Державный борг

Нагальною є потреба в розрахункових показниках, які б відображали внесок державного боргу в покриття дефіциту (профіциту) державного бюджету. Величину фінансування бюджетного дефіциту за рахунок державних запозичень, скориговану на обсяг погашення боргу, демонструє показник "Чисте боргове фінансування", з допомогою якого можна оцінити фактичний розмір коштів, спрямованих на покриття дефіциту за рахунок державного боргу. Цей показник відображає, на скільки зріс обсяг прямого державного боргу за рахунок державних запозичень. Проте його величина зростає і за рахунок інших чинників, таких як виконання державних гарантій, зміна валютних курсів, в яких виражені боргові зобов'язання, та ін.

Незважаючи на те, що у 2003—2008 роках державний бюджет формувався без профіциту, чисте боргове фінансування набувало від'ємних значень у 2003 і 2005 роках (табл.). Тобто у ці роки обсяги погашення державного боргу переважали обсяги державних запозичень, а дефіцит бюджету фінансувався за рахунок надходжень від приватизації та операцій з коштами бюджету.

Відомо, що великі обсяги приватизації характерні для транзитивних економік із значною часткою державної власності, до яких належить і Україна.

 

Таблиця.2.1 Динаміка абсолютних і відносних змін обсягів боргового фінансування дефіциту державного бюджету України у 2003—2009 роках

Показник	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009*
Обсяг запозичень, млн грн, з них:	7і35,6	10 316,1	13 422.2	11 860,4	10 447,6	33 316,5	88 877.4
— внутрішні	5919,3	6186,3	6896,6	1531,9	3573,0	27 118,56	70 069,51
— зовнішні	1215,9	4129,9	6525,6	10 278,5	6874,63	6197,98	18 807,87
Обсяг погашання запозичень, млн грн, з них:	7356,6	9205.6	14 289,1	9842,8	6470,6 :	6028,2	27 447.7
— внутрішні	2019,1	3659,2	634 1,1	4157,3	2366,3	3659.71	14 518,04
— зовнішні	5337,6	5546,4	5948,0	5685,5	4103.7	2363,44	12 929,7
Чисте боргове фінансування запозичень, млн грн, у т. ч.:	-221,0	1110.5	-867,0	2017,6	3977,0	27 288.4	61 429,6
— внутрішні	3900.7	2527,1	-1444,5	-2575.3	1206.1	23 458,3	55 551,5
— ЗОВНІШНІ	-4121.7	-1416,5	577.6	4593,0	2770,9	3829,5	5878,2
Коефіцієнт покриття запозичень, /і:	97,0	112.1	93,9	120.5	161.5	552.7	323,8
— внутрішні	293.2	163,1	32,7	33,1	151,0	741.0	482,6
— зовнішні	22,8	74.5	109.7	180.3	167,5	261,7	145.5
Коефіцієнт приСКОреИНЯ боргового фінансування запозичень, %, у т. ч.:	14.3	15,1	-18,1	26.6	41,0	391,2	-228.9
— внутрішні	233,1	-124,1	-36,4	-44,6	112,9	590,0	-258,4
— зовнішні	-86,4	51,7	35,3	71,1	-13,3	94,2	-1 16.2
Чисте боргове фінансування, % до ВВП	-ОД	0,3	-0,2	0,4	0,6	2,9	5.9
Дефіцит бюджету, % ДО ВВП	0,4	3,0	1,3	0.7	1,4	1.3	3,0    І

Тому використання показника "Чисте боргове фінансування" при складанні й аналізі виконання державного бюджету дозволяє оцінити ступінь збалансованості державних запозичень і сальдо державного бюджету. У бюджетній класифікації цьому показнику відповідає показник "Фінансування за борговими операціями" (код 400 000) Класифікації фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання³.

У відносному вираженні показник "Чисте боргове фінансування" можна подати як коефіцієнт покриття запозичень, тобто як співвідношення обсягів запозичень і погашення. Звісно, абсолютні величини не дають можливості повною мірою порівняти однойменні показники в часі та просторі, для цього використовують відносні величини. У нашому випадку це відносна величина координації, яка відображає співвідношення обсягів запозичень і погашення та перебуває в прямій залежності від показника "Чисте боргове фінансування". Цей коефіцієнт набуває значень, більших за І (або більше 100 %), за умови, коли чисте боргове фінансування більше нуля або обсяг запозичень перевищує обсяг погашення, і навпаки.

Оцінити поточний напрям динаміки чистого боргового фінансування можна з допомогою відносного показника — коефіцієнта прискорення боргового фінансування, тобто співвідношення коефіцієнтів покриття запозичень за звітний та базові роки. Це відносна величина динаміки, яка відображається співвідношенням обсягів запозичень і погашення у різні моменти часу. Тому цей показник набуває значень, більших за 1 (або більше 100%), за умови, коли коефіцієнт покриття запозичень у звітному періоді перевищує відповідний базовий показник, тобто відбувається збільшення чистого боргового фінансування або прискорюються темпи фінансування бюджету за рахунок державного боргу.

Кожен із показників слід розглядати в розрізі внутрішніх і зовнішніх запозичень, оскільки зміна кон'юнктури міжнародних фінансових збалансованості державних запозичень і сальдо державного бюджету. У бюджетній класифікації цьому показнику відповідає показник "Фінансування за борговими операціями" (код 400 000) Класифікації фінансування бюджету за типом боргового зобов'язання³.

У відносному вираженні показник "Чисте боргове фінансування" можна подати як коефіцієнт покриття запозичень, тобто як співвідношення обсягів запозичень і погашення. Звісно, абсолютні величини не дають можливості повною мірою порівняти однойменні показники в часі та просторі, для цього використовують відносні величини. У нашому випадку це відносна величина координації, яка відображає співвідношення обсягів запозичень і погашення та перебуває в прямій залежності від показника "Чисте боргове фінансування". Цей коефіцієнт набуває значень, більших за І (або більше 100 %), за умови, коли чисте боргове фінансування більше нуля або обсяг запозичень перевищує обсяг погашення, і навпаки.

Оцінити поточний напрям динаміки чистого боргового фінансування можна з допомогою відносного показника — коефіцієнта прискорення боргового фінансування, тобто співвідношення коефіцієнтів покриття запозичень за звітний та базові роки. Це відносна величина динаміки, яка відображається співвідношенням обсягів запозичень і погашення у різні моменти часу. Тому цей показник набуває значень, більших за 1 (або більше 100%), за умови, коли коефіцієнт покриття запозичень у звітному періоді перевищує відповідний базовий показник, тобто відбувається збільшення чистого боргового фінансування або прискорюються темпи фінансування бюджету за рахунок державного боргу.

Кожен із показників слід розглядати в розрізі внутрішніх і зовнішніх запозичень, оскільки зміна кон'юнктури міжнародних фінансових ринків, політика державних запозичень та їх графік впливають на обсяги погашення.

Доцільність використання запропонованих показників підтверджує також порівняння обсягу чистого боргового фінансування з обсягом дефіциту державного бюджету. Так, якщо у 2003 році чисте боргове фінансування становило -0,1 %, коли дефіцит склав 0,4% ВВП, то у 2008—2009 роках — навпаки, чисте боргове фінансування становило 2,9—5,9 %, а дефіцит — 1,3—3,0 % ВВП.

Отже, фактичні дані підтверджують гіпотезу про те, що між динамікою державного боргу і обсягом дефіциту (профіциту) бюджету може бути як прямий, так і зворотний взаємозв'язок. На особливу увагу заслуговує ситуація, коли обсяги чистого боргового фінансування набагато перевищують дефіцит бюджету. Це означає, що у такі роки показник дефіциту не повною мірою відображає потреби у фінансуванні бюджету держави.

Отже, аналіз обсягів запозичень порівняно з обсягами погашення боргу дозволяє оцінити дійсний внесок позичкових коштів у фінансування дефіциту бюджету з допомогою показників чистого боргового фінансування та коефіцієнта покриття запозичень. Про тенденції розвитку цих показників у часі можна судити за коефіцієнтом прискорення боргового фінансування.

 

2.2.Аналіз державного  боргу у контексті управління та обслуговування.

Питання управління та обслуговування державного боргу є особливо важливим в контексті тих економічних труднощів, які впродовж останніх років переживає Україна. Розв'язання проблеми обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної стабільності в країні. Від характеру врегулювання боргової проблеми в значній мірі залежить бюджетна дієздатність держави, стабільність її національної валюти, а відтак фінансова підтримка міжнародних фінансових організацій. Необхідність розв'язання цих питань потребує пошуку шляхів вдосконалення механізму управління та обслуговування державного боргу в Україні.

Проведений аналіз основних законодавчих актів з питань формування та обслуговування державного боргу  в Україні засвідчив необхідність подальшого їх вдосконалення і доповнення. Забезпечення стабільної і науково обґрунтованої правової бази є головною передумовою  регулювання та зменшення державної заборгованості. На сьогодні найбільш використовувана модель залучення та використання фінансових коштів, що надходять до України з-за кордону визначається урядовою стратегією максимального збільшення обсягів фінансових надходжень від зарубіжних джерел, включаючи міжнародні фінансові організації. Для зниження державної заборгованості запропоновано впровадити заходи щодо оптимізації заборгованості. З’ясовано, що забезпечення оптимальних розмірів державної заборгованості можливе шляхом законодавчого встановлення відповідних розмірів внутрішнього та зовнішнього боргу на певну дату відносно макроекономічних показників; вдосконалення системи управління та обслуговування державного боргу через подовження терміну обороту боргових зобов'язань та реструктуризації боргу; встановлення ліміту бюджетного дефіциту на рівні обсягу державних інвестицій.

Дослідивши механізм управління державного боргу виявлено, що загрозу економіці становить не стільки сам по собі державний борг як такий, особливо якщо він не значно відхиляється за своїми параметрами від узагальнюючих макроекономічних показників, стільки зростання суми витрат на його обслуговування.

Спираючись на результати дослідження ринку облігацій внутрішньої державної позики можна відмітити, що існували недоліки, як в стратегічному управлінні боргом, так і в його обслуговуванні. До недоліків стратегічного управління внутрішнього державного боргу слід віднести зростання внутрішньої короткотермінової заборгованості та відповідно збільшення видатків з бюджету на обслуговування боргу; мало місце фінансування за рахунок залучених коштів неефективних поточних видатків бюджету, що зумовило створення специфічної  фінансової піраміди на ринку державних цінних паперів. До проблем безпосереднього обслуговування боргу відносяться також непрозорість і закритість ринку та встановлення цін на аукціонах без врахування реального попиту та пропозиції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ.НАПРЯМИ  УДОСКОНАЛЕННЯ БОРГОВИХ ВІДНОСИН ДЕРЖАВИ.

   3.1.Сучасна проблематика державного боргу та шляхи подолання.

Фінансування  державних капіталовкладень за рахунок  боргу має сенс та є доцільним, якщо нинішня вартість (сьогоднішня дисконтна вартість) майбутніх доходів є вищою, ніж теперішня вартість суми майбутнього погашення боргу процентних платежів. За таких умов держава не лише не обтяжує наступне покоління додатковими боргами, а навпаки - поліпшує його фінансове становище, тому що доходи перевищують вартість обслуговування боргу. Оскільки визначити майбутню прибутковість таких “інвестицій” державного сектора надзвичайно важко, багато промислово розвинутих країн використовують простий метод: видатки держави розподіляються на споживання (адміністративні витрати, оплата праці та пенсії державних службовців тощо) та капіталовкладення. При цьому робиться припущення, що всі “інвестиції” держави мають позитивну прибутковість, тобто що доходи від них покривають принаймні виплату боргів та відсотків. Отже, вважається прийнятним, якщо зростання державного боргу за рік не перевищує річного обсягу таких “інвестицій”. У багатьох країнах ця вимога закріплена законодавством. Для тих країн Західної Європи, які з 1999 р. ввійшли до Європейського Валютного Союзу, цю вимогу зробили ще простішою: було погоджено, що річний дефіцит бюджету країни-члена не має перевищувати 3% ВВП, що загалом відповідає частці державних капіталовкладень у ВВП.

Теоретично, якщо не трапиться значних потрясінь ззовні, дотримання цієї вимоги з боку держави гарантує, що на середню та довготривалу перспективу вона не матиме проблем з обслуговуванням боргу, оскільки поточний дефіцит бюджету та зростання боргу “прив'язані” до ВВП (який зростає тими ж темпами або вище) та зростання податкових надходжень. Втім у випадку України фактично існує така ситуація:

• від початку перехідного етапу дефіцит бюджету набагато перевищує обсяг капіталовкладень держави;

• було здійснено мало структурних реформ, які можуть оцінюватися залученням інвестицій;

• як номінальні, так і реальні відсоткові ставки за державним боргом є дуже високими.

У відсотковому відношенні до ВВП державний борг збільшився впродовж 1991-1999 рр. з 10 до 48%, але потім він почав зменшуватись і у 2004 р. склав 24,7% Слід зауважити, що це зростання було б набагато вищим, якби до 1996 р. у реальному не відбулося помітної ревальвації національної валюти. Високі відсоткові ставки та постійний дефіцит бюджету мали значний вплив на загальне співвідношення між державним боргом та ВВП.

Фахівці Міністерства фінансів прогнозують, що співвідношення державного боргу до ВВП у 2005 році складе 17%. Раніше припускалось, що таке співвідношення буде дещо вищим – 18%.

Україна дотримується поміркованої політики управління державним боргом, головною особливістю якої є зниження ризиків запозичень шляхом збільшення термінів та зниження вартості обслуговування. Міністерство фінансів ефективно здійснює політику заміщення дорогих запозичень минулих років дешевшими.

Незважаючи  на зниження темпів падіння ВВП (у 1997 р. – 3%, у 1998 р. – 1, 7%, у 1999 р. – 1, 7%, у 1999 р. – 0, 4% проти в середньому за рік 9, 1% за 1991-1996рр.). До кінця призупинити  цей процес не вдалось. Але навіть якщо це і буде досягнуто найближчим часом, то після тривалого і значного (майже втричі) зменшення обсягів ВВП цього буде явно недостатньо для досягнення макрофінансової стабільності. Для виходу з кризи в даний час необхідно забезпечити щорічні темпи економічного зростання на рівні 6-7%.

Детальний аналіз чинної податкової системи свідчить, що за умов її збереження досягти вказаних темпів економічного зростання неможливо. Жорсткий податковий прес, що має місце  в Україні, веде до “тінізаціі”  економіки у досить специфічному напрямі, коли у тінь виводиться не сама діяльність, а доходи підприємств і громадян. Визначити реальний рівень приховування від оподаткування доходів досить складно. Його можна оцінити тільки опосередковано – на основі даних податкової служби про значну кількість порушень податкового законодавства і про суму донарахованих податків.