Інноваційна політика ТОВ "ПТЗ"

 

ЗМІСТ

ВСТУП 2

РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА 3

1.1. Аналіз державної інноваційної політики 3

1.2. Оцінювання інноваційної політики регіону 6

1.3. Діагностика інноваційної політики підприємства 10

РОЗДІЛ ІІ. РЕКОМЕНДАЦІЙНА ЧАСТИНА 18

2.1 Формування загального бачення "Інноваційної політики" 18

2.2 Формування інноваційної стратегії підприємства 28

2.3 Формування інноваційної бізнес-моделі 45

2.4 Формування інноваційної програми розвитку підприємства 48

2.5 Розроблення дорожніх карт реалізації завдань виконання інноваційної політики підприємства 64

2.6 Прогнозування ефективності інноваційної політики 68

ВИСНОВКИ 77

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 79

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сьогодні досягнення значних  темпів економічного зростання не можливе без впроваджень в економічну діяльність результатів наукових досліджень, які б сприяли зростанню добробуту та збалансованому економічному, соціально-культурному та екологічному розвитку суспільства. Інноваційна політика спрямована на максимальне задоволення безмежних потреб в умовах обмеженості ресурсів економіки.

Незважаючи на численні заходи зі стимулювання науково-технічного та інноваційного розвитку, задекларовані  програмними, законодавчими та відомчими  нормативними документами, фактична результативність їх реалізації залишається низькою, а пріоритетна орієнтованість на інноваційний шлях розвитку не стала  невід’ємним складником практики господарювання підприємств, установ і організацій.

Формування політики інноваційного  розвитку регіону повинно здійснюватись з дотриманням певних принципів, під якими розуміють основні положення,  правила дій,  вироблених теорією і практикою внаслідок пізнання законів і закономірностей економічного розвитку. До того ж, правила, покладені в її основу, повинні відображати як тактичні, так і стратегічні орієнтири, які можуть бути стабільними протягом тривалого проміжку часу або коригуватись, змінюватись відповідно до ситуації в державі.

Усе це зумовлює нагальну потребу  активізації дій українського уряду  в напрямі інноваційних перетворень.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

1. Аналіз державної інноваційної політики

Мета державного регулювання  на кожному історичному етапі  розвитку економіки залежить від  багатьох обставин і, в першу чергу, від ступеня загального розвитку економіки. Класичний набір цілей  державного регулювання економічно розвинених країн передбачає наступні складові:

• економічне зростання;
• повну зайнятість;
• економічну ефективність;
• стабільний рівень цін;
• економічну свободу;
• справедливий розподіл доходів;
• економічну забезпеченість;
• збалансованість зовнішньоекономічних відносин.

Згідно із законом України  «Про інноваційну діяльність», головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для  ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва й реалізації нових видів конкурентноздатної продукції.

Для реалізації належної інноваційної політики в регіонах є доцільним оцінювати їх інноваційний потенціал з метою визначення ефективного спрямування заходів його підвищення.

Важливою передумовою  формування інноваційної політики є розгляд державних пріоритетів інноваційного розвитку та можливості підприємства розвиватись відповідно ним з метою одержання державної підтримки.

Процедура оцінювання державної  інноваційної політики включає :

1) аналіз динаміки питомої  ваги  інноваційних компонентів в основних макроекономічних показниках;

2) оцінка коефіцієнтів  прямої та непрямої ефективності  інноваційної політики;

3) оцінка коефіцієнта  кумулятивної ефективності;

4) оцінка розвитку прогресивних  технологічних устроїв; 

5) інтегральна оцінка  інноваційної активності;

6) оцінка інтенсивності  інноваційної політики (табл. 1.1)

Таблиця 1.1

Показники оцінки ефективності державної інноваційної політики [13]

Показники	Формула розрахунку
Питома вага інноваційних компонентів у ВВП (інноваційний ВВП)	Vіп, Vнп, V ніп – обсяг реалізованої кінцевої інноваційної продукції; наукоємних (інноваційних) послуг; реалізованих інноваційних продуктів у незавершеній формі (патентів, ліцензій, ноу-хау тощо), грош. од.; ВВП – валовий внутрішній продукт, грош. од.
Питома вага інноваційного  експорту	Vеіп, Vенп, Vеніп – обсяг реалізованої на експорт кінцевої інноваційної продукції; наукоємних послуг; інноваційних продуктів у незавершеній формі (патентів, ліцензій, ноу-хау тощо), грош. од.; Е – обсяг експорту товарів і послуг, грош. од.
Питома вага венчурних  інвестицій у загальному обсязі інвестицій	VI – обсяг венчурних інвестицій, грош. од.; Iінв – загальний обсяг інвестицій, грош. од.
Питома вага інноваційної продукції у загальному обсязі виробленої продукції	ІПП – обсяг виробленої інноваційної продукції, грош. од.; ПП – обсяг виробленої продукції, грош. од.
Коефіцієнт інтенсивності  державної інноваційної політики	Твір – темп зростання державних витрат на реалізацію заходів у сфері інноваційного розвитку; ТінВВП – темп зростання інноваційного ВВП

 

Державне регулювання економіки безпосередньо пов’язане з економічною політикою інаправлене на її реалізацію.  Держава для реалізації своєї економічної політики використовує різні форми і методи, які в цілому утворюють інструментарій державного регулювання економіки.  Формами державного регулювання економіки є: законодавчі і нормативно-правові акти, державне замовлення, державні інвестиції, державні кредити, субсидії,  ліцензування і квотування,  застосування санкцій,  охорона навколишнього середовища, державне економічне прогнозування і програмування,  бюджетно-податкова система,  грошово-кредитна, валютна та митна політики.

Проаналізувавши дані по Україні можна прийти до висновку, що:

1) обсяг реалізованої кінцевої інноваційної продукції, наукоємних (інноваційних) послуг, реалізованих інноваційних продуктів у незавершеній формі до загального ВВП держави становить 3%;

2) обсяг реалізованої на експорт кінцевої інноваційної продукції, наукоємних послуг, інноваційних продуктів у незавершеній формі до загального експорту товарів і послуг України становить 1,8%;

3) питома вага венчурних інвестицій у загальному обсязі інвестицій становить 0,2%;

4) питома вага інноваційної продукції у загальному обсязі виробленої продукції – 2%;

5) коефіцієнт інтенсивності державної інноваційної політики складає 96%.

З вище отриманих даних  видно, що всі показники є достатньо низькими, але коефіцієнт інтенсивності державної інноваційної політики є досить високим, що свідчить про радикальні заходи уряду стосовно розвитку державної інноваційної політики України.

Проаналізувавши негативні  тенденції ефективності державної  інноваційної політики, було запропоновано  напрями необхідного реформування:

• Формування державного замовлення на наукові розробки та виробництво високотехнологічних товарів і послуг;
• Об’єднання зусиль держави й бізнесу в напрямі фінансового забезпечення розвитку власної бази наукових досліджень, що передбачає впровадження нових і вдосконалення наявних технологій з використанням власних науково-технічних і виробничих можливостей на основі принципів державно-при ватного партнерства;
• Розширене відтворення кадрового складу наукової сфери.
• Формування економічних умов інноваційного розвитку;
• Залучення сучасних технологій із-за кордону;
• Формування системи фіскальних і фінансово-економічних преференцій з метою створення найбільш привабливої платформи для ведення інноваційного бізнесу в регіоні.

 

2. Оцінювання інноваційної політики регіону

 

Активізація інноваційної діяльності має вирішальне значення, як для  країни в цілому, так і для кожного  її регіону. Регіональна інноваційна політика є невід’ємною складовою державної інноваційної політики. Враховуючи особливості того чи іншого регіону, вона визначає, з одного боку, ставлення держави до його інноваційних та науково-технічних проблем, а з іншого, – забезпечує участь наукового та інноваційного комплексу регіону у вирішенні соціально-економічних і науково-технічних проблем держави.

Отже, регіональна інноваційна  політики – це форми і методи стимулювання інноваційної активності в регіоні з тим, щоб науково-технічні дослідження та розробки.

  Регіональний рівень підтримки в основному концентрується на стимулюванні інноваційного підприємництва, оскільки саме ця сфера спроможна забезпечити зростання й добробут на рівні регіону та прибутків до місцевих бюджетів. Абсолютно очевидно, що кредитно-фінансова й інфраструктурна підтримка інноваційного бізнесу має в основному виявлятися на регіональному рівні влади. Саме на рівні регіонів і місцевого самоврядування повинні визначатися пріоритетні напрями підтримки інноваційного бізнесу, тут треба вести роботу з конкретними проектами, здійснювати відбір фінансових та інших інститутів, що беруть участь у реалізації окремих заходів [3].

Державні цільові програми можна розподілити

на три групи:

1) спрямовані на створення надійного випереджального стратегічного заділу прикладних досліджень дослідно-конструкторських розробок, експериментальних моделей, а також резервного масиву новітніх технологій і пілотних зразків інноваційної продукції вищої міри готовності;

2) пов’язані із забезпеченням впровадження наукових розробок нового покоління, переходом до інноваційного типу відтворення, подоланням негативних тенденцій у розвитку інноваційної діяльності, оновленням виробничого розвитку й досягненням на цій основі вищих темпів економічного зростання, необхідних для розв’язання актуальних економічних завдань;

3) об’єднують державні цільові програми, що використовують традиційні технології, які високо зарекомендували себе з точки зору надійності й забезпечення ефективності виробництва.

Таблиця 1.2

 Перелік показників  для оцінювання результатів регіональної  політики[7]

Назва показників		Розрахунок
Напрям 1. Активізація  інноваційної діяльності на регіональному  рівні та реструктуризація регіональної економіки
1	Питома вага інноваційної продукції у загальному обсязі продукції  інноваційно-активних організацій, %	(18185/141703,1)*100%=12,83%
2	Питома вага експорту інноваційної продукції в загальному обсязі експорту інноваційно-активних організацій, %	(9061,7/68394,2)*100%=13,25%
3	Частка високотехнологічних  галузей в галузевій структурі  регіональної економіки, %	(142/605)*100%=23,47%
Напрям 2. Формування сприятливого інвестиційного клімату  та зниження адміністративних бар’єрів в інноваційній сфері регіону
1	Рівень інноваційної активності, % (для організацій):	Великі: (638/12478)*100%=5,11%; Середні: (3093/16904)*100%=18,3%; Малі:(3302/15203)*100%= 21,72%
2	Питома вага інвестицій в  основний капітал в обсязі виробництва  інноваційно-активних організацій,%	(143708/443543,2)*100%=32,4%

 

Продовження табл.1.2

3	Обсяг залучених позабюджетних  коштів на витрат бюджету за цільовими  інноваційними програмами, грн.	60923,9 тис. грн.
4	Результати опитування суб’єктів  регіональної інноваційної системи  про існування адміністративних бар’єрів для інноваційного бізнесу	42% - існують бар’єри; 46% - вільне ведення інноваційного  бізнесу; 12%  - утримались від  відповіді
Напрям 3. Розвиток людського капіталу та створення  робочих місць для висококваліфікованих кадрів, залучення молоді в інноваційне  підприємництво
1	Коефіцієнт винахідницької активності (видано патентів на 10 тис. чоловік економічно ефективного  населення, од)	2
2	Для персоналу, зайнятого  науково-дослідницьких роботах, в  середньорічній чисельності зайнятих в економіці, %	(134,7/185162)*100%=7,3
3	Середній ріст дослідників, років	4,1
4	Частка  працівників інноваційно-активних організацій в середньорічній чисельності  зайнятих в економіці,%	(12445тис/115125,7тис)*100%=10,81%
5	Продуктивність праці  у інноваційно-активних організаціях, грн./чол.	3470грн/чол.
6	Приток висококваліфікованої робочої сили в регіон, чол.	115476 чол.
Напрям 4. Стимулювання коопераційних процесів в регіональній інноваційній системі
1	Кількість інноваційно-активних організацій, що беруть участь в розробленні  спільних проектів з виконання НДДКР, од	327 од
2	Кількість спільних проектів з виконання НДДКР інноваційно-активних організацій, од	4244,2од

 

Проаналізуємо інноваційну  сприйнятливість Київського регіону. Інноваційна сприйнятливість регіону  – наявність та спроможність суб’єктів  регіону та органів виконавчої влади  створити, здійснити та реалізувати  інноваційні процеси, виходячи з  інноваційних умов та інноваційної регіональної політики.

Методом оцінювання інноваційного  потенціалу є матричний метод, який дозволяє оцінити кількісні пропорції  між різними складовими інноваційного  потенціалу у кожній галузі регіону.