Iсторія економічної думки другій половині XVIII ст. і впродовж XIX ст

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 18 Июня 2013 в 10:28, контрольная работа

Описание работы

№1 Промисло́ва револю́ція або промисловий переворот — перехід від ручного, ремісничо-мануфактурного до великого машинного фабрично-заводського виробництва, який розпочався в Англії у другій половині XVIII ст. і впродовж XIX ст. поширився на інші країни Європи, США та Японію.
....
№6 Теорія абсолютних переваг Л.Сміта виходить з того, що добробут нації залежить від ступеня поглиблення поділу праці, в тому числі й міжнародного.
№7 Як А. Сміт визначає капітал?

Файлы: 1 файл

історія економічої думки.docx

— 42.65 Кб (Скачать файл)

Рікардо розглядав капітал як "вічну" категорію, частину багатства, що витрачається з метою майбутнього виробництва. Водночас він зробив крок уперед порівняно з А. Смітом у трактуванні основного й оборотного капіталів. Рікардо розрізняв їх залежно від характеру зношуваності та часу обороту.

 

 

 

 

 

ЧИ БУДЕ реформувати "МІНІСТЕРСТВО ЯБЛУК"?

Міжнародний банк реконструкції та розвитку згоден виділити нам $ 200 млн. на проведення адміністративної реформи. З умовою, що Україна буде слідувати запропонованим їй Заходом рекомендаціям щодо перерозподілу функцій влади. А саме, реорганізувати роботу Кабміну і його міністерств таким чином, щоб держава взагалі не "правило" економікою, а лише створювало сприятливі умови для її розвитку. Але чи не виявиться, що в наших умовах ці нововведення приведуть до хаосу, некерованості сложнейшим господарським механізмом? Прокоментувати доцільність таких змін ми попросили колишнього віце-прем'єра, доктора економічних наук Віктора Пинзеника.

- Вікторе Михайловичу, які функції в сфері економіки, на вашу думку, повинна виконувати держава?

- Ми часто вживаємо термін "держава", не замислюючись над його змістом.  Нас привчили, що "воно" про  все має подбати. Але ж державні  функції здійснює апарат чиновників, живих людей, з усіма притаманними їм недоліками і слабкостями. І чим більше прав зосереджується в їх руках, тим гірше тим, хто працює в реальній економіці. Згадайте 1992 - 93 роки. Тоді єдиним постачальником в Україну нафти і нафтопродуктів була держава. І при цьому ніде не було бензину, а нафтові борги перед Росією росли. Зараз їх доводиться погашати за рахунок держбюджету з кишень лікарів, вчителів, науковців, пенсіонерів, студентів. Сьогодні ж держава не займається постачанням нафтопродуктів. І, по-перше, всюди в країні є бензин, будуються заправні станції, по-друге, у нас немає боргів перед іншими країнами. Парадокс? Аж ніяк. Я думаю, якщо коли-небудь знадобиться зробити так, щоб з України зникли яблука, то потрібно буде не рубати сади і гноїти запаси, а просто створити "міністерство яблук" - і завтра ж з ними почнуться перебої.

- Скільки у нас таких "міністерств яблук" і як їх наявність впливає на відносини із Заходом?

- Таких "міністерств" у  нас багато, точну цифру вам  навряд чи хтось назве. Але  вони-то в чому визначають ставлення до нас реальних інвесторів. Будь-яка інвестиція починається з того, що підприємство потрібно зареєструвати, і кращого способу відлякати інвестора наша держава не придумало. Адже для цього потрібно обійти органи реєстрації, податкової адміністрації, статистики, отримати в міліції дозвіл на друк, знайти відповідний банк. Потенційного інвестора очікують від трьох до шести місяців поневірянь. Крізь таке "сито" просочуються деякі. Але особливо завзятий підприємець, успішно пройшов реєстрацію, зазвичай не представляє, що його "ходіння по муках" тільки почалися. Оскільки тепер основну частину робочого часу він буде витрачати на візитерів із усіляких контролюючих органів. Спочатку його покарає пожежний - наприклад, ширина вікна не відповідає його вимогам, потім санепідемстанція накладе штраф за недотримання якихось санітарних норм, які в наших умовах "дотримати" немислимо. Це і є ідеологія "посилення ролі держави" в дії.

- Чи можливо  за допомогою адміністративної  реформи вирішити ці проблеми?

- А де вона, ця реформа? Про  неї багато говорять, а на ділі  щось не видно змін.

- Чому ж  вона не проводиться, що їй  заважає?

- Не що, а хто. Не буде нічого до тих пір, поки відповідають за реформу ті ж структури, заради приборкання яких вона задумана. Чи не приречуть ж вони себе на вимирання! Тому "самореформування" - це ілюзія змін: міністерства перейменовуються в комітети, управління стають відділеннями тощо. Створюється видимість проведення грандіозного обсягу робіт! Але жоден апарат чиновників ніколи не самоліквідується.

- Що ж  робити?

- Є стара політична алегорія: до старого корита прийшли нові свині. "Свині" не винні, така їхня природа. Але безглуздо воювати з ними, якщо є корито. Треба його забрати назовсім. Правда, в цій породі дуже сильна зацікавленість зберегти "болото", в якому пишно розквітла тіньова економіка. Адже в "тіні" жирує, пасеться чиновництво. Звідси розмови, що адміністративну реформу потрібно проводити поступово: за ними маскується небажання її здійснення в принципі. На мій погляд, її потрібно проводити, образно кажучи, за один день - одним рішучим ударом.


Информация о работе Iсторія економічної думки другій половині XVIII ст. і впродовж XIX ст