підприємства.

У висновках підведемо підсумки розділів курсової роботи, обґрунтовані пропозиції щодо поліпшення роботи підприємства.

Методи дослідження: аналітичні та логічні методи, для аналізу  стану підприємства, використання методу групування показало залежність результативних показників від складових їх формування;

Курсова робота виконана на ___ сторінках, містить__3_таблиці, __6_ формул і _4__додатка. Опрацьована література включає __4__ джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи стратегії розвитку приватного підприємства.

 

1.  Сутність стратегії розвитку підприємства, її види та порядок розробки.

Загальна стратегія  розвитку підприємства пов'язана з  діяльністю підприємства в цілому, використанням всіх ресурсів і орієнтована  на виконання його головної цілі. Виробничі види стратегій забезпечують реалізацію генеральної стратегії підприємства по окремим направленням його діяльності (маркетингова, фінансова, виробнича та ін.), видам діяльності (стратегія основної діяльності, пов'язана з реалізацією товарів і обслуговуванням покупців, стратегія неторгової діяльності - ремонтно-будівельної, транспортної, виробничої і т.д.) використанню окремих видів ресурсів (стратегія формування і використання трудових ресурсів, матеріально-технічної бази, фінансових ресурсів і т. д.).

Діяльність підприємства на споживчому ринку направлена на досягнення певних стратегічних цілей  і тактичних задач, які дозволяють забезпечити ефективну господарську діяльність, виживання і його конкурентоспроможність на ринку. Під ціллю розуміють якісні і кількісні характеристики функціонування підприємства, до досягнення яких воно прагне. Досягнення цілей підприємства передбачає реалізацію цілей суспільства, оскільки отримання прибутку передбачає реалізацію продукції, тобто визнання її покупцем.

В умовах ринкових відносин діяльність кожного підприємства залежить від конкурентного середовища і зміни кон'юнктури товарного ринку з метою досягнення безперервного зростання обсягів діяльності воно повинно формувати власну стратегію розвитку. Розробка стратегії діяльності підприємства на споживчому ринку здійснюється в декілька етапів, суть і зміст яких в наступному.

На першому етапі  повинен бути проведений аналіз зовнішнього  середовища функціонування підприємства та його виробничо-технічні можливості.

Другий етап розробки стратегії пов'язаний з опреділеням цілей та ключових проблем розвитку підприємства. На цьому етапі формуються узагальнені якісні цілі діяльності підприємства, які мають загальний характер і кількісно не виражені. Наприклад, досягнення достатнього збільшення прибутку для фіксування діяльності підприємства або введення в нові сфери ринку.

На третьому етапі  обґрунтування стратегії підприємства розробляються альтернативні варіанти розвитку підприємства. З цією метою  перевіряються відношення між поставленими цілями та наявними можливостями підприємства, його ресурсним потенціалом.

Четвертий етап - оцінка та вибір стратегії розвитку. На цьому етапі праці здійснюється перевірка ступеня реальності та виконання поставлених цілей  і розроблених варіантів їх досягнення. При оцінці розроблених стратегій розвитку важливо приділити, чи можна реалізувати стратегію при наявному ресурсному потенціалі або необхідні зусилля в області маркетингу, удосконалення організації торгівлі та ін., або стратегія представляє інтерес, але не може бути реалізована.

П'ятий етап - складання  програми дії і контроль їх реалізації. На цьому етапі праці повинен  здійснюватися зв'язок всіх міроприємств, пов'язаних з реалізацією вибраної стратегії, їх конкретизація по всіх рівнях управління підприємства з визначенням послідовності здійснення конкретних міроприємств по часу здійснення і виконавцям, тобто цей етап уявляє собою тактичне планування, направлене на досягнення обраної стратегії розвитку підприємства.

Не залежно від формулювання стратегічних цілей діяльності підприємства на майбутній період обов'язковим є забезпечення прибутковості підприємства. Прибутковість можна розглядати не тільки як ціль, але і як основну умову ділової активності підприємства, як її результат, ступінь ефективності здійснення функцій підприємства по обслуговуванню ринку і споживача та по рішенню власних підприємницьких задач. Підприємство може отримати прибуток тільки при певному об'ємі товарообігу, який в свою чергу передбачає відповідність об'єму і структури реалізуємих, товарів об'єму і структури споживчого попиту, тобто цільова функція підприємства - отримання прибутку - не суперечить цілям суспільства, який прагне до задоволення своїх потреб, а направлена на їх досягнення. Підприємство, яке розробляє свою стратегію на перспективу, завжди прагне до максимізації отриманого прибутку, тому що це є одною з умов для рішення виробничих і соціальних задач. Проводиться планування динаміки показників прибутку в цілому по підприємству та його підрозділах шляхом виявлення тенденції зміни маси прибутку за звітний період.

Показники прибутку визначаються таким чином:

1. Валовий прибуток:

ВП= Чд – Срп.                                                                               (1.1)

Де: Чд – чистий дохід;

Срп – собівартість реалізації продукції.

2. Прибуток від операційної діяльності:

   Под = ВП + Од – Ав – Вз – Ов.                                             (1.2)

Де: ВП – валовий прибуток;

Од - інші операційні доходи;

Ав - адміністративні  витрати;

Вз - витрати на збут;

Ов - інші операційні витрати.

3. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування:

П = Под + Ду+ Фд + Д –  Фв  - Вк – В.                                          (1.3)

Де: Под – прибуток від операційної діяльності;

Ду – дохід від  участі;

Фд – інші фінансові  доходи;

Д – інші доходи;

Фв – фінансові  витрати;

Вк – витрати від  участі в капіталі;

В – інші витрати.

4. Прибуток від звичайної діяльності після оподаткування:

П = Пдо  –Пп.                                                                                       (1.4)

Де: Пдо – податок  від звичайної діяльності до оподаткування;

Пп – податок на прибуток.

5. Чистий прибуток:

ЧП = Ппо + Нд – Нв –  Пнп.                                                                (1.5)

Де: Ппо - прибуток від  звичайної діяльності після оподаткування;

Нд - надзвичайні доходи;

Нв - надзвичайні витрати;

Пнп - податок з надзвичайного  прибутку.

6)        Загальний прибуток підприємства:

Пб = Пр + Ппр + Пін.                                                                            (1.6)

Пр - прибуток від реалізації продукції;

Ппр – прибуток від  позареалізаційних операцій;

Пін – прибуток від  іншої реалізації.

 

2.  Принципи і особливості стратегічного планування.

До основних особливостей сучасного планування належать:

1) збільшення масштабності й  комплексності завдань організації, що спонукає керівництво використовувати значну кількість спеціалістів.

2) зростання значення часу. Будь-які  послуги, продукти, ідеї (як результат  реалізації планування) повинні  бути представлені ринку, споживачам  не раніше і не пізніше, а точно у визначений термін;

3) обмеженість і подорожчання  ресурсів. Тому дуже важливо забезпечити  їх раціональне використання. План  повинен бути розроблений так,  щоб забезпечити оптимальне використання  обмежених ресурсів;

4) зростання важливості контролю над витратами, рентабельністю запланованих і реалізованих проектів, програм;

5) підвищення рівня ризику при  реалізації цілей організації.  Тому для фінансування реалізації  цілей необхідне їх серйозне  обґрунтування, ресурсне забезпечення;

6) значний вплив змін у бізнесоточенні організації на процес планування, необхідність оперативного втручання для коригування планів;

7) залежність досягнення цілей  організації від участі кожного  її працівника;

8) часті зміни складу керівництва  і виконавців, що змушує звертати значну увагу на послідовність роботи над реалізацією цілей підрозділів і організації загалом.

Під принципами планування слід розуміти об'єктивну категорію науки планування, що виступає в якості відправного  основного поняття, що виражає сукупну дію ряду законів розвитку як об'єкта планування, що визначає завдання, напрямок і характер складання, можливості виконання планових завдань, а також перевірки їх виконання.

Стратегічне планування є центральним  елементом системи керування  суспільством, фірмою, для нього також загальнозначущими є слідуючі основні принципи керування, до яких відносяться:

1. Принцип єдності економіки  й політики при пріоритеті  політики. Змістом цього принципу  є вимога, згідно з якою розроблювачі  прогнозів, стратегічних програм і планів повинні виходити із цілей політики, наміченої до реалізації відповідними суб'єктами керування.

2.Принцип єдності централізму  й самостійності. Сутність цієї  закономірності стратегічного планування  полягає в тому, що підготовлені  регулювальними органами проекти рішень у формі прогнозів, стратегічних програм і планів, з одного боку, повинні базуватися на інформації про наміри господарюючих суб'єктів, враховуючи їх інтереси, а з іншого - забезпечувати вплив на них у потрібному для суспільства напрямку.

3.Принцип наукової обґрунтованості  й ефективності прогнозів, стратегічних  програм планів означає необхідність  урахування в процесі їх складання.

4. Принцип комбінації загальних  і локальних інтересів при  пріоритеті інтересів більш високого  рангу й стимулювання особистої й колективної зацікавленості у виконанні завдань стратегічних програм і планів.

5. Принцип системності у плануванні. Планування повинно охоплювати всі сфери діяльності підприємства, враховувати всі тенденції розвитку, зміни ситуації. Застосування системного підходу при обґрунтуванні та визначенні планових завдань на всіх рівнях управління полегшує забезпечення субординації цілей, врахування альтернативних шляхів і способів їх досягнення;