Анализ та планування прибутку пидприемства

Показник "Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування" визначається шляхом додавання до фінансових результатів від операційної діяльності доходів і вирахування видатків від здійснення інвестиційних і фінансових операцій.

Доходи від здійснення інвестиційних операцій і фінансових операцій (у вузькому значенні слова) включають:

доходи на вкладений капітал у спільні підприємства;

одержані дивіденди на акції інших акціонерних товариств;

одержані проценти на облігації;

виручка від реалізації об'єктів основних засобів.

Витрати від здійснення інвестиційних і фінансових операцій:

проценти за банківський кредит;

проценти, сплачені інвесторам за облігації власної емісії;

інші витрати, пов'язані з залученням позикового капіталу;

залишкова вартість реалізованих об'єктів основних засобів.

У сальдовому бухгалтерському балансі не наводяться дані про суму одержаного прибутку: у І розділі у складі власного капіталу фігурує сума лише невикористаного (нерозподіленого) прибутку.

В разі перевищення суми витрат підприємства над сумою доходів від його діяльності утворюються збитки, які знаходять відображення у І розділі пасиву балансу (у від'ємному значенні). На суму балансового збитку (минулих і звітного років) зменшується підсумок І розділу і валюта балансу в цілому (зменшується сума власних фінансових ресурсів). Збиткова діяльність підприємства несумісна з ринковими умовами господарювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Планування прибутку

Важливе значення для забезпечення умов невпинного зростання прибутку і рентабельності має якість їх планування. Це складний і багатогранний процес, який включає в себе глибокий економічний аналіз виробничих і фінансових показників за період, що передував плановому періоду, досягнення максимальної узгодженості з кількісними і якісними показниками плану випуску продукції (виконання робіт, послуг), її реалізації, собівартості, врахування наявних резервів збільшення випуску продукції, зниження витрат на виробництво, особливо непродуктивних і позареалізаційних витрат і збитків.

Якщо план із прибутку складено на належному рівні, професійно грамотно, підприємство має змогу правильно визначити обсяг платежів у державний бюджет і суму прибутку, що залишається в його розпорядженні з метою створення фінансової бази для розвитку виробництва, необхідних витрат на розвиток соціальної сфери, матеріальне заохочення праці.

У плануванні прибутку беруть участь (за умови організаційної відповідальності за цю справу фінансової служби) всі виробничі і функціональні підрозділи підприємства. Тільки в такому разі план може правильно віддзеркалювати внутрішньогосподарські резерви виробництва на базі більш раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Планування прибутку - складова частина фінансового планування. Воно проводиться нарізно за видами діяльності підприємства, оскільки розрізняється методологія обчислення й оподатковування прибутку відрізних видів діяльності. У процесі розробки фінансових планів враховуються всі фактори, що впливають на розмір прибутку та моделювання цих змін у квартал, півріччя.

У загальному випадку виділяють три методи планування прибутку. Перший - метод прямого розрахунку. В його основі лежить розрахунок прибутку від реалізації продукції за асортиментом. Планування є елементи чистого прибутку і в першу чергу прибутку від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Основою розрахунку прибутку служить прогнозований обсяг продажу, оскільки саме з ним пов'язана виробнича програма і запаси. Цей обсяг обмежується наявними виробничими потужностями, саме вони і є відправною точкою планування. Після визначення обсягу продажу розробляється виробнича програма на основі укладених контрактів.

Виробнича програма залежить від планового обсягу реалізації і від запасів готової продукції на складі на початок та кінець планового періоду.

При цьому враховується і зміна залишків незавершеного виробництва. Виробнича програма є також основою для розрахунку потреби в матеріалах, що так само визначається з урахуванням запасів на складі на початок планового періоду і перехідних залишків на кінець періоду.

Важливим моментом у плануванні прибутку є облік трудових витрат виходячи з норм витрат робочого часу на виготовлення одиниці продукції і вартості людино-години. З урахуванням необхідних відрахувань у соціальні фонди плануються витрати на оплату праці.

Далі складається кошторис виробничих накладних витрат, що включаються у повну собівартість. Сума цих витрат залежить від їх складу і зв'язку з обсягом виробництва. Окремо визначаються імінні та постійні витрати. В результаті проведених розрахунків формується виробнича та повна собівартість реалізованої продукції з урахуванням залишків готової продукції на початок і кінець планового періоду.

На наступному етапі складаються кошториси адміністративних і комерційних витрат. Ці витрати пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробництвом, а також із просуванням товарів на ринок збуту. Частина цих витрат залежить від обсягу продажу (наприклад комісійні). Інші є постійними і враховуються в загальній сумі. Визначення постійних і змінних витрат підприємство здійснює самостійно.

На підставі цих розрахунків формується план з прибутку від реалізації продукції. Для планування балансового прибутку використовуються дані про майбутні операційні доходи і витрати з фінансової та інвестиційної діяльності.

Більш простий варіант припускає узагальнений розрахунок за позиціями плану. Прибуток від випуску товарної продукції розраховується як різниця між вартістю всього товарного випуску за цінами продажу (без ПДВ акцизів, митних платежів, торгових і збутових знижок) і повною собівартістю товарної продукції планового періоду.

Прибуток від реалізації продукції розраховується як різниця між розмірами виручки в цінах продажу (без ПДВ, акцизів, торгових і ібутових знижок) і повною собівартістю реалізованої продукції. Розмір виручки і повна собівартість реалізованої продукції визначаються з урахуванням перехідних залишків готової продукції на початок і кінець планового періоду.

Другий метод планування прибутку - аналітичний - застосовується при незначних змінах в асортименті продукції та при відсутності інфляції, зростанні цін і собівартості. При використанні аналітичного методу розрахунок ведеться окремо за порівнянною і непорівнянною товарною продукцією. Порівнянна продукція випускається в базисному році.

Прибуток від виробництва порівнянної продукції в плановому році визначається з врахуванням прибутку, обчисленого на першому і наступних етапах;

Перевага аналітичного методу полягає в тому, що він показує вплив різних факторів на величину прибутку. Але ця перевага виявляється тільки при стабільних умовах господарювання.

Третій метод припускає визначення точки беззбитковості, тобто визначення обсягу і вартості продажу, при яких підприємство здатне покрити всі свої витрати, не одержуючи прибутку. Цей метод планування прибутку базується на принципі розподілу витрат на постійні і змінні та розрахунку маржинального прибутку. З виторгу від реалізації продукції (без ПДВ, акцизів, мита) віднімаються змінні витрати і залишається маржинальний прибуток. Далі з маржинального прибутку віднімаються постійні витрати і визначається фінансовий результат (прибуток чи збиток). Точка беззбитковості -- це такий розмір виручки, при якому підприємство не одержує ні прибутку, ні збитку.

Після визначення точки беззбитковості планування прибутку будується на основі ефекту операційного (фінансового) важеля, тобто того запасу фінансової стійкості, при якому підприємство може дозволити собі знизити обсяг реалізації, не приходний до збитковості. Ефект операційного важеля полягає в тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації приводить до ще більш сильної зміни прибутку. Дія даного ефекту пов'язана з непропорційним впливом постійних і змінних витрат на фінансовий результат при зміні обсягу виробництва і реалізації. Чим вище частка постійних витрат у собівартості продукції, тим сильніше вплив операційного важеля, і навпаки, при зростанні обсягу продажу частка постійних витрат у собівартості знижується і вплив операційного важеля зменшується.

 

 

 

 

 

 

3. Аналіз прибутковості магазину «Бароко»

 

3.1. Аналіз фінансового стану  підприємства 

Аналіз результатів економічної діяльності магазину «Бароко» проводиться за даними бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати та їх використання (форма 2) додаток до балансу.  
Основою аналізу є система показників та аналітичних таблиць.  
Економічний потенціал може бути охарактеризований подвійно: з позиції майнового положення і з позиції його фінансового становища. Обидві ці сторони фінансово-господарської діяльності взаємопов'язані - нераціональна структура майна, її неякісний склад можуть привести до погіршення фінансового становища.  
Необхідною ланкою в системі ринкової економіки є інститут неспроможності (банкрутства) господарських суб'єктів. Тому особливої ​​актуальності набуває питання оцінки структури балансу, тому що за незадовільної структури балансу приймається рішення про неспроможність підприємства.  
Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах і співвідношенні позикових і власних коштів, що покривають їх у пасивах. Стійкість фінансового положення підприємства в значній мірі залежить від доцільності і правильності вкладення фінансових ресурсів в активи. Активи динамічні за своєю природою. За даними наведеного в додатку балансу, динаміка майнового стану підприємства може бути охарактеризована наступним чином.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1  
Зміна майнового стану підприємства

Показник	2011		2012		Зміна за рік   приріст (+)   зниження (-)
	грн	Уд.вес,%	грн	Уд.вес,%	грн	Уд.вес,%
1	2	3	4	5	6	7
Всього майна	2691783	100	3163639	100	+471856	+17
У тому числі:   іммобілізовані активи	1946262	72,3	1911930	60,4	-34332	-1,77
Мобільні активи   У тому числі:	745521	27,7	1251709	39,6	+506188	+67,89
Запаси і витрати	198861	7,39	660977	20,89	+462116	+232,8
Розрахунки з дебіторами	473099	17,56	530459	16,78	+57359	+12,12
Грошові кошти	73561	2,75	61450	1,93	-1211	- 16,46
Інші активи	-	-	-	-	-	-

З наведених даних видно, що за минулий рік у підприємства відбулася зміна структури балансу. Майно підприємства збільшилося на суму 471856 грн, що на 17% більше в порівнянні з початком року. Більша частина приросту 97,9% була спрямована на виробничі запаси, що збільшило частку важкореалізованих активів. У силу обставин, що склалися - втрата обсягів реалізації своїх послуг, можна сказати, що таке вливання засобів запису призведе до умертвіння коштів. Грошові кошти, як найбільш ліквідні знизили своє значення на 16,46%. На підставі цього можна судити про значне зниження платоспроможності підприємства в цілому на кінець 2012 р. формалізованими критеріями мали місце якісних змін майнового стану підприємства та ступеня їх прогресивності. Виступають і такі показники, як частка активної частини основних засобів, коефіцієнти придатності, оновлення вибуття та зносу. У зв'язку з цим розглянемо характеристику основних засобів підприємства - є найважливішим елементам виробничого потенціалу.  

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2 
Характеристики основних засобів підприємства

Показник	2011		2012		Відхилення,%
	грн.	Уд.вес,%	грн.	Уд.вес,%
1	2	3	4	5	6
Первісна вартість основних засобів	2884554	100,0	2908559	100,0	100,83
У тому числі:   Активна частина	741320	25,69	764653	26,28	103,14
Основні засоби (залишкова вартість)	1944161		1884350		96,9
Коефіцієнт придатності	0,67		0,64
Коефіцієнт оновлення	0,03		0,01
Коефіцієнт вибуття	-		0,002
Коефіцієнт зносу	0,33		0,36

Наведені дані показують, що частка активної частини основних засобів зросла на 3,14% в порівнянні з початком року, що безумовно є незначним приростом. Як видно, структура основних засобів практично не змінилася в кращу сторону. За звітний період нове обладнання практично не купувалося, коефіцієнт придатності знизився з 0,67% до 0,64% на кінець року, коефіцієнт зносу збільшився. Можна зробити висновок, що на даний момент підприємство має слабку матеріально-технічну базу, тому однією з найважливіших завдань є нарощування торговельного потенціалу підприємства, так як у випадку отримання великого замовлення від нових контрагентів, підприємству просто може не вистачити потужності на його здійснення, що тягне за собою негативні наслідки.  
Деталізований аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства може проводитися з використанням абсолютних і відносних показників. Величина власних оборотних коштів - характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів. Величина власних оборотних коштів чисельно дорівнює перевищенню поточних активів над поточними зобов'язаннями. Маневреність функціонуючого капіталу - характеризує ту частину власних оборотних коштів, що знаходиться у формі грошових коштів. Для нормального функціонування підприємства цей показник змінюється в межах від 0 до 1.  
Коефіцієнт покриття (загальний) - дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки рублів поточних активів підприємства припадає на один карбованець поточних зобов'язань, це розглядається як успішно функціонуюче. Коефіцієнт швидкої ліквідності за змістом аналогічний коефіцієнту покриття, проте з розрахунку виключені виробничі запаси. У західній літературі він орієнтовно приймається нижче 1, але це умовно. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності) - показує, яка частина короткострокових позикових зобов'язань може бути погашена негайно. У практиці вважається, що значення його повинно бути більше або рівним 0,2 - 0,25. Частка власних оборотних коштів у покритті запасів - характеризує ту частину вартості запасів, яка покривається власними оборотними засобами, рекомендується нижня межа 50%. Коефіцієнт покриття запасів - розраховується співвідношенням величин нормальних джерел покриття запасів, і суми запасів. Якщо значення показника <1, то поточний фінансовий стан нестійкий. Важливе значення для розрахунків ряду аналітичних коефіцієнтів має показник величини власних оборотних коштів, який характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів. Величина власних оборотних коштів чисельно дорівнює перевищенню поточних активів над поточними зобов'язаннями, тому будь-які зміни у складі його компонентів прямо або побічно впливають на розмір і якість даної величини. Як правило, розумний зростання власного оборотного капіталу розглядається як позитивна тенденція, проте можуть бути виключення. Наприклад, зростання даного показника за рахунок збільшення безнадійних дебіторів навряд чи покращує якісний склад власних оборотних коштів.  
За основу розрахунків візьмемо таблицю 3