Ліквідаційна процедура

 

 

 

 

Зміст

 

 

ВСТУП……………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЛІКВІДАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА ………………5

1. Порядок ліквідації підприємства у зв’язку з банкрутством……………...................5
2. Провадження у справах про банкрутство…………………………………………..10
3. Ліквідаційна процедура……………………………………………………...............14
4. Припинення провадження у справі про банкрутство……………………………...16

РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗ ПРОЦЕДУРИ ЛІКВІДАЦІЇ ВАТ «Вібросепаратор»……………18

2.1 Загальна організно-економічна  характеристика ВАТ «Вібросепаратор»………..18

2.2 Оцінка фінансово-економічного  стану, ймовірності банкрутства  та процедура ліквідації ВАТ «Вібросепаратор».……………………………………………………...22

2.3 Використання інформаційних  технологій при визначенні ймовірності  банкрутства ВАТ «Вібросепаратор»……………………………………………………33

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………………...38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………..41

ДОДАТКИ

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми курсової роботи. Ухвалення нового Податкового кодексу створює кардинально нові умови для ведення бізнесу в Україні. Безумовно, потрібен певен період часу для того, щоб підприємці змогли адаптуватися до них. І зрозуміло, що в ході цієї адаптації, не всі суб’єкти господарської діяльності (підприємства, товариства та ін.) зможуть пристосуватися до нових умов, відповідно перед ними постане питання про їх ліквідацію, зокрема і перед тими, які здійснюють господарську діяльність у форму юридичних осіб різних видів.

Якщо розглядати правові аспекти ліквідації юридичних осіб за законодавством України, слід відмітити, що дана процедура є достатньо тривалою та складною. Вона потребує глибоких юридичних знань та фахової підготовки. Для її здійснення варто звернутися до юристів, які мають достатній досвід відповідних процедур і які можуть здійснити ліквідацію юридичної особи максимально ефективно з точки зору часових, фінансових та інших ресурсів.

У вітчизняному законодавстві (Цивільний та Господарський кодекси) відсутнє визначення поняття «ліквідація юридичних осіб». Науковці, говорячи про ліквідацію юридичних осіб, визначають її як: «регламентовану законом процедуру, результатом якої є припинення діяльності юридичної особи». Крім того, говорячи про поняття ліквідації, слід розмежовувати ліквідацію юридичних осіб у зв’язку з припиненням діяльності і ліквідацію юридичних осіб у зв’язку з банкрутством. Обидва види відрізняються за процедурними аспектами проведення ліквідації та правовими підставами їх здійснення.

Ліквідація юридичних осіб є однією з форм припинення їх діяльності, поряд із реорганізацією (злиття, приєднання, поділ, перетворення), що передбачено в ст. 110 ЦК України та ст. 59 ГК України. Її ключовою відмінністю від реорганізації є те, що в результаті ліквідації суб’єкта господарської діяльності його права й обов’язки припиняються і не можуть бути передані в порядку правонаступництва.

Теоретичну основу дослідження склали праці вчених – представників господарського та цивільного права, в яких висвітлювалися питання припинення і ліквідації підприємств (суб’єктів господарського права, суб’єктів господарювання, юридичних осіб), правонаступництва у правовідносинах. Серед них, зокрема, праці Б. Б. Черепахіна, О. М. Вінник, В. С. Щербини, О. О. Кота, І. М. Кучеренко, І. В. Спасибо-Фатєєвої, О. В. Титової та ін.

Актуальність і необхідність дослідження питань ліквідації вітчизняних підприємств обумовили вибір теми курсової роботи, визначили її мету, завдання і структуру.

Метою курсової роботи є дослідження процедури ліквідації підприємства.

Досягнення поставленої мети в курсовій роботі вирішувалось через розв’язання таких методологічних і практичних завдань:

- розглянути порядок ліквідації підприємства у зв’язку з банкрутством;

- вивчити особливості  провадження у справах про банкрутство;

- дослідити ліквідаційну процедуру;

- розглянути особливості  припинення провадження у справі про банкрутство.

- здійснити загальну організаційно-економічну  характеристику ВАТ «Вібросепаратор»;

- оцінити фінансово-економічний стан та ймовірність банкрутства та процедура його ліквідації;

- дослідити шляхи використання  інформаційних технологій при  визначенні ймовірності банкрутства ВАТ «Вібросепаратор».

Предметом дослідження є методологічні, методичні та прикладні аспекти процедури ліквідації підприємства.

Об’єктом дослідження є фінансова діяльність ВАТ «Вібросепаратор».

Період дослідження – 2009 -2011 роки.

 

 

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЛІКВІДАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

 

1.1. Порядок ліквідації підприємства у зв’язку з банкрутством

 

Умови та показник відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури визначається Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30 червня 2000 р. [4]

Банкрутство – визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як шляхом застосування ліквідаційної процедури.

Ліквідація підприємства у зв’язку з банкрутством представляє особливий інтерес для підприємців, бухгалтерів, аудиторів. Це пов’язано, передусім, з недосконалістю законодавства у цій сфері, що породжує на практиці безліч проблем.

Банкрутство завжди зачіпає інтереси дуже багатьох осіб [10, с.15]:

- підприємств-кредиторів, які повинні встигнути заявити свої вимоги і претензії для того, щоб вони були враховані при погашенні боргів за рахунок майна банкрута;

- найманих працівників, з якими у першу чергу мають бути здійснені розрахунки, а також яким забезпечені певні гарантії при звільненні;

- підприємств, що можуть виступити в ролі санаторів і тому зацікавлені у створенні досконалого механізму банкрутства.

Банкрутство – складний процес, який може бути охарактеризований з різних боків: юридичного, управлінського, організаційного, фінансового, обліково-аналітичного тощо. Власне, процедура банкрутства є кінцевою стадією невдалого функціонування підприємства, якій, зазвичай, передують стадії нормальної ритмічної роботи і фінансових ускладнень. Банкрутство рідко буває несподіваним, особливо для досвідчених фінансистів та менеджерів, які намагаються регулярно відслідковувати тенденції у розвитку власних підприємств і найбільш важливих контрагентів та конкурентів.

Нерівномірний розвиток економіки і, тим більше, окремих її частин, зміна обсягів виробництва і збуту, значне падіння виробництва, що характеризується як кризова ситуація, слід розглядати не як збіг незадовільних ситуацій (хоча для окремого підприємства це буде саме так), а як деяку загальну закономірність, властиву ринковій економіці [10, с.15].

Кризові ситуації, що виникають в результаті відсутності відповідних профілактичних заходів, можуть призвести до надмірної розбалансованості економіки підприємства і нездатності продовження фінансового забезпечення виробничого процесу, що кваліфікується як банкрутство підприємства.

Запобігання цьому стану потребує застосування спеціальних процедур або припинення діяльності даного підприємства та його ліквідації, що, як свідчить світова практика, також не можна вважати випадковістю. Банкрутство значної частини фірм, особливо нових, зафіксовано в усіх країнах, де ведеться така статистика. Наприклад, англійські дослідники підкреслюють, що близько 70-80 % нових фірм припиняють свою діяльність в кінці другого року існування. З закономірностями ринкової економіки і пов’язаний характер життєвого циклу підприємства, який також характеризує виникнення кризових ситуацій і банкрутств. Для кожного підприємства існує межа зростання обсягів діяльності, причому одні й ті ж процеси можуть виступати і стимуляторами розвитку, і факторами, які стримують розвиток.

Американські дослідники зафіксували визначену закономірність виникнення кризових ситуацій і банкрутств: по-перше, періодичне виникнення кризових ситуацій на всіх стадіях життєвого циклу підприємства, а, по-друге, математично визначена тривалість циклів падіння та зростання, характерних для фірм малого і середнього бізнесу. Наприклад, фаза зростання досліджуваних американських фірм в середньому триває 3 роки (від 1,1 до 7,7 років), а фаза падіння – 2,8 роки (від 1 року до 4 років).

Ринкова економіка, яка протягом багатьох десятиліть і століть є основою розвитку західних країн, розробила визначену систему контролю, діагностики і по можливості захисту підприємств від повного краху, або систему банкрутства і підтримки підприємства (рис.1.1).

Універсальність цієї системи робить її придатною для застосування в Україні, однак слід враховувати особливості національної економічної політики, механізм захисту підприємств і запобігання їх від банкрутства.

Система банкрутства включає в себе цілий ряд логічних причинно-наслідкових організаційних і методичних процедур, які забезпечуються державними органами влади [10, с.16].

Вихідним пунктом системи є встановлення принципів і цілей, які повинні бути досягнуті в результаті функціонування її механізмів.

Рис.1.1. Система банкрутства підприємств в ринковій економіці західних країн

 

 

Основна ланка цієї системи – об’єктивна необхідність в доведенні структури виробництва до реального платоспроможного попиту, що формується ринком.

Мета створення і приведення в дію системи банкрутства в Україні – необхідність структурної перебудови всього народного господарства відповідно до ринкового попиту населення за умови досягнення прибуткової діяльності основних структур, які виробляють товари та послуги.

Як свідчить світова практика, досягнення цієї мети відбувається при дотриманні наступних основних принципів (рис.1.2).

 

Рис.1.2. Цілі і принципи системи банкрутства

 

Цей перелік принципів функціонування системи банкрутства спрямований на зберігання підприємств, які мають шанси на виживання і пристосування до потреб ринку [10, с.16].

Причини кризових ситуацій, як зазначалось, містяться безпосередньо в ринковому господарстві. Проаналізуємо фактори, що обумовлюють виникнення кризових ситуацій.

Успіхи і невдачі діяльності підприємства слід розглядати як взаємодію цілого ряду факторів – зовнішніх (на які підприємство не може впливати) і внутрішніх (які залежать від організації роботи самого підприємства) (рис.1.3). Здатність підприємства пристосовуватись до зміни зовнішніх (соціальних) і внутрішніх (технологічних) факторів є гарантією не лише виживання, але і розквіту.

До зовнішніх факторів, що впливають на діяльність підприємства, належать [16, с.84]:

- розмір і структура потреб населення;

- рівень доходів і накопичень населення, а отже і його купівельна спроможність;

- політична стабільність і спрямованість внутрішньої політики;

- розвиток науки і техніки, який визначає всі складові процесу виробництва товарів і його конкурентоздатність;

- рівень культури, тобто звички і норми споживання;

- міжнародна конкуренція.

На фінансовий стан більшості підприємств негативно впливають наслідки загальноекономічного падіння, інфляція, а також зміни в сфері державного регулювання, що є характерним для нашої країни останнім часом.

Зрозуміло, що ведення боротьби з кризою національного масштабу окремим підприємством неможливе, але здійснення ним гнучкої політики допомагає зменшити негативні наслідки загального падіння в економіці.

Рис.1.3. Основні фактори виникнення кризових ситуацій і банкрутства

 

 

Внутрішні фактори, які визначають розвиток підприємства і є результатом його роботи, в загальному вигляді можна згрупувати наступним чином [16, с.87]:

- філософія підприємства;

- принципи його діяльності;

- ресурси і їх використання;

- якість і рівень застосування маркетингу.

В свою чергу, кожна з вищенаведених груп містить багато конкретних факторів, діючих на кожному підприємстві вибірково.

Наприклад, до 90% невдач невеликих американських фірм пов’язано з недосвідченістю менеджерів, некомпетентністю керівництва, його невідповідністю об’єктивним умовам, що склалися. Невдачі підприємств України також пов’язані з впливом цих факторів.

Іншими внутрішніми факторами, які посилюють кризову ситуацію підприємства, є наступні [16, с.88]:

- різке збільшення рівня витрат виробництва і збуту товарів в зв’язку з нераціональною структурою управління, застосуванням дорогих технологій, засобів і предметів праці тощо;

- відсутність стимулів праці у персоналу підприємства;

- виникнення збитків підприємства у зв’язку з незадовільною організацією роботи з ринком, не конкурентоздатністю товарів.

Як відзначають західні спеціалісти, в класичній ринковій економіці зовнішні фактори обумовлюють 1/3, а внутрішні – 2/3 всіх банкрутств. Однак, слід зазначити, що для сучасної України характерною є зворотна пропорційність впливу цих факторів. Політична й економічна нестабільність, порушення регулювання фінансового механізму та інфляційні процеси слід віднести до найбільш значних факторів, які погіршують кризову ситуацію на українських підприємствах.

 

 

1.2. Провадження у справах про банкрутство

 

Підставою для порушення справи про банкрутство є письмова заява кого-небудь із кредиторів, самого боржника, органів державної податкової служби або державної контрольно-ревізійної служби в господарський суд [9, с.184].

Кредитором є громадянин або юридична особа, що має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника, крім кредиторів, майнові вимоги яких цілком забезпечені заставою.

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безперечні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, що не були задовільнені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їхнього погашення терміну.