Ефективність виробництва: критерії, форми, показники

 

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ І  ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

                                                               

                                                                                                   Кафедра економічної теорії

                                                                                                   і суспільних наук

                                                                                          

 

 

 

 

                                        Комплексна курсова робота

                                        З економічної теорії на тему:

      “ Ефективність виробництва: критерії, форми, показники.”

 

  

 

                                                                                                Виконавець:

                                                                                                               студентка групи Е2/1

                                                                                                            Артеменко Анастасія

                                       Шифр 116096                                        

                                                                                                             Науковий керівник:

                                                                                                       Марчук Любов Петрівна

                               

 

Миколаїв-2011

    

зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ1. ЗАГАЛЬНОЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

1.1.Аналіз  ефективності виробництва

1.2. Класифікація видів і форм прояву ефективності

РОЗДІЛ2. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА НА МІКРОЕКОНОМІЧНОМУ РІВНІ

2.1.Оцінка  рівня ефективності вітчизняних  підприємств на сучасному етапі

2.2. Чинники зростання ефективності виробництва

РОЗДІЛ3. ХАРАКТЕРИСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА В НАЦІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ

3.1.Показники  ефективності. Функціонування національної  економіки 

3.2.Напрями  підвищення  ефективності виробництва  у національній економіці за  допомогою державного регулювання

ВИСНОВКИ

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

                                                                                                                                                                        

ВСТУП

 Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його факторів: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого — такі чи такі результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання. Ефективність виробництва — це комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу. [1, с. 449]

Дослідження ефективності виробництва  дозволяє визначити шляхи зростання  продуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої праці), а також  раціонального використання природних  ресурсів (економія затрат суспільної праці). Проблема підвищення ефективності виробництва полягає в забезпеченні максимально можливого результату на кожну одиницю затрачених трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Тому критерієм ефективності виробництва в макроекономічному масштабі є зростання продуктивності суспільної праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                      

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

1.1. Аналіз ефективності виробництва.

Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його факторів: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно  корисну продукцію або надає  виробничі й побутові послуги. Це означає, що, з одного боку, мають  місце затрати живої та уречевленої  праці, а з іншого — такі чи такі результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів  застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання.

 Ефективність виробництва  — це комплексне відбиття кінцевих  результатів використання засобів  виробництва й робочої сили (працівників) за певний проміжок часу.

У зарубіжній практиці як синонім терміна “результативність господарювання” зазвичай застосовується термін “продуктивність системи виробництва та обслуговування”, коли під продуктивністю розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) за виробництва різноманітних товарів і послуг. Не варто забувати також, що загальна продуктивність системи є поняттям набагато ширшим, ніж продуктивність праці та прибутковість виробництва. Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може бути необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства (організації) з найменшими витратами суспільної праці або часу. У кінцевому підсумку змістове тлумачення ефективності (продуктивності) як економічної категорії визначається об’єктивно діючим законом економії робочого часу, що є основоположною субстанцією багатства й мірою витрат, необхідних для його нагромадження та використання суспільством. Саме тому підвищення ефективності виробництва треба вважати конкретною формою вияву цього закону.  Математично (у формалізованому виразі) закон економії робочого часу, який відображає механізм зниження сукупних витрат на виробництво продукції або надання послуг, має такий вигляд:

 ВС = (ВУП + ВЖП + ВМП) / ЕСК * min (1)

 де ВС — сукупні  витрати на виробництво продукції  (надання послуг) протягом життєвого  циклу товару; ВУП — затрати  минулої (уречевленої) праці на  виробництво і споживання товару; ВЖП — затрати живої праці,  тобто заробітна плата всіх  працівників, що припадає на  даний товар на тій чи тій  стадії його життєвого циклу,  плюс прибуток на цій стадії (необхідна й додаткова праця); ВМП — затрати майбутньої праці  в процесі споживання (експлуатації) товару; ЕСК — сумарний корисний  ефект (віддача) товару для  споживача за нормативний строк  служби. Сутнісна характеристика ефективності виробництва (продуктивності системи) знаходить відображення в загальній методології її визначення, формалізована форма якої має вигляд:

 Ефективність (продуктивність) = Результати / Ресурси (витрати)

Результативність виробництва  як найважливіший компонент для  визначення його ефективності не варто  тлумачити однозначно. Необхідно  розрізняти:

1) кінцевий результат  процесу виробництва;

2) кінцевий народногосподарський  результат роботи підприємства  або іншої інтеграційної структури  як первинної автономної ланки  економіки.

 Перший відбиває матеріалізований  результат процесу виробництва,  що вимірюється обсягом продукції  в натуральній і вартісній  формах; другий включає не тільки  кількість виготовленої продукції,  а також її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу  виробництва (виробничо-господарської  діяльності підприємства) за певний  період часу є чиста продукція,  тобто новостворена вартість, а  фінансовим результатом комерційної  діяльності — прибуток (прибутковість).

 Відмітимо, що необхідні  для одержання певного результату  виробництва (діяльності) ресурси  розподіляються на одноразові (інвестиційні) та поточні, які витрачаються  щоденно. Слід зазначити, що  процес вимірювання очікуваного  чи досягнутого рівня ефективності  діяльності підприємства (організації)  методологічно пов’язаний передовсім  із визначенням належного критерію  і формуванням відповідної системи  показників.

 Критерій — це головна  відмітна ознака й визначальна  міра вірогідності пізнання суті  ефективності виробництва (діяльності), відповідно до якого здійснюється  кількісна оцінка рівня цієї  ефективності. Правильно сформульований  критерій має якнайповніше характеризувати  суть ефективності як економічної  категорії і бути єдиним для  всіх ланок суспільного виробництва  чи господарської діяльності.

Формуючи систему показників ефективності діяльності суб’єктів  господарювання, доцільно дотримуватися  певних принципів, а саме [2, с. 124]:

 забезпечення органічного  взаємозв’язку критерію та системи  конкретних показників ефективності  діяльності;

 відображення ефективності  використання всіх видів застосовуваних  ресурсів;

 можливості застосування  показників ефективності до управління  різними ланками виробництва  на підприємстві (діяльності в  організації);

 виконання провідними  показниками стимулюючої функції  в процесі використання наявних  резервів зростання ефективності  виробництва (діяльності).

 Система показників  ефективності виробництва (діяльності), що її побудовано на підставі  зазначених принципів, має включати  кілька груп:

1) узагальнюючі показники  ефективності виробництва (діяльності);

2) показники ефективності  використання праці (персоналу);

3) показники ефективності  використання виробничих (основних  та оборотних) фондів;

4) показники ефективності  використання фінансових коштів (оборотних коштів та інвестицій).

Для всебічної оцінки рівня й динаміки абсолютної економічної ефективності виробництва, результатів виробничо-господарської та комерційної діяльності підприємства (організації) поряд із наведеними основними варто використовувати також і специфічні показники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів матеріальних ресурсів тощо.

 Конкретні види ефективності можуть виокремлюватися не лише за різноманітністю результатів (ефектів) діяльності підприємства (організації), а й залежно від того, які ресурси (застосовувані чи споживані) беруться для розрахунків. Застосовувані ресурси — це сукупність живої та уречевленої праці, а споживані — це поточні витрати на виробництво продукції (надання послуг). У зв’язку з цим у практиці господарювання варто виокремлювати також ефективність застосовуваних і споживаних ресурсів як специфічні форми прояву загальної ефективності виробництва (діяльності). У даному разі йдеться про так звані ресурсні та витратні підходи до визначення ефективності із застосуванням відповідних типів показників.

 Узагальнюючий показник  ефективності застосовуваних ресурсів  підприємства (організації) можна  розрахувати, користуючись формулою:

 ЕЗР = VЧП / (ЧП + (ФОС  + ФОБ) / kПВП), (2)

 де ЕЗР — ефективність  застосовуваних ресурсів, тобто  рівень продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці; VЧП — обсяг чистої продукції  підприємства; ЧП — чисельність  працівників підприємства; ФОС —  середньорічний обсяг основних  фондів за відновною вартістю; ФОБ — вартість оборотних фондів  підприємства; kПВП — коефіцієнт  повних витрат праці, що визначається  на макрорівні як відношення  чисельності працівників у сфері  матеріального виробництва до  обсягу утвореного за розрахунковий  рік національного доходу і  застосовується для перерахунку  уречевленої у виробничих фондах  праці в середньорічну чисельність  працівників.

 Узагальнюючим показником  ефективності споживаних ресурсів  може бути показник витрат  на одиницю товарної продукції,  що характеризує рівень поточних  витрат па виробництво і збут  виробів (рівень собівартості). Як відомо, до собівартості продукції споживані ресурси включаються у вигляді оплати праці (персонал), амортизаційних відрахувань (основні фонди і нематеріальні активи) і матеріальних витрат (оборотні фонди). З-поміж узагальнюючих показників ефективності виробництва (діяльності) того чи того первинного суб’єкта господарювання виокремлюють насамперед відносний рівень задоволення потреб ринку. Він визначається як відношення очікуваного або фактичного обсягу продажу товарів (надання послуг) суб’єктом господарювання до виявленого попиту споживачів.