Поняття фінансових ресурсів та класифікація джерел їх формування

Аналіз структури  власних фінансових ресурсів ВАТ „Чернівецький хлібокомбінат” за 2008-2009 рр.(тис. грн.).

 

 

 

Отже серед  фінансових ресурсів найвагомішими є позикові – 65,7% та 60,7% у 2008 та 2009 роках відповідно, які збільшились в 2009 році на 3234,00 тис. грн., що є негативним для діяльності підприємства. Їх питома вага зменшилась на 5,0%, в основному за рахунок зростання суми нерозподіленого прибутку 7,4%, на 5880,00 тис. грн. порівняно з 2008 роком, що безумовно в умовах кризи така тенденція є сприятливою для розвитку підприємства і його ефективної діяльності.

Рис. 2.1 Динаміка змін власних фінансових ресурсів ВАТ „Чернівецький хлібокомбінат” за 2008-2009 рр.(тис. грн.).

Отже можна  відмітити в цілому позитивні  тенденції щодо позикових фінансових ресурсів на підприємстві. Проте проведення виключно трендового аналізу не може дати точної оцінки щодо реальної ситуації на підприємстві. Його потрібно поєднувати з ефективнішими оцінками, чому й присвячений наступний підрозділ.

 

2.3. Аналіз  ефективності використання фінансових  ресурсів.

 

 

Ефективність використання фінансових ресурсів характеризує як прибутковість різних видів ресурсів а також сукупна соціальна та економічна ефективність вкладень, так і сукупна ефективність роботи підприємства. Тому з метою аналізу дослідимо деякі фінансові показники по підприємству та простежимо їх динаміку (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Аналіз показників ефективності використання фінансових ресурсів ВАТ „Чернівецький хлібокомбінат” за 2008-2009 рр.

Показник	Характеристика	Значення
		2008 рік	2009 рік
Рентабельність  діяльності	Відсоткове  відношення суми чистого прибутку до витрат на виробництво	4,3%	8,3%
Рентабельність  капіталу	Відсоткове  відношення суми чистого прибутку до середньорічної вартості капіталу	7,5%	13%
Рентабельність  власного капіталу	Відсоткове  відношення суми чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу	23,8%	35,7%
Загальна оборотність  капіталу	Відношення  суми чистого доходу до середньорічної вартості капіталу	1,748	2,093
Фондомісткість	Відношення  середньорічної вартості основних засобів  до вартості виготовленої продукції	0,096	0,094
Фондовіддача	Відношення  вартості виготовленої продукції до середньорічної вартості основних засобів	10,380	10,587

 

Як видно  з таблиці 2.4, ефективність роботи даного підприємства залишає бажати кращого. Так, рентабельність на рівні 8,3% не можна вважати досягненням фінансової служби, навпаки – такий рівень рентабельності свідчить про надзвичайно низький рівень організації фінансової роботи, але порівняно з 2008 роком ефективність збільшилась на 4%. Про ефективність використання фінансових ресурсів свідчить досить високий показник фондовіддачі – 13,59 гривень. Позитивним є його збільшення на 0,21 грн. В свою чергу, через незначну суму отриманого після сплати всіх податків чистого прибутку надзвичайно низькою є рентабельність власного капіталу – 23,8 % у 2008  та відповідно 35,7 % у 2009 роках.

Отже, незначна прибутковість вкрай негативно  характеризує використання наявних  фінансових засобів підприємства. Як видно з ф. 2 фінансової звітності  «Звіт про фінансові результати» сума чистого прибутку порівняно незначна через незначний розмір валового прибутку. Це було спричинено таким фактором надто високою собівартістю виготовленої продукції (може бути зумовлено застарілою технологією, недосконалою організацією виробництва, допущенням непродуктивних витрат у надто великих розмірах);

В цілому в діяльності підприємства щодо використання фінансових ресурсів можна відмітити як позитивні, так і негативні риси. Ефективність фінансування підприємства не абияк визначається стратегією формування ресурсів, що залежить від форми власності, виду діяльності територіального розміщення та інших факторів впливу. Очевидно зростання частки власних фінансових ресурсів щодо  позичених дає змогу зробити висновок про зростання ефективності фінансування підприємства

Структура капіталу ВАТ „Чернівецький хлібокомбінат” не є оптимальною. Шляхи вдосконалення даного процесу описані в наступному розділі.

РОЗДІЛ 3

ОПТИМІЗАЦІЯ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ ТА ЗБІЛЬШЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ВАТ „Чернівецький хлібокомбінат” НА 2010 РІК

 

 

 

Для розв’язання  проблем формування і використання фінансових ресурсів підприємств потрібна виважена, довгострокова політика держави  щодо розвитку підприємництва та його ролі у піднесенні національної економіки, яка б спиралася на інтереси основних суб’єктів підприємницької діяльності, відповідала потребам основної частини населення і відображала реальний стан у розв’язанні соціально-економічних проблем у країні. Економічно обґрунтоване використання податкових, інвестиційних та цінових механізмів сприятиме виходу з фінансової кризи, надходженню коштів до бюджету, збільшення дохідності підприємств.

Отже функціонування ринкової економічної системи в  Україні можливе за умови зростання  ефективності використання фінансових ресурсів. Використовувані ресурси, формуючи ресурсний потенціал окремого підприємства, є часткою ресурсного потенціалу народного господарства в цілому чи окремих його галузей. Отже ресурсне забезпечення окремих підприємств залежить від ресурсного насичення в країні в цілому.

Для ефективного  функціонування окремого підприємства й важливо визначити оптимальну потребу в ресурсах, та забезпечити  структуру джерел її формування і  використання.

Оскільки фінанси  окремого підприємства й державні фінанси  взаємопов’язані, у фінансову систему доцільно включати фонди фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні держави, окремих господарських суб’єктів, інших фінансових інститутів і використовуються з метою виконання економічних і соціальних функцій. В ринкових умовах до фінансової системи доцільно включати ресурси недержавної кредитно-банківської системи і фінансових ринків. Відповідно до вказаних елементів можна визначити основні напрямки фінансової реформи в Україні:

• економічне обґрунтування структури державного бюджету;
• розвиток банківської системи;
• розвиток небанківських фінансових посередників та фінансових ринків;
• державне регулювання фінансових розрахунків окремих підприємств;
• державне регулювання кризи платежів.

Фінансові реформи  в Україні безпосередньо впливають  на структуру джерел формування фінансових ресурсів підприємства.

При розробці політики в галузі структури джерел фінансових ресурсів менеджери мають на меті збільшення частини боргу, якщо необхідні  кошти вигідніше отримати в кредит, ніж віддати перевагу фінансуванню своєї діяльності шляхом випуску нових акцій. У зв'язку з цим важливе значення має показник фінансового левериджу (важеля). Він визначається співвідношенням між доходами до відрахування відсотків за кредит і податків та доходами на акцію. Підвищення рентабельності власних коштів ще називають ефектом фінансового важеля (ЕФВ) [5]:

          ЕФВ = (1 – С_{податку}) ^х диференціал важеля ^х плече важеля,           (3.1)

де С_{податку} – ставка податку на прибуток;

диференціал важеля = ЕР – СВ,

де ЕР – економічна рентабельність капіталу;

СВ – ставка відсотка за використання кредиту;

плече важеля = ПК/ВК,

де ПК – позичені кошти;

ВК – власні кошти.

Диференціал важеля(на початок 2010 року) = ЕР – СВ = (5880*100%/(40746+49435)*0,5) – 26%= - 13%

 ЕФВ < 0, тобто підприємство неефективно використовує власні ресурси і є нерентабельним, що є важливо при надані кредиту.

Отже, чим більша частка позикових коштів у структурі  капіталу підприємства, тим більший  ефект фінансового важеля і рентабельність власного капіталу. У цьому випадку  ефект фінансового важеля буде мати позитивне значення доти, доки рівень фінансових витрат не перевищить рівень економічної рентабельності, тобто, зі збільшенням частки позикового капіталу відбувається збільшення сили дії фінансового важеля, що призводить до підвищення ризику неповернення коштів, зменшення дивідендів та падіння курсу акцій для інвесторів.

Таким чином, рентабельність власного капіталу значною мірою  залежить від умілого маневрування величиною ефекту фінансового важеля.

ЕФВ показує  приріст рентабельності власних  коштів, що відбувається завдяки використанню кредиту, незважаючи на його вартість. Якщо ввести в розрахунок оподаткування прибутку в розмірі 25%, то це лише зменшить ефект на 1/4. На основі цього можна зробити такі висновки:

1. Підприємство, що має лише власні кошти,  обмежує їх рентабельність на 3/4 (1 – 1/4) економічної рентабельності: Р = 3/4 ЕР.

2. Підприємство, що використовує кредит або  збільшує чи зменшує рентабельність  власних коштів залежно від  співвідношення власних і позичених  коштів у пасиві й від розміру  відсоткової ставки, використовує  таку формулу:

Р = 3/4 ЕР + ЕФВ.

Подані вище формули дають можливість визначити  безпечні обсяги позичених коштів і  розрахувати допустимі умови  кредитування. Для визначення безпечного обсягу позичених коштів з огляду на рівень економічної рентабельності й умови кредитування доцільно використовувати таблицю, що показує залежність співвідношення позичених і власних коштів від рівня економічної рентабельності та ставки позикового відсотка (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Визначення  оптимальної структури джерел фінансових ресурсів

ЕР – СВ, %	1/3 ЕР, %
	15	16	17
3,0	7,50	8,00	8,50
3,5	6,43	6,86	7,29
4,0	5,63	6,00	6,38
4,5	5,00	5,33	5,67
5,0	4,50	4,80	5,10

 

Для визначення оптимального співвідношення власних  і позичених коштів необхідно  у формулу (3.1) ефекту фінансового  важеля підставити значення економічної рентабельності та позиковий відсоток, за умови, що ефект фінансового важеля буде дорівнювати 1/3 економічної рентабельності. Наприклад:

ЕР = 45%, а СВ = 40%, тоді одержуємо: 15% = 2/3 (45-40) ^х X,

де X – співвідношення між залученим і позиковим капіталом.

У нашому випадку X = 4,5 (див. табл.: ЕР - СВ = 5%; 1/3 ЕР = 15%). Це означає, що при такому рівні економічної рентабельності та ставці позикового відсотка залучених коштів повинно бути в 4,5 раза більше, ніж власних.

Дані таблиці свідчать, що на сучасному етапі доцільно використовувати позичені кошти тільки тоді, коли економічна, рентабельність становить більше ніж 25%, оскільки відсоток за банківський кредит дорівнює в середньому 20-25%. З цієї причини вітчизняні підприємства перебувають у невигідних умовах стосовно використання позичених коштів з метою підвищення рентабельності власних коштів, тому що ефект фінансового важеля можуть використовувати тільки високорентабельні підприємства.

Практика свідчить, що не існує єдиних рецептів оптимального співвідношення власних і позичених коштів. Разом з тим є ряд факторів, урахування яких дасть змогу цілеспрямовано формувати структуру капіталу, забезпечуючи умови найбільш ефективного його розвитку на кожному підприємстві. До них можна зарахувати такі:

• підприємствам з більш високим рівнем фондоємності, високою часткою необоротних активів більш складно взяти кредит, тому вони повинні орієнтуватися на власний капітал;
• зростаючим підприємствам на ранніх стадіях життєвого циклу можна більшою мірою залучати для свого розвитку позиковий капітал, ніж підприємствам на стадії зрілості;
• при високому рівні економічної рентабельності кредитний рейтинг підприємства зростає і воно розширює потенційні можливості використання позикового капіталу;
• підприємства зі зростаючим обсягом реалізованої продукції, але які мають низький коефіцієнт операційного левериджу, можуть більше використовувати частку позичених коштів у загальній сумі капіталу.

З урахуванням  цих факторів управління структурою капіталу полягає у встановленні оптимальних для підприємства пропорцій використання власного і позикового капіталу, а також у забезпеченні залучення на підприємство необхідних видів і обсягів капіталу для досягнення розрахункових показників його структури.