Матеріальна відповідальність працівників

Суд також може зменшити розмір відшкодування збитку, завданого працівником, залежно від його матеріального становища, за винятком випадків, коли збитку завдано злочинними діями працівника, здійсненими з корисливою метою (ст. 137 КЗпП України). Однак матеріальне становище працівника не може бути підставою для повного звільнення його від зобов'язань відшкодування підприємству, установі, організації завданого збитку.

Відшкодування збитку працівниками в  розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, і керівниками підприємств, організацій, установ, а також заступниками їх — за розпорядженням органу вищого рівня в порядку підпорядкування шляхом утримання із заробітної плати.

Видати таке розпорядження власник  або уповноважений ним орган  має право тільки за певних обставин:

— якщо мова йде про матеріальну відповідальність у межах середнього місячного заробітку;

— коли працівник дав згоду в письмовій формі на відшкодування збитку;

— за умови, що з часу виявлення  збитку минуло не більше 2 тижнів.

Терміном 2 тижні обмежено видання, а не реалізація розпорядження про відшкодування збитку. Термін його виконання настає не раніше як через 7 днів із дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згодний з утриманням або його розміром, то трудовий спір за його заявою має розглядатися в порядку, передбаченому законодавством.

В усіх інших випадках питання про  відшкодування збитку вирішується  за поданням власника або уповноваженого ним органу позову до районного (міського) суду за місцем проживання працівника, який завдав збитку.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їхніх заступників матеріального збитку в судовому порядку провадиться за позовом органу вищого рівня у порядку підпорядкування або за заявою прокурора.