Економічна регіоналізація в контексті глобалізації світогосподарських зв’язків

Ідентифікації конкурентних переваг  дозволила автору визначити напрямки співпраці України з іншими країнами та її зовнішньоекономічної пріоритети. Проведений аналіз співробітництво  України з країнами ЄС, із США  та Росією і країнами СНД, дозволив прийти до таких висновків. Оскільки головною метою економічної політики України є підтримка високих темпів економічного зростання, то інтеграція у світову економіку довела має бути використана як інструмент сприяння економічному росту, передумова зростання рівня життя.

Тому перед Україною в рамках європейського вибору постало завдання створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, набуття статусу  асоційованого члена ЄС. Одним  з принципових положень, обґрунтованих  в дисертації, є виокремлення європейського підвектора, реалізація якого веде до поглиблення економічного та політичного співробітництва з новими членами ЄС, насамперед з країнами Центральної Європи, які утворюють Балтійсько-Чорноморську вісь.

Щодо стратегічного партнерства із США, то наголошується в дисертації, передусім на зміні загального клімату у стосунках із цією країною, наповненні їх взаємною довірою і реальними справами. Першим кроком до їх поліпшення стане зняття поправки «Джексона—Веніка», яка обмежує ввезення в Україну із США нових технологій, сучасного обладнання, інвестицій тощо. Притік ПІІ в Україну означає надходження не лише капіталу, але менеджменту та мережі міжнародних зв’язків. Це, в свою чергу, надасть можливість розвитку національних товаровиробників, зменшити собівартість їх виробничих витрат, отримати вільний доступ на міжнародні ринки.

Третій геополітичний напрямок зовнішньоекономічної діяльності України  – стратегічне партнерство з  Росією та країнами СНД – повинен, на думку автора, розширитися північно-східним і південно-східним напрямками. Національні інтереси України в Північно-Східному напрямку полягають у збереженні миру і стабільності, у запобіганні будь-якій конфронтації. Країни СНД і, зокрема, Україна, які нині прагнуть, аби діяльність цього об’єднання була спрямована передусім на економічне співробітництво, на створення зони вільної торгівлі. Для України ця мета не може бути досягнута без політичного співробітництва та координації зовнішньої політики щодо третіх країн та реалізації її конкурентних переваг. Відмовитися від реалізації даного вектора Україна не зможе доти, доки існує імпортна залежність від російських енергоносіїв.

Інтереси України у Південно-Східному напрямку уможливлюють взаємовигідну  торгівлю та реалізації масштабних технічних  проектів, зокрема для забезпечення альтернативними джерелами постачання енергоносіїв та отримання власних  ринків збуту товарів продуктової  і виробничої сфер. В економічних зв'язках Центрально-Східної Європи зі Сходом Україна виступає посередньою ланкою і отримує додаткові можливості реалізації своїх природних конкурентних переваг як транзитної країни, поліпшить міжнародного іміджу.

На підставі порівняльного статистичного аналізу напрямків зовнішньоекономічної діяльності України обґрунтовано вибір пріоритетного вектора – співробітництво з країнами ЄС.

ВИСНОВКИ

Результати проведеного  дослідження дозволяють зробити  узагальнюючі висновки теоретичного та практичного характеру щодо проблеми  економічної регіоналізації у контексті глобалізації світогосподарських зв’язків, які полягають у такому:

1. Посилення тенденції  до формування глобального економічного  простору характеризує сучасний  стан розвитку світового господарства, де взаємовідносини між країнами відбуваються у формі експорту/імпорту товарів, капіталу та руху робочої сили. На кожному етапі вони набували нових форм і відрізнялися рівнем лібералізації.

2. Формування глобального економічного  простору не може відбуватися всупереч розвитку світового господарства, яке пройшло шість етапів. На другому етапі свого розвитку воно набуває форм інтернаціоналізації і виявляється у двох формах – інтернаціоналізації виробництва та інтернаціоналізації капіталу, які реалізуються через дію тенденції транснаціоналізації та регіоналізації. Особливість транснаціоналізації полягає в тому, що на певному етапі розвитку ТНК стираються межі національних кордонів, країни перетворюються в єдиний глобальний ринок, що є цілком логічним продовженням розвитку світового господарства і формування глобального економічного простору.

3. Зв’язок процесів глобалізації, регіоналізації та транснаціоналізації проявляється у тому, що: (а) ТНК відіграють провідну роль у посиленні світогосподарських зв’язків. Вони проводять свої трансакції на основі розроблених глобальних стратегій, пов’язуючи національні та регіональні ринки, забезпечуючи цілісність світового господарства; (б) регіоналізація розвивається під впливом діяльності ТНК і набуває нових характеристик. Зокрема, з ростом оптимальних масштабів виробництва посилюється економічна взаємозалежність країн, спостерігається тенденція до об’єднання національних ринків у спільний господарський простір, який охоплює територію країн певного регіону. Посиленням економічних зв’язків між країнами створюються передумови для розвитку інтеграційних процесів.

4. Сучасні форми прояву економічного  регіоналізму ґрунтуються на  особливостях регіонального розвитку. Основою формування Західноєвропейського  регіону стало об’єднання країн із приблизно однаковим рівнем економічного розвитку, який зумовлений процесом взаємодії транснаціонального капіталу і здійснюється при підтримці та безпосередній участі державних апаратів країн, що інтегруються. Інтеграційні процеси у Північноамериканському та Азіатсько-Тихоокеанському регіонах розгорталися на мікрорівні шляхом активізації міграції капіталу, спеціалізації та кооперації компаній. Основною рушійною силою цього процесу у цих регіонах стали не держави, а ТНК. Отже, ідентифіковано дві моделі розвитку процесів міжнародної економічної інтеграції, а саме, Західноєвропейська з домінуванням суб’єктивних факторів та Північноамериканська й Азіатсько-Тихоокеанська – з домінуванням об’єктивних складових.

Теоретичними підґрунтям обох моделей розвитку є концепція Континентального спільного ринку 35 європейських країн, об’єднання західної півкулі, формування зони вільної торгівлі в АТЕС тощо.

5. На основі аналізу  статистичних даних ЮНКТАД доведено, що ТНК спрямовують свої капіталопотоки у визначених напрямках і збільшують обсяги потоків ПІІ та товарів, що в свою чергу веде до лібералізації ринків капіталів та товарів, зокрема, аналіз даних притоку ПІІ у країни тріади показав скорочення частки надходжень ПІІ у тріаду з боку третіх країн та збільшення частки ПІІ у країни тріади стосовно один одного; на ринку товарів має місце спрямування експортно-імпортної діяльності країн тріади на внутрірегіональну торгівлю та зменшення частки експорту до третіх країн, збільшення обсягів як внутрішнього, так і зовнішнього експорту/імпорту; збільшення показників ВВП та обсягів виробництва в усіх країнах тріади; на ринку робочої сили головною проблемою є лібералізація ринку робочої сили, оскільки міграційні потоки залишається під контролем держав. Серед нетрадиційних напрямів імміграційного контролю все частіше використовуються такі заходи, як регулювання зовнішньоторговельної та інвестиційної політики, які здатні стримувати імміграцію з країн – основних донорів населення.

6. Належність зовнішньої  економіки країни до того чи іншого структурного рівня міжнародного поділу факторів виробництва, визначення її якісного стану залежать від чинників внутрішньо-економічного розвитку країни: природно-географічних особливостей; соціально-економічних чинників; масштабів науково-дослідних робіт, мінімальних та оптимальних розмірів підприємств, технологічної диверсифікації тощо, які пов’язані з розвитком науково-технічного прогресу та можливостями реалізації конкурентних переваг. У формуванні товарної структури зовнішньої торгівлі України превалюють природні конкурентні переваги. Актуальним для нашої країни залишається реалізація природних та пошук і реалізація нових набутих конкурентних переваг.

7. Вихідним у визначенні цілей  та пріоритетів зовнішньоекономічної  політики України став пошук шляхів реалізації своїх конкурентних переваг на світових ринках товарів, капіталу та праці який полягає у збереженні миру, поліпшенні міжнародного іміджу і стабільності країни, запобіганні будь-якій конфронтації.. Тому від країни вимагається проведення зовнішньоекономічної політики з урахуванням національних інтересів, наявних конкурентних переваг та відсутності критеріям доцільності розвитку інтеграційної діяльності. Вигідне географічне розташування дозволяє Україні бути однією із сполучних ланок між Заходом і Сходом, одним з центрів тяжіння нових систем міжнародного спілкування та надає додаткові можливості для взаємовигідної торгівлі. Реалізуючи масштабні технічні проекти, Україна забезпечить себе альтернативними джерелами постачання енергоносіїв та матиме власні ринки збуту товарів продуктової і виробничої сфер. За допомогою здійснення активної торгівельно-економічної експансії на Південний Схід Україна здобуде провідне політичне становище серед країн Чорноморського басейну, а також увійде у коло впливових середземноморських держав.

8. На підставі аналізу зовнішньоторгового  балансу України у рамках багатовекторної  моделі ЗЕД України було доведено, що на товарному ринку (а)  взаємовідносини України з країнами  СНД характеризуються  скороченням товаропотоку між країнами та частки товаропотоку у загальному українському експорті/імпорті, домінуванням тенденції росту від’ємного сальдо; (б) зниження від’ємного сальдо торговельного балансу з країнами ЄС; (в) збільшення частки та обсягів імпортних товарів зі США в Україну і, відповідно, скорочення експорту українських товарів в США. На ринку капіталів (а) суттєво збільшилися експорт та імпорт обсягів, окрім США; (б) збільшилися частки притоку ПІІ з країн СНД та відтоку ПІІ у країни СНД. Але вони поступаються, незважаючи на скорочення, частці притоку ПІІ з країн ЄС. Країни ЄС та відтоку у країни ЄС, які залишаються лідерами на цьому ринку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ  ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Молчанова Е.Ю. Сучасні тенденції розвитку глобальної економіки. Інститут економіки та права “КРОК”. Вчені записки / 2001. – Вип. 5. – С. 215-222.
2. Молчанова Е.Ю. Україна в процесі глобалізації //Вісник Економіка, Вип. 48 / Відп. ред. доктор економічних наук, професор Д.М. Черваньов. – К.: Видавництво “Київський університет”, 2001. – С. 59-61.
3. Молчанова Е.Ю. Економічна регіоналізація в Північні Америці / Інститут економіки та права “КРОК”; Відп. ред. І.Ф. Радіонова. – К.: Дорадо, 1997. – Вип. 8 – 2003. – С. 159-164.
4. Молчанова Е.Ю. Цілі та пріоритети зовнішньоекономічної регіональної політики України // Зб. наук. пр. Вип. 37 – К.: Інститут Світової Економіки та Міжнародних відносин НАН України, 2003. – С. 132-140.
5. Молчанова Е.Ю. Концепції розвитку Європейського союзу. Вчені записки /Ун-т економіки та права “КРОК”. – К., 1997. – Вип. 11. – 2004. – С. 261-271.
6. Молчанова Е.Ю. Конкурентні переваги в реалізації зовнішньоекономічної стратегії України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. Вип. 72 – К.: Вид. Київський університет, 2004. – С. 41-44.

В інших виданнях:

1. Молчанова Е.Ю. Регіоналізм як вияв глобалізації // Україна у світовому економічному просторі. – К.: Таксон, 2000. – С. 183-198.
2. Молчанова Е.Ю. Проблеми регіоналізації в контексті глобалізації світогосподарських зв’язків // Всеукраинская научно-практическая конференция: «Украина в 2000 году: трансформации в рыночную экономику». 29 жовтня 2000. – Симферополь. – С. 61-63.
3. Молчанова Е.Ю. Глобалізм або регіоналізм: тенденції розвитку // Всеукраинская научно-практическая конференция: «Региональная экономика и механизмы ее развития». – Симферополь, 2001. – С. 55-58.

АНОТАЦІЯ

Молчанова Е.Ю. Економічна регіоналізація в контексті  глобалізації світогосподарських зв’язків. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 – Світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Вищий навчальний заклад “Університет економіки та права “КРОК”. Київ – 2005.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми економічної регіоналізації у контексті формування глобального економічного простору. У роботі розглянуті особливості розвитку світового господарства і визначене місце глобалізації у ньому. Подано тлумачення глобального економічного простору, охарактеризовані тенденції (транснаціоналізація та регіоналізація), які вплинули на його формування. Розкриті особливості співвідношення між процесами глобалізації, регіоналізації та транснаціоналізації, якісні характеристики розвитку світового господарства та кількісні оцінки формування глобального економічного простору.

Визначені конкурентні переваги і  необхідність реалізації нових конкурентних переваг, які ґрунтуються на макротехнологіях. Аргументована доцільність вибору як пріоритетного вектору зовнішньоекономічної діяльності України та запропоновані шляхи його подальшої реалізації.

Ключові слова: світове господарство, форми розвитку світового господарства, глобальний економічний простір, міжнародні інтеграційні об’єднання, регіоналізація, транснаціоналізація, глобалізація, рівень розвитку глобалізації, принцип “відкритого регіоналізму”, конкурентні переваги, модель ЗЕД України, пріоритетні вектори.

АННОТАЦИЯ

Молчанова Э.Ю. Экономическая регионализация в  контексте глобализации мирохозяйственных  связей. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 – Мировое хозяйство и международные экономические отношения. – Высшее учебное заведение «Университет экономики и права «КРОК», Киев – 2005.

Диссертационная работа посвящена исследованию проблемы экономической регионализации в контексте формирования глобального экономического пространства. В роботе рассмотрены особенности развития мирового хозяйства и определено в нем место глобализации. Дано определение глобального экономического пространства, приведена характеристика тенденций глобализации (транснационализация та регионализация), которые оказали существенное влияние на его формирование. Раскрыты особенности соотношения между процессами глобализации, регионализации и транснационализации.