Боржник може звернутися до
господарського суду за власною ініціативою
у випадку його фінансової неспроможності
або загрози такої неспроможності. До
заяви боржника додаються список його
кредиторів і боржників, бухгалтерський
баланс та інша інформація про його фінансове
і майнове становище. Вірогідність і повнота
бухгалтерського балансу й іншої інформації
про фінансове і майнове становище боржника
повинна бути підтверджена аудитором
(аудиторською фірмою) незалежно від приводу,
за яким порушена справа. Також боржник,
у випадку подачі заяви, повинен одночасно
із заявою подати план санації відповідно
до вимог Закону.
Цією нормою (звертанням боржника
до господарського суду) законодавство
України наближається до американської
концепції банкрутства. Суб’єкт підприємницької
діяльності через використання інституту
банкрутства отримує можливість на санацію,
реорганізацію своєї справи і відновлення
фінансово-господарської діяльності [9,
с.184].
Після прийому заяви, господарський
суд не пізніше п’яти днів із дня її надходження,
виносить і надсилає сторонам і державному
органові з питань банкрутства постанову
про порушення справи. У цій постанові
вказується про прийняття заяви до розгляду,
про введення процедури розпорядження
майном боржника, призначення розпорядника
майна, дату проведення підготовчого засідання
суду, що відбувається не пізніше ніж на
тридцятий день із дня прийняття заяви
про банкрутство.
Господарський суд має право
за клопотанням сторін або учасників провадження
в справі про банкрутство або зі своєї
ініціативи вжити заходи щодо забезпечення
грошових вимог кредиторів, а саме [9, с.185]:
- накладати арешт на все або
частину майна чи коштів, що належать боржникові;
зобов’язати боржника передати цінні
папери, валютні цінності на збереження
третім особам;
- забороняти без згоди розпорядника
майна укладати і здійснювати угоди, пов’язані
з передачею нерухомого майна в оренду,
заставу, із внесенням цього майна як внесок
у статутний фонд господарських товариств;
- забороняти угоди, пов’язані
з одержанням і видачею кредитів, гарантій.
З метою виявлення всіх кредиторів
і осіб, які бажають взяти участь у санації
боржника, суддя зобов’язує заявника
подати в офіційні друковані органи в
десятиденний термін за його рахунок оголошення
про порушення справи про банкрутство.
Газетне оголошення повинно містити повне
найменування боржника, його поштову адресу,
банківські реквізити, найменування й
адресу господарського суду, номер справи,
відомості про розпорядника майна.
Щоб забезпечити майнові інтереси
кредиторів, у постанові господарського
суду про порушення провадження в справі
про банкрутство або в постанові, прийнятій
на підготовчому засіданні, призначається
розпорядник майна.
Розпорядником майна може бути суб’єкт
підприємницької діяльності (фізична
особа), яка має вищу юридичну (економічну)
освіту або володіє спеціальними знаннями,
не є зацікавленою особою щодо боржника
і кредиторів і має ліцензію арбітражного
керуючого. В обов’язки розпорядника
майна входить: розглядати разом з посадовими
особами боржника копії заяв кредиторів
про грошові вимоги до боржника; вести
реєстр вимог кредиторів; повідомляти
кредиторів про результати розгляду їх
вимог боржником (визнання або відмова
визнання вимог боржником); уживати заходів
для захисту майна боржника; аналізувати
фінансову, господарську й інвестиційну
діяльність боржника, його становище на
товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного
банкрутства; проводити збори кредиторів;
надавати державному органові з питань
банкрутства відомості для ведення єдиної
бази даних про підприємства, щодо яких
порушена справа про банкрутство; надавати
господарському суду відомості про фінансове
становище боржника, пропозиції щодо відновлення
платоспроможності боржника тощо [9, с.185].
При здійсненні своїх повноважень
розпорядник майна зобов’язаний діяти
сумлінно, беручи до уваги інтереси боржника
і його кредиторів. Але він не має права
втручатися в оперативно-господарську
діяльність, тому що його призначення
не є підставою для припинення повноважень
керівника або керівного органу боржника
(за винятком того випадку, коли господарський
суд виносить постанову про припинення
повноважень керівників).
На попередньому засіданні
господарський суд розглядає реєстр вимог
кредиторів і тих вимог, що не були включені
розпорядником майна до цього реєстру.
За результатами попереднього засідання
господарський суд виносить постанову,
в якій вказує розмір визнаних судом вимог
кредиторів і призначає дату проведення
зборів кредиторів.
На зборах кредиторів створюється
комітет кредиторів, приймається рішення
про вибори членів комітету кредиторів,
визначається кількісний склад комітету
кредиторів, визначаються його повноваження
тощо. До компетенції комітету кредиторів
відносяться рішення щодо: виборів голови
комітету; скликання зборів кредиторів;
підготовки і укладання мирової угоди;
внесення пропозицій господарського суду
щодо продовження або скорочення терміну
процедури розпорядження майном боржника
або санації; звертання в арбітражний
суд із клопотанням про початок процедури
санації, визнання боржника банкрутом
і початку ліквідаційної процедури тощо.
На будь-якій стадії ведення
справи про банкрутство між боржником
і кредитором може бути укладена мирна
угода [6, с.42]. Під мирною розуміється домовленість
між боржником і кредиторами щодо відстрочки
або розстрочки, а також списання кредиторами
боргів боржника, що оформляється угодою
сторін.
Рішення про висновок мирної
угоди приймається комітетом кредиторів
і керівником боржника або арбітражним
керуючим (санатором, ліквідатором).
Мирна угода полягає в писемній
формі і підлягає твердженню господарським
судом, про що вказується в постанові господарського
суду про припинення виробництва в справі
про банкрутство [6, с.42].
1.3. Ліквідаційна
процедура
Ліквідація — припинення діяльності
суб’єкта підприємницької діяльності,
визнаного господарським судом банкрутом,
з метою здійснення заходів щодо задоволення
визнаних судом вимог кредиторів шляхом
продажу майна банкрута.
Це завершальна процедура, і
вийти з неї можна лише через мирову угоду.
Процедура ліквідації відкривається у
разі [13, с.162]:
- коли комітет кредиторів
клопоче про уведення такої
процедури;
- коли результати санації
виявилися незадовільними;
- коли суд застосовує
спрощені процедури банкрутства;
- банкрутства громадян
— суб’єктів підприємницької діяльності.
Загальний строк ліквідаційної
процедури не може перевищувати 12 місяців.
При необхідності суд може продовжити
цей термін на 6 місяців.
Етапи ліквідаційної процедури
[13, с.162]:
- уведення процедури;
- виявлення та оцінка ліквідаційної
маси;
- реалізація майна боржника;
- задоволення вимог кредиторів;
- затвердження звіту ліквідатора.
Протягом 5 днів з дня винесення
постанови господарського суду про визнання
боржника банкрутом ліквідатор зобов’язаний
подати в офіційний друкований орган інформацію
про визнання боржника банкрутом. У місячний
термін з дня публікації поточні кредитори
повинні звернутися до суду із заявою
своїх претензій до боржника.
З прийняттям постанови про
визнання банкрутом підприємство набуває
нового правового статусу - статусу банкрута.
Підприємницька діяльність банкрута завершується
закінченням технологічного циклу з виготовлення
продукції у разі можливості її продажу;
строк виконання усіх грошових зобов’язань
банкрута та зобов’язань щодо сплати
податків і зборів (обов’язкових платежів)
вважається таким, що настав; припиняється
нарахування неустойки (штрафу, пені),
відсотків та інших економічних санкцій
за всіма видами заборгованості банкрута;
відомості про фінансове становище банкрута
перестають бути конфіденційними чи становити
комерційну таємницю.
Черговість спрямування коштів,
одержаних від продажу майна банкрута,
на задоволення вимог кредиторів встановлена
ст. 31 Закону України «Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом», згідно з якою [13, с.163]:
у першу чергу задовольняються вимоги,
забезпечені заставою, виплати вихідної
допомоги звільненим працівникам банкрута,
у тому числі відшкодування кредиту, отриманого
на ці цілі, а також витрати, пов’язані
з провадженням у справі про банкрутство
в господарському суді та роботою ліквідаційної
комісії; у другу чергу — вимоги, що виникли
із зобов’язань банкрута перед працівниками
підприємства-банкрута (за винятком повернення
внесків членів трудового колективу до
статутного фонду підприємства), зобов’язань,
що виникли внаслідок заподіяння шкоди
життю та здоров’ю громадян, шляхом капіталізації
відповідних платежів у порядку, встановленому
Кабінетом Міністрів України, а також
вимоги громадян-довірителів (вкладників)
довірчих товариств або інших суб’єктів
підприємницької діяльності, які залучали
майно (кошти) довірителів (вкладників);
у третю чергу — вимоги щодо сплати податків
і зборів (обов’язкових платежів); у четверту
чергу — вимоги кредиторів, не забезпечені
заставою, у тому числі й вимоги кредиторів,
що виникли із зобов’язань у процедурі
розпорядження майном боржника чи в процедурі
санації боржника; у п’яту чергу — вимоги
щодо повернення внесків членів трудового
колективу до статутного фонду підприємства;
далі по черзі задовольняються інші вимоги.
Вимоги кожної наступної черги
задовольняються в міру надходження на
рахунок коштів від продажу майна банкрута
після повного задоволення вимог попередньої
черги.
У разі недостатності коштів,
одержаних від продажу майна банкрута,
для повного задоволення всіх вимог однієї
черги вимоги задовольняються пропорційно
сумі вимог, що належить кожному кредиторові
однієї черги.
Вимоги, заявлені після закінчення
строку, встановленого для їх подання,
не розглядаються і вважаються погашеними.
Так само вважаються погашеними вимоги,
не визнані господарським судом, не заявлені
взагалі та не задоволені за недостатністю
майна [13, с.164].
Завершальним етапом процедури
ліквідації є затвердження господарським
судом звіту ліквідатора, що є підставою
для припинення провадження у справі про
банкрутство.
Якщо після завершення ліквідаційної
процедури в юридичної особи — банкрута
не залишилося майна, то суд виносить ухвалу
про ліквідацію юридичної особи — банкрута.
Якщо майна банкрута вистачило для задоволення
вимог кредиторів, то він вважається таким,
що не має боргів і може здійснювати підприємницьку
діяльність
1.4. Припинення
провадження у справі про банкрутство
Господарський суд припиняє
провадження у справі про банкрутство,
якщо: боржник не включений до Єдиного
державного реєстру підприємств та організацій
України або до Реєстру суб’єктів підприємницької
діяльності; подано заяву про визнання
банкрутом ліквідованої або реорганізованої
(крім реорганізації у формі перетворення)
юридичної особи; у провадженні господарського
суду є справа про банкрутство того ж боржника;
затверджено звіт керуючого санацією
боржника; затверджено мирову угоду; затверджено
звіт ліквідатора; боржник виконав усі
зобов’язання перед кредиторами; кредитори
не висунули вимог до боржника після порушення
провадження у справі про банкрутство
за заявою боржника [17, с.78].
Про припинення провадження
у справі про банкрутство виноситься ухвала,
яка може бути оскаржена у встановленому
порядку.
РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗ ПРОЦЕДУРИ ЛІКВІДАЦІЇ
ВАТ «Вібросепаратор»
2.1. Загальна
організаційно-економічна характеристика
Об’єктом дослідження було обрано відкрите
акціонерне товариство «Вібросепаратор».
Завод був заснований в 1858 році, як підприємство
харчової промисловості. У 1913 р. до складу
підприємства входили: паровий млин, маслобійний
і миловарені заводи, ковбасний цех. До
випуску млинарсько-елеваторного устаткування
завод приступив в 1958 році. Його нову продукцію
складали зерноочисні машини типу ЗОН.
У 1960 році підприємство перейменоване
в Житомирський механічний завод. У 1986
році завод приступив до випуску віброцентробіжних
зерноочисних сепараторів, збільшивши
об’єм і гамму продукції, що випускається.
У 1986 році введений в дію другий виробничий
майданчик. У 1988 році Житомирський механічний
завод перейменований на завод «Вібросепаратор».
Адреса: Україна, 1001, м. Житомир, вул. Баранова,
93
Веб-сторінка: 1288.ukrindustrial.com.
Середньооблікова чисельність працівників
у 2011 році склала 257 осіб, в тому числі,
які працюють на умовах неповного робочого
часу - 3 особи.
ВАТ «Вібросепаратор» здійснює такі
види діяльності:
- виробництво інших машин та
устаткування для сільського
та лісового господарства;
- ремонт, технічне обслуговування
і монтаж інших машин та
устаткування для сільського
та лісового господарства;
- монтаж машин та устаткування
спеціального призначення, не віднесених
до інших угруповань.
Необхідно зазначити, що протягом аналізованого
періоду всі аналізовані показники підприємства
зростають у 2010 році майже у 2 рази (а валовий
прибуток навіть в 3 рази), тоді як у 2011
році спадають в середньому на 77%.
Тобто, у 2010 році підприємство мало найбільші
показники продаж та доходу і результати
показників підприємства покращувались,
а в 2011 значний вплив здійснила фінансова
криза, яка перш за все, доторкнулась і
до підприємства, і до покупців його продукції.
Так, чистий прибуток у 2011 році в порівнянні
з 2010 зменшився на 1683 тис. грн., тоді як
з 2011 роком - зріс майже у 2 рази.
Необхідно також зазначити основних
конкурентів підприємства в Україні. Так,
серед них можна виділити «Мельінвест-Україна»
і «Вороніжсільмаш», які мають середній
ступінь впливу на дане підприємство.
Основна продукція підприємства - сепаратори,
контейнери для відходів, машини для сільськогосподарського
виробництва та машинні вузли, які виробляються
на базі вітчизняної сировини.
Серед факторів, що впливають на діяльність
підприємства можна виділити: фінансово-економічні
- споживачами продукції ВАТ «Вібросепаратор»
є сільськогосподарські підприємства,
які також знаходяться в скрутному становищі
і не мають достатніх фінансових ресурсів
для оновлення своїх основних засобів;
виробничо-технологічні - значний фізичний
та моральний знос основних фондів, відсутність
коштів на їх оновлення; екологічні - вплив
погодних умов на врожай продукції сільськогосподарських
підприємств.
Основні фінансові показники діяльності
підприємства наведені в табл. 2.1.