Аналіз умов ефективного спілкування працівників, рекомендації щодо їх використання на ТОВ «ІНВЕСТ»

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

 

 

Кафедра менеджменту 

 

 

 

 

Курсова робота

на тему: « Аналіз умов ефективного спілкування працівників, рекомендації щодо їх використання на ТОВ «ІНВЕСТ»»

з дисципліни: «Менеджмент»

 

 

 

 

Студентка ________________

                                                            (підпис)

 

Керівник: ________________

                                                            (підпис)

    

                                                      ________________

                      (оцінка)

 

 

 

 

Київ 2011

З М І С  Т

 

ВСТУП………………………………………………………….………….………...3

Розділ  І. Теоретичні основи спілкування………………………………………..…5

1.1.Визначення спілкування, його класифікація……………..…….……………...5

1.2.Функції, форми та засоби спілкування………………………………………....8

1.3.Спілкування і міжособистісні відносини………………………..................…12

Розділ  ІІ. Дослідження умов спілкування  працівників ТОВ «ІНВЕСТ»……….16

2.1.Загальний  опис діяльності ТОВ «ІНВЕСТ»…………………………………..16

2.2.Характеристика  умов спілкування трудового колективу…………………....18

2.3.Особливості  спілкування керівника і підлеглого………………................….22

Розділ  ІІІ. Рекомендації щодо вдосконалення  умов ефективного спілкування на   

                  ТОВ «ІНВЕСТ»………...………………………………….…………....26

3.1.Шляхи  усунення комунікативних бар’єрів у спілкуванні……..…………….26

3.2.Пропозиції  щодо досягнення взаєморозуміння у спілкуванні…...………….33

ВИСНОВКИ………………………………………………………..……….………40

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………..…………….………42

ДОДАТОК…………………………………………………..………………………43

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП.

Актуальність  даної теми очевидна для кожної людини: важливим елементом людського співжиття і взаємин є психологічні контакти і спілкування. Потреба в контакті з подібними до себе існує й у тваринному світі, однак спілкування – величезний дар, набуток суспільного буття людини. Завдяки спілкуванню людина пізнає світ, власну духовність, підтримує психологічний зв’язок з іншими людьми через засоби масової комунікації й безпосередні стосунки, без чого важко зберегти емоційний життєвий статус.

Спілкування – багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, який передбачає обмін інформацією, певну тактику і стратегію  взаємодії, сприймання і розуміння  суб’єктами спілкування один одного.

Спілкування історично склалося в процесі  спільної діяльності людей, де спочатку відігравало допоміжну роль: організовувало і супроводжувало певні дії.

Метою спілкування  є задоволення людьми своїх потреб, зокрема соціальних і духовних.

Спілкування тісно пов'язане з діяльністю. Будь-яка форма спілкування виступає як форма спільної діяльності, люди завжди спілкуються в процесі  певної діяльності. Поєднання діяльності однієї людини з діяльністю інших людей утворює спільну діяльність.

Специфіка спілкування  в процесі діяльності полягає  у створенні можливості організації  та координації діяльності її окремих  учасників. У спілкуванні відбувається збагачення діяльності, розвиваються й утворюються нові зв'язки та стосунки між людьми.

Мета: проаналізувати умови ефективного спілкування працівників та розробити рекомендації щодо їх використання на ТОВ «ІНВЕСТ».

Об’єктом  дослідження є: процес взаємодії спілкування працівників ТОВ «ІНВЕСТ».

Предметом даної курсової роботи є процес розкриття принципів, підходів та оцінки умов ефективного спілкування працівників ТОВ «ІНВЕСТ».

Завдання  роботи:

• Вивітлити теоретичні основи спілкування та навести його класифікацію.
• Розглянути функції, форми та засоби спілкування.
• Зробити опис діяльності ТОВ «ІНВЕСТ».
• Дослідити умови спілкування працівників ТОВ «ІНВЕСТ».
• Дати рекомендації щодо усунення комунікативних бар’єрів у спілкуванні працівників ТОВ «ІНВЕСТ».
• Розробити пропозиції щодо досягнення взаєморозуміння у спілкуванні працівників ТОВ «ІНВЕСТ».

Курсова робота складається  з трьох розділів, у яких послідовно досліджуються поставлені питання.

Методичну основу дослідження становлять сучасні теорії психології менеджменту. Різним аспектам цих проблем присвячено праці Бодалева А.А., Дунець Л.М., Лозиниці В.С., Філоненко М.М., Чайки Г.Л. та ряду інших авторів.

Під час написання  курсової роботи були використані підручники з менеджмену, психології, етики та психології менеджменту, а також дослідження Урбанович А., опубліковані на сайті Освіта.ua.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  І. Теоретичні основи спілкування.

1.1.Визначення спілкування, його класифікація.

Спілкування є самостійною і специфічною  формою активності особистості з метою встановлення відносин з іншими людьми, отримання інформації і досягнення певного взаєморозуміння, вирішення ділових проблем. Сфера, способи і динаміка спілкування визначаються соціальними функціями його учасників, їх положенням у системі суспільних відносин. Регулюються вони характером виробництва, обміном і потребами, писаними і неписаними правилами суспільного життя, моральними і правовими нормами, соціальними інститутами і службами. В індивідуальному плані вони обумовлюються: рівнем свідомості особистості; психічним типом та характером розвитку індивіда; засвоєним особистістю культурним рівнем спілкування [2,c.28].

Спілкування – це складний багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми (міжособистісне спілкування) і групами (міжгрупове спілкування), в якому здійснюється обмін інформацією; обмін діями; сприйняття і розуміння партнера.

Спілкування - одна із граней способу життя людини, не менш суттєва, ніж діяльність. А  спосіб життя - це не тільки те, що і  як робить людина, але і з ким, і як вона спілкується. У ході спілкування  можуть скластися взаємини різного  характеру: взаєморозуміння, взаємовплив, непорозуміння, конкурентність, конфліктність, конфронтація тощо. У спілкуванні здійснюється своєрідна "презентація" внутрішнього світу особистості. Саме тому спілкування, виступаючи певною формою взаємодії однієї людини з іншою або з групою осіб, виявляє певні людські якості, розкриває, чого варта та чи інша людина.      

У деяких наукових працях ототожнюється поняття "комунікація" і "спілкування". Разом з тим  між ними є різниця. Зазначимо, що комунікація - це передача інформації, повідомлення, відомостей. Комунікація, насамперед, пов'язана з опосередкованим спілкуванням, передачею інформації за допомогою технічних засобів (телефон, телетайп тощо), а також через засоби масової інформації. Спілкування - це взаємний обмін повідомленнями з внутрішнім психічним змістом, тобто це завжди двосторонній процес, який можливий лише між живими істотами.

Спілкування двох індивідів, які є його активними  суб'єктами, передбачає налагодження спільної мовленнєвої діяльності, переважно  діалогічного типу, активний обмін  інформацією, взаємовплив. Його ефективність вимірюється тим, наскільки вдалося  здійснити цей вплив. Це означає  зміну самого типу взаємин, що склалися між учасниками. Щодо ступеня включення суб'єкта в сферу предметної діяльності розрізняються формальне і неформальне спілкування.

Формальне спілкування є частиною певної сумісної діяльності людей, служить засобом підвищення якості цієї діяльності і є способом її організації. Спрямоване воно здебільшого на те, чим зайняті в даний момент люди, а не на їх внутрішній світ, внутрішні проблеми. Формальне спілкування в свою чергу можна поділити на формально-рольове, "контакт масок", світське і ділове:

• Формально-рольове спілкування - це такий вид спілкування, при якому його зміст, засоби регламентовані соціальними ролями партнерів по спілкуванню: вчитель і учень, керівник і підлеглий, співробітник міліції і порушник, стюардеса і пасажири літака тощо.
• "Контакт масок" - спілкування, за якого відсутнє прагнення зрозуміти один одного. Використовуючи узвичаєні маски ввічливості, суворості, байдужості тощо, завдяки набору жестів, міміки, стандартних фраз приховується ставлення до іншої людини.   
• Світське спілкування - спілкування, яке визначається формальною ввічливістю, за  якого люди виконують певний ритуал залежно від обставин.
• Ділове спілкування - спілкування, метою якого є організація і оптимізація виробничої, наукової, комерційної чи іншої діяльності, де на першому місці стоять інтереси справи, а не конкретних співрозмовників. 

Неформальне спілкування зосереджене здебільшого навколо духовних і психологічних потреб внутрішнього характеру людей, їх інтересів (визначення свого місця в оточуючому світі, свого ставлення до тієї чи іншої людини, вирішення конфлікту, пошук сенсу життя та інше).

Існують різноманітні класифікації видів спілкування:

1.Безпосереднє і опосередковане спілкування. Безпосередній контакт партнерів, які бачать і чують одне одного, знаходяться в одному часі і просторі. Опосередковане спілкування відбувається між людьми, що розділені простором або часом і користуються такими засобами, як телефон, факс, комп'ютер, листування, символи, аудіо- або відеозаписи, книги, ЗМІ, передають (або залишають речі). Уся система безпосереднього і опосередкованого спілкування впливає на розвиток як особистості, так і взаємин між людьми. Останнє особливо важливе, бо в процесі спілкування людина "присвоює" ті багатства, які створені і притаманні іншим, і водночас привносить у цей процес те, що вона має з власного досвіду. Невипадково говорять: з ким поведешся, від того і наберешся.

2.Реальне і уявне спілкування. Реальне спілкування відбувається між реальними партнерами. Уявне - спілкування з літературними (театральними, кіно-) героями, з фетишами, фотографіями людей (відсутніх або померлих). Інколи люди заміщають реальне партнерське спілкування "розмовами" з тваринами, рослинами, іграшками, міфічними та релігійними персонажами.

3. Залежно від кількості  партнерів можна виділити такі типи спілкування:

• людина - людина - міжособистісне;
• особистість - група;
• внутрішньогрупове (між членами групи);
• міжгрупове.

4. Офіційне  і неофіційне спілкування. Офіційне (формальне) спілкування регламентується певними офіційними соціальними, посадовими стосунками, кодексами. Неофіційні (побутові, сімейні, товариські) стосунки не мають таких чітких приписів і здійснюються на більш вільних засадах.

5. Вербальне  і невербальне спілкування. Вербальне - спілкування за допомогою мови і мовлення. Одна з найважливіших проблем цього типу спілкування - розуміння. Розуміння сенсу і значень слів залежить від розуміння понять, від обізнаності досвіду, спрямованості, ціннісних орієнтацій партнерів.

6. За змістом спілкування може бути матеріальним, когнітивним, кондиційним, мотиваційним, діяльнішим.

Матеріальне спілкування — це обмін предметами і продуктами діяльності. При матеріальному спілкуванні суб'єкти здійснюють обмін продуктами своєї діяльності, які виступають засобами задоволення потреб.

Когнітивне спілкування — це обмін знаннями (наприклад, у ході навчального процесу).

Кондиційне спілкування — це обмін психічними та фізіологічними станами, тобто певний вплив на психічні стани іншого (наприклад, зіпсувати настрій партнеру).

Мотиваційне спілкування — це обмін цілями, потребами, інтересами. Таке спілкування спрямоване на передачу іншому певних установок або готовності діяти певним чином.

Діяльнісне спілкування — це обмін діями, навичками, вміннями тощо.

7. За  метою спілкування можна поділити  на біологічне та соціальне.  Біологічне спілкування необхідне для підтримки та розвитку організму

(пов'язане  з задоволенням біологічних потреб).

Соціальне спілкування задовольняє ряд соціальних потреб особистості (наприклад, потреба в міжособистісних контактах).

8. За тривалістю виділяють короткочасне і тривале спілкування, закінчене та незакінчене [4,c.97-120].

1.2.Функції, форми та засоби  спілкування.

У характеристиці спілкування важливими є його функції. Б. Ломов виділяє три групи таких функцій — інформаційно-комунікативну, регуляційно-комунікативну та афективно-комунікативну.

1.Інформаційно-комунікативна функція охоплює процеси формування, передання та прийому інформації. Реалізація цієї функції має кілька рівнів. На першому здійснюється вирівнювання розбіжностей у вихідній інформованості людей, що вступають у психологічний контакт. Другий рівень — передання інформації та прийняття рішень. На цьому рівні спілкування реалізує цілі інформування, навчання та ін. Третій рівень пов'язаний із прагненням людини зрозуміти інших. Спілкування тут спрямоване на формування оцінок досягнутих результатів (узгодження — неузгодження, порівняння поглядів тощо).

2.Регуляційна-комунікативна функція полягає в регуляції поведінки. Завдяки спілкуванню людина здійснює регуляцію не тільки власної поведінки, а й поведінки інших людей, і реагує на їхні дії. Відбувається процес взаємного налагодження дій. Тут виявляються феномени, властиві спільній діяльності, зокрема сумісність людей, їх спрацьованість, здійснюються взаємна стимуляція і корекція поведінки. Регуляційно-комунікативну функцію виконують такі феномени, як імітація, навіювання та ін.

3.Афективно-комунікативна функція характеризує емоційну сферу людини. Спілкування впливає на емоційні стани людини. В емоційній сфері виявляється ставлення людини до навколишнього середовища, в тому числі й соціального.

Однією з особливостей спілкування є формування міжособистісних стосунків [15,c.113].

Здійснюються ділові взаємини у двох формах: контакту та взаємодії.

Контакт - це одиничний акт, в якому відсутня система узгодження дій партнерів стосовно один одного. Основу ж ділових взаємин партнерів складають не контакти, а їх взаємодія.