Лісопромислоаий комплекс України

Основні завдання програми: закріплення економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності продукції  галузей.

Реалізація основних пріоритетів розвитку лісових галузей можлива при орієнтації та плані принципи господарювання:

• підвищення рівня задоволення попиту на деревину і продукцію на деревній основі за рахунок власного виробництва (опора на власні ресурси);
• розвиток виробництва прогресивних видів продукції (замінників цільової деревини);
• розширене відтворення лісосировинних ресурсів;
• інтенсифікацію користування лісосировинними ресурсами;
• повну та ефективну переробку сировини;
• пом’якшення негативних зрушень у виробництві сировини, кінцевої продукції та їх споживанні;
• докорінне реформування господарського (економічного) механізму лісового комплексу для забезпечення госпрозрахунковості його господарської діяльності;
• посилення регулюючої ролі держави у реалізації структурних змін.

Для економічної оцінки рівня та якості структурних перетворень  пропонується використати, крім загальноприйнятих  критеріїв (ефективності та оптимальності), ряд специфічних – таких, як:

• оптимальність лісистості території;
• оптимальність забезпечення регенерації лісом компонентів навколишнього середовища;
• рівень задоволення попиту на лісоматеріали за рахунок власного виробництва;
• частка обсягу деревини (у готовій продукції) в загальному обсязі її переробки;
• випуск прогресивних видів продукції із знеособленого 1 м³ заготовленої деревини;
• структура споживання сировини;
• структура випуску продукції.

Реалізацію пріоритетів  розвитку лісових галузей і досягнення запропонованих критеріїв можна  забезпечити за рахунок таких  факторів: користування деревними ресурсами лісу повинне переорієнтуватися на інтенсивну основу; промислова переробка деревних ресурсів має здійснюватися на принципах повноти та ефективності. У прогнозному періоді очікується закріпити і розвинути набуті тенденції стабілізації економіки, що дозволить перейти до етапу нарощування обсягів виробництва.

 

5.РОЗМІЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ЛІСОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ                         УКРАЇНИ                               

Підприємства  лісопромислового комплексу зайняті  заготівлею, механічною

та  хімічною переробкою деревини та інших лісових багатств.

Лісопромисловий комплекс України інтенсивно формується в умовах малого

заліснення  та недостатніх запасів лісової  сировини. Наявні площі й

запаси  лісу не відповідають природним потенційним  можливостям території

і різноманітним  потребам господарства й населення  в деревині та іншій

лісовій продукції. Основними його галузями є лісове господарство, власне

лісова  промисловість або лісозаготівельна, а також деревообробна

(виробництво  пиломатеріалів, фанери, сірників, столярних виробів,

меблів), целюлозно-паперова (виробництво целюлози, паперу, картону) і

лісохімічна (виробництво каніфолі, скипидару, спирту, смол тощо).

 

Продукція лісопромислового комплексу використовується у будівництві,

гірничодобувній і хімічній промисловості, машинобудуванні, сільському

господарстві, сфері послуг (особливо папір). Важливе  значення комплексу

і у  забезпеченні безпосередніх потреб населення (продукти харчування,

меблі, зошити, сірники тощо). За часткою  зайнятих (3 %) і вартістю

продукції (близько 4 %) лісопромисловий комплекс належить до найменших

міжгалузевих  комплексів України. Значною мірою  це пов'язано з його

обмеженою сировинною базою у нашій країні. Як наслідок, сировину, а

також папір, целюлозу, Україна змушена  імпортувати з інших країн.

 

Лісозаготівля і деревообробка зародилися на наших  землях з часів

Київської Русі. Виробництво паперу виникло  в Україні у XVII ст.

Найбільше підприємств целюлозно-паперової  промисловості побудовано в

ХVIII-ХІХ  ст. Перед Першою світовою війною діяло вже 43 паперові

фабрики. Лісохімічна промисловість бере початок у нашій країні з кінця

XIX - поч. XX ст. Нові підприємства потребували  все більше сировини і

тому  швидкими темпами розвивалася лісозаготівля. На початку 50-х років

XX ст. вона  набрала таких темпів, що виникла загроза повного винищення

лісів України. Тому зараз понад 50 % площі  займають молодняки й тільки 7

% –  стиглі та перестійні ліси.

 

Початковою  стадією у лісопромисловому комплексі  є лісове господарство і

лісозаготівля. Підприємства галузі зайняті лісорозведенням, а також

вирубуванням  лісу, трелюванням його до транспортних шляхів, доставкою до

споживача. В Україні виділяють два великі лісозаготівельні райони:

Поліський і Карпатський. Значних змін зазнав характер праці у цій

галузі, особливо у Карпатах. Використання техніки прискорило і полегшило

роботу  лісозаготівельників. Відійшло в минуле сплавляння дерев плотами

по  річках, розібрано більшість вузькоколійних залізничних шляхів, якими

транспортували  ліс. Основна частка деревини вивозиться тепер з гір

лісовозами.

 

Підприємства  деревообробної промисловості розміщені  рівномірніше на

території країни, що спричинено впливом різних факторів на розміщення

підприємств окремих підгалузей. Так, лісопильна промисловість

(розпилювання  деревини на дошки) розвинута переважно в районах

лісозаготівель, тобто Карпатах, Поліссі. Найбільше  таких підприємств

тівель, тобто Карпатах, Поліссі. Найбільше  таких підприємств

розташовано в Закарпатській, Чернівецькій та Івано-Франківській областях

(центри - Берегомет, Чернівці, Усть-Чорна, Тересва, Ясеня, Рахів, Вел.

Бичків, Іршава, Свалява, Міжгір'я, Брошнів, Рожнятів, Перегінське,

Вигода, Надвірна). Сюди ж тяжіють і підприємства з виробництва

деревно-стружкових і деревно-волокнистих плит, фанери (також центрами є

Львів, Костопіль, Чернівці, Свалява), що дозволяє комплексно

використовувати відходи на лісокомбінатах.

 

Меблева промисловість і виготовлення деталей  для житлового й

промислового  будівництва орієнтується значною  мірою на споживача, а тому

розміщується  у великих містах: Києві, Харкові, Львові, Одесі, Луганську,

Дніпропетровську, Донецьку. В ній зайнято до 50 % всіх зайнятих у

деревообробній  промисловості. Важливим залишається  для цих виробництв

сировинний  фактор, хоча його роль зменшується  через дедалі більше

використання для виготовлення меблів деревно-стружкових і

деревно-волокнистих  плит. Найбільшими центрами виробництва  меблів у

лісопромислових районах або недалеко від них  є Житомир, Ужгород,

Мукачеве. Багато меблевих підприємств розташовано  у невеликих містах

(Карпати,  Полісся) та поблизу великих  міст в інших районах України,

орієнтуючись  на споживача.

 

Целюлозно-паперова промисловість розміщується під  впливом таких

чинників, як наявність сировини, води, електроенергії, що зумовлено

технологічними  особливостями процесу виробництва. Для виготовлення 1 т

целюлози  необхідно 350 м3 води і 5 м3 деревини. Зосереджені  підприємства

галузі  переважно у лісопромислових  районах - Поліському та Карпатському.

Найбільшими підприємствами галузі є Жидачівський картонно-паперовий

комбінат (Львівська область), Понінківський  целюлозно-паперовий

комбінат, Рахівська картонна фабрика, Корюківська (Чернігівська

область), Малинська (Житомирська область) та Дніпропетровська паперові

фабрики. На переробці очерету дунайських та дніпровських плавнів

працюють  Херсонський (у Цюрупинську) та Ізмаїльський целюлозні заводи.

Виробництво паперу у 2004р. складало 155 тис. т., картону  – близько 465

тис. т.

 

Підприємства  лісохімічної промисловості, поряд  з відходами лісової,

деревообробної  і целюлозно-паперової галузей промисловості, зібраною

живицею хвойних дерев, широко використовують як сировину також відходи

сільськогосподарського  виробництва (лушпиння соняшника, качани кукурудзи

та  ін.). Цей підкомплекс об'єднує  підприємства, що виробляють деревне

вугілля, оцтову кислоту, каніфоль, скипидар, ефірну олію, формалін,

карбамід, метиловий спирт, кормові дріжджі. Найбільше підприємств галузі

історично сформувалося у Закарпатті (Свалявський, Перечинський і

Великобичківський лісохімкомбінати). Із лісопромисловими районами

пов'язані  підприємства у Вигоді (Івано-Франківська  область), Києві,

Славуті (Хмельницька область), Коростені (Житомирська  область), Клевані

(Рівненська  область). Кормові дріжджі виробляються  у Запоріжжі та

Білгороді-Дністровському.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, можна підсумувати, що лісопромисловий комплекс – комплекс галузей добувної і обробної промисловості; включає лісозаготівельну, лісопильну, деревообробну і лісохімічну  галузі, які здійснюють заготівлю, комплексну механізму і хімічну обробку і переробку деревини. Продукція лісопромислового комплексу ділиться на сортименти лісозаготівлі і численні напівфабрикати та вироби фабрично-заводської промисловості, які використовуються в усіх галузях (пиломатеріали, шпали, деревостружкові, деревоволокнисті плити, фанера, деталі і будинки заводського виготовлення, меблі, сірники тощо). Комплексний характер галузі відбивається в територіальних формах організації лісопромилосовго комплексу – великих комплексних ліспромгоспах і лісопромислових комплексах з повним циклом механічної і хімічної переробки деревини. Організація на сплавні шляхи і експорт деревини історично визначила розміщення лісопромислового комплексу в гирлах рік і перевалочних вузлах.

Перед Україною в сучасний період досить гостро стоїть проблема підвищення рівня самозабезпечення лісовими ресурсами. Для забезпечення потреб держави при нинішній заготівлі власної держави необхідно щороку закуповувати її на 4 млрд. доларів США. В той же час за рахунок створення нових заповідників і виникнення територій радіаційного забруднення, державні ресурси деревини можуть скоротитися на 1,6 млн. куб/м.

За рахунок власних  ресурсів деревини потреби України  задовольняються на ¼. Водночас відходи  деревини використовуються лише на 50-60%. У лісопаркових зонах зрубані швидкоростучими і цінними породами дерев, проводили заходи щодо підвищення продуктивності насаджень. Особливо перспективним є вирощування лісів плантаційним способом.

У перспективі потреба  у пиломатеріалах значно зменшиться, а в картоні, пресованих виробах, деревних плитах – зросте. Розвиток цих виробництв, що базується на відходах виробництв комплексу для України дуже актуальний.

Одне із завдань лісопромислового комплексу – поліпшення екологічної  і ситуації і сприяння забезпеченості держави лісовими ресурсами. Для виконання цього завдання треба проводити широке лісонасадження, зменшити лісопилення, раціональніше і повніше використовувати деревину.

 

Використана література

1. Розміщення продуктивних сил (за редакцією Є.П.Качана – Київ: «Вища школа», 1998.
2. Соціаль6но-економічна географія України/ за редакцією О.І.Шаблія – Львів: «Світ», 1994.
3. Масляк П.О., Олійник Я.Б. Географія – навчальний посібник «Знання», 1998.
4. В.В. Ковалевський, О.Л. Михайлик, В.Ф. Семенов та ін. Розміщення продуктивних сил: Підручник – К.: Товариство «Знання», КОО, 19998.
5. Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: навчальний посібник – Чернівці, Рута, 2002.
6. Заставний Ф.Д. Фізична географія України – Львів: «Світ», 1996.
7. Сиротенко А.Й., Черпов Б.О. Географія України – Київ: «Благовість», 1998.
8. В.Килин. Проблеми розвитку деревообробної галузі в перехідний період до ринкових відносин на Україні // «Деревообробник» №5(5).
9. Микола Колісниченко «Український ліс буде рости» // Зерна по тижня – 04 серпня 2005 року.

      

                                    Інтернет-ресурси

10. www.vuzlib.net
11. www.coolreferat.com
12. www.minagro.gov.ua