Контрольная работа по "Экономической теории"

- перейти від фінансування  до кредитування;

- зменшити управлінські  витрати;

- підвищити роль місцевих  бюджетів;

- скасувати необгрунтовані фінансові пільги;

- здійснювати конверсію;

- ліквідувати дотації  збитковим підприємствам. Виділяють  такі види бюджетного дефіциту:

1. За формою прояву - відкритий і прихований.

- Відкритий дефіцит  бюджету - офіційно визнаний рівень  бюджетного дефіциту на відповідний рік.

- Прихований дефіцит  бюджету - виникає внаслідок завищення  обсягів планових доходів і  включення до них джерел покриття  дефіциту.

2. За причинами виникнення - вимушений та свідомий.

- Вимушений - це дефіцит,  що є наслідком скорочення обсягів ВВП (обмеження фінансових ресурсів держави).

- Свідомий - виникає як  відповідь на дискреційну фіскальну  політику, що передбачає цілеспрямовані  зміни розміру державних витрат, податків, сальдо державного бюджету.

 

3. За напрямами дефіцитного  фінансування - пасивний, активний.

- Пасивним є такий  дефіцит бюджету, за якого кошти  спрямовуються на покриття поточних  витрат.

- Активним є такий  бюджетний дефіцит, за якого  кошти спрямовуються на інвестиції  в економіку.

Є три основні засоби збалансування дефіцитного держбюджету:

1) підвищення податків;

2) додаткова емісія  грошей;

3) державні позики - випуск  державних цінних паперів. Оскільки  жоден із засобів збалансування  бюджету не абсолютно ефективний, існує так зване бюджетне обмеження.

Державне бюджетне обмеження - це свідоме обмеження витрат держави, зумовлене існуючими фінансовими можливостями:

 

Профіцит державного бюджету - це перевищення доходів  державного бюджету над видатками.

Політика уряду спрямована на формування профіцитного бюджету, оскільки сила та вплив держави на економіку визначаються, насамперед, акумуляцією в її руках фінансових ресурсів, тобто її стимулювального і обмежувального впливу на економічні процеси та явища.

Державний борг

З поняттям бюджетного дефіциту тісно пов'язане поняття державного боргу.

Державний борг - це сума дефіцитів державного бюджету за мінусом бюджетних надлишків; нагромаджена урядом сума запозичень для фінансування бюджетного дефіциту.

Державний борг виникає  через брак у державі коштів, необхідних для виконання її функцій, тому держава змушена мобілізувати додаткові кошти для покриття своїх видатків. Між бюджетним дефіцитом і державним боргом існує пряма залежність. Державні позики - головне економічно виправдане джерело покриття бюджетних дефіцитів. Залежно від суб'єктів кредитних відносин розрізняють:

o Внутрішній державний  борг - це боргові зобов'язання  уряду у формі кредитів, отриманих  урядом, державних займів, здійснюваних  за допомогою випуску цінних  паперів від імені уряду і  за його дорученням.

o Зовнішній державний борг - борг фізичним, юридичним особам за кордоном та іноземним державам.

Внутрішній борг - це борг уряду країни своїм громадянам. Це ситуація, коли всі "винні самі собі". Коли борг не дуже великий, він не справляє відчутного негативного впливу на економіку, оскільки не супроводжується вивезенням за кордон матеріальних цінностей.

Зовнішній борг лягає  тягарем на країну, оскільки вона змушена  віддавати товари й послуги в  рахунок оплати відсотків і погашення  боргу. Крім цього, нерідко іноземні країни надають кредити за умови внесення певних корективів у його економічну політику.

Якщо в країни дуже великий зовнішній або внутрішній державний борг, то їй може бути оголошений дефолт.

Дефолт - визнання країни неплатоспроможною.

У разі бюджетного профіциту  державний борг може частково погашатися. Витрати на погашення боргу збільшуються із зростанням ставок відсотка.

 

Залежно від структури  боргових зобов'язань виділяють:

- монетаризований державний  борг - складається з боргів, опосередкованих  кредитними стосунками держави з банками.

- немонетаризований державний  борг - включає в себе заборгованість  держави за держзамовленнями, надання  послуг державним установам, заборгованості  з виплат заробітної плати  бюджетному сектору, а також  з виплат соціальних трансфертів.

Уряди країн здійснюють політику щодо управління державним боргом, яка загалом має такі стадії:

- залучення фінансування;

- його розміщення (використання);

- погашення боргу.

Боргова криза - це криза  зовнішньої заборгованості, яка проявляється в неспроможності країни-боржника обслуговувати зовнішню заборгованість у повному обсязі, зокрема здійснювати виплати з обслуговування накопиченої суми боргу відповідно до початкових угод. Неплатоспроможність країн-боржників спричинює падіння платоспроможності фінансових інститутів країн-кредиторів. Вихід з боргової кризи передбачає стабілізацію розмірів та зміну структури заборгованості, відстрочку сплати боргу або перегляд інших умов його повернення.

Капіталізація боргу  і заміна існуючих боргових зобов'язань  новими є інструментами оптимізації структури зовнішньої заборгованості держави. Вибір кожного конкретного методу управління державним боргом залежить від економічної кон'юнктури в країні та офіційно застосовуваної ЕП.

 

 

 

 

 

 

2. Нерівність доходів та їх мінімальні стандарти. Крива Лоренца.

 

Доходи учасників ринкової економіки розподіляються за факторами  виробництва (земля, праця, капітал, здібності  до підприємництва). У ринковій економіці  вважається нормальним і припустимим  будь-який доход, який отримується в  результаті участі у вільній конкуренції на ринках товарів і послуг, капіталів і робочої сили. Тут визначаються і високі доходи тих, хто має успіхи у підприємницькій діяльності, і низькі доходи тих, хто зазнав у ній невдачі. Причому низький дохід може бути наслідком недостатніх трудових зусиль тих чи інших підприємців, працівників найманої праці, а також результатом змін кон'юнктури ринку. Основними каналами доходів населення є:

трудові доходи робітників (заробітна плата, премія і т.д.);

доходи від підприємництва (прибуток);

доходи від власності (рента, відсотки і т.д.);

доходи від індивідуальної трудової діяльності;

інші надходження (спадщина, аліменти, гонорар).

Отже, під доходами населення розуміємо  суму грошових засобів і матеріальних благ, які отримані або створені громадянами за певний проміжок часу. Роль доходів визначається тим, що рівень споживання населення прямо залежить від рівня доходів. Їх можна поділити на грошові і натуральні доходи.

Грошові доходи населення включають  усі надходження грошей у вигляді  оплати праці працюючих осіб, доходів від підприємницької діяльності, пенсій, стипендій, різних допомог, доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів, ренти, сум від продажу цінних паперів, нерухомості, продукції сільського господарства, різних виробів, доходів від наданих різних послуг та ін.

Натуральні доходи включають перш за все продукцію, вироблену домашніми  господарствами для власного споживання.

Відмінності в рівні доходів  на душу населення або на одного зайнятого називається диференціацією доходів. Нерівність доходів характерна для всіх економічних систем. При переході від адміністративно-командної до ринкової системи ріст диференціації доходів пов'язаний з тим, що частина населення живе за старими законами, а одночасно інша частина населення діє за законами ринкової економіки. Чим більше населення залучається до ринкових відносин, тим швидше скорочується нерівність у доходах.

Диференціація доходів  складається під впливом різноманітних  факторів, які пов'язані з особистими досягненнями або незалежні від них, що мають економічну, демографічну, політичну природу. Серед причин нерівномірності розподілу доходів виділяють: відмінності у здібностях (фізичних та інтелектуальних), відмінності освіти і кваліфікації, працьовитість і мотивацію, професійну ініціативність і схильність до ризику, походження, розмір і склад сім'ї, володіння власністю і становище на ринку, удачу, везіння і дискримінацію. Міру нерівності доходів відображує крива Лоренца, при побудові якої по осі абсцис відкладена кількість сімей (в % від загального їх числа), а на осі ординат - їх дохід (у відсотках).

Теоретично можливість абсолютно  рівного розподілу доходу представлене бісектрисою, яка вказує на те, що будь-який даний відсоток сімей отримує  відповідний відсоток доходу. Це означає, що якщо 20,40,60% сімей отримує відповідно 20,40,60% від всього доходу, то відповідні точки будуть розташовані на бісектрисі. Крива Лоренца показує фактичний розподіл доходів, будується за реальними даними. Наприклад, 20% населення з найнижчими доходами отримує 5% загального доходу, 40% з низькими доходами - 15% і т.д. Заштрихована область між лінією абсолютної рівності і кривою Лоренца вказує на ступінь нерівності у розподілі доходів. Чим більшою є ця область, тим більша нерівність розподілу доходів у суспільстві. Реальне суспільство не характеризується ні абсолютною рівністю, ні абсолютною нерівністю. Проте, чим більше вигнута крива Лоренца, тим більша нерівність розподілу доходів, а чим вона більш пряма, тим більша рівність сімей за рівнем доходів. Наближення кривої Лоренца до прямої лінії абсолютної рівності вбиває стимули до продуктивної праці, а надмірна її вигнутість може викликати соціальну напругу в суспільстві.

 

 

3. Задача.

Середня схильність до заощаджень в  національній економіці встановилася на рівні 15%. З метою стримування сукупного попиту держава проводить емісію грошей для реалізації великого інвестиційного проекту. Чи можуть такі дії призвести до інфляції, якщо норма обов’язкового резервування, встановлена центральним банком, дорівнює 17%. (Даючи відповідь, вважати, що дія інвестиційного і грошового мультиплікаторів призводить до максимально можливого за даних умов збільшення грошової та товарної маси).