Кредитна політика банків та її розвиток в сучасних умовах

Предмети застави, що беруться до розрахунку резерву під  кредитні ризики:

• майнові права на грошові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас";
• дорогоцінні метали, які належать позичальнику і знаходяться на зберіганні в банку-кредиторі, та за умови безперечного права звернення банком-кредитором стягнення, обумовленого договором, на ці метали в разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитом;
• державні цінні папери;
• недержавні цінні папери - акції та облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати;
• зареєстроване нерухоме майно;
• рухоме майно;
• інші майнові права.

Сума гарантій та вартість предмета застави береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції.

При розрахунку чистого  кредитного ризику за кредитами, що надані під заставу майнових прав на грошові  депозити позичальника або поручителя, враховується вартість застави в розмірі 100% за умови передавання цих коштів в управління банку на строк дії кредитного договору.

За кредитами, класифікованими  як "безнадійні", банк формує резерв на всю суму боргу за кредитом незалежно  від наявності застави. Ураховуючи зміни кон'юнктури ринку, банком рекомендується щокварталу, а також у разі кожної пролонгації кредитного договору проводити перевірку стану заставленого майна та за потреби переглядати його вартість.

Якщо банк не здійснює перевірку стану заставленого майна, а також відсутні документи, що засвідчують наявність і стан забезпечення, то банк зобов'язаний формувати резерв під кредитні ризики на всю суму основного боргу.

Отже, для зниження кредитного ризику банк повинен диверсифікувати кредитний  портфель. Рівень втрат від неповернення боргу може бути зменшений за рахунок видачі кредитів більшій кількості незалежних позичальників, здійснювати постійний контроль за якісними і кількісними показниками позичальника, потрібно серйозно сприймати НБУ щодо Формування страхових резервів.

 

ІІІ. Шляхи удосконалення кредитної  політики, в умовах перехідної економіки.

 

Кредитний портфель банку  є "вершиною" кредитної діяльності. Його не можна прирівнювати до простої  сукупності кредитів, оскільки кредити  можуть взаємодіяти, внаслідок чого кредитний портфель характеризується не тільки сукупним ризиком, але і чисто портфельним ризиком. Як підсумок саме якість всього кредитного портфеля в цілому визначає ефективність кредитної діяльності.

Для  того,   щоб   сформувати  кредитний  портфель  банку  необхідно здійснити відбір кредитів і досконало оцінити кредитоздатність позичальника.

На   сьогодні   в   багатьох   країнах   існують   різні   системи   оцінки кредитоздатності позичальника. Розглянемо деякі з них:

1. Система "П'ять  С" Conditions - умови; Collateral - забезпечення; Capital -капітал; Capacity ( або Cash flow) - потенційні можливості (або потік грошових коштів).

2.PARSER - від анг. "parse" - робити граматичний розбір. Ця система оцінки налічує шість компонентів: Person - особа; Amount - сума; Repayment -погашення; Security - забезпечення; Expediency - доцільність; Remuneration винагорода.

3.CAMPARI. Character - репутація; Ability - здатність; Means - засоби; Purpose - мета; Amount - сума; Repayment - погашення; Insurance -страхування.

4.MEMO RISK - це найбільша за кількістю компонентів з наведених систем оцінки, поділяє їх на дві групи:

 

1) Management - управління   2) Repayment - погашення

Experience – досвід   Interest – процент

Market – ринок    Security – забезпечення

Operations – діяльність   Control - контроль

Різні компоненти наведених систем мають дуже різне навантаження. Вагомість  та, відповідно, трудомісткість одних  аспектів аналізу кредитоспроможності (наприклад, Capacity або Cash flow) контрастує з другорядністю та / або дублюванням інших. Однак, доцільно було б у кредитній діяльності банків застосовувати нову систему оцінки кредитоздатності позичальників - "ЦЕНЗОР", її було створено та впроваджено в 1997 році. Зараз цей інструмент практично використовується в рамках Програми міжнародного інституту менеджменту. "ЦЕНЗОР" складається із метою елементів - Ціль; Експозиція; Наслідки; Забезпечення; Обставини; Репутація. Розглянемо детальніше кожен із елементів "ЦЕНЗОР".

РЕПУТАЦІЯ. У рамках аналізу елемента "Репутація" мають ретельно оцінюватись персональні властивості позичальника як суб'єкта кредитної угоди. Мова іде про такі особисті характеристики як чесність, порядність клієнта чи партнера кредитної організації, професійні здібності позичальника тощо. У сучасних умовах вітчизняного ринку аналітику, напевно, також слід вважати його найважливішим. Ц випливає з того, що саме на цій стадії аналітик має справу з найбільш вагомим, але найменш придатним для контролю з боку кредитора фактором - бажанням позичальника виконувати умови кредитної угоди. Проблема загострюється тим, що в Україні майже не розвинута міжбанківська система обміну кредитною інформацією подібно до тії, наприклад, що є між американськими комерційними банками завдяки діяльності агенцій типу Robert Morris Associate. Крім того, з'являються багато позичальників, які взагалі не мають кредитної історії.

Репутація, або властивості, оцінюється за трьома компонентами:

1. Цілісністю особистості  - дотримання моральних та етичних  принципів, мотивація людини, її  фізичний та ментальний потенціал.

2. Компетентністю - володіння  потрібними навичками, знаннями  та запасом кваліфікації. Також  слід оцінити загальне економічне  мислення ключових менеджерів, прийняття  ними сучасних соціальних та  економічних стандартів.

3. Довірою ринку, яка є виміром ринкової репутації та обсягу управлінського досвіду, визначає здатність керівництва отримати кредит, переживати скрутні часи і т.ін.

Оцінка репутації керівництва  великою мірою суб'єктивна. Проте  необхідно застосовувати послідовні формалізовані критерії для оцінки якості менеджменту. Найчастіше використовують рейтингову експертну оцінку.

ОБСТАВИНИ. Аналіз елемента "Обставини" має бути зосереджено на оцінці стійкості позичальника до зміни зовнішніх умов бізнесу, що може значною мірою вплинути на здатність повернення позики. Компонент "Обставини" аналізується через оцінку також трьох ключових зон ризику:

1. Загальноекономічні  умови. Зміни навколишнього можуть  значно підвищити ризик неплатоспроможності  позичальника. Це й динаміка специфічного  бізнес-середовища і прийняття законодавчих актів, що впливають на фінансовий стан підприємств, і рівень злочинності тощо.

2. Галузеві умови. Оцінка  стосується: а) структури галузі (рівень рентабельності в галузі; структура витрат та ін.); аналізу  динаміки галузі (розглядається розмір ринку та характер його динаміки).

3. Конкурентна позиція  підприємства. Аналіз має включати: а) впливовість підприємства - політичні  орієнтири керівництва, здатність  до лобіювання власних інтересів  і ін; б) потенціал зміни - визначається  життєздатність, стратегія підприємства, можливість майбутнього успіху чи адаптації до негативного перебігу подій; в) позиціювання - співвідношення ціна/якість для продукції підприємства, ключові фактори успіху, диференціація продуктів, конкурентоспроможність. При цьому визначається конкурентна позиція компанії.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ. Компонент "Забезпечення" визначає важелі впливу на позичальника - рівень контролю банку та можливу ліквідаційну вартість застави з урахуванням часу, тобто чистої теперішньої вартості.

Оцінка забезпечення може виконуватися за трьома зонами кредитного ризику.

1. Стабільність підприємства. Кредитор має проаналізувати  термін існування компанії; правовий  статус підприємства; стан банківських  рахунків позичальника; вік обладнання  страхової полки позичальника та ін.

2. Чиста ліквідаційна вартість. Невелика ліквідаційна вартість  може не покрити несплачені  борги. Великі ліквідаційні витрати  зменшать отриману кредитором  чисту суму компенсації.

3. Можливість контролю. Основні аспекти, на які треба  звернути увагу; перевірити документації; проведення інспекції на місці для перевірки існування застави; оцінка часової тривалості завершення юридичних дій та відповідальних витрат, у якому банку обслуговується позичальник, можливість контролювання розрахункового рахунку.

НАСЛІДКИ. Цьому компонентові _v відповідає аналіз фінансових наслідків попередньої діяльності підприємства, визначення ключових показників та надійності компанії. Елементу аналізу кредитоспроможності "Наслідки" властиві три зони ризику. 1. Рентабельність. 2. Ліквідність та оборотність. Ця зона ризику визначає здатність компанії виконувати свої поточні зобов'язання. 3. Надійність або ліверидж. Визначає адекватність капітал позичальника, ступінь фінансового ризику та стійкість. Це ознака зобов'язань власника своєму бізнесу. Значне переважання залучених коштів власним капіталом часто є причиною фінансового краху підприємства.

ЕКСПОЗИЦІЯ. Багато джерел підкреслюють виключну важливість цього елемента аналізу кредитоспроможності висвітлення (експозиції) та оцінки потоків грошових коштів.

Чому для цього елемента система "ЦЕНЗОР" використано  саме термін "експозиція". Експозиція (від лат expositio - виставлення напоказ тлумачення, опису) у цьому контексті розкриття здатності до вчасного повернення боргу (а не тільки бажання, про що дбає насамперед оцінка репутації). Це висвітлення минулої та, головне, очікуваної та фінансової діяльності компанії, майбутньої короткострокової та довгострокової платоспроможності позичальника.

ЦІЛЬ. Останній компонент аналізу кредитоспроможності пов'язаний з метою кредитування. Якісну оцінку відповідного ризику може бути дано на підставі відповідей на запити. На що реально витрачатимуться гроші?; Чи згідно з діючим законодавством?, Чи відповідає позика кредитній політиці банку? Якщо аналітик дасть ґрунтовні відповіді на такі питання, він може значно доповнити свої висновки щодо компетенції керівника компанії -позичальника, сучасного рівня розуміння ним бізнесу.

Отже, "ЦЕНЗОР" сприяє підготовці якісних інвестиційних пропозицій, баченню різних аспектів ризику своїх проектів, взаєморозумінню позичальників та кредиторів, покращенню якості бізнес-планів та удосконаленню їхньої оцінки.

 

ВИСНОВКИ

 

В першому розділі  розкрито роль та значення кредитної  політики в діяльності комерційних  банків. Зроблено висновок, що кредитна політика, як основа процесу управління кредитом визначає пріоритет в процесі розвитку кредитних відносин, з однієї сторони, і функціонування кредитного механізму, з іншої.

У другому розділі  охарактеризовано кредитну діяльність комерційних банків, процес надання і погашення банківських позик. Здійснено оцінку кредитоздатності позичальників, яка мінімізує кредитний ризик при видачі кредитів. Слід зазначити, що у процесі аналізу банки можуть розробляти і застосовувати власні системи показників та групи методів, вибір яких залежить насамперед, від специфіки того сегмента ринку, який обслуговує банк, а також від рівня спеціалізації банку, видів кредитів, рівня кваліфікації працівників банку та ін.

В другому розділі  подано класифікацію кредитних ризиків та методи управління ними на рівні окремої позики (аналіз кредитоспроможності клієнта та кредиту, структурування, документування, контроль) і на рівні кредитного портфеля (диверсифікація, лімітування, створення резервів).

Шляхи вдосконалення роботи комерційних банків з позичальниками є предметом розгляду третього розділу. До основних рекомендацій слід віднести:

1. Створення  картотеки  кредитної  інформації яка  б  стала  складовою частиною загальнодержавної системи контролю за кредитами. Будь-який банк  міг би одержувати інформацію про клієнта, який протягом усього часу звертався за кредитом до різних установ. Така загальна система виконувала б контрольну функцію, оскільки кожний клієнт знав би, що інформація про порушення умов кредитної угоди зберігатиметься і, можливо, стане перепоною при одержанні нового кредиту.
2. Письмове затвердження "Керівництва по кредитній політиці банку", який би включав кредитну політику, норми кредитування і інструкцію по кредитуванні.
3. Проведення кредитного аналізу, який дозволив би провести "профілактику" кредитного ризику (запобіганню кредитів з низьким ризиком).
4. Диверсифікація кредитного портфеля. Рівень втрат від неповернення боргу може бути зменшений за рахунок видачі кредитів більшій кількості незалежних позичальників.
5. Дотримання вимог НБУ щодо створення резерву на покриття можливих втрат від кредитної діяльності.
6. Створення резервів за рахунок високоліквідних активів.
7. Взяти в штат кредитного працівника-менеджера, який би займався диверсифікацією кредитного портфеля, лімітуванням активних операцій, формуванням резервів і контролем всіх факторів, які впливають на збільшення кредитного ризику.
8. Створення потенційного кредитного _v портфеля. Передбачає створення резервного кредитного портфеля з необхідною якістю для своєчасної "санації"" кредитного портфеля, тобто заміну кредитів з низькою якістю на кредити з високою якістю, тобто кредити, які підвищують портфельну якість.