Облік довго і короткострокових кредитів банку

При визначенні справедливої вартості необхідно брати до уваги наступні параметри: вартість грошей у часі (тобто відсоток за базовою чи без ризиковою ставкою); кредитний ризик; курси обміну іноземної валюти; товарні ціни; ціни на інструменти капіталу; волатильність (тобто величина майбутніх змін ціни фінансового інструменту чи іншого об'єкту); ризик дострокового погашення та ризик викупу; витрати на обслуговування фінансового інструменту.

Час від часу метод оцінки необхідно коригувати і випробовувати на достовірність [6,с.348].

Виходячи з положень МСБО 39 у новій редакції Інструкції подано лише загальні підходи щодо визначення справедливої вартості кредитів і вкладів. Наприклад, пропонується такий метод визначення справедливої вартості як дисконтування всіх очікуваних майбутніх потоків із використанням ринкової процентної ставки щодо подібного фінансового інструменту. Щоб застосувати цю методику, потрібно визначити такі вхідні дані:

1. майбутні грошові потоки;
2. період часу від моменту первісного оцінювання до моменту виникнення кожного грошового потоку;
3. ринкову процентну ставку за фінансовим інструментом, подібним до того, справедливу вартість якого треба визначити.

Перші два пункти визначаються умовами договору, а за ринкову ставку можна брати внутрішню процентну ставку, яка встановлена банком для певної групи кредитів за умови, якщо банк обґрунтує, що його методика встановлення внутрішніх цін базується передусім на ринкових факторах [8,с.148].

Слід також звернути увагу на положення листа-роз'яснення НБУ від 15.09.2008р. №12-111/1122-1240. У цьому листі зазначається, що при первісному визнанні кредитів, виданих за ставкою, яка суттєво відрізняється від ставки, яку банк застосовує на цю ж дату для подібних фінансових інструментів, потрібно визнавати прибутки або збитки. З огляду на це можна зробити висновок, що для визначення справедливої вартості кредитів, наданих не за ринковою ставкою, НБУ дозволяє використовувати встановлені банком процентні ставки за стандартними групами кредитів [5,с.584].

З'ясувавши справедливу вартість за кредитом треба порівняти її з сумою фактично наданих у користування коштів (тобто з вартістю договору). Причому вартість договору включає основну суму боргу та може включати сплачені авансом проценти, але в жодному разі не включає комісії, що є невід'ємною частиною доходу (витрат) фінансового інструменту. Лише таким чином можна досягнути порівнюваності цієї величини з величиною справедливої вартості.

Порівнявши вартість за договором з справедливою вартістю, далі можливі два варіанти розвитку подій:

1. якщо порівнювані величини приблизно однакові або цілком збігаються, фінансовий актив або фінансове зобов'язання визнаватиметься вартістю договору плюс витрати на операцію;
2. якщо ж вартість за договором відрізняється від справедливої вартості, то в обліку слід відобразити фінансовий інструмент за справедливою вартістю плюс витрати на операцію. Але в такому разі виникає різниця, яку потрібно відобрази в обліку, визначивши її економічну сутність. [9, с.583].

Якщо справедлива вартість кредитної операції виявилася нижчою за ціну операції (вартість за договором), потрібно визнати збиток - так званий «збиток першого дня». Інструкцією передбачено визнання «збитку (прибутку) першого дня» наступним чином: банк визнає в бухгалтерському обліку прибуток або збиток на суму різниці між справедливою вартістю та вартістю за договором в кореспонденції з рахунками дисконту (премії), якщо під час первісного визнання він визначає вартість фінансового активу або зобов'язання за процентною ставкою, вищою або нижчою, ніж ринкова [4, с.588].

Таким чином, нова редакція Інструкції надає можливість банку більш достовірно відобразити в бухгалтерському обліку інформацію про вартість активів та зобов'язань, величину фінансових результатів діяльності (доходів і витрат, прибутків або збитків). Врахування ринкових ставок при розрахунку справедливої вартості дозволяє банку одразу показати в обліку і звітності дохід, який він не отримає у зв'язку з тим, що під час укладання договору погодився надати кошти під ставку нижчу за ринкову.

 

 

3.2. Міжнародний досвід  кредитування

 

 

Підприємства у сучасних умовах господарювання систематично залучають позикові кошти. З цією метою укладається кредитний договір між установою банку і підприємством, в якому визначаються об'єкти кредитування, умови одержання та погашення позик, включаючи плановий розмір кредиту, відсоткові ставки плати за кредит, умови та розміри їх підвищення та зниження, розмір власних обігових коштів, що використовуються підприємством на формування матеріальних запасів і виробничих витрат, зобов'язання підприємства за заставою цінностей, що кредитуються, джерела погашення позики, терміни, на які вони надаються, та інші умови кредитування.

Як правило кредитний договір укладається на рік, але в окремих випадках він може бути укладений і на більш тривалий термін. Так, за позиками на капіталовкладення та іншими довгостроковими кредитами договір укладається на визначений термін, наприклад, будівництва. У рамках договору установи банку і підприємства виступають як рівноправні партнери, котрі слідкують за додержанням умов кредитування. Якщо заборгованість прострочена більше ніж на 30 днів, то надання нових кредитів припиняється: при нестачі обігових коштів на підприємстві його кредитування може бути продовжено під гарантію вищої організації, підприємства-спонсора або ін.

Підприємства при збитковій праці переводяться на особливий режим кредитування і розрахунків, при якому надані позики пред'являються до дострокового стягнення і подальше кредитування підприємства припиняється.

Використовують також таку форму кредитування поточної господарської діяльності підприємства, як кредитування за сукупністю запасів і витрат. При цій формі кредитування об'єднуються матеріальні та виробничі запаси, відвантажені товари та виконані роботи в межах нормальних термінів оплати, товари та матеріали, продані в кредит,

За рахунок кредиту, при відсутності грошових коштів на рахунках в банках оплачуються матеріальні цінності, що надійшли від постачальників, товари, послуги, відкриваються акредитиви та лімітовані чекові книжки для розрахунків за кредитовані цінності та послуги.

Виплата кредиту здійснюється установою банку шляхом перерахування грошових коштів з рахунків у банках підприємства на рахунок банку.

Якщо у підприємства недостатньо грошових коштів на рахунках у банках для виплати заробітної плати працівникам з незалежних від самого підприємства причин, то таке підприємство може одержати в банку позику на ці потреби. Така позика видається під підвищені відсотки і, як правило, терміном до 10 днів.

В Україні в нових умовах господарювання великого поширення набуло комерційне кредитування, при якому здійснюється продаж товарів на умовах розстрочки платежу. Суму оплати можна оформляти векселями, іншими борговими документами за кожним терміном платежу або визначати порядок розстрочки платежів, їх погашення за термінами у договорах поставки або підряду. Облік комерційного кредиту доцільно вести на субрахунку "Розрахунки з покупцями з наданого комерційного кредиту" за новим Планом рахунків рахунку №36 "Розрахунки з покупцями та замовниками". Аналітичний облік на цьому субрахунку ведеться в розрізі покупців, особові рахунки яких відкриваються за термінами платежів. Групування за термінами платежів покупців та замовників необхідне для своєчасного погашення комерційного кредиту, для аналізу фінансового стану підприємства. Комерційні кредити підприємство покриває за рахунок власних обігових коштів, інших джерел коштів, що є в його розпорядженні, а також за рахунок залученого банківського та комерційного кредитів.

Зарубіжний досвід пропонує один з нових видів кредитування – отримання кредиту від Європейського банку реконструкції та розвитку.

В Україні комерційні банки дуже рідко надають підприємствам довготермінові кредити. Більш реальною є можливість отримати довготерміновий кредит через кредитні лінії Світового банку і Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР). Такі кредити надаються вповноваженими банками.

За рахунок коштів ЄБРР здійснюється короткострокове та довгострокове фінансування проектів, які задовольняють вимоги ЄБРР.

Короткострокове кредитування надається для реалізації експортних контрактів та придбання імпортної продукції з метою подальшого використання в процесі виробництва.

Довгострокове кредитування надається для фінансування основних засобів (придбання нового вітчизняного та імпортного обладнання).

Типові умови кредитування такі:

- мінімальна  сума кредиту - 50 тис. дол. США;

- максимальна  сума кредиту - 2 млн. дол. США;

- термін  короткострокового кредиту від - 6 до 12 місяців;

- максимальний  термін довгострокового......5 років;

- максимальна  відстрочка погашення основної  суми боргу - 2 роки (тривалість пільгового  кредиту);

- орієнтована  ставка за користування кредитом - 15% річних. Критерії фінансування  підприємств по лінії ЄБРР:

- фінансуються  тільки проекти підприємств з  приватною формою власності, які  функціонують у галузях сільськогосподарського  виробництва, харчової промисловості  та послуг;

- частка  приватної власності має бути  не менша за 51%;

- допроектні активи підприємств не повинні перевищувати 2,5 млн. дол. США за винятком вартості споруд та будівель;

- підприємство  має відповідати вимогам техніки  безпеки, екологічним, санітарно-гігієнічним, а також іншим нормам охорони  довкілля, встановленими чинним  законодавством України;

- кількість  працюючих не повинна перевищувати 500 осіб;

- власний  внесок позичальника в проект  не може бути меншим за 30% вартості  проекту;

- коефіцієнт  обслуговування боргу (відношення  прибутку позичальника після  сплата податків, амортизаційних  відрахувань та витрат на сплату  відсотків за всіма позиками  до всієї заборгованості підприємства  з урахуванням кредиту ЄБРР) має  бути не меншим за 63;

- погашення  бюджетних кредитів, які використовуються  на придбання обладнання, що не  входять у систему будівель, розпочинається  не пізніше, ніж за два роки;

- розпочинається  погашення бюджетних кредитів  через рік після закінчення  будівництва, реконструкції або  технічного переобладнання об'єкта  кредитування (якоїсь його черги, пускового комплексу) і здійснюється  щоквартально;

- ставка  за користування бюджетними позиками  встановлюється і визначається  Мінфіном України щорічно під  час формування Державного бюджету.

 

Висновки та пропозиції

 

 

 

Кредит - економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання останнім позики в грошовій або товарній формі на умовах повернення в певний строк зі сплатою відсотку.

В умовах ринкової економіки розрізняють комерційний та банківський кредити. Комерційний кредит надається організаціями одна одній у вигляді відстрочки сплати грошей за продані товари. Банківський кредит (позика) надається банками у вигляді грошових кредитів, що використовуються для розширення виробництва і в якості джерела платіжних коштів для поточної діяльності.

Організація обліку розрахунків з банком повинна забезпечити контроль за одержанням та своєчасним погашенням позик банків.

Порядок видачі і погашення позик визначається відповідним законодавством і регулюється кредитним договором між організацією та банком, укладеним в письмовій формі. Інших вимог щодо форми і змісту кредитного договору чинним законодавством України не передбачено.

Кредитна угода визначає права та обов'язки обох сторін у зв'язку з видачею кредиту. В ній встановлюються об'єкти кредитування, умови та порядок надання кредиту, графік його погашення, форми взаємного забезпечення зобов'язань, відсоткові ставки, порядок їх сплати, права та відповідальність сторін, перелік документів, періодичність їх надання та ін.

Але укладання кредитної угоди досить складна та тривала процедура.

Для отримання кредиту підприємство повинне надати наступні документи:

- заявку  на одержання кредиту в якій  зазначається необхідна сума  і мета кредиту, строк користування, відсоткова ставка, запропонована  застава;

- анкету  клієнта;

- договір, рахунок-фактура чи бізнес-план, під який береться кредит, що  містять інформацію про проект, що кредитується;

- розпорядчі  документи: документи, що підтверджують повноваження посадових осіб позичальника на укладення кредитних договорів і договорів застави (протоколи зборів акціонерів, накази про призначення посадових осіб);

- документи, що характеризують фінансовий  стан клієнта. До них належать  банківські виписки про рух  за всіма рахунками позичальника (зазвичай за 3-6 місяців), довідки  про обсяги реалізації продукції  і строки одержаної оплати  за неї, фінансова звітність за  останні декілька звітних періодів (саме вона найбільше цікавить  банк, і якщо фінансовий стан  підприємства поганий, йому можуть  одразу відмовити в кредиті). Бухгалтерська  звітність і довідки включають, крім бухгалтерської звітності, розшифрування дебіторської, кредиторської  заборгованостей, довідки про наявні  банківські кредити, а також копії  кредитних договорів і договорів  застави (якщо такі є);