Соціологія бюрократії

 1. Добір кадрів. Він має розпочинатися значно раніше, ніж це прийнято вважати. Зараз на державну службу приймають спеціаліста, якщо він має вищу освіту. Під час співбесіди кадрові служби більше цікавить його фахова кваліфікація, ніж службові здібності. В кращому разі йому буде запропоновано психологічний тест з метою виявлення цих здібностей. Насправді добір кадрів для державної служби має розпочинатися вже з дитинства. Майже так, як це робилося за радянських часів, коли піонерська організація і комсомол ще у шкільному віці виявляли дітей, схильних до лідерства та управління, й надавали їм можливість розвинути ці якості через активну участь у різного роду громадській роботі.

 2. Виховання кадрів. Також має розпочинатися ще у дитинстві через активне залучення молоді до громадської діяльності. Не кожен випускник школи і стане державним службовцем, але навіть як звичайний громадянин, що ніколи не буде професійно займатися справами державного управління, він має володіти основами культури бюрократії. Тут вже йдеться про зміщення акцентів від участі в бюрократичній культурі, яка є основою управління в сучасній державі, до культури бюрократії.

3. Культура бюрократії:

 • для державного службовця - набір морально-етичних норм і правил

організації державної  служби;

 • для пересічного громадянина - спосіб цивілізованого спілкування з органами державної влади.

 3. Фахова підготовка кадрів.

 4. Матеріальне заохочення і моральне стимулювання діючих державних службовців, збільшення соціальних гарантій після їх виходу на пенсію.

 5. Чіткі й прозорі механізми просування по службі.

 6. Технічне та інформаційне забезпечення державної служби.

 7. Наукова підтримка розвитку системи державної служби.

 8. Дотримання розумного балансу між демократією і бюрократією.

 Удосконалення системи виконавчої влади позитивно вплинуло й надалі впливатиме на проведення інших радикальних перетворень у нашому суспільстві, насамперед - на економічні реформи, особливо з тих питань, де велике значення мають форми та методи державного регулювання і контролю.[14]

Висновок

  Сучасній українській державі від радянських часів, та й від часів російського царату, дістався тяжкий спадок бюрократичних традицій державної управління. Отже, серед суспільно-політичних явищ, що спотворюють нашу державну владу в Україні, слід окремо виділити невід'ємний феномен будь-якої держави - бюрократію. Хоча саме функціонування бюрократії ще не є ознакою спотворення влади, оскільки має також і позитивний характер - як форма організації виконання державновладних функцій.

Формалізація  влади призвела до посилення значення письмових документів у державному управлінні та піднесення ролі людей, які їх готували. Поступово поняття "бюрократія" втрачає свій позитивний зміст -той, хто керує документами, веде справи". Із зростанням ваги апарату урозв’язанні державних справ, а отже, збільшенням можливостей для зловживання, воно набуває негативного соціального забарвлення.

  Бюрократія є тією специфічною соціальною групою (близькою навіть до соціальної верстви), яка репрезентує собою професіоналів у галузі управління суспільством, його важливим інтегратором і живим втіленням державності, забезпечення останньої необхідною соціальною енергією і ресурсами. Ступінь необхідності бюрократії — величина, зворотна культурній, організаційній зрілості суспільства. Існування її пов’язане з недостатньою кваліфікацією і відповідальністю у справі державного будівництва і управління рядової людини. Чим нижча потреба особистості брати на себе відповідальність, тим менше в країні елементів громадянського суспільства, тим вища потреба в бюрократії, у верстві людей, які заміщають своїми функціями вакуум, мертву зону управління. В іншому випадку — наростаюче розшарування суспільства, порушення горизонтальних зв’язків, падіння відповідальності за державу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Вебер M. Соціологія; Загальноісторичні аналізи: Політика / Пер. з нім. О.Погорілий. - К.: Основи, 1998.
2. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. - Київ. Основи., 1994
3. Дідковська Л.Г., Гордієнко П.Л. Історія вчень менеджменту: Навчальний посібник. – К.: Алерта, 2008.
4. Зейдлер Г.Л. Політична думка Стародавнього світу (Правові доктрини імперіалізму). - Вид-во Львів, ун-ту, 1959.
5. Кальниш Ю. Бюрократична культура і культура бюрократії: проблеми становлення професійної бюрократії демократичного суспільства в Україні // Вісник НАДУ при Президентстві України. – 2002. - № 3.– С. 256-261.
6. Кисельов С. Наша семейственная Украина, или что такое должности "брат Ющенко" и "сын Омельченко" // Киев, ведомости. - 2002. - 22 янв. - С. 5.
7. Кредисов А.І. Історія вчень менеджменту: Підручник. – К.: Знання України, 2001. – 300 с.
8. Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навч. посібник, для студентів вищих навчальних закладів. — К.: «Кондор», 2003 — 556 с.
9. Політологічний енциклопедичний словник / За ред. Шемчушенка. – К., : Основи, 2001. — 856 с.
10. Пугач В.Г. Еволюція уявлень про бюрократію: історико- політологічний аналіз // Трибуна. – 2004. - № 9-10. – С. 28-29.
11. Скиба В.Й. та ін. Історія політичних вчень. - Київ., : Основи 1996., – 353 с.
12. Солонько Л. Імперська складова „Української ідеології” та пострадянська бюрократія // Політична думка. – 2001. - № 1-2.
13. Чукут С.А. Генеза духовної культури (управлінський вимір). - К.: Вид-во УАДУ, 1999.
14. Наука управляти:З історії менеджменту. Хрестоматія: Навч. посібник / Упоряд, І. О. Слєпов, Пер. з рос. Л, І. Козій, М. І. Матрохіпа, П. Л. Пироженко, К., 1993.