Короткострокове кредитування діяльності підприємства

КУРСОВА РОБОТА

«Короткострокове кредитування

господарської діяльності підприємств»

Студентки групи ЕКФ - 44з

Копоть Тетяни Іванівни

Червоноград 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Сутність короткострокового  кредитування господарської діяльності  підприємств. Основні види кредиту, його принципи та функції

2. Оцінка короткострокового  кредитування в Україні

2.1 Порядок планування, видачі та погашення короткострокового  кредиту

2.2 Короткострокове  кредитування сільськогосподарських  підприємств

3. Сучасні тенденції  розвитку кредитної політики  в аграрній сфері економіки

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

кредитування господарська діяльність

ВСТУП

Кредит відіграє важливу роль у фінансово-господарській діяльності підприємства, оскільки забезпечує неперервність процесу виробництва і реалізації продукції.

Кредит (лат. «creditium» - позичка, борг) - це позичка у грошовій або товарній формі на умовах повернення у певний термін з виплатою процентів. [1;111]

З економічного погляду кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства - споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти.

Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообороті оборотних коштів і потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів. Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них в інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини виникають за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов'язана із заборгованістю одного з учасників такої операції. Короткостроковий кредит надається підприємствам для покриття витрат по формуванню оборотних коштів на строк до одного року. Цей строк використання короткострокового кредиту обумовлений тим, що обіг оборотних коштів здійснюється звичайно протягом одного року. Тому після здійснення кругообігу цих коштів одержаний кредит повинен бути повернений банку.

1. Сутність короткострокового  кредитування господарської діяльності  підприємств. Основні види кредиту, його принципи та функції

У процесі кредитування підприємств насамперед ураховуються індивідуальні особливості кругообігу їхніх оборотних коштів. Особливості індивідуального кругообігу коштів підприємств виявляються в часовій розбіжності між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі та авансуванням коштів у новий оборот. Такі розбіжності відбуваються передусім через сезонність виробництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випереджальне зростання виробничих витрат проти надходження коштів і спричиняє додаткову потребу в коштах понад ті, що є в розпорядженні підприємства. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються, збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється тимчасово вільною. Таке чергування зростання додаткових потреб у коштах і створення тимчасово вільних залишків їх на тому самому підприємстві створює реальне економічне підґрунтя для використання кредитів на формування виробничих і оборотних фондів та погашення їх через певний час[2;2].

Короткостроковий кредит - це кредит, що надається на термін до одного року установами банків підприємствам для покриття витрат на формування оборотних засобів. За його рахунок покриваються витрати виробництва і створюються запаси цінностей у розмірах недостачі власних коштів. Основною формою видачі короткострокового кредиту є пряме банківське кредитування, тобто видача установами банку позики безпосередньо підприємствам у порядку оплати розрахунково-платіжних документів за придбані товарно-матеріальні цінності, отримані послуги, на оплату праці працівникам основної діяльності.

Кредитування - це спосіб видачі (надання) підприємствам коштів у тимчасове користування, на строго визначені цілі, за плату і на умовах повернення.

Короткострокове кредитування під матеріальні цінності та витрати виробництва здійснюється з позичкового рахунку з урахуванням сукупного нормативу власних оборотних засобів.

Кредити агропромисловим підприємствам видаються на різні цілі. Визначені види оборотних засобів (запаси, витрати, розрахунки), на створення яких видаються позики, називаються об'єктами кредитування.

Короткостроковому кредитуванню по простому позичковому рахунку підлягають: виробничі запаси, витрати виробництва, витрати майбутніх періодів, залишки готової продукції, розрахунки із заготівельними організаціями і покупцями за відвантажені товари та внутрішньорічна недостача власних коштів на планові витрати. При цьому названі запаси складають один об'єкт кредитування [3;3].

Всі витрати підприємства кредитуються по простих, основному і окремих позичкових рахунках. Витрати і запаси, що входять до складу сукупного об'єкту, кредитуються по одному (основному) позичковому рахунку. Видача позичок для забезпечення додаткових вкладень в обороті засобів, які викликані не сезонністю виробництва, а особливими причинами, здійснюється по окремих додаткових позичкових рахунках.

В умовах ринку розрізняють такі види кредиту:

- банківський (фінансовий);

- комерційний (товарний);

- податковий;

- споживчий;

- держаний;

- міжнародний.

Кредит може надаватися в грошовій або натуральній формах.

Банківський кредит - грошова позика, що надається банками та іншими кредитними установами функціонуючим підприємствам і підприємцям. Це найбільш поширена форма кредиту в період переходу до ринкової економіки.

Комерційний кредит - це кредит, який надається споживачу постачальником продукції у вигляді грошей або товарів з відстроченням платежу. В останньому випадку оформляється вексель, як заставне зобов'язання покупця. У ньому вказується сума позичених коштів і плата за кредит, терміни платежу та інші умови, узгоджені сторонами[4;3].

Податковий кредит - це кредит, що надається фінансовим органам на основі кредитної угоди, укладеної підприємством з податковою адміністрацією за місцем

реєстрації підприємства для сплати податків на доход (прибуток).

Споживчий кредит - це кредит, що надається населенню у вигляді відстрочення платежу за товари довгострокового користування, на купівлю худоби, будівництва житла, садових домівок та інші види послуг.

Державний кредит - це сукупність кредитних відносин між позичальником в особі держави та підприємцями і населенням, як його кредиторами. Основними формами державного кредиту є державні ощадні сертифікати, казначейські зобов'язання, облігації, позики та грошово-речові лотереї. Через ці форми держава мобілізує грошові кошти юридичних і фізичних осіб на умовах повернення і платності та використовує їх на покриття державних витрат. Міжнародний (зовнішньоекономічний) кредит - це позики, що одержують держава, банки, підприємці тощо від іноземних кредиторів або надають іноземним позичальникам. У середині вищеназваних видів розрізняють кредити на окремі види залежно від їхнього характеру, цільового спрямування, об'єкта кредитування та інших ознак і критеріїв.

За наявністю і характером забезпечення виділяють забезпечені (ломбардні) позики і незабезпечені (бланкові) кредити. Основна маса кредитів видається під забезпечення, що є одним із принципів банківського кредитування. Формами забезпечення зобов'язань по кредиту можуть бути:

- застава майна  позичальника;

- гарантія або  поручительство;

- переуступка на  користь банку контрактів, вимог  і рахунків позичальника третій  особі;

- договір страхування відповідальності позичальника за непогашення заборгованості по позиці;

- шляхові і товарні  документи, цінні папери, поліси  страхування життя та інші  грошові вимоги позичальника  до третьої особи.

Незабезпечені позики на практиці називають ще довірчими. Вони надаються тільки під зобов'язання позичальника погасити борг. Ці кредити пов'язані з великим ризиком і видаються під більш високий процент.

За термінами використання позики поділяють на строкові, безстрокові (до запитання), прострочені і відстрочені.

Строкові кредити - це позики, які надаються на термін, що визначений кредитним договором. Вони бувають трьох видів: короткострокові - до 1 року, середньострокові - від 1 до 3 років, довгострокові - понад 3 роки.

До безстрокових відносяться позики, що видаються кредитором на невизначений термін, так званий до запитання. Позичальник зобов'язаний погасити таку позику при першій вимозі кредитора. Простроченими вважаються позики, за якими минули терміни погашення в кредитному договорі між кредитором і позичальником, а позичені кошти останньому не повернуті. Відстрочені - це позики, за якими на прохання позичальника кредитором прийнято рішення про перенесення на більш пізній термін повернення кредиту. Відстрочка, як правило, оформляється додатковою угодою до основного кредитного договору і пов'язана з більш високими процентними ставками[5;3]. Кредити поділяються за методами надання позик і способами їх погашення; розрізняють позики, що видаються одноразово у відповідності з відкритою кредитною лінією (лімітом кредитування, кредити за необхідністю) і гарантовані кредити. Одноразові - це позики, рішення про видачу яких приймається банком окремо по кожній позиці на основі заяви та інших документів клієнта. Кредити за необхідністю видаються в рамках попередньо установленого ліміту кредитування, тобто кредитування позичальника здійснюється у відповідності з так званою кредитною лінією (наприклад, під закупівлю зерна в державні ресурси). Вони надаються, як правило, через оплату з позичкового рахунку розрахункових документів позичальника (платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, чеків тощо) без погодження з банком кожного разу умов позики. Гарантовані кредити, їх ще називають резервними, бувають двох видів: з раніше обумовленою датою видачі та з видачею по мірі виникнення потреби в ній. За способом погашення розрізняють кредити, що погашаються поступово, одномоментним платежем після закінчення терміну та у відповідності з особливими умовами, що передбачені у кредитному договорі. За характером і способом сплати відсотків виділяються кредити з фіксованою процентною ставкою, плаваючою процентною ставкою, сплатою відсотків по мірі використання позичених коштів (звичайна позика) і сплатою їх одночасно з отриманням позичених коштів (дисконтний кредит). Позики з фіксованою кредитною ставкою характерні для стабільної економіки. Проте вони можуть видаватися на короткий період і в умовах інфляції.

Для зменшення ризику недоотримання прибутку або уникнення збитків, особливо при високих темпах інфляції та при видачі кредитів на довготривалі строки, банки використовують позики з плаваючою процентною ставкою. У цьому випадку ставки періодично переглядаються. Вони враховують рівень облікової ставки НБУ і фактичні темпи інфляції.

По більшості банківських кредитів процент справляється через визначення проміжку часу після їх видачі (1 раз на місяць). Це, так звані, звичайні кредити. На відміну від звичайних позик, надання дисконтного кредиту передбачає утримання позичкового процента (дисконту) при його видачі. Прикладом такого кредиту є обліковий кредит (позика переводних векселів).

Кредитування здійснюється на основі таких принципів:

- строковості;

- цільового характеру;

- забезпеченості;

- платності.

Принцип строковості означає, що позика має бути повернена позичальником кредитору в попередньо визначені терміни. Економічною основою строковості кредиту, що надається позичальнику для здійснення основної виробничої діяльності, є тривалість кругообігу оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Формування оборотного капіталу підприємств здійснюється з використанням короткострокового , а основного капіталу - середньо- та довготермінового кредиту. Від дотримання цього принципу залежить можливість банку надавати нові кредити, так як одним з джерел кредитування є повернена позика. Цільовий характер кредитування передбачає вкладання позичених коштів у конкретні господарські процеси. Його стримування дозволяє комерційному банку приймати більш об'єктивні рішення про можливість і доцільність позики, служить певною гарантією забезпеченості їх повернення. Принцип забезпеченості кредитів має за мету захист інтересів банку і недопущення збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. У ролі носіїв гарантії повернення кредитів виступають різні види майна позичальника. Комерційні банки можуть надавати і незабезпечені майном кредити (бланкові позики). Проте вони мають обмежене застосування, пов'язані з більшим ризиком для банку і видаються під вищий відсоток.

Суть кредиту проявляється через його функції. У період переходу до ринку кредит виконує такі функції:

- перерозподілу  грошових коштів з метою найбільш  ефективного їх використання  в народному господарстві;

- заміщення наявних  грошей у платіжному обороті;

- здійснення контролю  за цільовим використанням коштів [6;3].

Перерозподільча функція кредиту полягає в тому, що тимчасово вільні грошові кошти підприємств, населення, бюджету, що зберігаються в банку, перерозподіляються на основі повернення і платності між підприємствами, організаціями та установами, котрим не вистачає власних коштів для здійснення нормального процесу виробництва. Функція кредиту заміщення наявних коштів полягає в тому, що розрахунки між підприємствами, організаціями та установами за товари і послуги, а також з фінансовими та кредитними установами здійснюються безготівковим перерахуванням коштів із рахунку платника на рахунок одержувача. А, якщо виникає зустрічна заборгованість, то її можна погасити взаємним заліком з відображенням тільки різниці на рахунках у банках. Контрольна функція кредиту проявляється у процесі перерозподілу кредитних ресурсів контролем за їх цільовим та ефективним використанням, при видачі кредиту для різних платежів, сприяючи тим самим підвищенню ефективності виробництва.