Організація операційних процесів

 

 

                                     

 

                             

 

 

Контрольна робота

з дисципліни

“Операційний менеджмент”

на тему

“Організація операційних процесів”

 

 

Вступ

1.Операційний  менеджмент

1.1.Система  операційного менеджменту

2. Організаційні аспекти виробничого менеджменту

2.1. Функції і мета менеджменту

2.2. Об'єкти виробничого менеджменту

3. Характеристика типів виробництва

3.1.Типові  проблеми промислового підприємства

3.2. Стандартні системи управління виробництвом

Висновки

Використана література

 

Вступ

     Із формуванням і розвитком економіки правильна організація управління на підприємстві має визначальне значення. Останнім часом погляди вчених направлені на створення такої структури підприємства, яка б динамічно відображала її участь у процесах економічного середовища з метою пристосування до мінливих зовнішніх умов. Їх раціональне поєднання і розподіл на підприємстві функцій щодо їх дослідження, аналізу, групуванню і формуванню пропозицій є сутністю раціональної організації управління на підприємстві. Адже процес управління включає функції планування, організації, мотивації і контролю. Основною метою діяльності підприємства має бути задоволення потреб споживача при раціональному, ефективному використанні ресурсів з метою отримання максимального прибутку. Тобто процвітання підприємства шляхом просування своєї продукції. Однак більшість керівників протягом останніх двох років характеризують процес функціонування свого підприємства як виживання, наголошуючи, що економічні труднощі і невизначеність майбутнього не дозволяють здійснювати довгостроковий прогноз розвитку підприємства і формування моделі його функціонування.]10]

 

1.Операційний менеджмент - це термін, що походить від англійського Production and Operations Management, що в перекладі означає управління виробництвом. 
Американські професори Річард Чейс та Ніколас Аквілано визначають операційний менеджмент як управління всіма ресурсами, необхідними для виробництва продукції та надання послуг організацією. Інші американські дослідники: Сег Лі та Марк Шнай-дер'янс визначають операційний менеджмент як науку про концепції, методи, процедури, технологію, які використовуються управлінцями в процесі створення та функціонування операційної системи 
Російські професори З.П.Румянцева та Н.А.Саломатін визначають виробничий менеджмент як систему взаємозв'язаних елементів, що характеризують виробництво, його організацію, технічне обслуговування, а також управління виробничою стратегією, програмою, виробництвом в оперативному режимі, матеріальним забезпеченням виробництва, ціноутворенням, витратами у виробництві. Кожний із визначених елементів стосується управління виробництвом і вимагає відповідного розгляду у їх взаємозв'язку та взаємодії. 
Отже, можна зробити висновок, що управління операціями стосовно підприємства - це процес проектування, планування, узгодження, контролю всіх засобів, процесів і видів діяльності, необхідних для перетворення праці, капіталу, матеріалів, енергії та професійних навичок в товари та послуги для задоволення потреб зовнішнього середовища. 
1.1. Система операційного менеджменту формується, виходячи з операційної стратегії. 
Найчастіше операційну систему подають як сукупність трьох взаємопов'язаних підсистем: переробної, підсистеми забезпечення та підсистеми планування і контролю. 
Переробна підсистема здійснює продуктивну діяльність, пов'язану безпосередньо з перетворенням вхідних величин у вихідні результати.  
Підсистема забезпечення не пов'язана прямо з виробництвом виходів, але виконує необхідні функції забезпечення переробної підсистеми. 
Підсистема планування та контролю отримує від переробної системи інформацію про стан системи. Інформація надходить із мікросередовища (цілі, політика, персонал тощо) та із зовнішнього середовища (попит на продукцію, вартість ресурсів, тенденції розвитку техніки тощо). 
Основною метою операційного менеджменту є виробництво продукції вчасно та з мінімальними затратами. Завдання кожного виробничого підрозділу можуть бути різними, але основна управлінська мета залишається однією для всіх: безумовне виконання заданої виробничої програми і досягнення при цьому мінімальних витрат матеріалів, праці, часу та грошових засобів.[9]

2. Організаційні  аспекти виробничого менеджменту

2.1. Функції і мета менеджменту

Виробнича система управління і її функції, як було сказано вище, спрямовані на досягнення поставлених цілей підприємства. Ставлячи перед організацією певні цілі, керівництво підтверджує те, до чого організація прагне.

Мета є конкретний кінцевий стан чи бажаний результат, якого прагне досягти фірма (ЛПР) при ухваленні рішення.

В організації можуть бути різні цілі. Організації, що займаються бізнесом, спрямовані, головним чином, на створення певних товарів чи послуг у рамках специфічних обмежень — з витрат і одержуваного прибутку. При цьому визначальним фактором є місце розглянутої мети в шкалі людських потреб.

Орієнтація, обумовлена цілями, пронизує всі наступні рішення керівництва, тому дуже важливою обставиною є встановлення таких цілей, що надалі (при ухваленні рішення) не змінювалися, чи, принаймні, носили уточнюючий характер. Загальні цілі фірми повинні бути піддані ретельним дослідженням потреб за допомогою, наприклад, таких питань:

 

1. Чи відноситься нова ідея до продукту чи послуги?
2. Чи задовольняє вона існуючі функції організації й умови виробництва? Чи задовольняє продукт існуючу чи постійну потребу більш ефективно, наприклад, з меншою вартістю, із кращою якістю чи з більшою привабливістю?
3. Чи відкриває він нову лінію продуктів чи завершує стару?
4. Чи полягає мета у відкритті нового ринку чи в розширенні існуючого?
5. Чи полягає мета в більш ефективному використанні засобів виробництва чи розподілу, робочої сили і сировини чи в усуненні недостачі цих факторів?
6. Чи усуває продукт утруднення сам чи збільшує надійність існуючого продукту?
7. Чи використовує продукт який-небудь новий пристрій, теорію, матеріал, метод чи який-небудь інший елемент нової технології і якщо так, то з яким з перерахованих вище питань можна пов'язати це застосування?

З іншого боку, встановлюючи мету, керівництво організації повинно критично оцінювати і свої можливості відповідно до наявних ресурсів і обмежень (рис. 1).

Цю оцінку можна виконати за допомогою іншої групи питань:

 

1. Чи допускає статут організації передбачувані напрямки діяльності фірми? Чи потрібна юридична консультація для з'ясування загальної юридичної атмосфери?
2. Чи буде сприятливою реакція акціонерів і органів влади на передбачуваний вид діяльності?
3. Чи можна одержати для продукту патент, авторські права, фабричні марки за допомогою заявки, покупки чи обміну?
4. Чи може організація використовувати існуючу технологію, у якій вона вже має права і досвід?
5. Скільки буде потрібно коштів для освоєння виробництва і яка можливість покриття цих потреб?
6. Чи досить гнучка фінансова політика? Чи в стані фірма придбати і розподілити необхідні фонди? Чи сприятлива ділова кон'юнктура для збору цих грошових фондів?
7. Чи є в організації таланти необхідної широти і глибини для розробки продукту чи їх можна залучити?
8. Які частини проекту треба буде віддали субпідрядникам (огляд ринку, зовнішнє оформлення, напівфабрикати, упакування, виготовлення і т.д.)?
9. Чиє необхідні ресурси робочої сили, часу і лабораторних засобів чи їх можна швидко одержати з врахуванням швидко мінливих вимог ринку?

 

10. Чи досить придатні для нового продукту існуючі наявні засоби — робоча сила, машини, простір і складське господарство — чи будуть потрібні нові?
11. Чи є необхідною передумовою дослідження і розробка виробництва і якщо так, то які з попередніх питань сюди відносяться?

Проведена оцінка можливостей постановки тих чи інших цілей з погляду нового продукту чи послуги є первинною, наближеною, але дозволяє встановлювати вихідні цілі, що можуть уточнюватися в процесі роботи над проектом. Орієнтація, обумовлена встановленими цілями, пронизує всі наступні рішення керівництва.

При визначенні мети виробничої діяльності звичайно виникають наступні основні питання:

• які цілі вибрати, і в якій послідовності їх поставити;
• наскільки актуальна ця мета і як оцінюються можливості її досягнення.

Намічаючи передбачувані цілі, необхідно виходити, насамперед, з думки тієї групи, заради якої організація і була утворена.

 

 

 

                  Що?                       Хто?                 З ким?                Коли?             Чим?

 

 

Рис. 1

 

На підприємстві це найчастіше думка власників, так що ціль тут може бути виражена в девізі: «Підприємство у своїй діяльності прагне до одержання прийнятного доходу для своїх власників» [1]. Тут підкреслюється одержання прибутку тому, що від його розміру власники вирішують, чи вкладати їм свої капітали в дане підприємство, і чи варто ризикувати.

З іншого боку, споживачі не хочуть віддавати свої гроші власникам, але вони готові платити роздрібну ціну за товари, що, на їхній погляд, можуть задовольнити їхні потреби.

Усю сукупність цілей організації можна розділити на чотири види чи блоки: економічні, науково-технічні, виробничо-комерційні і соціальні.

Економічна мета — одержання розрахункової величини прибутку від реалізації продукції чи послуг.

Науково-технічна мета — забезпечення заданого рівня продукції і науково-технічних розробок, а також підвищення продуктивності праці за рахунок удосконалювання технології.

Виробничо-комерційна мета — виробництво і реалізація продукції чи послуг у заданому обсязі і з заданою ритмічністю.

Соціальна мета — досягнення заданого ступеня задоволення соціальних потреб працівників, охорони праці і природоохоронних заходів.

На рис. 2 представлене ієрархічне розгортання групи цілей у 3-х рівнях.

Останній, третій рівень цілей, носить характер під цілей чи завдань і, в свою чергу, може також мати ієрархічну структуру.

Мета, під цілі, завдання більш низького рівня повинні носити підтримуючий характер запланованих результатів більш високого рівня і нести в собі велику конкретність і вимірність.

Мета є конкретний кінцевий стан і бажаний реально здійсненний результат, якого прагне домогтися група, працюючи разом.

Актуальність мети необхідно перевіряти щорічно чи в міру зміни основних факторів. Нестабільність різних зовнішніх і внутрішніх явищ змушує керівництво гнучко відноситися до поставлених завдань.

В організацій можуть бути різноманітні цілі. Державні органи, вузи і некомерційні лікарні не прагнуть діставати прибуток, але їх хвилюють витрати. І це повинно знаходити своє відображення в наборі цілей.

Великі організації мають багато цілей, малі підприємства — одну чи трохи. Але поставлені цілі будь-якої організації повинні враховуватися всіма керівниками різних рангів при наступних управлінських рішеннях.

Аналогічні вимоги пред'являються і до структурних підрозділів даної фірми.

Прийняті цілі і завдання повинні повідомлятися членам організації (а іноді і колективно прийматися), що є могутнім механізмом спонукання до праці, тому що він дає можливість членам організації знати, до чого вони повинні прагнути і яку вигоду одержать при досягненні поставлених цілей.

З позиції «чистого» керівника менеджмент являє собою набір дій, їхню сукупність, з керівництва людьми і виробництвом з метою досягнення запланованих результатів (цілей) підприємства. Ці дії, точніше кажучи, види впливів на об'єкт управління і являють собою функції менеджменту (рис. 3).

Аналіз — найважливіша функція менеджменту. Він складається з дослідження економічних процесів, що відбувалися на самім підприємстві в минулому, умов зовнішнього середовища в сьогоденні і встановлює тенденції розвилку фірми, погрози і

 

 

можливості, а також проблеми, що підлягають вирішенню. Аналіз передує виробленню рішення і є основою для прогнозування і планування.

Планування полягає у визначенні напрямків, цілей, пропорцій, темпів виконання виробничих процесів і являє собою вибір дій на визначений період часу. Плануванню повинне передувати прогнозування, що означає передбачення якісно-кількісних змін чи процесів показників у майбутньому.

Іншими словами, прогнозування дозволяє уявити, що може відбутися через якийсь час, а планування націлює на те, що повинно відбутися в обговорений час і з волі людей. На стадії планування, крім вибору дій, шляхів досягнення мети і визначення показників, зважуються питання форм, методів, термінів й інструментів контролю, що є однією з найважливіших функцій менеджменту.

Організація мас на меті формування керованої і керуючої систем і створює передумови для вирішення завдань, поставлених на стадії планування. Організація вирішує питання структури, упорядкування і регламентації дій виконавців, оптимізує розміщення устаткування, вибирає спеціалізацію і методи проведення робіт.

Організація найтіснішим чином пов'язана з такими функціями управління, як керівництво й організація контролю.

Керівництво полягає в напрямку діяльності керованого об'єкта, тісно пов'язане з лідерством і за допомогою іншої функції менеджменту — мотивації (активізації) — спонукає до необхідних дій персонал підприємства. Ціль керівництва — домогтися, щоб підлеглі виконували те, що необхідно керівнику. Керівництво невіддільне від таких функцій, як координація і регулювання, і, по суті, є інтегруванням цих функцій менеджменту.

Координація спрямована на узгодження різних зовнішніх систем стосовно даної системи (раціоналізація дій постачальників, субпідрядників, кооперованих зв'язків, організація Держзамовлень, робота зі споживачами і т.п.).

Регулювання пов'язане з поточними управлінськими рішеннями і спрямоване на збереження стану запланованого процесу, коректування відхилень усередині системи, що можуть відбувалися з об'єктивних і суб'єктивних причин. Регулювання — ніщо інше, як коректування системи управління на неприпустимі зміни ходу виробництва, що уловлюються за допомогою такої ємної функції, як контроль.

Контроль носить всеосяжний характер і пов'язаний прямо чи побічно з усіма функціями системи управління (див. рис. 1.4). Дана функція менеджменту дуже докладно описана у всіх джерелах, пов'язаних із проблемами управління, вивчалася раніше і тому обмежимося .лише посиланням на деякі джерела [3, 4].

Облік, як функція управління, являє собою одержання і фіксацію в кількісній формі результатів стану об'єкта і ресурсів у будь-який момент часу функціонування системи. Саме облік створює можливість реального контролю над ходом виробництва, його регулювання і кінцева фіксація діяльності підприємства за звітний період.

Облікові дані є основою для проведення економічного аналізу діяльності підприємства і функціонування системи управління.

Необхідно відзначити, що всі розглянуті функції менеджменту найтіснішим чином взаємозалежні (на рисунку показані лише основні зв'язки) і є обов'язковим компонентом системи управління на будь-якім підприємстві. Виключення зі складу управління хоча б однієї функції робить підприємство вразливим з боку постійно виникаючих погроз і небезпек. Інша справа, що

 

одне підприємство відрізняється від іншого. На невеликих фірмах, наприклад, одна особа може виконувати кілька функцій менеджменту, на інших, навпаки, кілька осіб чи цілий структурний підрозділ виконують одну, єдину функцію. Усе залежить від потужності підприємства і умов його функціонування, але кожна функція менеджменту обов'язково повинна бути використана в процесі управління.

2.2. Об'єкти виробничого менеджменту