Ефективність виробництва: критерії, форми, показники

 До важливих узагальнюючих  показників ефективності виробництва  (діяльності) належить також частка  приросту продукції за рахунок  інтенсифікації виробництва. Це  зумовлюється тим, що за ринкових  умов господарювання вигіднішим  економічно й соціальне є не  екстенсивний (через збільшення  застосовуваних ресурсів), а саме  інтенсивний (за рахунок ліпшого  використання наявних ресурсів) розвиток виробництва.

 Визначення частки  приросту продукції за рахунок  інтенсифікації виробництва здійснюється  за формулою:

 ЧІНТ = 100 * (1 — *РЗ / *VВ), (3)

 де ЧІНТ — частка  приросту обсягу продукції, зумовлена  інтенсифікацією виробництва; *РЗ  — приріст застосовуваних ресурсів  за певний період (розрахунковий  рік), %; *VВ — приріст обсягу виробництва продукції за той самий період (рік), %.

 Народногосподарський  ефект використання одиниці продукції  як узагальнюючий показник ефективності  того чи того виробництва обчислюється  як приріст чистого прибутку (доходу), тобто як приріст загального  ефекту (збільшення прибутку внаслідок  зростання обсягу виробництва  і продуктивності праці, економії  експлуатаційних витрат та інвестиційних  ресурсів тощо) за відрахуванням  вартості придбаної (купленої) продукції  виробничо-технічного призначення. Щодо решти системи показників, диференційованих за видами ресурсів та наведених, то вони використовуються відповідно до заздалегідь визначеної цілі вимірювання ефективності та способів використання результатів такого вимірювання. Існують принаймні дві постійні цілі: 1) оцінка та узагальнення ефективності діяльності виробничих підрозділів і функціональних служб з наступним визначенням пріоритетних напрямків мотивації та реальних механізмів впливу на позитивну динаміку діяльності в майбутньому; 2) порівняння рівнів ефективності господарювання, досягнутих даним підприємством та його конкурентами на ринку, щоб запобігти зниженню престижу й конкурентоспроможності у сфері бізнесу. 

1.2. Класифікація видів і форм прояву ефективності

Розглянемо основні ознаки класифікації ефективності та її види відповідно до цих ознак.

1. За наслідками отриманих  результатів. За цією ознакою  можна виділити три види ефективності: економічну, соціальну та соціально-економічну.

 Економічний ефект  відображає різноманітні вартісні  показники, що характеризують  проміжні й кінцеві результати  виробництва напідприємстві. Формами  прояву економічної ефективності  є різноманітні економічні ефекти: зростання продуктивності праці,  зниження собівартості продукції,  що виготовляється, збільшення прибутку, зниження матеріаломісткості, фондомісткості, трудомісткості продукції тощо.

 Форми прояву соціальної  ефективності пов'язані з отриманням  соціальних ефектів: поліпшення  умов праці, зростання життєвого  рівня народу, поліпшення екологічних  параметрів, збільшення тривалості  життя людей та ін.

 Соціальний ефект зводиться  до скорочення тривалості робочого  тижня, збільшення кількості нових  робочих місць і рівня зайнятості  населення, поліпшення умов праці  та побуту, стану навколишнього  середовища, загальної безпеки життя.  Соціальні наслідки виробництва  можуть бути не лише позитивними,  а й негативними (збільшення  безробіття, посилення інфляції, погіршення  екологічних показників).

 Форми прояву соціально-економічної  ефективності зумовлені намаганням  отримати максимальний економічний  ефект при заданих параметрах  соціального характеру.

2. За характером здійснюваних  витрат. За цією ознакою розрізняють  ефективність застосовуваних ресурсів  та ефективність витрат (спожитих  ресурсів). До ефективності застосовуваних  ресурсів відносять: ефективність  виробничих фондів, ефективність  трудових ресурсів, ефективність  нематеріальних активів. До ефективності  витрат належать: ефективність капітальних  вкладень, ефективність поточних  витрат, ефективність сукупних витрат. Як видно вже з самих назв  окремих видів ефективності, що  входять до першої та другої  груп, поділ на ці групи зумовлений  необхідністю дати відповідь  на таке запитання: при визначенні  ефективності отриманий ефект  слід відносити до всієї сукупності  ресурсів, застосовуваних на підприємстві, чи тільки до тієї їх частини,  що безпосередньо бере участь  у створенні цього ефекту. Аналіз  аргументів прибічників того  чи іншого варіанта відповіді  на це запитання свідчить, що  єдиної думки тут немає. А  в конкретній ситуації у разі  необхідності оцінювання ефективності  діяльності підприємства слід  застосовувати той варіант, котрий  є більш адекватним економічному  завданню, що вирішується. Тому  право на існування мають показники  ефективності обох зазначених  груп.

3. За видами господарської  діяльності. До цієї групи показників  ефективності належать: ефективність  виробничої, торговельної, банківської,  страхової та інших видів діяльності. Специфіка виду діяльності, безперечно, накладає певний відбиток на  методологію визначення ефективності  діяльності конкретного підприємства  чи його структурних підрозділів,  що проявляється в специфіці  навіть самих показників ефективності, які застосовуються для цього.

4. За рівнем об'єкта  господарювання. До цієї групи  відносять: ефективність економіки  в цілому, ефективність галузі, об'єднання  підприємств, підприємства, структурного  підрозділу підприємства, ефекивність  виробництва окремих видів продукції.

5. За рівнем оцінювання. Відповідно до цієї ознаки  ефективність може бути рівня  суспільства та рівня суб'єкта  підприємництва (господарювання). Необхідність  поділу показників ефективності  на ці дві групи зумовлена  певною антагоністичністю інтересів  суспільства та індивіда або  їх інституційних аналогів —  держави та підприємства. Як наслідок, має місце невідповідність між  критеріями оцінювання ефективності  тих чи інших явищ або заходів  (наприклад, економічних законів,  зокрема з питань оподаткування). Держава має свої критерії, а  підприємства — свої, і вони  часто істотно різняться. Так,  оцінюючи економічний ефект діяльності  підприємства, держава обчислює  його валовий прибуток. Останній  містить суму податків та інших  обов'язкових платежів, що виплачуються  з прибутку. Для підприємства  ж ефект — це чистий прибуток, котрий залишається у його  розпорядженні після сплати всіх  обов'язкових платежів.

6. За умовами оцінювання. За цією ознакою виділяють  реальну, розрахункову та умовну  ефективність. Реальна ефективність  — це фактичний рівень витрат  та результатів за даними бухгалтерського  обліку та звітності. Розрахункова  — базується на проектних або  планових показниках, отриманих  розрахунковим шляхом. Умовна ефективність  використовується для оцінювання  роботи структурних підрозділів  підприємства.

7. За ступенем збільшення  ефекту. Ця ознака дає змогу  виокремити первісну та мультиплікаційну  ефективність. Необхідність такого  поділу видів ефективності викликана  тим, що в результаті здійснення  тих чи інших заходів може  спостерігатися як одноразовий  ефект, так і мультиплікаційний.  Мова про мультиплікаційний ефект  може йти тоді, коли початковий  ефект повторюється й примножується  на різних рівнях даного підприємства, а також поширюється на інші  підприємства та організації.

8. За метою визначення. За цією ознакою розрізняють  абсолютну та порівняльну ефективність. Абсолютна ефективність характеризує  за гальну або питому (в розрахунку  на одиницю витрат чи ресурсів) її величину, яку отримує підприємство  в результаті своєї діяльності  за певний проміжок часу. Порівняльна  ефективність визначається шляхом  порівняння можливих варіантів  господарювання і вибору кращого  з них. її рівень відбиває  економічні, екологічні, соціальні  та інші переваги певного варіанта  реалізації господарських рішень (напрямку діяльності) порівняно  з іншими варіантами.

 9. За типом процесу. Ця ознака дає змогу диференціювати підходи до оцінювання ефективності, ураховуючи специфіку окремих процесів, які відбуваються на підприємстві. З погляду цієї ознаки можна окремо розглядати ефективність виробничих процесів (з точки зору як організаційної, так і технічної), ефективність управління, ефективність інвестиційної, інноваційної, маркетингової, фінансової діяльності та ін.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА НА МІКРОЕКОНОМІЧНОМУ РІВНІ

2.1. Оцінка рівня ефективності вітчизняних підприємств на сучасному етапі

Ефективність є складною економічною категорією, яка охоплює різні рівні господарювання (загальнодержавний, галузевий, рівень підприємства) і знаходиться відповідно під впливом багатьох як внутрішніх, так і зовнішніх факторів: економічних, правових, соціальних тощо. Факт, що ефективність представлена в різних видах, а саме ефективність господарської діяльності підприємства, ефективність використання різних ресурсів, ефективність виробництва, торгівлі, є причиною використання для її кількісної оцінки різних показників. їх упорядкованість, розміщення, наприклад, від загальних показників ефективності до часткових, створює відповідну систему.

Основним принципом формування системи показників ефективності й  вираження її суті на всіх рівнях управління економікою (держава, галузь, господарюючий  суб'єкт) є співвідношення кінцевого  результату (у вигляді національного  доходу, валового внутрішнього продукту, обсягу випуску чи реалізації продукції) й ефекту (прибутку) з застосованими  і спожитими ресурсами. Співвідношення показників може вираховуватися різними  способами. Так, при визначенні показника  ефективності як відношення результату у вигляді обсягу випуску (реалізації) продукції чи ефекту (прибутку) до ресурсів чи затрат до обсягу випуску (реалізації) продукції чи ефекту (прибутку) важливо  досягти мінімізації.

Практичне використання системи  показників економічної ефективності в галузях і господарюючих  суб'єктах передбачає:

1. Орієнтацію підприємства  чи галузі на інтенсивний шлях  розвитку і досягнення більш  високого рівня ефективності  в динаміці.

2. Вивчення резервів подальшого  вдосконалення господарської діяльності  підприємства на основі впровадження  досягнень науково-технічного прогресу, вдосконалення технології та  покращення організації виробництва.

3. Створення дієвого механізму  підвищення ефективності господарювання. В якості узагальнюючого показника  ефективності господарської діяльності  підприємства потрібно використовувати  відношення обсягу реалізованої  продукції чи ефект у вигляді  прибутку до сукупної величини  ресурсів, включаючи середню вартість  основних і обігових засобів,  чи до загальної суми витрат  виробництва чи обігу.

Розрахунки цих показників здійснюються за такою схемою:

1. Визначають ефективність  господарської діяльності, тобто  використаних ресурсів, шляхом ділення  реалізованої продукції на сукупну  величину ресурсів або відношення  прибутку до сукупної величини  ресурсів.

2. Визначають ефективність  затрат (спожитих ресурсів). Це відношення  реалізованої продукції до витрат  виробництва або відношення прибутку  до витрат виробництва.

3. Показник ефективності  використання капіталу. Це відношення  реалізованої продукції до сукупної  величини ресурсів. Третій показник  повторює перший, оскільки ресурси  ототожнюються з капіталом, але  тут розрахунок здійснюється  на 1 грн капіталу. Цей показник  ще можна визначити шляхом  ділення суми прибутку на капітал  (сукупну величину ресурсів), отримуємо  прибуток з 1 грн капіталу, або,  як це ще називають, коефіцієнт  рентабельності капіталу. Якщо його  помножити на 100, тоді отримують  рентабельність капіталу.

4. Окремо виділяють ефективність  затрат як відношення реалізованої  продукції до витрат виробництва.  Це характеризує розмір реалізованої  продукції на 1 грн затрат. Також  визначають шляхом відношення  прибутку до витрат виробництва.  Це дає величину прибутку з  1 грн затрат або коефіцієнт  рентабельності затрат.

У наведених показниках ефективності відображається рівень використання окремих  видів ресурсів.

1. Показники ефективності  використання робочої сили (трудових  ресурсів). Вони визначаються як  відношення обсягу реалізованої  продукції чи товарообороту чи  ефекту у вигляді прибутку  до середньоспискової чисельності  працівників чи суми затрат  на оплату праці всіх працівників.  Для більш глибокого вивчення  тенденцій зміни цього показника  в динаміці потрібно проаналізувати  частку розходів на заробітну  плату в сукупних витратах, частку  приросту обсягу реалізованої  продукції за рахунок підвищення  продуктивності праці, зміни чисельності  працівників, співвідношення темпів  зростання продуктивності праці  й середньої заробітної плати.  При вивченні всіх цих показників  потрібно виявити причину їх  зміни і дати конкретні розрахунки  впливу на ефективність змін  кожного з вивчених показників.

2. Показники ефективності  використання оборотних засобів  визначаються шляхом розрахунку  обсягу реалізації продукції  на 1 грн оборотних засобів і  оборотності оборотних засобів  у днях, яка визначається як  відношення середньорічної вартості  оборотних засобів до одноденної  реалізації продукції.