Короткострокове кредитування діяльності підприємства

Одним з джерел формування позичкового капіталу підприємства є комерційні кредити. Комерційний кредит - це форма кредиту, яка характеризує відносини позички між двома суб'єктами господарської діяльності, що виникають в результаті одержаних авансів у рахунок наступних поставок продукції (робіт, послуг) чи одержання товарів з відстрочкою платежів. Вони принципово відрізняються від банківських, оскільки кредитором виступають комерційні партнери підприємства. До основних різновидів комерційних кредитів належать:

- товарні кредити;

- одержані аванси.

У разі залучення товарного кредиту в підприємства виникає кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги). Здебільшого товарні кредити мають короткостроковий характер і спрямовуються на фінансування оборотних активів, як правило, запасів. Хоча у практиці можна також зустріти надання інвестиційних товарних кредитів, наприклад технологічних ліній. Відносини товарного кредиту регулюються договором купівлі-продажу, в якому передбачена поставка товарів з відстроченням платежу. У вітчизняній практиці поширеними є договори, якими передбачено розрахунок за поставлену продукцію в міру її реалізації. Нереалізована продукція повертається постачальнику. Товарні кредити можуть надаватися з оформленням векселя чи без нього. Важливим елементом позичкового капіталу підприємства є одержані аванси від клієнтів. Йдеться про аванси під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконані роботи. Вони можуть бути як коротко-, так і довгостроковими. Терміни, на які одержуються аванси, залежать від стандартних умов оплати замовлень та результатів переговорів між замовником і виконавцем. Частина суми контракту може бути сплачена одразу після його укладення, частина - після виконання певного (проміжного) етапу замовлення, решта - після підписання акту приймання-здачі. Як правило, на кредит у формі авансів проценти не нараховуються. Однак, у теорії і практиці можна зустріти різні методи оцінки вартості залучення цього виду позичкового капіталу. За одним з методів вартість капіталу визначається як різниця між ціною виконання замовлення за відсутності авансових платежів та ціною цього ж замовлення із здійсненням таких платежів. За іншим - ставка процента за користування авансом визначається на основі інструментарію розрахунку вартості грошей у часі з використанням як ставки дисконтування (чи нарощування) середньої процентної ставки на кредитному ринку.

Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті можуть регулювати свої господарські відносини та створювати платіжні засоби у вигляді векселів - зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін. У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладається. Вексель допомагає вирішити проблему нестачі обігових коштів і високої вартості кредитних ресурсів. Вони можуть бути як коротко-, так і довгостроковими. Погашення комерційного кредиту, оформленого з допомогою векселя, може здійснюватися шляхом:

- сплати боржником  за векселем;

- в передачі (індосаменту) векселя іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ;

- врахування векселя - придбання векселя банком до  настання терміну платежу за  ним у векселедержателя за  грошові кошти з дисконтом (переоформлення  комерційного кредиту на банківський).

Досить часто підприємства вдаються до використання так званих субститутів кредиту. Одним з них є факторинг, який можна трактувати як спосіб короткострокового фінансування діяльності підприємства. За визначенням, факторинг - це продаж дебіторської заборгованості на користь фінансового посередника (факторингової компанії чи банку). Зміст цієї операції зводиться до переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору (фактору) з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору. На основі договору про проведення розрахункових операцій через факторинг банк, наприклад, може придбати в підприємства-продавця право на вимоги за поставлені товари та надані послуги, терміни сплати за які минули (прострочена дебіторська заборгованість) або по поточних розрахунках [7;3].

Розмір винагороди по факторингових операціях залежить від ризикованості операції, діючої процентної ставки та термінів настання платежу. Законодавство зобов'язує кредитора повідомити боржника про поступку вимоги і при цьому не вимагає надання останньому угоди про це між початковим кредитором і фактором.

2. Оцінка короткострокового  кредитування в Україні

2.1 Порядок планування, видачі та погашення короткострокового  кредиту

Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та іншими обставинами, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Вирішити ці проблеми лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому підприємство вимушене звертатися до залучення коштів, фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Підприємства за даними планів виробничого і соціального розвитку визначають власну потребу в короткострокових кредитах. Плановий розмір кредиту характеризує гранично допустимий рівень позичкової заборгованості підприємства банку на відповідну дату. Він знаходить своє відображення в кредитному договорі підприємства з комерційним банком. Про можливість та умови одержання додаткової позики робляться застереження у кредитних договорах.

Планування потреби в позичкових оборотних коштах включає розрахунок необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей і визначення розміру кредиту. Ця сума визначається для кожного об'єкта як різниця між запланованою вартістю матеріальних цінностей за чинними цілями і власними оборотними коштами.

Для визначення планового розміру кредиту підприємства здійснюють розрахунок потреби в короткострокових кредитах банку. Він складається на плановий рік із розбивкою даних (з наростаючим підсумком) на квартальні дати.

Планова потреба у кредиті під сукупний об'єкт кредитування визначається співставленням загальної суми вкладень у товарно-матеріальні цінності, готову продукцію, виробничі затрати і кошти в розрахунках на відповідну дату з наявними в господарстві джерелами їх покриття - власними оборотними коштами, кредиторською заборгованістю і грошовими авансами від заготівельних організацій [8;3].

Для складання розрахунку потреби в короткострокових кредитах банку залучаються дані річного звіту за минулий рік, бухгалтерських балансів на квартальні дати, фінансового плану. Договорів на матеріально-технічне постачання, технологічні карти, договори на внутрішньогосподарську оренду тощо. При цьому на початок планового року використовуються дані річного звіту, а на його кінець - дані відповідних таблиць плану виробничого і соціального розвитку та допоміжних розрахункових таблиць. Відомості про нормативи беруться з таблиці «Нормативи власних оборотних коштів та джерела їх покриття», а про аванси заготівельних організацій - з укладених договорів контрактації. Кредиторська заборгованість планується за фактичними даними минулого року з урахуванням можливостей її зниження. При цьому з суми заборгованості виключається заборгованість робітникам і службовцям, а також органам соціального страхування, яка ввійшла до стійких пасивів. Розмір планових сум вкладень по кварталах здійснюється методом прямого розрахунку відповідних витрат, виходу продукції, залишків тварин на дорощування та відгодівлі, матеріальних цінностей. В окремих випадках допускається розподіл планових сум за часткою вкладень на квартальні дати в минулому році.

Кредит на видачу грошових авансів громадянам планується на основі реєстру договорів на продаж продукції, виробленої в особистих підсобних господарствах. Потреба в цих показниках визначається в розмірі 50% суми договорів .Загальна потреба в короткострокових кредитах під сукупний об'єкт кредитування визначається плановими понаднормативними залишками товарно-матеріальних цінностей і витрат, а також розміром авансів громадянам на виробництво сільськогосподарської продукції за договорами. У тих випадках, коли протягом року через погодні умови фактичні вкладення суттєво відхиляються від попередньо розрахованих планових сум, то підприємство складає уточнений розрахунок потреби в кредитах. Кредитні відносини підприємств з комерційними банками, які включають планування, видачу і погашення позики, зменшення чи збільшення процентних ставок, будуються на основі кредитних договорів. Вони визначають взаємні зобов'язання і економічну відповідальність за дотримання принципів кредитування двох сторін: підприємства та обслуговуючого його банку. Термін дії кредитного договору зумовлюється особливостями кругообігу оборотних коштів підприємств. Він може заключатися на рік чи на більш короткий період. У кредитному договорі вказується мета кредитування, умови, порядок надання й погашення позики, спосіб забезпечення кредиту, відсоткові ставки за кредит, права і відповідальність сторін та інші умови. Виникнення кредитних відносин між підприємствами й банками можливе за таких умов:

- учасники кредитної  угоди мають бути юридичними  особами і функціонувати на  принципах комерційного розрахунку;

- підприємство (позичальник) має право бути власником майна, або мати право на користування та розпорядження ним;

- необхідна наявність  економічних і юридичних гарантій  повернення кредиту після певного терміну;

- кредитор має  бути так само зацікавлений  у видачі кредиту, як і підприємство - в його отриманні, тобто повинні збігатися економічні інтереси суб'єктів господарювання.

Процедура отримання кредиту підприємством передбачає:

- попередні переговори;

- подання в банк  заяви та інших документів на отримання кредиту;

- оцінка банком  ефективності комерційної угоди (інвестиційного проекту) підприємства;

- підписання кредитного договору між підприємством і банком;

- надання кредиту;

- контроль банку  за виконанням підприємством умов кредитування.

Порядок погашення кредиту - це спосіб погашення основної його суми і нарахованих відсотків. Його погашають повністю після закінчення терміну кредитної угоди або поступово, частинами. Відсоток нараховується на суму непогашеного кредиту [9;3].

За способом погашення позики можуть бути:

- до запитання;

- з погашенням  у відповідний термін;

- з довгостроковим  погашенням.

За позиками до запитання термін повного повернення конкретно не визначається і погашення відбувається на вимогу банку. Позика може погашатися підприємством не тільки відповідно до кредитного договору, а й достроково (на вимогу кредитора або на бажання підприємства). За характером погашення кредити поділяються на такі види:

- дисконтні;

- позики, які погашаються  поступово - щомісячно, щоквартально, раз  на півроку, щорічно;

- позики, які погашаються  одноразовим платежем після закінчення терміну позики, тобто підприємство одночасно сплачує банку суму основного боргу та нарахованих відсотків;

- амортизаційні (здійснюється  поступова виплата основного  боргу та відсотків рівномірними внесками);

- можуть бути  й інші способи погашення, які  визначаються у кредитному договорі (наприклад, надання підприємству пільгового періоду кредитування, тобто відстрочки погашення кредиту).

На відміну від звичайних надання дисконтних позик пе6редбачає утримання позикового відсотка (дисконту) під час видачі кредиту.

Законодавством України видачу дисконтних позик заборонено.

За погашення періодичними внесками деяка частина основної суми кредиту підприємства сплачують поступово. Платежі здійснюються однаковими сумами регулярно і включають відповідну частину суми основного боргу і відсотків. Разом з останнім внеском погашають залишкову суму кредиту. Погашення однаковими внесками передбачає,що кожен наступний платіж менший за попередній, оскільки відсоткові виплати з часом знижуються. Інші способи погашення кредиту:

- порядок погашення  може бути пов'язаний з доходами  від заходу, що кредитується (погашення  кредиту з перервою, тобто з  пільговим періодом, а регулярні внески для погашення здійснюються тільки тоді, коли проект починає давати дохід);

- внески для погашення  основної суми кредиту здійснюються  нерегулярно й неоднаковими сумами.

Джерелами погашення кредиту, отриманого підприємством можуть бути:

- виручка від  реалізації продукції, що її отримує  підприємство у процесі реалізації проекту кредитування;

- виручка від  реалізації продукції власного  виробництва, не пов'язаного з  проектом кредитування;

- інші кошти від  господарської діяльності.

Дострокове стягнення суми основного боргу та нарахованих відсотків може статися, якщо підприємство використовує кредит не за цільовим призначенням, подає до банку недостовірну звітність, має суттєві недоліки у веденні бухгалтерського обліку.

За несвоєчасне погашення боргу банк може стягнути з підприємства штраф. У разі відмови підприємства від сплати боргів банк стягує їх у претензійно-позовному порядку. Якщо спостерігається систематичне невиконання кредитних зобов'язань, то банк може порушити стосовно підприємства справу про банкрутство.

2.2 Короткострокове  кредитування сільськогосподарських  підприємств

Характерною умовою функціонування сільськогосподарських підприємств за ринкових умов господарювання є закономірність економічного циклу фінансових ресурсів, пов'язаного з особливостями кругообігу виробництва. Для стабільного функціонування виробничого процесу сільськогосподарським підприємствам слід мати певні запаси матеріальних і фінансових ресурсів. Закономірним явищем для підприємств галузі є формування ресурсів, в першу чергу, за рахунок власних джерел. Однак через різноманітні обставини як загальні, так і специфічні для кожного сільськогосподарського підприємства, потреба в додаткових фінансових ресурсах може раптово і стрімко зростати, що й зумовлює необхідність одержання кредиту. За рахунок короткострокового кредиту сільськогосподарські підприємства переважно покривають різницю між загальною потребою у фінансових ресурсах і їх наявними обсягами. З поглибленням фінансової кризи кредитування підприємств аграрного сектору економіки майже призупинено. За десять місяців 2009 року підприємства галузі прокредитовані в розмірі 5,5 млрд. грн. або 30 % від потреби в кредитних ресурсах[10;4]. Досвід банківського кредитування підприємств аграрної галузі свідчить, що збитковість галузі, відсутність ліквідної застави, висока ймовірність неповернення кредитів та недосконалість законодавчих механізмів робили їх непривабливими для банків. Значний ризик неповернення кредитів змушує банки встановлювати високу процентну ставку за сільськогосподарськими кредитами.