Менеджер як керівник, лідер і підприємець

Процес здійснення контролю стосується інтересів конкретних працівників, що може спричинити зміну їх виробничої та соціальної поведінки. В кожному окремому випадку вона виявлятиметься по-різному. Певні працівники, які перебувають у сфері дії контролю, намагатимуться працювати якнайкраще, інші, щоб уникнути неприємностей, намагатимуться приховувати об'єктивну інформацію, вдаючись до її фальсифікації. Іноді контроль спричиняє стресовий стан у людей, породжує конфліктні ситуації, за яких можливі відхилення у психіці втягнутих у конфлікт людей. Тому контроль потребує вивіреного, делікатного використання з урахуванням усього спектра чинників, що впливають на його реалізацію.

Регулюючий вплив на об'єкт управління робить будь-яке прийняте і реалізоване управлінське рішення. Процес регулювання являє собою заключну стадію ухвалення управлінського рішення - акт спонукально-практичної діяльності керівника, який здійснюється за заздалегідь розробленому і свідомо обраному варіанті.

Регулювання - це вид діяльності, що являє собою вплив керівника на підлеглих таким чином, щоб вони виконували роботу для досягнення цілей організації. У цьому випадку функція регулювання пов'язана із широко використовуваним терміном „управління". Таке поняття керівництва розглядає лише одну сторону процесу управління - вплив однієї особи (керівника) на підлеглих. Інша сторона полягає в тому, що управління - це процес впливу керівника на підлеглих за допомогою різних методів регулювання, а саме вплив, який здійснюється за допомогою влади і лідерських якостей керівника. Таким чином, функція регулювання - це процес управління, який здійснюється за допомогою методів формального впливу і підсиленого (владою і лідерством) [16, ст. 432].

Ці п'ять первинних функцій управління об'єднані зв'язуючими процесами комунікації і прийняття рішення.

Прийняття рішень — це, по суті, серія правильних рішень з кількох альтернативних можливостей, які вибирає керівник організації в цей час і в цьому місці, тобто як і що планувати, організовувати, мотивувати та контролювати. Прийняття рішень керівником становить основний зміст його діяльності.

Комунікація - це процес обміну інформацією, її змістовним значенням між двома чи більше особами. Міцність і якість стосунків між людьми - чи то друзями, чи то членами родини, чи то співробітниками - залежить в основному від того, наскільки чіткими та чесними є стосунки між ними.

 

3. Менеджер як керівник, лідер и підприємець

Менеджер — управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні ідеї господарювання, нововведення та досягнення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни у міжнародних відносинах, своєчасно впливає на кон'юнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.

Керівники нижчої ланки, молодші начальники, операційні керівники - це організаційний рівень, який знаходиться безпосередньо над робітниками та іншими працівниками. Молодші начальники, майстри, контролери в основному здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань для безперервного забезпечення інформацією про правильність виконання цих завдань. Вони відповідають за безпосереднє використання виділених їм ресурсів, таких як сировина й обладнання. Робота керівника нижчої ланки є напруженою і наповненою різнобічними діями. Вона характеризується перервами, переходами від одного завдання до іншого.

Керівники середньої ланки. Робота молодших начальників координується і контролюється керівниками середньої ланки. Характер роботи керівника середньої ланки дуже змінюється від організації до організації і навіть всередині однієї організації. Вони часто очолюють великі підрозділи або відділи в організації. Характер їх роботи значною мірою визначається змістом роботи підрозділу.

Керівники цієї ланки є буфером між керівниками вищої і нижчої ланок. Вони готують інформацію для рішень, які приймають керівники вищої ланки.

Керівники вищої ланки відповідають за прийняття найважливіших рішень для організації в цілому. Керівники вищої ланки, які успішно діють, у великих організаціях цінуються дуже високо, і їх праця добре оплачується. Робота керівника вищої ланки не має чіткого завершення, тому вона є дуже напруженою і великою за обсягом.

Окрім менеджера - керівника, в ринковій економіці надзвичайно важливу роль відіграє ще одна ключова фігура — підприємець. Підприємництво за своєю сутністю є основним механізмом здійснення структурних змін в економіці, забезпечення економічного зростання, формування заново створеного капіталу, забезпечення результативної інноваційної та інвестиційної діяльності тощо.

Кардинальна відмінність між підприємцем та менеджером полягає в тому, що підприємець генерує ідею (наприклад, створення хлібопекарні), реалізовує її за власні або позичені кошти (засновує підприємство з випікання хліба, фінансує весь процес) та наймає менеджера для керівної роботи, який здійснює управління створеною підприємцем організацією. Відмінності між менеджером та підприємцем відображені у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Відмінності між менеджером та підприємцем

Ознаки	Характерні особливості
	Менеджер	Підприємець
1	2	3
1. Формальний статус	Є найманою робочою силою, залученою на певних умовах для здійснення управлінської діяльності	Започатковує певну справу, відкриває підприємство, виступає в ролі власника, інвестора, засновника тощо, який використовує свої або позичені кошти та інші ресурси
2. Виробничо-господарська орієнтація	Зорієнтований на виконання плану і досягнення ефективності наявних у його розпорядженні ресурсів	Зорієнтований на пошук нових можливостей
3. Здійснення задуманого	Приймає рішення та забезпечує його виконання	Ризикує, тобто може замінити ідею, яка виявилася нежиттєздатною
4. Залучення ресурсів	Залучає ресурси з метою забезпечення роботи підрозділів, тому зацікавлений у їх нагромадженні	Залучає ресурси для досягнення визначеної мети, виявляє гнучкість, використовує оренду, кредит, лізинг тощо
5. Матеріальні інтереси	Отримує за свою роботу заробітну плату		Є власником або розпорядником ресурсів і майна організації, бере участь у прибутках, отримує дивіденди
6. Ставлення до побудови організації	Використовує організаційну структуру управління, яка склалась, і має ієрархічну природу		Надає перевагу горизонтальним організаційним структурам, які опираються на неформальні зв'язки

 

Певною мірою ролі менеджера і підприємця можуть збігатися. Підприємець, який започаткував нове підприємство, може його очолити, тобто стати менеджером. А менеджер може відкрити власну справу й стати підприємцем. Але такий збіг ролей менеджера і підприємця можливий тільки тимчасово, оскільки через певний час функції працівників конкретизуються, і вони займуть відповідні позиції в організації. Тривале поєднання ролей «підприємець-менеджер» можливе тільки на невеликих підприємствах.

Справжніх керівників вирізняє наявність такої специфічної властивості, як здатність підбирати для кожної конкретної ситуації найефективніший механізм впливу на підлеглих і здатність до ефективного лідирування. Більшість людей не розрізняють поняття керівництва, влади та лідерства, вважаючи, що, перебуваючи на керівній посаді, певна особа автоматично має владу над підлеглими і є лідером колективу. Формально це так. Однак на практиці співвідношення цих трьох складових частин управлінського впливу досить різне, оскільки воно складається під впливом багатьох чинників, до яких належать типи організації, її масштаби, напрям діяльності, місце в ієрархії управління, особисті якості менеджера і т. ін.

Організації, що досягають успіху, відрізняються від інших тим, що мають більш динамічне та ефективне керівництво.

Природу лідерства можна краще зрозуміти, якщо порівнювати її з керівництвом. Бути керівником і бути лідером в організації - це не одне і те саме. Керівник у своєму впливі на роботу підлеглих і побудові відносин з ними насамперед використовує і покладається на основу влади і джерела, що її живлять. Лідерство ж як специфічний тип відносин управління ґрунтується більше на процесі соціального впливу, а точніше на взаємодії в організації. Цей процес складний і потребує високого рівня взаємозалежності його учасників. На відміну від власного управління, лідерство припускає наявність в організації послідовників, а не підлеглих. Відносини «керівник - підлеглий», властиві традиційному погляду на управління, заміняються відносинами «лідер - послідовник».

У менеджменті лідерство є ключовою ситуаційною змінною, визначається якостями керівника і підлеглих та ситуацією.

Лідерство - управлінські взаємовідносини між керівником і послідовниками, засновані на ефективному поєднанні різних джерел влади і спрямовані на спонукання людей до досягнення загальних цілей.

Виділяють формальне і неформальне лідерство. У випадку формального лідерства вплив на підлеглих чиниться з позицій займаної посади. Процес впливу на людей через особисті здібності, уміння та інші ресурси називають неформальним лідерством.

Ідеальним для лідерства є поєднання особистої та організаційної влади.

Проблеми, що постають перед групами людей під час досягнення ними загальних цілей, вирішують шляхом згуртування навколо одного лідера. У підприємництві цей тип лідерства є основним. Це дозволяє за рахунок концентрації влади в одних руках вирішувати складні завдання виживання.

Найхарактерніші риси ефективного лідера: бачення ситуації в цілому; здатність до комунікації; довіра співробітників; гнучкість під час прийняття рішень.

Керівник організації – людина, яка одночасно є лідером і ефективно керує своїми підлеглими.

 

 

РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ УСПІШНОГО МЕНЕДЖЕРА

 

Матеріали досліджень і багаторічна практика показують, що ефективність діяльності підприємства лише на третину обумовлюється вкладеннями в матеріально-речові елементи виробництва. Решта залежить від людського фактора — інтелектуального потенціалу, кваліфікаційного рівня і здібностей керівників та спеціалістів.

Деякі вимоги до менеджера містяться в законодавстві про працю, правилах внутрішнього розпорядку, кваліфікаційних довідниках, службових інструкціях та деяких інших нормативних актах.

В залежності від рівня управління менеджер може виступати в кількох рангах:

- керуючий, наділений владою  вести за собою підлеглих;

- лідер, який здатний вести за собою підлеглих;

- дипломат, що встановлює  контакти з партнерами і владою;

- вихователь, який має  високі моральні якості, здатний  створити колектив;

- інноватор, який розуміє  роль науки у сучасних умовах, вміє оцінити і негайно впровадити у виробництво певний винахід;

- особистість, яка має  глибокі знання і здібності, рівень  культури, чесність, рішучість.

Місце менеджера у процесі управління наведено на рис. 3.1.

 

Рис. 3.1. Менеджер у процесі управління

Від менеджера будь-якого рівня вимагається:

- наявність загальних  знань у галузі управління  підприємством;

- компетентність у питаннях  технології виробництва в тій  галузі, до якої належить підприємство  за видом і характером діяльності;

- оволодіння не лише  навичками адміністрування, а й підприємництва, уміння володіти ситуацією на ринках, виявляти ініціативу та активно перерозподіляти ресурси підприємства в найбільш вигідних сферах застосування;

- прийняття обґрунтованих  і компетентних рішень на основі  узгодження з керівниками нижчого рівня і працівниками та розподіл участі кожного в їх виконанні.

У процесі управління менеджер повинен вміти виконувати такі функції:

- організація і планування  діяльності колективу і своєї  особистої роботи;

- розподіл завдань та  інструктаж підлеглих;

- контроль за ними;

- підготовка звітів;

- перевірка і оцінка  результатів роботи;

- ознайомлення з усіма  новинками світу бізнесу, техніки  і технології;

- висування та розгляд  нових ідей і пропозицій;

- ознайомлення з поточною  кореспонденцією;

- відповіді на дзвінки  і прийом відвідувачів;

- проведення зборів і  представництво;

- ведення переговорів;

- підвищення кваліфікації.

Людина, яка здатна до організаторської діяльності, зазвичай володіє такими здібностями:

- практичність розуму  — здатність застосувати знання, досвід життєвих ситуацій;

- товариськість — відкритість  для інших, готовність спілкуватись, потреба у контакті з людьми;

- глибина розуму —  здатність розуміти сутність  явищ, бачити їх причини і наслідки, визначати головне;

- активність — вміння діяти енергійно, настирно при вирішенні практичних завдань;

- ініціативність — особливий  творчий вияв активності;

- висунення ідей, пропозицій, діловитість;

- наполегливість — виявлення  сили волі, завзятості, уміння доводити  справу до кінця;

- самовладання — здатність контролювати свої почуття, поведінку в складних ситуаціях;

- працездатність — терпіння, здатність вести напружену роботу, вміння тривалий час не стомлюватись;

- спостережливість —  вміння бачити, мимохідь визначити  примітне, зберегти в пам'яті деталі;

- організованість —  здатність підпорядкування необхідному  режиму, планувати свою діяльність, виявляти послідовність, зібраність;

- самостійність — незалежність  в рішеннях, вміння знаходити  шляхи виконання завдань, брати  на себе відповідальність;

- комунікативна здібність, яка знаходить свій прояв у  налагодженні сприятливих взаємовідносин  між працюючими, що забезпечує  успішну колективну діяльність  та знаходження в ній свого  місця кожним учасником трудового  процесу. Якщо ж комунікативні  здібності індивіда співпадають із здібностями до лідерства, то це є передумовою формування успішного менеджера;

- стратегічне мислення, уміння заглянути на багато  років вперед. Постійне копання  лише у сьогоденні веде до  втрати перспективи, помітно знецінює  роботу будь-якого керівника. Вести за правильним курсом підприємство в морі сучасної економіки може керівник, який пильно дивиться вперед, вивіряючи курс на зміни зовнішнього середовища, кон'юнктури ринку, політики держави.