Система показників ефективності менеджменту організації

 

 

Зміст

ВСТУП

1. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МЕНЕДЖМЕНТУ ОРГАНІЗАЦІЇ
1. Сутність поняття «ефективність менеджменту організації»
2. Складові ефективності менеджменту в організації
3. Принципи ефективного управління організацією
4. Критерії і система показників ефективності менеджменту в організації
2. РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ПОКАЗНИКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ МЕНЕДЖМЕНТУ КОМПАНІЇ XEROX
1. Організаційна структура, стиль, методи і принципи управління компанії XEROX
2. Практичне використання системи показників ефективності менеджменту в компанії XEROX
3. Основні напрями удосконалення використання показників ефективності менеджменту в компанії XEROX

ВИСНОВКИ

РЕЗЮМЕ (англійською мовою)

ДОДАТКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

Вступ

Актуальність теми. Управлінська діяльність - один із найважливіших факторів функціонування й розвитку підприємств в умовах ринкової економіки. Ця діяльність постійно удосконалюється у відповідності до об'єктивних вимог виробництва і реалізації товарів, складності господарських зв'язків, підвищення ролі споживача у формуванні техніко-економічних та інших параметрів продукції.

Менеджмент як наукова система організації виробництва є однією з найважливіших умов ефективної та прибуткової діяльності підприємств. Він дістав загальне визнання в усьому світі. Тому сучасна теорія і практика менеджменту набуває особливого значення. Перехід економіки України на ринкові відносини вимагає вивчення форм і методів управління на рівні основної ланки - підприємства. Практичне використання такого досвіду - одне з першочергових завдань. Широкий вихід вітчизняних підприємств на світові ринки обумовлює необхідність глибокого вивчення теорії і практики менеджменту.

Так як діяльність будь-якої організації є багатоплановою, то й аналіз у даному курсовому проекті ми будемо здійснювати, оцінюючи економічну, соціальну та організаційну ефективності динаміки менеджменту.

При визначенні політики та стратегії будь-якого підприємства аналіз ефективності обов'язково передбачає співставлення останньої з рівнем використання інших чинників виробництва. Крім того, в процесі діяльності працівників дуже важливо й подбати про умови, в яких їм прийдеться перебувати, бо останні є надзвичайно важливими у відображенні майбутнього доходу

Ефективність менеджменту — результативність управлінської діяльності, що визначається як відношення отриманих результатів від реалізації певних управлінських важелів в організації до витрат, які супроводжують їх одержання.[4. С.312]

При оцінюванні системи менеджменту, яка діє в організації, слід розрізняти економічну, організаційну та соціальну ефективність.

Мета роботи - сформувати уявлення про сутність ефективності менеджменту; вивчити основні показники та критерії ефективності; набути практичних умінь застосування методів розрахунку економічної ефективності.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд задач:

· визначити поняття ефективності менеджменту;

· дослідити ефективність менеджменту персоналу в сучасних умовах господарювання;

· охарактеризувати підходи до оцінки ефективності управління;

· дослідити критерії та методи оцінювання ефективності менеджменту;

· виявити напрямки підвищення ефективності управлінської праці.

Об’єктом дослідження є компанія XEROX.

Предметом дослідження виступають показники ефективності менеджменту в організації.

Методологічна база – автори школи наукового управління (Ф. Тейлор, Г. ганнт, Г. Емерсон, Ф. і Л. Гілберт та ін.) займалися вивчення підвищення ефективності менеджменту на рівні виробництва. Особливу увагу дослідженню даної проблеми приділяв Г. Емерсон, який придавав важливе значення зв’язку між ефективністю управління та організаційною структурою підприємства. Представники адміністративної (класичної) школи менеджменту (А. Файоль, Л. Урвик, Д. Муні та ін.) розглядали ефективність менеджменту в більш широкому сенсі – стосовно роботи усієї організації. Їх метою було створення універсальних принципів управління, які обов’язково повинні привести організацію до  успіху (14 принципів управління А. Файоля). Автори школи людських відносин (Г. Мюнстерберг, М. Фоллет, Р. Лайкерт, а. Маслоу) вважали основним елементом ефективності менеджменту людський фактор і розробляли різні теорії, пов’язанні ефективності використання людських ресурсів.[11. c.56]

 

1.1 Сутність поняття «ефективність менеджменту організації»

Поняття "ефективність" в економічній літературі трактується неоднозначно. Його вживають в різних аспектах: як ефективність капітальних вкладень, ефективність вдосконалення технологічних процесів, ефективність раціоналізації виробництва.

Можна виділити декілька основних підходів до визначення ефективності організацій.

1. Розуміння ефективності  як ступеня досягнення цілей  організації. В цьому випадку  важливе визнання динамічності  цілей і відмінності між офіційними  та оперативними цілями організації. Такий підхід є коректним, якщо  організаційні цілі конкретні, охоплюють  широкий спектр діяльності організації  та піддаються вимірюванню.

2. Розуміння ефективності  як здатності організацій використовувати  середовище з метою придбання  рідкісних ресурсів.

Одним із основних аспектів цієї концепції є взаємозалежність між організацією і зовнішнім середовищем організації як форми обміну певними ресурсами. На відміну від вимоги "максимізації", що висувається в інших підходах, ця методологія припускає "оптимізувати" використання зовнішнього середовища.

3. Розуміння ефективності  як здатності організацій досягати  максимальні результати за фіксованих  витрат або здатності мінімізувати  витрати досягнувши необхідних  результатів.

4. Розуміння ефективності  як здатності до досягнення  мети на основі "хороших" внутрішніх  характеристик. На думку прихильників  цього підходу, ефективна організаційна  структура підсилює задоволеність, відчуття гарантованості і контроль  персоналу над діяльністю організації. Основний недолік цієї концепції  — надмірна увага до засобів  досягнення мети на шкоду оцінці  результатів.

5. Розуміння ефективності  як ступеня задоволеності населення  організацією та її продуктом. Названий підхід можна застосовувати  до ситуації, коли потужні групи  осіб поза організацією здатні  чинити істотний вплив на її  функціонування.

Ефективність організації розглядається через систему суспільних цінностей, що відповідають потребам суспільного розвитку, і трактується як здатність системи до виконання функцій ціле-покладання (формулювання цілей відповідно до потреб), ціле-забезпечення (використання соціально схвалених цілей), досягнення мети, економічності (досягнення певного співвідношення між результатами і витратами), факторної обумовленості (врахування зовнішніх та внутрішніх чинників умов функціонування організації). Це визначення достатньо широке і охоплює як внутрішні, так і зовнішні аспекти ефективності.

Відомий економіст Д. Сінк під ефективністю організаційної системи розуміє результативність її функціонування, яка містить такі сім складових:

• дієвість — рівень досягнення поставленої мети;

• економічність — рівень використання ресурсів;

• якість — рівень відповідності специфікаціям та призначенню;

• прибутковість як співвідношення між валовим доходом І сумарними витратами;

• продуктивність — співвідношення кількості виробленого продукту до спожитих ресурсів;

• якість трудового життя — ступінь задоволення особистих потреб і запитів працівників у процесі трудової діяльності;

• впровадження нововведень як характеристика перетворення науково-технічного потенціалу організації.

Виходячи з цього, ефективність системи оцінюється через систему показників, що відображають кожну з названих ознак. Такий підхід до розуміння сутності та оцінки ефективності системи набув широкого поширення в зарубіжних системах оцінки ефективності діяльності організації.

Зіставлення запропонованих підходів з розумінням сутності ефективності свідчить про багатозначність цього поняття. Загальним для всіх визначень є уявлення про ефективність як про здатність системи до досягнення мети, якою виступає задоволення інтересів споживачів, оптимальне використання зовнішнього середовища, підвищення економічності, результативності організації. Реалізація цілей становить основний зміст ефективності організацій. Якщо цілі певного періоду не досягнуті, то діяльність організації не може бути визнана ефективною. Разом із тим сам факт отримання результату не дає можливості визначити ефективно або неефективно досягнута мета, якщо не встановлено співвідношення витрат і результатів цієї діяльності. Вимога економічності діяльності організації передбачає встановлення певної відповідності між отриманими результатами і витратами на їх досягнення.

Якщо використовувати викладені положення як вихідні під час визначення сутності ефективності, то можна зробити висновок, що діяльність організації може бути визнана ефективною за умови виконання таких умов:

• цілі в кожен певний момент часу розглядаються як тимчасові, рухомі, похідні від вимог, що висуваються з боку як суспільства, так і самої організації;

• зміст цілей відповідає сутнісним характеристикам організації та відображає зовнішні та внутрішні умови функціонування організації;

• визначені цілі успішно досягнуті: досягнення цілей виправдане засобами, що витрачаються, необхідне співвідношення витрат і результатів діяльності виконане;

• для досягнення цілей використані визнані, схвалені суспільством засоби; необхідність цієї умови визначається соціально-економічною природою системи організації; її виконання дає змогу уникнути додаткових витрат, пов'язаних з соціальною реабілітацією робіт, що проводяться.

Виходячи з цих положень, можна сформулювати таке визначення. Ефективність діяльності організації — це її властивість, пов'язана зі здатністю організації формулювати свої цілі з урахуванням зовнішніх і внутрішніх умов функціонування та досягати поставлених цілей шляхом використання соціально схвалених засобів за встановленого співвідношення витрат і результатів.

Наведене вище визначення відображає і "внутрішній", й "зовнішній" бік ефективності організацій, а саме раціональне використання організаційних ресурсів та досягнення результату з урахуванням зовнішніх чинників — умов функціонування організацій.

Як видно з моделі ефективності діяльності організації, представленої на рис. 10.1, підвищення організаційної ефективності можливе за умови, що діяльність організації здійснюється у напрямі досягнення мети, зафіксованої в правому верхньому кутку схеми, тобто якщо забезпечується зниження витрат і дотримуються умови, що відповідають потребам суспільного розвитку.

Рис. 10.1. Модель ефективності діяльності організації

Для того, щоб цілеспрямовано впливати на підвищення ефективності діяльності організації, необхідно мати чітке уявлення про чинники, що визначають її рівень. [13. c.283-287]

 

2. Складові ефективності менеджменту

Можна виділити три групи взаємообумовлених чинників ефективності організації:

1) загальносистемні чинники, що визначають передумови ефективного  функціонування організації, до  яких належать ступінь реалізації  принципів діяльності організації, організаційна культура, обґрунтованість  системи відбору і оцінки організаційних  рішень, наявність організаційного  механізму, що здійснює координацію  і забезпечує взаємозв'язок часткових  процесів;

2) зовнішні чинники обмеження  діяльності організації, обумовлені  вимогами зовнішнього середовища, обмеженням інвестиційних ресурсів;

3) чинники управління  розвитком організації — наявність  програми розвитку організації, забезпеченість організаційними  ресурсами.

За значимістю та силою впливу окремих чинників можна виділити такі, що найбільш істотно впливають на ефективність організації. Ці чинники називають критичними. Ефективність організації переважно визначається саме критичними чинниками, що вимагає їх змістового аналізу.

Принципи діяльності організації є основою побудови практичної роботи організації. їх реалізація дає змогу підвищити ефективність за рахунок узгодження і впорядкування зв'язків основних елементів і процесів організації, а також зв'язків із зовнішнім середовищем. Шляхом своєчасного перегляду принципів досягається адекватний стан внутрішнього і зовнішнього середовища розвиток організації.

Організаційна культура є чинником, що дає можливість організації опосередковано впливати на ефективність управлінських рішень. Наявна тісна взаємозалежність між культурою організації та успіхом її діяльності. Всі успішні організації разом із чітким уявленням про стратегію свого розвитку, гнучкою організаційною структурою і висококваліфікованими співробітниками володіють сильною культурою і особливим стилем, які разом сприяють досягненню високої ефективності організації. При виникненні проблем в організаціях з розвиненою культурою її співробітники здатні оперативно ухвалювати потрібні організаційні рішення, оскільки основоположні цінності організації визначені, зрозумілі та сприймаються всіма працівниками.