Регулювання валютної політики держави: сучасні проблеми тенденцій розвитку і суперечності

Відповідно до чинного законодавства  України куплена іноземна валюта має бути використана резидентом за призначенням протягом п'яти банківських  днів. У разі перевищення цього  терміну придбана валюта продається уповноваженим банком на міжбанківському валютному ринку України протягом п'яти днів. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально переказується до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Особливе місце у розрахунках  фізичних осіб за придбані товари (роботи, послуги) в Україні посідають  операції з пластиковими картками міжнародних  платіжних систем. Сьогодні ціла низка українських уповноважених банків є членами міжнародних платіжних систем VISA International Service Association та EUROPAY International.

Пластикові картки дають змогу  банкам надавати додаткові послуги  вже існуючим клієнтам і успішно залучати нову клієнтуру - окремих осіб та роздрібних торговців.

Роздрібні торговці визнали переваги пластикових карток, а їх використання виявилося особливо корисним з погляду  залучення покупців. Ставки дисконта, що утримуються з них банками  за торговельними операціями, бувають різними залежно від виду і суми операцій, у середньому вони становлять 3, 5 %.

Кредитні пластикові картки призначені переважно для поновлювальних кредитів у роздрібній торгівлі. Вони не пристосовані для купівлі предметів великої вартості - автомобілів, дорогих товарів домашнього вжитку тощо, на які припадає значна частка споживчого кредиту. Кредитний ліміт у більшості карток, як правило, нижчий за такі суми. Позики на придбання дорогих товарів звичайно потребують вагомого забезпечення, при використанні ж кредитних карток до цього часу забезпечення не передбачалося.

Недоліком кредитних карток є те, що стандарти кредитного обслуговування банку можуть не збігатися з критеріями роздрібного торговця, який погодився  прийняти картку. Деякі торговці можуть бути схильними надати кредит тим покупцям, яким банк відмовив би у кредиті. Зрозуміло, деякі торговці з невеликими прибутками утримуються від операцій з пластиковими картками через відсотки, що стягуються з торговця.

Поточні неторговельні валютні операції - це операції, що не пов'язані з комерційною діяльністю підприємств, організацій, громадян, експортом та імпортом товарів (послуг), а також рухом капіталу.

Ці операції здійснюються уповноваженими банками та уповноваженими фінансово-кредитними установами як для фізичних осіб - громадян України та іноземців, так і для юридичних осіб-резидентів та представництв юридичних осіб-нерезидентів (далі - представництва).

До поточних неторговельних валютних операцій, що здійснюються через уповноважені банки та уповноважені фінансово-кредитні установи, належать:

- операції з обміну іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті на грошову одиницю України чи іншу іноземну валюту;

- виплата фізичним особам готівкової іноземної валюти та грошової одиниці України за чеками та пластиковими картками міжнародних платіжних систем;

- продаж дорожніх чеків в іноземній валюті для вивезення їх фізичними особами за межі України з метою здійснення розрахунків за дорожні послуги або обмін цих чеків на національну валюту інших країн для здійснення необхідних розрахунків;

- одержання фізичними особами готівкової іноземної валюти і дорожніх чеків в іноземній валюті на витрати, пов'язані з відрядженнями;

- виплата фізичним особам авторських гонорарів та інших платежів, пов'язаних з авторськими правами;

- оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими угодами (контрактами) працюють в Україні;

- переказування коштів в іноземній валюті за межі України за навчання, лікування, оплата патентів, послуг адвокатів, сплата митних платежів та членських внесків за вступ та участь у міжнародних організаціях;

- платежі за межі України у вигляді відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних та інших правоохоронних органів;

- виплата готівкової іноземної валюти за переказами з-за кордону: пенсії, аліменти, заробітна плата, допомога родичів тощо;

- переказування за межі України коштів в іноземній валюті:

пенсії, аліменти, допомога родичам  тощо.

- операції з відкриття та ведення рахунків в іноземній валюті фізичних осіб.

Велике значення в міжнародному обміні мають соціальні та культурні послуги, до яких належать туризм, охорона здоров'я, освіта, спорт, мистецтво тощо. З огляду на те, що на території кожної країни в обігу перебуває своя національна грошова одиниця, виникає потреба здійснювати операції з обміну валют одних країн на валюту країни, до якої їдуть фізичні особи у приватних справах та у службові відрядження.

Для забезпечення зазначених та особистих  потреб фізичних осіб у тій чи іншій  валюті уповноважені банки та уповноважені фінансово-кредитні установи здійснюють обмінні операції з іноземними валютами, платіжними документами в іноземній валюті та в грошовій одиниці України.

Готівкова іноземна валюта - це іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу.

До неторговельних операцій також: належать операції з відкриття та ведення рахунків в іноземній валюті фізичних осіб-резидентів та нерезидентів, які здійснюють уповноважені банки та уповноважені фінансово-кредитні установи України за наявності відповідної ліцензії Національного банку України. Згідно з чинним законодавством України уповноважені банки та уповноважені фінансово-кредитні установи зобов'язані зберігати таємницю вкладу на банківському рахунку.

Фізичні особи-резиденти та нерезиденти  за бажанням можуть відкривати поточний та вкладний рахунок в іноземній  валюті.

З поточного рахунку в іноземній  валюті фізичної особи резидента  чи нерезидента) за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться  такі операції:

а) в іноземній валюті:

- переказування за межі України через кореспондентські рахунки уповноважених банків України відповідно до «Правил переказу іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб - резидентів і нерезидентів»;

- виплата готівкою (вивезення готівкової валюти за межі України здійснюється згідно з «Порядком переміщення валюти через митний кордон України»);

- виплата платіжними документами (вивезення платіжних документів за межі України здійснюється згідно з «Порядком переміщення валюти через митний кордон України») [16, с. 17];

- переказування на власний поточний рахунок в іншому уповноваженому банку України чи на інший вкладний рахунок;

- переказування в межах України: громадянами України на поточний рахунок іншої фізичної особи - резидента, іноземцями на поточний рахунок іншої фізичної особи - резидента чи нерезидента;

- переказування фізичною особою-нерезидентом на поточний рахунок юридичної особи-резидента як інвестиція згідно з чинним законодавством України;

б) у грошовій одиниці України:

- виплата готівкою (під час здійснення операції продажу іноземної валюти уповноваженому банку України використовується офіційний курс Національного банку України);

- переказування коштів для сплати юридичній особі за продаж товару чи надання послуг на території України (під час здійснення операції продажу іноземної валюти використовується офіційний курс Національного банку України).

З вкладного рахунку в іноземній  валюті фізичної особи (резидента чи нерезидента) за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться  операції (уразі закриття рахунку):

- переказування за межі України через кореспондентські рахунки уповноважених банків України (тільки з рахунків нерезидентів);

- виплата готівкою та платіжними документами;

- переказування на власний поточний чи інший вкладний рахунок в іноземній валюті в іншому уповноваженому банку України.

Протягом останніх п'яти років  в Україні відбулися значні зміни  у порядку проведення неторговельних операцій уповноваженими банками України. Значно розширені можливості фізичних осіб-резидентів та нерезидентів щодо переказування належних їм коштів в іноземній валюті за межі України за неторговельними операціями. Фізичні особи можуть користуватися пластиковими картками міжнародних платіжних систем для забезпечення розрахунків за придбані товари та надані послуги. Продаж іноземної валюти фізичним особам-резидентам здійснюється без обмежень через мережу пунктів обміну і в уповноважених банках.

В Україні досі відсутнє спеціальне законодавство, що регулює здійснення резидентами капітальних операцій за кордоном (на відміну від здійснення нерезидентами інвестицій в Україну, що регулюється Законом України «Про режим іноземного інвестування» від 25 березня 1996 р. ). Також у законодавчих актах України не дається визначення самого поняття «операції, пов'язані з рухом капіталу» [16, с. 18].

Оскільки в Україні існує режим валютного контролю, окремі операції, зазначені у цьому переліку, можуть відбутися за наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України. Не потребують одержання ліцензій НБУ інвестиції нерезидентів в Україну, що здійснюються відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування». Операції резидентів, зазначені у пункті г), потребують не одержання індивідуальної ліцензії, а реєстрації у Національному банку України кредитів, отриманих від іноземних кредиторів з видачею відповідного реєстраційного свідоцтва.

Одним із пріоритетних напрямів загальнодержавної  політики є сприяння залученню в  Україну іноземних інвестицій. За даними експертів ООН, потреба України  в іноземних капіталовкладеннях становить близько 40 млрд. дол. США за річної потреби 7-8 млрд. дол. США. За обсягами залучення інвестицій у розрахунку на душу населення Україна посідає одне з останніх місць серед країн з перехідною економікою - 28 дол. США, водночас в Угорщині цей показник дорівнює 1107 дол., в Чеській Республіці - 575 дол., в Естонії - 420 дол., Латвії - 227 дол., в Словенії - 132 дол [16, с. 19].

Для поліпшення ситуації в Україні  здійснюється комплекс заходів, спрямованих  на створення іноземним інвесторам сприятливого інвестиційного клімату. Зокрема, створення при Президентові України Консультативної Ради з питань іноземних інвестицій, до складу якої входять керівники української держави та представники всесвітньо відомих міжнародних банків та корпорацій.

Висновки до 2-го розділу

 

Сучасні золотовалютні резерви складаються з чотирьох основних компонентів - золотого запасу, вільно конвертованої валюти, резервної позиції та «спеціальних прав запозичення».

Державна скарбниця Національного  банку України є окремим структурним  підрозділом центрального апарату  Національного банку України. її призначення - створювати і зберігати запаси дорогоцінних металів та інших коштовностей, проводити з ними відповідні операції з метою забезпечення нагромадження золотовалютних резервів, які зараховуються на баланс Національного банку України.

В Україні єдиним законним засобом  платежу є національна грошова  одиниця, а право реалізації на території  України товарів (робіт, послуг) з  оплатою в іноземній валюті і  проведення розрахунків в іноземній  валюті як у безготівковому, так  і в готівковому вигляді може надавати резидентам лише Національний банк України через видачу індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти як засобу платежу в Україні. На сьогодні усі винятки з цього правила встановлені Національним банком України.

Національний банк України відповідно до своїх функцій регулює приплив іноземних інвестицій у банківську систему України. Основним нормативним документом з цього питання є «Положення про порядок видачі ліцензій на створення комерційних банків за участю іноземних юридичних та фізичних осіб», затверджене постановою Правління НБУ від 7 лютого 1994 р. (відповідні зміни та доповнення внесені постановами Правління НБУ від 17 червня 1995 р. та від 20 червня 1997 р. ). Цими документами передбачено, що в Україні можуть створюватися комерційні банки як із 100-відсотковою участю іноземного капіталу, так і з частковою участю іноземних юридичних та фізичних осіб.

 

 

РОЗДІЛ 3.

ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ ВАЛЮТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

3.1. Проблеми регулювання валютної  політики держави та шляхи їх вирішення

 

Реалізація політики валютного  коридору в Україні також має  свої проблеми і негаразди. Як переконує  досвід ринкових країн (Австрія, Англія, Франція, Японія), політика валютного  коридору запроваджувалася урядом лише на незначний період з метою стабілізації на валютному ринку за умов невеликих розмірів інфляції при синхронному зростанні національного виробництва в усіх галузях економіки. У нашій країні такого стану речей не існує, а термін реалізації зазначеної політики має далеко не короткостроковий характер. Крім того, якщо означити цей захід (валютний коридор) як адміністративний, можна сказати, що він трохи суперечить пріоритетам економічної політики НБУ, тобто лібералізації у сфері державного регулювання валютної системи.