Організація управління депозитними операціями банку

Депозитна політика тісно  пов’язана з кредитною та відсотковою  політикою, є одним з елементів  банківської політики в цілому.

Здійснення депозитних операцій та управління залученими ресурсами  обумовлює розробку кожною кредитною  установою власної депозитної політики.

Найбільш розповсюдженим визначенням у сучасній літературі є поняття депозитної політики як невід’ємної складової управління банком. Отже, депозитну політику можна  визначити наступним чином.

За Г. Г. Коробовою депозитна політика – це сукупність заходів банку, що направлені на визначення форм, завдань, змісту банківської діяльності по формуванню ресурсів, їх плануванню та регулюванню. Автор у своєму визначенні робить акцент на управлінні діяльністю банку через здійснення ефективної депозитної політики [5].

Р. Коцовська та В. Ричаківська визначають депозитну політику як стратегію і тактику банку щодо залучення грошових коштів вкладників та інших кредиторів і визначення найефективнішої комбінації їх джерел. Таким чином, автори трактують депозитну політику у більш вузькому розумінні. Такий підхід дозволяє розглядати не лише депозитну, а й кредитну політику банку, що є правильним, бо депозити мають споживчу вартість, яка забезпечує діяльність всієї економіки в цілому, куди банки спрямовують залучені ресурси у вигляді кредитів.

Основною метою депозитної політики банку є залучення оптимального об’єму грошових ресурсів, необхідного  і достатнього для роботи на фінансових ринках, за умови мінімального рівня  витрат. Для реалізації цієї мети необхідно вирішити такі стратегічні завдання, що розробляються банком на 2-3 роки: встановлення оптимальних пропозицій між обсягом депозитів та іншим видами залучених банком ресурсів; визначення політики банку щодо конкурентних позицій на певних сегментах депозитного ринку.

А.О. Єпіфанов відзначає, що депозитна політика проводиться за допомогою створення спеціального документу – меморандуму, який є конфіденційним і розробляється на рівні окремого банку [6]. Цей документ визначає стратегію банку, тобто врахування можливостей банку та потреб клієнтів різної категорії на ринку депозитних послуг, а також обсяги та структуру вкладів фізичних та юридичних осіб, методів депозитної діяльності. Відповідно до меморандуму депозитної політики банкам рекомендується розробляти каталог депозитних операцій, які містять детальний опис депозитних вкладів і зразки відповідно оформлених юридичних документів.

Депозитна політика повинна  базуватись на отриманні прибутку та підтримці певного рівня ліквідності. Ефективність проведення депозитної політики банком визначається обсягами залучених  коштів, та правильним та вигідним їх розміщенням у майбутньому. Г.Г. Коробова виділяє основні елементи депозитної політики банку, які наведені на рис. 1.

Елементи депозитної політики банку

Контроль за реалізацією  депозитної політики

Стратегія банку з розробки основних напрямків депозитного  процесу

 

Тактика банку з організації  формування ресурсної бази

 

 

Рис. 1. Елементи депозитної політики банку

Тактика організації депозитної політики визначається правильною сегментацією послуг на депозитному ринку, тобто  запропоновані види вкладів повинні  відповідати вимогам клієнтів –  різні за термінами залучення, величиною  відсоткової ставки за депозитами, можливістю здійснювати розрахункові операції. Дана складова передбачає налагодження чіткого моніторингу кількості  та якості депозитного портфеля.

З точки зору стратегії, управління депозитною діяльністю банку спирається на маркетинг депозитного ринку, регулювання попиту і пропозиції депозитних послуг. Стратегія розвитку банку у формуванні ресурсів повинна підпорядковуватись ряду принципів загальних та специфічних.

Загальні принципи включають  проведення депозитної політики на макроекономічному  рівні, та на рівні окремого банку [7]. До специфічних принципів належить забезпечення оптимального рівня витрат банку, безпека проведення депозитних операцій, з урахуванням особливостей грошово-кредитного ринку, на якому установа здійснює свою діяльність.

Для забезпечення бажаної  структури, обсягів та рівня витрат за депозитними зобов'язаннями банки  використовують різні методи залучення  коштів – цінові та нецінові (рис. 2).

Методи залучення коштів

 

Нецінові 

Цінові 

 

Рис. 2. Методи залучення депозитних ресурсів

Цінові методи полягають  у використанні процентної ставки за депозитами як головного важеля в конкурентній боротьбі за вільні грошові кошти фізичних і юридичних осіб. Підвищення пропонованої банком ставки дозволяє залучити додаткові ресурси. І навпаки, банк, перенасичений ресурсами, але обмежений небагатьма прибутковими напрямами їх розміщення, зберігає або навіть зменшує депозитні ставки.

Нецінові методи, в свою чергу, базуються на використанні прийомів заохочення клієнтів, які не пов’язані  зі зміною відсотка. До них відноситься якісна реклама; поліпшений рівень обслуговування; розширення спектра пропонованих банком рахунків та послуг; комплексне обслуговування; додаткові види безкоштовних послуг; розташування філій у місцях, максимально наближених до клієнтів; пристосування графіка роботи до потреб клієнтів тощо.

У практиці української банківської  системи перевага надається здебільшого ціновим методам управління, бо депозитні ставки встановлюються банком самостійно, залежно від потреби в залучених коштах. Застосування нецінових методів потребує деяких, іноді значних, витрат. Тому, необхідно порівнювати витрати, що пов’язані з впровадженням цінових та нецінових підходів депозитної політики.

Важливу роль при визначенні факторів, що впливають на депозитну  політику має відсоток за вкладами, а саме – його величина, зміни  порядку виплат, мінімальна сума для  відкриття депозитного рахунку, можливість встановлення індивідуальних процентних ставок для окремих категорій  клієнтів.

Теорія визначення процентної ставки завжди була одним з найцікавіших та практично корисних розділів фінансового  менеджменту.

Відсоткові ставки за депозитними  операціями банків повинні враховувати  реальні економічні процеси, що відбуваються в готівковому обігу, реагувати  на тенденції зміни грошової маси. При цьому депозитний процент  може виступати у якості показника  прибутковості банківської діяльності, а також інструменту збереження покупної властивості грошей та конкурентної боротьби банків в умовах інфляції.

Процентна політика у сфері  депозитних операцій повинна враховувати  об’єктивність умов встановлення процентів  за всіма видами вкладів та економічну сутність відповідних відсотків, а  також необхідність забезпечення зв’язку  відсотків за вкладами із ставками за активними банківськими операціями.

Різниця у відсотках по депозитах, і відсотках, що отримуються  від позичальників капіталу, є  винагородою банку за проведену  роботу із залучення грошових коштів і розміщення позикового капіталу.

Розмір депозитного проценту банк встановлює самостійно, виходячи з облікової ставки НБУ, стану  грошового ринку і власної  депозитної політики. Він визначається двома основними чинниками [8]: сумою вкладу та строком розміщення коштів.

Формуючи ставку депозитного  відсотка, банк повинен встановити її на такому оптимальному рівні, який був би привабливим для вкладника і у той самий час дозволяв розміщувати залучені кошти у дохідні активи, що забезпечать йому належний рівень прибутку та рентабельності.

Провідні українські вчені-економісти у розрахунках відсотків за депозитними  операціями в основному передбачають використання нарахування простих  та складних відсотків. У якості бази розрахунку простих відсотків використовується залишок за депозитами, виходячи із обумовленою ставкою у договорі. Складні проценти визначаються наприкінці розрахункового періоду, отриману суму додають до суми вкладу. Таким чином, в наступному періоді проценти нараховуються  на суму отриманого доходу. Складні  проценти доцільно використовувати  по закінченні строку дії депозиту.

У процесі визначення депозитної ставки необхідно враховувати очікувані темпи інфляції, на які слід скоригувати основну суму та виплати за відсотком.

Занадто низький рівень ставки призводить до відпливу депозитів банку, зменшує обсяг кредитних ресурсів, а отже, звужує можливості проведення активних операцій та отримання прибутків. Завищення депозитної ставки тягне  за собою зростання відсоткових виплат за рахунками клієнтів і за відсутності високоефективних напрямів розміщення ресурсів спричинюється до зменшення маржі чи навіть завдає збитків.

Банк приймає депозити у національній та іноземних валютах від юридичних осіб-резидентів і нерезидентів, а також від фізичних осіб. Мінімальна сума депозиту, строк та процентна ставка визначаються при укладанні угоди. Процентна ставка залежить від ситуації на міжбанківському ринку, строку зберігання та суми вкладу[9]. Відкриття рахунку для фізичної особи здійснюється на підставі депозитного договору, який укладається між банком та фізичною особою за умови:

• надання паспорту чи документа, що його замінює;
• для резидентів довідки з ДПА про присвоєння ідентифікаційного номеру.

Зарахування коштів фізичних осіб на депозитні рахунки здійснюється

безготівковими перерахунками  або внесенням готівки в касу банку. Виплата процентів вкладникам-фізичним особам здійснюється готівкою через  каси або шляхом перерахування коштів на зазначений вкладником рахунок, якщо не суперечить чинному законодавству  країни. Є можливість поповнення вкладу на депозитному рахунку та часткового зняття коштів з депозитного рахунку  протягом дії депозитного договору.

Депозитний рахунок  для  юридичної особи відкривається  на підставі депозитного договору, укладеного між вкладником та банком, а також інших документів, необхідних для відкриття рахунку. Кошти  юридичних особі перераховуються  з поточного рахунку на його депозитний рахунок і після закінчення строку зберігання і повертаються на поточний рахунок. Відсотки нараховуються і  сплачуються щомісячно та перераховуються  на поточний рахунок вкладника.

Проценти на депозит, залучений  відповідно до договору банківського депозиту, якщо інше не передбачено  договором, нараховуються від дня, наступного за днем надходження до банку грошових коштів або банківських  металів, до дня, який передує поверненню грошових коштів або банківських  металів вкладнику або списанню з депозитного рахунку з інших підстав.

Методика нарахування  та обліку процентних платежів за депозитними  операціями в банках подібна.

Існують такі методи виплати  відсотків:

• за період: відсотки можуть виплачуватись періодично, або в кінці терміну визначеного депозитною угодою;
• на період: відсотки виплачуються в момент внесення коштів на депозит, тобто авансом.

Кошти на депозит залучаються  за відсотковою ставкою, яка вказана  в угоді. Для обчислення суми нарахованих  процентів банк використовує номінальну або фактичну відсоткову ставку. За фактичною відсотковою ставкою  визначається реальний відносний дохід, який обчислюється в цілому за певний період з врахуванням отриманих  раніше проценті. В разі обчислення відсотків за допомогою номінальної  процентної ставки, витрати банку  в окремі періоди будуть викривлені щодо поточної вартості сумарних зобов’язань.

Отже, ефективне управління депозитами передбачає здійснення грамотної  депозитної та процентної політики.

 

 

3. Організація  управління депозитними операціями  банку

 

Незаперечним є твердження, що правильна організація процесу  банківського залучення депозитів, розробка ефективної та гнучкої системи  управління депозитними операціями виступають основою фінансової стабільності й ринкової стійкості банків [10]. Саме від якісно сформованої організації депозитної політики банку залежить дохідність, ефективність його діяльності.

Управління депозитними  операціями та банківськими пасивами взагалі, потребує створення особливої  організаційної структури, яка розробляє  методики та регламент управління, а також здійснення моніторингу  та контролю над реалізацією даного процесу.

Організація депозитних взаємовідносин банку з клієнтами визначається багатьма факторами, включаючи розмір банку, рівень кваліфікації банківських  робітників, які несуть відповідальність за оформлення договорів, види депозитних послуг та ін..

Організація депозитної діяльності підпорядковується ряду принципів, за умови додержання яких, в умовах конкурентної боротьби, у банка покращується депозитна діяльність, якість обслуговування клієнтів.

При організації депозитної діяльності важливу роль відіграють внутрішні та зовнішні фактори. До внутрішніх факторів можна віднести стратегічні  плани банку, організацію робіт  та управління у банку, розмір процентних ставок, наявність системи страхування  вкладів та ін.. Зовнішніми факторами  виступають економічна ситуація у країні, політика, законодавство, конкуренти, партнери, рівень життя населення, науково-технічний  прогрес, демографічна ситуація тощо.