Контрольная работа по "Экономической теории"

ВІ = ЧІ + кА К п.р. ,де:

ВІ – валові інвестиції;

ЧІ – чисті інвестиції;

кА – коефіцієнт амортизації;

К – вартість об’єктів основного капіталу; п.р. – поточний рік.

При цьому ЧІ = К п.р. + 1 – К п.р

Є базовим для визначення потреби у валових інвестиціях за умов розширеного відтворення, коли має місце нагромадження капіталу.

Майже всі інвестиції здійснюються фірмами, а не домашніми  господарствами. Але домашні господарства, приймаючи рішення про споживання й заощадження, спрямовують частину своїх доходів на фінансові ринки, а фірми звертаються на фінансові ринки по кредити, які використовуються на інвестування.

Отже, інвестиції створюються  заощадженнями, а фінансові ринки  дають змогу домашнім господарствам  перерозподілити свої доходи в часі. 
2. Суть та графік сукупної пропозиції. Сучасні теорії сукупної пропозиції.

Сукупна пропозиція (СПр) — це шкала, графічно представлена у вигляді  кривої, що показує рівень реального  внутрішнього обсягу продукції, який буде вироблено за кожного можливого рівня цін та за інших рівних обставин. Вищий рівень цін створює для підприємств стимули виробляти і продавати більше товарів і послуг. При нижчому рівні цін обсяг виробництва зменшується.

Крива сукупної пропозиції.

В макроекономіці точиться полеміка з приводу форми сукупної пропозиції. Однак на цьому рівні аналізу ми вважатимемо, що вона складається із трьох відрізків: 1) горизонтального; 2) проміжного (висхідного); 3) вертикального. Форма цієї кривої відображає зміни, що відбуваються з витратами на одиницю продукції, коли реальний внутрішній обсяг виробництва зростає або зменшується. Витрати виробництва на одиницю продукції для конкретного обсягу продукції — це середні витрати на цей обсяг продукції (рис. 2,1):

Рис 2.1. Крива сукупної пропозиції.

На горизонтальному  відрізку реальний внутрішній обсяг  виробництва міняється, а рівень цін залишається постійним. На рис.2.1.Об2 означає потенційний рівень реального обсягу виробництва за повної зайнятості. Горизонтальний відрізок кривої сукупної пропозиції включає реальний обсяг виробництва, який значно менший обсягу виробництва за повної зайнятості Об2.

Горизонтальний відрізок свідчить про те, що економіка перебуває  в стані глибокого спаду, або  депресії, і що не використовується велика кількість машин, устаткування і робочої сили. Ці невикористані ресурси можна привести в дію і при цьому не чинити або майже не чинити ніякого тиску на рівень цін. Коли на цьому відрізкові обсяг виробництва починає збільшуватися, то немає ні дефіциту, ні слабин у виробництві, що можуть сприяти підвищенню цін.

Вертикальний відрізок характеризується тим, що економіка досягла повного, або природного, рівня безробіття за такого обсягу виробництва Об. Вона перебуває в такій точці кривої своїх виробничих можливостей, коли неможливо швидко домогтися подальшого збільшення обсягу виробництва. Це означає, що будь-яке підвищення цін не призведе до збільшення його реального обсягу, оскільки економіка вже працює на повну потужність.

Третій, висхідний, або проміжний, відрізок кривої сукупної пропозиції характеризується тим, що із розширенням виробництва, коли воно працюватиме на повну потужність, деяким фірмам доведеться використовувати старіше і менш ефективне устаткування та робітників нижчої кваліфікації. Тому на цьому відрізку збільшення реального внутрішнього обсягу виробництва супроводжується зростанням цін.

 

 

Визначники сукупної пропозиції.

Аналіз форми кривої сукупної пропозиції показує, що реальний внутрішній обсяг виробництва збільшується, коли економіка розвивається, проходячи спершу горизонтальний, а тоді проміжний відрізки сукупної пропозиції (на графіку — зліва направо). Існуюча крива сукупної пропозиції встановлює залежність між рівнем цін і реальним внутрішнім обсягом виробництва за інших рівних умов. Та коли один або декілька чинників, не пов'язаних з рівнем цін, змінюються, зміщується і сама крива сукупної пропозиції. Переміщення кривої показано на рис. 2.2.

Чинники, що обумовлюють зміщення кривої сукупної пропозиції, називають  визначниками сукупної пропозиції. До них належать: зміни цін на внутрішні ресурси (земля, трудові ресурси, капітал, підприємницькі здібності) та зміни цін на імпортні ресурси; зміни продуктивності та зміни правових норм (податки з підприємств і субсидії, державне регулювання).

Рис.2.2. Зміни кривої пропозиції

За інших рівних умов підвищення цін на ресурси зумовлює збільшення витрат на одиницю продукції  і тим самим скорочення сукупної пропозиції. Зниження цін на ресурси  веде до протилежного результату. На ціни ресурсів і сукупну пропозицію також може вплинути послаблення чи посилення панування на ринку, або ринкова монополія, що дає можливість встановлювати ціни вищі, ніж за наявності конкуренції.

 

Значний вплив на зміщення кривої сукупної пропозиції має продуктивність, яка відображає відношення між реальним обсягом виробництва у країні і кількістю використаних ресурсів. У разі зменшення витрат на одиницю продукції збільшення продуктивності призведе до зміщення кривої сукупної пропозиції вправо; і навпаки, зменшення продуктивності призведе до збільшення витрат на одиницю продукції та зміщення кривої сукупної пропозиції вліво.

 

На зміщення кривої сукупної пропозиції впливають також зміни  правових норм, згідно з якими функціонують підприємства. Ці зміни передусім  стосуються податків, субсидій і характеру регулювання. Так, зміна податків з підприємств, зокрема таких, як податок на додану вартість, акцизний збір, податок на соціальне забезпечення, так само, як і збільшення заробітної плати, може збільшити витрати на одиницю продукції і скоротити сукупну пропозицію.

У багатьох випадках збільшує витрати виробництва на одиницю  продукції і зрушує криву сукупної пропозиції вліво державне регулювання. Це не означає, однак, що держава зовсім не повинна втручатися в економічні відносини.

Таким чином, крива сукупної пропозиції складається із трьох відрізків: горизонтального, висхідного і вертикального. Припустимо, що на висхідному відрізкові витрати на одиницю продукції, а отже, і рівень цін підвищуються, коли виробництво розширюється, намагаючись досягти свого потенційного рівня. Але існують і інші чинники, які не пов'язані із збільшенням реального обсягу виробництва, що впливають на витрати на одиницю продукції. Такими чинниками є ціни на ресурси, продуктивність і правові норми.

 

 

3. Задача.

В економіці виробляють та споживаються 2 продукти: А і Б. Використовуючи наведені дані, визначте індекс споживчих цін у 2007 р., приймаючи за базовий 2006 р.

Рік	Товар А обсяг продажу	Ціна	Товар Б обсяг продажу	Ціна
2006	300	20	500	10
2007	250	6	1000	20

Індекс споживчих цін 2007 рік товар А=(250*6)/(300*20)=1500/6000=0,25 або 25%

Індекс споживчих цін 2007 рік товар Б=(1000*20)/(500*10)=20000/5000=4 або 400%

 

Модуль 2

1. Фіскальна політика та формування бюджету. Крива Лаффера. Бюджетний дефіцит. Способи збалансування державного бюджету. Державний борг.

Державний бюджет (англ. budget - сумка) - це фінансовий план видатків держави та джерел їхнього покриття (за рік).

Згідно із Законом  України "Про бюджетну систему  України", бюджет - це план утворення  і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади.

Ідеологією формування бюджету національної економіки  виступає визначення джерел і сум  надходжень коштів до нього, державних  видатків та шляхів покриття дефіциту бюджету.

Завданням державного бюджету  є підтримка ринкової рівноваги  і стимулювання розвитку окремих  сфер та галузей національної економіки.

Держбюджет як список державних доходів і видатків за певний період (фінансовий рік) має  бути затверджений у законодавчому порядку.

Через державний бюджет розподіляється близько 70% національного  доходу країни. Сутність держбюджету  визначається соціально-економічним  ладом, природою, завдання і функціями  держави.

Бюджетну систему України  складають державний бюджет і  місцеві бюджети.

Сума всіх бюджетів бюджетної  системи називається зведеним бюджетом.

На першому етапі  відбувається процес складання проекту  держбюджету, Кабінет Міністрів  України не пізніше ніж 15 вересня  подає його на розгляд Верховній  Раді України.

На другому етапі - розгляд і затвердження проекту бюджету на сесії Верховної Ради.

На третьому етапі - виконання  і складання звіту про виконання (покладено на Кабінет Міністрів  України). Фактично виконання бюджету  починається з 1 січня і завершується 31 грудня кожного календарного року.

Взаємозв'язок між податковими  ставками та обсягом податкових надходжень до бюджету показує крива Лаффера (рис. 1).

А. Лаффер - відомий економіст, прихильник теорії пропозиції, який вважав, що за зростанням ставки податку від 0 до 100% податкові надходження зростають від 0 до деякого максимального рівня М, а потім знижуються до 0.

Крива Лаффера відображає зв'язок між податковою ставкою та обсягом податкових надходжень, виявляє  податкову ставку (від 0 до 100%), за якої податкові надходження досягають максимуму.

Рис.1.1. крива Лаффера.

Згідно з кривою Лаффера, до деякого максимального рівня  М більше значення податкової ставки забезпечує більшу величину податкових надходжень. Однак наступне збільшення податкової ставки призведе до зниження стимулів виробництва і величина національного оподаткованого доходу зменшиться.

Таким чином, нижча ставка податків створить стимули до праці, заощаджень, інвестицій, інновацій, сприяючи суттєвому розширенню національного  виробництва й доходу.

Тепер розглянемо структуру державних видатків.

Існує багато статей видатків, але їх можна згрупувати за такими напрямами:

- національна оборона  і матеріальне забезпечення зовнішньої політики (10-20%);

- утримання державного  апарату (5-10%);

- фінансування бюджетного  сектора економіки, сільського господарства, капіталовкладень в інфраструктуру (10-20%);

- соціальні видатки  (40-50%);

- відсоток за державний  борг (7-9%). Видатки бюджетів усіх  рівнів розподіляються на:

- поточні - видатки  бюджетів, що йдуть на фінансування  мережі підприємств, установ, організацій, що діють на початок фінансового року, а також на фінансування заходів соціального захисту населення;

- видатки розвитку - видатки  бюджетів, що спрямовані на фінансування  інвестиційної та інноваційної  діяльності (капіталовкладень, структурної перебудови тощо).

Значна частина коштів державного бюджету витрачається на загальнодержавні програми соціально-економічного розвитку тощо.

Видатки бюджету на потреби  народного господарства здійснюються у вигляді державних кредитів, субсидій, контрактів, замовлень, гарантій.

Податковий мультиплікатор показує, що зростання податків на певну  величину зменшує обсяг виробництва  на більшу величину, і навпаки, при  зменшенні ставок оподаткування  Т(У) на певну величину, рівноважний  обсяг виробництва (У) збільшується на більшу величину.

Аналіз мультиплікаторів державних витрат та податків дає  можливість сформулювати такі висновки.

1. Якщо державні витрати  і податкові надходження змінюються  на одну й ту саму величину, то й рівноважний рівень виробництва змінюється на ту саму величину.

Цей мультиплікатор називають  мультиплікатором збалансованого бюджету  і дорівнює він одиниці:

Державний бюджет за структурою надходжень та видатків може бути дефіцитним або профіцитним.

Дефіцит державного бюджету - це перевищення видатків державного бюджету над доходами. Дефіцит вважається безпечним, якщо він перебуває на рівні 2-3% від ВВП.

До причин дефіциту державного бюджету можна віднести:

- зменшення приросту  національного доходу в умовах  кризового стану економіки;

- падіння доходів;

- зменшення акцизних  податків, які надходять до держбюджету;

- збільшення бюджетних  витрат;

- непослідовна фінансово-економічна  політика. Для зменшення бюджетного  дефіциту потрібно:

- змінити систему оподаткування;