Управління оборотним капіталом ТОВ «Чернігівський РСУ»

ВСТУП

Управління обіговим капіталом - актуальне завдання, яку щодня вирішує кожен підприємець. Згідно з економічною теорією, оборотними засобами (поточними активами) є активи, які можуть бути звернені в готівку протягом одного року. Як показує статистика, оборотні активи становлять у середньому від 58 до 75% всіх активів підприємств усіх форм власності. Склад і структура оборотних коштів відображають також галузеву специфіку Поліпшення використання обігового капіталу націлене на прискорення оборотності, тобто на збільшення числа оборотів і скорочення періоду обороту.

Для цього слід оптимізувати строки поставок, вибирати дисциплінованих, надійних постачальників, застосовувати прогресивні методи організації виробничих процесів для скорочення їх тривалості, досліджувати ринок і стимулювати збут для попередження затоварення. У рамках управління заборгованостями необхідно оцінювати платоспроможність клієнтів, контролювати своєчасність платежів. Основна умова управління заборгованостями - оборотність дебіторської заборгованості повинна бути вище, ніж оборотність кредиторської заборгованості.

Задача визначення потреби в обіговому капіталі ніколи не втрачала своєї актуальності.  Для підприємства ТОВ «Чернігівський РСУ» разом з класичним набором впливів зовнішнього середовища значну роль відіграє вплив внутрішнього середовища. Запорука успіху у вирішенні задачі визначення потреби в обіговому капіталі лежить на стику оптимізації процесів операційної та фінансової діяльності підприємства. В операційній діяльності - це налагоджений процес управління продажами. У фінансовій сфері - відпрацьовані алгоритми фінансового планування і прогнозування, оперативне управління грошовими потоками.

Основна мета даної роботи - систематизувати отримані теоретичні знання з предметів економічного циклу в області управління обіговим капіталом, а також застосувати їх на практиці.

Основними завданнями даної роботи є огляд літератури, організаційно-економічна та правова характеристика підприємства, висвітлення теоретичних питань з обраної теми, критична оцінка та аналіз практики управління обіговим капіталом і розробка рекомендацій щодо його вдосконалення на основі розкриття недоліків в управлінському обліку та менеджменті.

Необхідність вивчення цих факторів на окремому підприємств зумовило вибір теми дипломної роботи, побудованої за даними поточної фінансової  звітності ТОВ «Чернігівський РСУ».

Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів і висновку, що включає висновки і пропозиції за результатами дослідження, списку використаних джерел. В якості інформаційної бази в процесі виконання дипломної роботи використовувалися відповідні законодавчі та нормативні акти, підручники та навчальні посібники зі стратегічного і фінансового менеджменту, а також наукові статті вітчизняних і зарубіжних авторів з питань, що стосуються удосконалення політики в сфері обігового капіталу підприємства. Для здійснення розрахунків використовувалася також фінансова звітність ТОВ «Чернігівський РСУ» за період 2012-2014рр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА У СФЕРІ ОБІГОВОГО КАПІТАЛУ

1. Сутність, значення та структура обігового капіталу підприємства

Досліджуючи сутність обігового капіталу, науковці дають наступні визначення цьому поняттю. За Брігхемом Є. Ф.: “Оборотний капітал: інвестиція фірми у короткострокові активи – готівку, ліквідні цінні папери, товарно-матеріальні запаси і рахунки дебіторських заборгованостей” [1, c. 734].

На думку Гриньової В. М., Коюди В. О. та Лепейко Т. І.: “оборотний капітал – це кошти, що обслуговують процес господарської діяльності, які приймають участь одночасно і в процесі виробництва, і в процесі реалізації продукції” [2, c. 110].

Поддєрьогін А. М. дає таке визначення : “Оборотний капітал (оборотні кошти) – це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку” [8, c. 159].

Класифікація оборотного капіталу має важливе значення, оскільки дає можливість підприємству визначити оптимальний склад і структуру, потребу та джерела формування оборотного капіталу. Від цього значною мірою залежить фінансовий стан підприємства [8, c. 162].

Склад обігового капіталу – це сукупність окремих елементів оборотних виробничих засобів і засобів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях може мати певні особливості [8, c. 160].

 Структура обігового капіталу – це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих засобів і засобів обігу в загальній сумі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умов поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг), проведення розрахунків [8, c. 161].

Для економічної системи, що динамічно розвивається і стабільно функціонує, проблема визначення і підтримання раціональної структури повного кругообороту капіталу вирішується набагато простіше, ніж для економічної системи, життєдіяльність якої відбувається у кризових умовах. Визначення раціональних пропорцій між періодами перебування оборотного капіталу у сфері виробництва й у сфері обігу базується на розрахунках нормативів, які проводяться з огляду на науково обґрунтовані прогнози; причому органи управління підприємством мають вірогідну інформацію про розміри обігового капіталу, який воно повинно мати, про співвідношення між обсягами капіталу, який перебуває у виробничих запасах, а також характер наростання витрат у процесі виробництва. У таких умовах не відбувається експропріація обігового капіталу підприємств або його знецінювання, не діють інші фактори, які негативно впливають на структурні складові тривалості повного циклу руху обігового капіталу і результати роботи підприємств [3, c. 14].

У різних галузях економіки склад і структура обігового капіталу різні та залежать від типу галузі, складу витрат, виду продукції, що випускається, особливостей матеріально-технічного постачання тощо. У виробничій сфері, а також у торгівлі левову частку в обіговому капіталі займають запаси [7, c. 180].

Важливим у встановленні структури обігового капіталу є поділ капіталу за місцем і значенням в процесі відтворення – поділ капіталу на оборотний капітал у сфері виробництва і у сфері обігу. Такий поділ зумовлений наявністю двох сфер кругообігу: сфери виробництва і сфери обігу [4, c. 67].

До виробничої сфери відносять вкладення оборотного капіталу в запаси (призначені для виробництва), до сфери обігу –готова продукція, кошти в розрахунках. Запаси – це активи, які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу отриманого продукту виробництва; утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг [7, c. 180].

У господарській діяльності запаси поділяються на:

- сировину, основні і допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва тощо;

- незавершене виробництво  у вигляді незакінчених обробкою  деталей, вузлів, виробів і незакінчених технологічних процесів;

- готову продукцію, що  виготовлена на підприємстві  та призначена для продажу;

- товари у вигляді  матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством  з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані  предмети; [7, c. 180].

Незавершене виробництво – це предмети праці, обробку (переробку) яких не завершено підприємством. Воно є лише на тих підприємствах, де тривалість виробничого циклу більша за один день. У вартісному вираженні незавершене виробництво охоплює витрати на придбання матеріалів, запасних частин, конструкцій, сировини, заробітну плату та інші грошові кошти, необхідні для завершення виробничого циклу, але на кінець звітного періоду (місяця, кварталу, року тощо) такий цикл не встигає бути завершеним [6, c. 47].

До витрат майбутніх періодів належать витрати на виконання науково-дослідницьких та раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, орендну плату та ін., які здійснюються в поточному році, але на собівартість продукції будуть віднесені в наступному році [6, c. 47].

 Продукцію на складі, а також відвантажену, але ще не оплачену замовником, відносять до готової продукції. В теорії капіталу науковцями виділяються дві функції обігового капілалу: виробничу (забезпечує безперервність процесу виробництва) та розрахункову (забезпечує перетворення авансованих коштів з товарної форми в грошову). Поза увагою залишаються такі важливі функції обігового капіталу як інвестиційна, інноваційна, мотиваційна.

Систематизувавши погляди різних вчених, за ознаками класифікації можна виділити наступні види обігового капіталу:

- з позиції платності-безкоштовний, позичений;

- з позиції власності-власний, залучений;

- за формою-грошова форма  обігового капіталу, матеріальна (виробнича , товарна);

- за ліквідністю вкладень-обіговий  капітал в абсолютно ліквідних  активах, у ліквідний активах  та неліквідних активах;

- за принципами планування  та організації - нормований та  ненормований;

- за рівнем ризику: обіговий  капітал з високим ризиком вкладення; обіговий капітал із помірним ризиком вкладення; обіговий капітал з низьким ризиком вкладення;

Крім того, важливо ввести нові класифікаційні ознаки:

- за етапами виробничо-господарської  діяльності підприємства: обіговий  капітал для забезпечення постачання; обіговий капітал для забезпечення виробництва; обіговий капітал для забезпечення збуту; обіговий капітал для забезпечення сервісу;

- за етапами життєвого  циклу підприємства: обіговий капітал  нового підприємства; обіговий капітал  на етапі зростання підприємства; обіговий капітал на етапі зрілості підприємства; обіговий капітал на етапі занепаду підприємства;

- за рентабельністю: обіговий  капітал максимальної рентабельності; обіговий капітал високої рентабельності; обіговий капітал вище середньої рентабельності; обіговий капітал нижче середньої рентабельності; обіговий капітал мінімальної рентабельності.

Обіговий капітал для забезпечення безперервності діяльності підприємства виконує крім розрахункової та виробничої функцій також інноваційну, інвестиційну, мотиваційну та інші, чим забезпечує ефективність господарювання на підприємстві. Для подальшого економічного оцінювання та планування обігового капіталу важливо ввести нові класифікаційні ознаки, за якими необхідно групувати види обігового капіталу, а саме : рівень ризику та рівень рентабельності, а також етапи життєвого циклу підприємства та етапи виробничо-господарської діяльності, що досі в наукових дослідженнях залишались поза увагою.

Промисловий капітал функціонує у всіх сферах матеріального виробництва, утому числі на рівні підприємств. Він має велике значення для нормального функціонування всієї системи держави. У зв'язку з цим капітал підприємства необхідно розглядати з позиції господарюючого суб'єкта з одного боку, та з позиції держави і всього суспільства - з іншого боку. Капітал підприємства з погляду його економічній сутності повинний мати такі параметри:

- відображати процес утворення  і використання фінансових ресурсів;

- знаходити відображення у сукупності  активів підприємства, де він існує як основна частина продуктивних сил суб'єктів господарювання;

- бути найважливішою економічною  базою функціонування не тільки  окремого суб'єкта господарювання, але й об'єктивною умовою розвитку  держави і суспільства;

- бути джерелом формування добробуту його власників;

- бути одним з основних параметрів  умови ефективності виробничо-господарської  діяльності;

- бути головним вимірником ринкової  вартості підприємства;

- бути основою створення і  функціонування підприємства.

У міру розвитку ринкової економіки в Україні потреба у фінансовому капіталі буде постійно зростати. Пов'язано це з процесами з реформування власності, що відбуваються в країні, значними темпами зростання підприємницьких структур, яким на різних етапах становлення необхідні значні обсяги фінансових ресурсів.

Ринкова економіка передбачає постійне збільшення обсягів фінансового капіталу, що дає можливість стабільно розвиватися матеріальному виробництву і формувати необхідні кошти для вирішення соціально-економічних проблем суспільства.

 

2. Управління обіговим капіталом підприємства

Кожне підприємство у процесі своєї діяльності обов'язково використовує обігові кошти, тобто обіговий капітал. Фінансове управління процесами постачання, виробництва і реалізації переважно зводиться до управління саме обіговим капіталом (рис. 1).

Визначення рівня обігового капіталу - складне і відповідальне завдання фінансового менеджера. Низький рівень обігового капіталу посилює ризик втрати ліквідності і неплатоспроможності підприємства, оскільки його виробничо-збутова діяльність не має достатнього фінансового забезпечення, а завеликий - до його консервації у надлишкових запасах товарно-матеріальних цінностей, а отже, до зменшення прибутку.

За ринкових умов кожне підприємство розробляє власну політику управління обіговим капіталом, суть якої полягає в раціоналізації джерел фінансування, оптимізації розподілу за стадіями циклу "постачання - збут", а також дієвому контролі за ресурсозбереженням і прискоренні його обігу.

Політика управління обіговим капіталом має забезпечувати компроміс між ризиком втрати ліквідності і ефективністю функціонування підприємства, а також достатній рівень платоспроможності, прийнятний обсяг, структуру і рентабельність активів.