Обґрунтування економічної ефективності інвестиційного проекту”

Здійснення інвестиції можна подати як виплату фінансових коштів у вигляді інвестиційних  витрат і одержання доходів (рис. 1) ([8], с. 50).

Виручка від ліквідації

Поточні доходи

Поточні витрати

Поточні витрати

Поточні витрати

Витрати на придбання

Поточні доходи

 

Поточні доходи

t

  . . . . . . .

0

1

2

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1  Схема інвестиційного процесу 

 

Планові грошові  потоки (тис. грн.) протягом 5 років реалізації інвестиційного проекту наведено в таблиці 2. Планова рентабельність продаж прийнята на рівні 22%.  При цьому чистий прибуток визначається по формулі:

                                                    (1.2)

де: Д – доходи від реалізації продукції чи послуг;

В – витрати на створення та експлуатацію інвестиційного об'єкту;

П – чистий прибуток;

Н –  ставка оподаткування прибутку, Н=0,22.

При цьому прибуток за перший рік обчислено з розрахунку 5 місяців роботи магазину з врахуванням  витрат на будівництво і поточні  витрати за 5 місяців:  Д=15000,0/12*5 =6250,0(тис.грн.)

В=6250,0*0,78=4875,0(тис.грн.).

Плановий чистий прибуток за 5 місяців з урахуванням витрат на будівництво:

(6250,0-4875,0)*0,78 - 6041,0=-4968,5,0(тис.грн.).

Таблиця 2 – Грошові потоки інвестиційного проекту

Період	1рік	2рік	3рік	4рік	5рік
Доходи	6250,0	15000,0	15000,0	15000,0	15000,0
Витрати	4875,0	11700,0	11700,0	11700,0	11700,0
Плановий чистий прибуток	-4968,5	2574,0	2574,0	2574,0	2574,0
Плановий чистий прибуток з початку  проекту	-4968,5	-2394,5	179,5	2753,5	5327,5

 

2. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЇ

 

У даному розділі  на основі сформованого потоку платежів виконується оцінка ефективності інвестиційного проекту та формулюються висновки згідно з критеріями кожного методу.

Показник  чистої дисконтованої вартості характеризує перевищення дисконтованих доходів над витратами та змінюється в залежності від значення відсоткової ставки (і), яка використовується для врахування фактору часу і розраховується по формулі розрахунку цього показника при змінних поточних платежах:

,

(2.1)

де: ЧДВ – чиста дисконтована вартість;

д – поточні  доходи від реалізації продукції  чи послуг;

в – поточні витрати на експлуатацію інвестиційного об'єкту;

Д_л – доходи від ліквідації інвестиційного об'єкту, Д_л =0;

В – витрати  на створення інвестиційного об'єкту;

n – тривалість  використання інвестиційного об'єкту, n=5 років.

 

ЧДВ=1375,0*(1,1532)^-1+3300,0*(1,1532)^-2+3300,0*(1,1532)^-3+ +3300,0*(1,1532)^-4+3300,0*(1,1532)^-5 - 6041,0= =1192,3+2481,4+2151,8+1865,9+1618,0-6041,0=3268,5(тис.грн.).

 

При зростанні  рівня відсоткової ставки інвестиція може перейти з категорії невигідних в категорію вигідних. Виходячи з динамічності відсоткової ставки в залежності від ситуації на ринку капіталу та умов фінансування проекту, можна вважати недоліком методу чистої дисконтованої вартості неоднозначність характеристики. Це наочно видно на графіку залежності чистої дисконтованої вартості від встановленого рівня дохідності (рис.2.1).

Показник  внутрішньої норми прибутку (internal rate of return) характеризує розмір доходу на капітал, при якому наступає межа ефективності інвестиції, тобто інвестиція є мінімально вигідною. Критерій методу внутрішньої норми прибутковості міститься в наступному: інвестиція є вигідною, коли внутрішня норма прибутковості (ВНП) не нижче гарантованого мінімального доходу на капітал (і_min):

.

(2.2)

Рис. 2.1 – Залежність чистої дисконтованої вартості від встановленого рівня дохідності

 

Таким чином, критерій методу внутрішньої норми  прибутковості потребує порівняння двох величин: мінімального процента i_min, як встановленої вимоги до інвестиційного об'єкта виходячи з зовнішніх умов, що склалися на ринку капіталу, і внутрішнього процента ВНП, що витікає з інвестиційних розрахунків виходячи з очікуваної дохідності капіталу. Для використання критерію необхідно встановити:

• рівень вимоги мінімальної процентної ставки (i_min) встановленої до конкретної інвестиції;
• рівень очікуваної внутрішньої процентної ставки (ВНП), який має інвестиція.

Розмір  внутрішньої норми прибутку може встановлюватися різними методами. Одним з них є метод хорди. На рис.2.2 наведено залежність чистої дисконтованої вартості від відсоткової ставки. Задача стосується визначення координат точки перетинання кривої К₁К₂ з горизонтальною координатною віссю. У випадку, коли ця лінія буде мінімально короткою, ці координати практично співпадають з координатами точки М, що знаходиться в місці перехрещення з горизонтальною координатною віссю прямої лінії К₁К₂, що уявляє собою хорду.

ЧДВ

K₁(i₁;ЧДВ₁)

i₁

ВНП

M (i;ЧДВ)

i₂

i

K₂(i₂;ЧДВ₂)

Рис. 2.2 Залежність чистої дисконтованої вартості від відсоткової ставки

 

В результаті отримаємо формулу розрахунку внутрішньої  норми прибутку:

.

(2.3)

Розрахунок  внутрішньої норми прибутку методом  хорди здійснюється відповідно наступним  етапам:

1. Скласти  рівняння розрахунку чистої дисконтованої вартості інвестицій, що аналізуються.

2. Довільно  задати два значення відсоткової  ставки і₁ та і₂, припускаючи, що значення внутрішньої норми прибутку знаходиться в інтервалі між ними.

3. Розрахувати  значення чистої дисконтованої вартості для заданих значень і₁ та і₂. Якщо ЧДВ₁ > 0, а ЧДВ₂ < 0, то переходимо до наступного етапу. Якщо ця вимога не дотримується, то необхідно скорегувати і₁ або і₂ та повторно виконати розрахунки.

4. Визначити  значення внутрішньої норми прибутку використовуючи формулу 2.3.

5. Зробити  висновок про ефективність кожного  варіанта інвестування відповідно  до критерію.

В якості нижнього порогу приймаємо значення мінімальної скоригованої відсоткової ставки дисконту і₁=15,32%, і₂ приймаємо на рівні 35%. Розрахуємо відповідні значення чистої дисконтованої вартості:

і₁ = 15,32%   ЧДВ₁=3268,5 (тис.грн.)

i₂ = 35%  ЧДВ₂=-141,1(тис.грн.)

ВНП > i_min =15,32 %, отже інвестиція вигідна.

 

Оцінка  ефективності інвестиції може здійснюватися  на основі терміну окупності (payback period), який характеризує час, необхідний для компенсації інвестованого капіталу за рахунок отримуваних доходів. Цей показник характеризує ризик неповернення вкладених коштів і широко використовується для оцінки інвестиційних проектів. Розрахунок терміну окупності ґрунтується на розподіленні життєвого циклу інвестиційного об'єкту на два періоди і відокремленні частини, на протязі якої від'ємне значення грошового потоку перетворюється в позитивне. Період окупності розпочинається з початку реалізації проекту (інвестування капіталу) і закінчується моментом перевищення доходів над витратами.

Критерій  методу міститься в мінімізації  періоду окупності, тобто чим  менший цей показник, тім більш  ефективною вважається інвестиція. Враховуючи, що нульовий рівень показника не відповідає сутності інвестиційного процесу і  не може використовуватися в якості орієнтиру, встановлюються нормативні вимоги для здійснення оцінки, які  формалізуються у вигляді максимально допустимого терміну окупності (T_макс.). Критерій окупності формулюється наступним чином: інвестиція вважається вигідною коли очікуваний термін окупності (t) не перевищує максимально припустимий:

.

(2.4)

Виходячи  з формули 2.4 оцінка ефективності методом окупності містить два етапи: 1) обґрунтування максимального значення, 2) визначення очікуваного рівня окупності. Максимально припустиме значення обґрунтовується в умовах ринкової економіки суб'єктивно відносно окремих проектів з урахуванням їх особливостей та досвіду й мотивів інвестора. При цьому слід враховувати, що нормативне значення періоду окупності знаходиться в зворотній залежності від нормативних вимог до рентабельності інвестиції.

Період  окупності встановлюється на підставі методу накопичення платежів, відповідно до якого сума інвестованих витрат зіставляється з кумулятивним чистим грошовим потоком. З таблиці 2 видно, що термін окупності міститься між двома періодами: попередній дорівнює T_n = 2 роки та наступний T_n = 3 роки. Між цими періодами відбувається переломний етап динаміки накопиченого грошового потоку від від'ємного значення в T = 2 до позитивного в T = 3. Загальний строк окупності проекту складає близько трьох років, точніше  6041,0*36/(6041,0+179,5)=35 місяців.

Так як строк  експлуатації магазину планується T_мax = 5 років, то інвестиція вважається вигідною, оскільки T <T_макс.

 

 

 

3. ФІНАНСОВИЙ ПЛАН ІНВЕСТИЦІЇ

 

Фінансовий план інвестиції являє собою спеціальний метод, за допомогою якого враховується потреба у фінансових засобах  і в залежності від умов їхнього  одержання і прибутковості розраховується ефективність проекту. Фінансовий план відноситься до динамічних моделей. Він є спеціальним методом  нарахування відсотків.

Побудова фінансового  плану інвестиції (ФП) базується  на дотриманні фінансово–господарської  рівноваги в кожнім періоді для  кожній зробленій альтернативі. Для  забезпечення фінансово-господарської  рівноваги в кожнім тимчасовому  відрізку витрати протиставляються доходам. Перевищення доходів над  витратами вкладається в умовні додаткові фінансові інвестиції. У випадку перевищення витрат здійснюється одержання кредиту. Через  вкладення надлишків і фінансування дефіциту вирівнюються щорічні платежі.

Під час побудови ФП мають  виконуватися наступні умови:

• забезпечується повна порівнянність інвестиційних альтернатив через використання додаткових інвестицій і заходів фінансування.
• не потрібне узгодження відсоткових ставок на одержання кредиту і вкладення вільних коштів.
• допускаються в різні періоди часу різні рівні відсоткових ставок.

З метою оптимізації  процесу побудови ФП сформульовані  основні правила.

1. ФП будують виходячи з того, що всі платежі здійснюються наприкінці відповідного періоду. Виключенням із загальної структури платежів є точка інвестування.
2. Точка t = 0 завжди позначає момент інвестування, а точка t = 1 кінець першого року інвестиції. Кожна наступна точка характеризує закінчення чергового року інвестиції.
3. Усі платежі повинні здійснюватися за умови фінансово–господарської рівноваги надходжень і витрат у кожнім розрахунковому періоді t і пункті t_0.
4. Метою створення фінансового плану є визначення кінцевої вартості чи капіталу майна (К). Цей показник визначається наприкінці кожного розрахункового періоду. При цьому вимога фінансової рівноваги у всіх періодах від t1 до t – 1 включно обумовлює нульове значення вартості капіталу, на основі якого оцінюється ефективність інвестиції і приймається рішення або про доцільність її здійснення, або про зміну умов її здійснення, або про відмовлення від неї.
5. Критерій оцінки інвестиції залежить від поставленої мети. У загальному вигляді як мету можна визначити накопичення або споживання. У першому випадку критерієм є максимум вартості майна, у другому максимум засобів, вилучених для споживання.
6. Всі платіжні процеси одного періоду t за умовами фінансування можна пояснити через п'ять видів платежів.

CК  - наявний у точці інвестування t₀ стартовий капітал, що може використовуватися для фінансування цієї інвестиції.

ПР – платіжний ряд  матеріальної інвестиції, що включає  плату за придбання А₀ , річні платежі-надлишки q_t і можливий виторг від ліквідації.

К – платежі, пов'язані  з використанням кредиту.

ДФ – платіжний ряд  додаткової фінансової інвестиції.

П – платежі, що характеризують річне вилучення засобів з  інвестиційного процесу на споживання.